Доба Руїни

60-80-ті роки XVII ст. увійшли в історію України як доба Руїни. Початком Руїни стало усунення восени 1657 р. Ю. Хмельницького від влади. І. Виговський та його прибічники фактично здійснили державний переворот, але легітимним шляхом. Формальним приводом для перевороту були молодість, хворобливість та нездатність Юрія до управління державою. Реальними причинами – погіршення геополітичного становища держави, посилення соціального протистояння в суспільстві, боротьба верхівки за влади. Основними причинами виникнення Руїни також можна назвати внутрішні протиріччя між елітарними та егалітарними напрямами в розвитку української держави, неготовність типових представників правлячої знаті до створення суспільства, яке б базувалось на демократичних засадах. У правлячої верхівки були відсутні чітко окреслені політичні цілі, а також відповідні методи та інструменти управління всіма верствами українського суспільства. Відсутність згоди серед правлячих кіл.

Гетьманщина в цей період фактично розкололася на дві частини.

У справи України посилюється втручання інших країн. Таких зацікавлених країн було три - Польща, Туреччина та Росія й кожна з них мала на Україні свої певні інтереси. Польща після повстання 1648 року втратила один з найприбутковіших районів Східної Європи, і тому зрозуміле її бажання повернути Україну в свій склад будь – якою ціною. Інколи йдучи на такі поступки, про які до Хмельниччини й мови йти не могло (наприклад, Гадяцька угода та інш. ). Для Польщі Україна була ще захисною буферною зоною між татарами та турками. Для Туреччини Україна - це постачальник основного джерела доходів турецької казни - работорговлі. Але найбільші інтереси тут мала Російська імперія.

І. Виговський ініціював зближення з Польщею. 16 вересня 1658 року було укладено Гадяцький трактат:

- Україна під назвою «Велике князівство Руське» (Чернігівське, Київське, Брацлавське воєводство) увійшла до складу Речі Посполитої.

- кандидата на посаду гетьмана мали обирати спільно всі стани українського суспільства

- православних урівняно в правах з католиками, зберігалося греко-католицька церква.

Гадяцький трактат викликав невдоволення більшості населення, посилення промосковських настроїв. Старшина на чолі з І. Богуном, П. Дорошенком та І. Сірком згуртувалася навколо Ю. Хмельницького. Наприкінці 1659 р. «чорна рада» під Фастовом знову проголосила його гетьманом. Ю. Хмельницький підписав новий Переяславський договір (обман з боку московських представників). Договір розколов українську верхівку, правобережні не підтримали. Юрій під тиском пропольськи налаштованої старшини схилився до угоди з Польщею. 18 жовтня 1660 р. було укладено Слободищенський трактат:

- відновлення державних стосунків з Річчю Посполитою на основі Гадяцького договору 1658

- українські землі отримували лише автономію на чолі з гетьманом

- українські війська мали брати участь у польських воєнних діях.

Наслідком Слободищенського трактату став початок територіального розколу України – більшість лівобережних полків не підтримала його і відмовилася визнавати владу Ю. Хмельницького. З цього часу Україна розколася на дві частини, в кожній з яких обирали свого гетьмана.

П. Дорошенко (1665 - 1676) намагався провести об’єднану раду двох сторін Дніпра та здійснив спробу приєднати до Гетьманщини Західну Україну.

Ø Гетьмани часів Руїни:

Правобережжя. Павло Тетеря (пропольська політика). Петро Дорошенко (турецька альтернатива).

Лівобережжя. Іван Брюховецький, Дем'ян Многогрішний. Іван Самойлович (проросійська орієнтація). Кожен новий обраний гетьман укладав окремий договір (статті) з московським урядом. В основі цих договорів лежали так звані “Статті Б. Хмельницького”, але з кожним наступним договором вводились все нові обмеження української автономії.

⇐ Предыдущая 12