[ред.]Анна Ярославна, королева Франції

А́ нна Яросла́ вна, Анна Київська (близько 1024 — після 1075) — середня дочка київського князя Ярослава Мудрого і дочки короля Шотландії і ШвеціїІнгігерди (Ірини), онука по матері Олафа III Скотконунга, друга дружинафранцузького короля Генріха I Капета, королева Франції, мати майбутнього короля Філіпа І. В історії цієї країни вона лишилася, як прабабця майже 30 французьких королів.

В давньоруських джерелах Анна зовсім не згадується. Біографіяреконструюється винятково на підставі звісток французьких середньовічних хронік і документів.

Анна Ярославна народилася близько 1024 року. Здобула гарну освіту. Могутність і багатство батька — володаря однієї з найбільших держав того часу, гарна врода приваблювали королів і цісарів інших країн. У 1034 році її сватає швагер Генріха французького (пізніше цісар Генріх III), але через малоліття княжни з того сватання нічого не вийшло. У 1048 році до Києва прибули посли французького короля Генріха I, який шукав підтримки Ярослава в боротьбі протиГерманської імперії. Наступного року Анна Ярославна з великою свитою і багатим посагом прибула до Франції. У невеликому старому соборі Реймса 19 травня 1051 року відбулося вінчання та коронування Анни. Тоді вона прийняла латинство, і в другому хрещенні дістала ім'я Аґнеси. Від Анни з Генріхом народились:

· Філіп I (1052—1108)

· Едігна (Емма) (1055 — біля 1109)

· Роберт (1055—1060)

· Гуго (1057—1102)

Королева Анна привезла у Францію не тільки дорогоцінний посаг, а й високу культуру, її тут шанували і поважали. Папи Миколай II та Григорій VII писали до неї листи, в яких висловлювали шанобливу увагу. Папа Микола II відзначав доброту, благодійність, побожність Анни, просив її впливати на Генріха I.

[ред. ]Анна Ярославна, королева Франції

Пам'ятник Анні Ярославні у Санлі, автор Зноба Валентин Іванович

Після смерті Генріха 1060 року Анна залишила двір, але як опікунка юного Філіппа підписувала разом з ним деякі державні документи. Збереглися підписи Анни слов'янською мовою — найдавніші зразки українського письма, на багатьох державних документах Франції. Ці підписи оточують хрести, які ставили неписьменні французькі барони — вищі васали Франції.

Всупереч поширеній серед істориків думці, вона не була реґентом при синові і ним ставграф Болдуїн Фландрський.

1062 року Анна вдруге вийшла заміж за графа Рауля де Крепі-і-Валуа, котрий очолював феодальну опозицію до її колишнього чоловіка. Заради Анни Рауль покинув свою дружину Елеонору, але шлюб був визнаний незаконним. Цікава характеристика, яку дала Елеонора в скарзі на чоловіка: «Королева Анна, — писала вона, — найчарівніша, найкраща серед жінок Франції». Коли цей граф 1074 року помер, вона повернулася до двору сина й знову підписувала разом з ним французькі державні акти. На одному з них зберігся підпис кириличним письмом: — тобто Анна-королева (латинською мовою).

Урочиста коронація Філіппа I відбулася у 1066 році, коли він досяг чотирнадцяти років. Згодом він одружився з Бертою Фрайзінгенською. Тоді Франція отримала нову першу даму, і Анна на початку 1070-х років поступово відходить від державних справ. Востаннє ім'я Анни засвідчене на документі 1075 року. Що сталося з нею потім не відомо.

Багато суперечок викликала серед учених подальша її доля. Деякі російські та французькі історики вважали, що по смерті другого чоловіка вона повернулася до Києва й там закінчила своє життя. Однак ще наприкінці 17 століття вчений абат Менетріє знайшов могилу Анни в церкві Вільєрського абатства, поблизу міста Етамп у Франції. Латинський напис на гробниці мовить: " Hic jacet Domina Agnes uxor quondam Henrici Regis, Eorum per miſ ericordiam Dei requiſ cant in pace " (тут лежить пані Анна, вдова короля Генріха). Напевно, невдовзі після 1075 року Анна померла.

Щороку 5 вересня у заснованому нею монастирі у місті Санлі (курортне містечко за 40 км від Парижа) відправляється богослужіння за її душу, цей день вважається днем її смерті. Збереглися фрескове зображення Анни в Софійському соборі у Києві та пізніше скульптурне — на порталі церкви святого Вінсента в містечку Санліс. В містечку знаходиться її могила, а також пам'ятник, подарований Україною в 2005 році. ^[1]

Існує легенда, що на так званому Реймському Євангелії слов'янською мовою, яке, Анна Ярославна привезла з собою з Києва, до революції 1793 року присягали на вірність французькі королі. Але факти^{[Джерело? ]} говорять про непричетність Реймського Євангелія до Анни Ярославни і непричетність Реймського Євангелія до коронації французьких королів.