Видатний кінооператор та режисер Юрій Іллєнко народився 18 липня 1936 року у напіввимерлому від голоду-33 містечку Черкаси.

Тікаючи від війни, в 41-му, опинився з мамою і двома братами в самому серці Сибіру, селі Філіповці на Обі. Молодший брат помер там від виснаження. Повернення на Україну в 44-му було недовгим. В 46-му батько, демобілізований з фронту інженер-будівельник, завербувався на найшкідливіше виробництво скловати, але в Москву, щоб дати дітям пристойну освіту. Сім’я жила в бараці на території заводу, через що мама захворіла на туберкульоз.

Юрій закінчив школу на робочій околиці Москви і вступив до престижного інституту кінематографії на операторський факультет. У 1960-му зняв дипломну роботу, перший в історії інституту повнометражний фільм “Прощавайте, голуби”, і отримав за нього найвищі нагороди на світових кінофестивалях в Празі і Локарно за найкращу операторську роботу. В 1963 отримав запрошення зі студії Довженка зняти режисерові Параджанову фільм “Тіні забутих предків”.

Дебют в режисурі – “Криниця для спраглих” за сценарієм Івана Драча, про винищення українського села, було заборонено постановою ЦК КП України на 22 роки. Наступний фільм “Вечір напередодні Івана Купала” – алегорична історія України, було знято з екрану рішенням Міністра Культури СРСР Романова і покладено на полицю на 18 років. Фільм реабілітовано в 1988 році.

У 1971 році на 24-му з’їзді компартії України заборонено наступний, третій фільм Юрія Іллєнка “Білий птах з чорною ознакою” як “найбільш шкідливий фільм, що колись було зроблено в Україні, особливо шкідливий для молоді”.

Була дворічна еміграція в Югославію, де Юрій Іллєнко знімає фільм “Жівіозаінат”, що перекладається як “Живу наперекір всьому”. Фільм отримав “Срібну арену” на фестивалі в Пулі і приз за найкращу чоловічу роль. В Україні на екран був не допущений. Наступний фільм “Мріяти і жити” за сценарієм Івана Миколайчука і Юрія Іллєнка було 42 рази зупинено у виробництві на різних стадіях.

У різні роки було заборонено майже всі проекти Юрія Іллєнка на стадії сценарію. Всього він написав 42 сценарії, лише сім стали фільмами.

До проекту “Молитва за гетьмана Мазепу” Юрій Іллєнко йшов близько третини свого життя. Фільм знято з кінопоказів, заборонено для показу по ТВ, не випущено на відео.

За сорок вісім років роботи в кіно рівно половину був безробітний як кінематографіст. Усе ж став Лауреатом держаної премії імені Шевченка, Народним артистом України, академіком АМУ, професором кафедри кінорежисури і кінодраматургії, Почесним Доктором Міжнародної Кадрової Академії.

15 червня 2010 року о 12-10 на 75-му році життя серце Юрія Іллєнка перестало битися.

Україна втратила свого відданого сина – палкого, щирого, талановитого, який до останку віддавав їй усю свою полум’яну любов і увесь свій самобутній талант. Україна – в кінополотнах Юрія Іллєнка, які свого часу були заборонені радянською системою, проте з роками ставали віддзеркаленням свого часу. Україна – і у його тривожних, сповнених тонкого відчуття життя, спогадах про минуле, і у його численних сучасних публіцистичних роботах.

www. svoboda. org. ua

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Фізичний факультет

12 Следующая ⇒