Версаль у Вишнівці. У Вшнівецькому замку, що був одним із найбільших в Україні, де зберігалась найбільша приватна колекція стародруків XV століття, стіни кімнат якого були покриті китайським шовком та оздоблені золотом, побували всі тогочасні імператори,

Версаль у Вишнівці

У Вшнівецькому замку, що був одним із найбільших в Україні, де зберігалась найбільша приватна колекція стародруків XV століття, стіни кімнат якого були покриті китайським шовком та оздоблені золотом, побували всі тогочасні імператори, королі та князі Європи.

Уже третій рік соціаліст Володимир Акісович Козира працює науковим співробітником Вишневецького архітектурно-ландшафтного комплексу XVI-XIX століть. Як розповідає Володимир Акісович, за цей час з історією володінь князів Вишневецьких йому довелося познайомити немало гостей не лише із Польщі, Росії та Білорусії, а й з багатьох інших країн західної Європи. “До речі, останнім часом, – каже пан Володимир, – все частіше сюди почали навідуватись й українські туристи. ” А розповісти туристам таки є що, бо славна історія Вишнівецького замку дуже цікава.

Біля парадного входу у палац можна побачити фронтон із двома гербами. Зліва – родовий герб князів Вишнівецьких-Корибутів, справа – герб дружини Михайла Корибути, який брав участь у будівництві цього палацу, Теклі із роду Радзивилів. Це єдиний фронтон, який зберігся до нашого часу, його вік – 300 років.

Коріння династії Вишневецьких – ще у роду великого князя литовського Ольгерда. Сином його був Корибут Ольгердович, нащадки якого дали чотири князівські роди. Найвідоміші з них – Збаразький та, звичайно, Вишневецький.

“Хоча з історії нам відомо лише двох Вишневецьких – Байду (першого гетьмана низових козаків) та Ярему (ренегата українського народу, зрадника віри), – розповідає Володимир Акісович, – та насправді кожен князь із цього роду – велика особистість. Ось, наприклад, мало кому відомий Михайло Михайлович Вишневецький. Лише за 10-12 років активного життя (бо був отруєний у молодому віці) він разом із дружиною Раїною Могилянкою (двоюрідною сестрою Петра Могили) побудували близько 600 православних церков та монастирів на лівобережній Україні. Саме його син – Ярема вирішив збудувати на місці двох попередніх замків цей Вишнівецький палац. ”

За задумом, споруда мала бути копією французького Версалю. Як і там, щоби величезна бенкетна зала здавалась ще більшою, у стіни були вмонтовані дзеркала. Такого багатства, яке мав тоді Вишнівецький замок, не можна було знайти й у королівських палацах. Перший та частина другого поверху були оздоблені голландською дрібною керамічною плиткою, де на 45 тисячах частинок жоден малюнок ні разу не повторювався. Такого не було і немає ніде у світі.

У замку зберігалися величезні колекції зброї, рицарських обладунків, а також більш як двотисячна приватна колекція картин визначних майстрів пензля доби Середньовіччя. “Картин було на стільки багато, – продовжує розповідь пан Володимир, – що їх не було де зберігати. У книжкових шафах знімали тафлі і вставляли дорогі портрети. Кімнати палацу, а їх було більше ста, називали за кольором стін, які покривались китайським шовком, оздобленим бісером, золотом і сріблом.

Свого часу тут відпочивали Оноре де Бальзак, Тарас Шевчанко. Та, зрештою, вся наукова і творча еліта минулих століть побувала у Вишнівці.

Окрім самого палацу на подвір`ї було багато інших споруд – де готували їжу, де жила прислуга. У володіння входив немалий ставок та парк площею 220 гектарів”.

Зараз цей ставок значно менший, від парку залишилось лише 8 гектарів. Після двох світових війн та великої пожежі 1944 року більша частина князівського майна була знищена. Рід Вишневецьких закінчився ще у 1744 році, та їхні нащадки теж були добрими господарями для володінь.

За радянської влади замок був відреставрований. У двоповерховій споруді помістили не лише бібліотеку, будинок культури та кінотеатр, а й профтехучилище.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України та наказу Президента, підписаного у 2005 році, на базі відновленого палацу у Вишнівці повинен бути створений європейський культурний центр. Уже розроблено проект та розпочато ремонтні роботи.

“Весь сучасний реставраційний процес, – каже Володимир Акісович, – заслуга однієї людини – нашого генерального директора Анатолія Мацікури”. А це – справді велика справа, адже щоб організувати таку грандіозну роботу, потрібно докласти багато зусиль.

Нам же залишається лише гордитися наявністю у нашому краї такої визначної пам`ятки культури XVI-XIX століть. І у майбутньому, якщо все складеться благополучно, ми зможемо відвідувати центр європейський центр культури у Вишнівці.

· Оноре де Бальзак, що гостював у Вишнівці навесні 1848 року, розповідав, що замок на стільки великий, що для обігріву приміщень за одну добу тут спалювали 300 возів соломи.

Надія Понятишин

⇐ Предыдущая 12