П’ятаков (Юрій (Георгій) Леонідович06.08.1890, с-щеМар’їнськогоцукрового заводу, Черкаськийпов., Київська губ. — 30.01.1937, м. Москва) — радянськийдержавнийдіяч.

Вивчавекономіку в Санкт-Петербурзькомууніверситеті, слухавлекції у вищихнавчальних закладах ЗахідноїЄвропи. За участь у студентськомурусіперебувавдеякий час на засланні. У 1915—1919 рр. у пресівідкритополемізувавіз Леніним з національнихпитань; тож саме з ті часи до ньогоприклеїлисяярлики — «люксембурґіянець» (за визначеннямЛеніна) і «російськогошовініста» (за В. Винниченком).

У 1917 р. — голова більшовицькогокомітету в Києві та член УкраїнськоїЦентральної Ради. З 12 липня 1918 р. по 9 вересня 1918 р. — секретар ЦК КП (б) У та, одночасно, член ВЦВРК. У жовтні 1918 р. призначенийГоловнимкомісаром Народного банку РРФСР. 17 листопада того ж року увійшовдо складу Українськоїреволюційноївійськової ради (УРВР). Та фактично в роботі УРВР участівзяти не вст иг: вже наприкінці листопада 1918 р. і до кінцясічня 1919 р. зосередився на роботі в Тимчасовомуробітничо-селянськомуурядіУкраїни як його голова.

На селіпровадивжорстку й суто «ліву» соціально-економічнуполітику, зокремавідбиравзахоплені селянами у поміщиківмайно і землю та примусовостворюваврадгоспи і комуни; до того ж категорично заперечувавіснування «національногопитання» в Україні.

Так само жорсткоП’ятаковдіяв і в очолюваному ним у 1921—1923 рр. Центральному управліннівугільноїпромисловостіДонбасу, то ж не дивно, що в ті часиофіційноювладоювін був відзначений як один із кращихбільшовицькихгосподарників. Врешті в своєму «Заповіті» Ленін назвавП’ятакова одним із двохнайздібнішихпрацівників у партії (на думку вождя, іншимбув Бухарін).

Член ЦК ВКП (б) у 1923—1927 і 1930—1937 рр. У 1923—1927 рр. — заступник головиВищої Ради народного господарства СРСР; пізнішеочолювавДержбанк СРСР та інші установи. У періодроботи у вищихгосподарчих органах розробив проект першоїп’ятирічки на 1926—1930 рр., в якомуобстоювавідеюприскореногорозвиткупромисловості на теренахУкраїни, а не на Уралі. Й невдовзісамеце йому буде інкриміновано як основнезвинувачення, оскільки проект підтримали т. зв. троцькісти (тоді як сталіністиобстоювали «російськийУрал»).

Репресований разом із іншимидержавнимидіячами — жертвами тоталітарного режиму.

На другому показовомупроцесі в Москвіпроти так званого «антирадянсько-троцькістського центру» в січні 1937 р. П’ятаков (післямасованої «обробки» — цілодобовихдопитівіз застосуванням до ньоготортут у сталінськихкатівнях) таки «зізнався», що очолювавтроцькістівв Україні «з метою відривуУкраїнивід СРСР», і за цим штучно сфабрикованим «офіційним» звинуваченнямбув тоді ж розстріляний.

⇐ Предыдущая 1 23