![]()
|
|||||||
2. Аналіз творів.. Балада про соняшник. Балада про вузлики2. Аналіз творів. „Балада про соняшник” і „Балада про вузлики” Балада про соняшник Були руки і ноги в соняшника, Було тіло — шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу І в пазуху рвав гнилиці, І купався коло млина, І лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі, Щоб вилити з вуха воду, — І раптом побачив сонце, Красиве засмагле сонце В золотих переливах кучерів, У червоній сорочці навипуск. Воно їхало на велосипеді, Обминаючи хмари у небі... І застиг він на роки і на століття У золотому німому захопленні: — Дайте покататися, дядьку! А ні, то візьміть хоч на раму, Дядьку, хіба вам жалко?! Поезіє, сонце моє оранжеве! Щомиті якийсь хлопчисько Відкриває тебе для себе, Щоб стати навіки соняшником.
Балада про вузлики Була колись у мене баба Корупчиха. Мені і досі її руки світять. Була баба Корупчиха темна, неграмотна, Мені і досі її руки світять. Пекла баба Корупчиха пироги з калиною, Мені і досі світ без неї темний. Хто був голодний — приходив до Корупчихи. Вона кожного вузликом наділяла. Хто був холодний — грівся у Корупчихи І виносив од неї вузлик у пазусі. Хто був безсовісний, той лишався безсовісним. А вона кожного вузликом наділяла. Як насняться мені сни чорнющі — Прийде Корупчиха, розв'яже вузлик, Як насняться мені сни солодкі з калиною, Прийде Корупчиха, зав'яже їх у вузлик. Дуже журиться баба Корупчиха в могилі, Руки їй склали, не може зв'язати вузлика. Я не вірю у скатерки-самобранки, Вірю у вузлики баби Корупчихи. Сам їх бачив, сам їх розв'язував І зав'язав їх навіки у пам'яті. А Корупчиха білою хустиною запиналася,
Вузлика під шию ніколи не зав'язувала, А сховали її у позиченій хустці, Бо свої вона у вузлики пов'язала...
|
|||||||
|