Марганець

Завдання з агрохімії

1. Агрохімічні властивості грунтів. Агрохімічні моделі родючості грунтів?

Агрохімічні властивості ґрунтів характеризуються вмістом органічних речовин, азотним, фосфорним і калійним режимами, вмістом мікроелементів і біологічною активністю ґрунту. Органічні сполуки ґрунту представлені в основному гумусом. Систематичне застосування органічних і мінеральних добрив у великих нормах сприяє стабілізації і накопиченню гумусу в сівозмінах.

Азотний режим ґрунтів характеризується вмістом загального азоту і складом його сполук, нітрифікаційною здатністю. Кількість у ґрунті мінеральних сполук азоту значно впливає на ефективність застосування азотних добрив.

Фосфорний режим ґрунтів характеризується вмістом загального фосфору, фракційним складом фосфорорганічних і мінеральних сполук фосфору та їх рухомістю. Від їх кількості і складу залежить врожайність сільськогосподарських культур.

Умови калійного живлення рослин характеризуються наявністю водорозчинного, обмінного і необмінного калію; вміст водорозчинного й обмінного калію залежить від застосування добрив і змінюється протягом вегетації рослин.

При високому вмісті поживних речовин в ґрунті потреба в добриві знижується, а при низькому – підвищується

Добрива проявляють велику дію на ґрунт: збагачують його поживними речовинами, змінюють реакцію ґрунтового розчину, інтенсивність і характер мікробіологічних процесів та інших властивостей, які визначають родючість ґрунту.

Модель родючості – це сукупність агрономічно важливих властивостей та режимів

ґрунту, які забезпечують певний рівень продуктивності рослин. Оптимальні параметри показників родючості встановлюються для кожного типу ґрунту за даними тривалих багаторічних дослідів. Опрацювання та удосконалення моделей родючості є одним із основних елементів науково обґрунтованого планування відтворення родючості ґрунту. Моделі родючості ґрунтів можна складати за допомогою комп’ютерів, куди вводиться відповідна інформація. Моделі родючості ґрунту мають стати основою для раціонального використання агротехнічних заходів та засобів хімізації у сільськогосподарському виробництві. В свою чергу, останні разом з меліоративними та іншими заходами повинні сприяти поступовому наближенню властивостей ґрунту до їх оптимальних параметрів, які забезпечують високий рівень його родючості та врожайності сільськогосподарських культур. Хоча питання про моделювання родючості ґрунту є порівняно новим, воно має непогану перспективу. По суті, створюються еталони для різних ґрунтів, порівняно з якими можна буде оцінювати їх реальну родючість.

2. Баланс основних елементів живлення?

Баланс елементів живлення – це прогнозований показник продуктивності культур, родючості ґрунту і ступінь відповідності кількості внесених добрив і винесених з урожаєм елементів живлення та одночасно показник хімічного навантаження на ґрунт, рослини й навколишнє природне середовище.

Баланс елементів живлення в ґрунті оцінюють за різницею між сумарною їх кількістю, яка надходить і вилучається з нього. Він відображає ступінь інтенсифікації сільськогосподарського виробництва та є основою для планування і прогнозування застосування добрив, дає змогу цілеспрямовано регулювати родючість ґрунту, запобігати забрудненню довкілля тими чи іншими елементами.

Теоретично рівень застосування добрив за оптимального рівня родючості ґрунту має бути таким, щоб повністю компенсувати вилучення елементів живлення, які виносяться з урожаєм і втрачаються внаслідок вимивання, ерозії та з інших причин, тобто баланс цих елементів має бути нульовим.

Баланс елементів живлення є кількісним виразом вмісту елементів живлення в ґрунті на певній площі або об'єкті досліджень (полі, сівозміні, господарстві, районі, області і т. д. ) з урахуванням усіх статей їх надходження (внесені добрива, різні природні джерела) і витрат (винос з урожаєм, непродуктивні втрати – змивання, вимивання і т. д. ) упродовж певного часу. Розрізняють біологічний, господарський і внутрішньогосподарський баланси.

3. Сучасний стан застосування добрив?

Вплив різних чинників на врожайність сільськогосподарських культур за оцінками спеціалістів США, оцінюється так: добрива – 41%; гербіциди – 15–20; властивості ґрунту – 15; гібридне насіння – 8; зрошення – 5; інші фактори – 11–16%.

Мінеральні добрива набули поширення наприкінці XIX ст. До того часу, восновному, застосовували органічні добрива, попіл, природні туки. У дореволюційній Росії тукову промисловість було представлено невеликими суперфосфатними заводами; азотних і калійних добрив практично не виробляли. 1913р. було виготовлено 17 тис т мінеральних добрив, що за рівнем забезпеченості ріллі становило 0, 2lкгNPK.

Вцілому рівень застосування мінеральних добрив коливався і залежав від економічних та екологічних вимог. Нині у США вносять 208 кг/га, Німеччині – 238, Великобританії – 365, Франції – 277 кг/га NPK. Перше місце у світі з виробництва і використання мінеральних добрив посідає Китай: виробляє – 27 582 тис т, а використовує – 36 500 тис т. кг/га

Динаміка застосування мінеральних добрив в Україні збігається з основними світовими тенденціями. За періоди з 1966–1970 pp. по 1986–1990 pp. обсяг внесення мінеральних добрив зріс у 3, 2 раза, а починаючи з 1992 р. у зв'язку з економічними труднощами він зменшився у 2, 2 раза, що не відповідає науково обгрунтованій потребі (рис. 1), і неминуче призводить до зниження родючості ґрунтів і продуктивності сільськогосподарських культур.

4. Значення органічних речовин. Складові балансу гумусу, та шляхи вирішення проблеми дегуміфіккації?

органічна речовина, тобто сукупність живої біомаси й органічних решток рослин, тварин, мікроорганізмів, продуктів їх метаболізму і специфічних новоутворених темнозабарвлених гумусових речовин, що рівномірно пронизують ґрунтовий профіль (рис. 12). Складний комплекс органічних сполук ґрунту зумовлений різним складом органічних решток, що надходять у грунт, неоднаковою спрямованістю мікробіологічного процесу, різноманітними гідротермічними умовами тощо. У складі органічної речовини ґрунту знаходяться всі хімічні компоненти рослин, бактеріальної та грибної плазми, а також продуктів їх подальшої взаємодії й трансформації. Це тисячі сполук, середній час існування яких у грунті може варіювати від доби до тисяч років.

Джерелом гумусу є органічні рештки вищих рослин, мікроорганізмів і тварин, що живуть у грунті. Залишки зелених рослин надходять у грунт у вигляді наземного опаду та відмерлої кореневої системи рослин. Кількість органічної речовини, що надходить до ґрунту різна, і залежить від грунтово-рослинної зони, складу, віку та густоти насаджень, а також від ступеня розвитку трав'янистого вкриття.

Гумус - це гетерогенна динамічна полідисперсна система високомолекулярних азотистих ароматичних сполук кислотної природи.

Уміст гумусу в поверхневих горизонтах ґрунтів коливається від 0, 5 до 20%, різко або поступово зменшуючись з глибиною.

Характерною особливістю гумусових речовин є їх гетерогенність, тобто наявність різних за стадією гуміфікації, молекулярною масою, хімічним складом, а значить, властивостями компонентів. Гумусні речовини поділяють на три групи сполук: гумінові кислоти, фульвокислоти, гуміни.

5. Вплив добрив на якість врожаю?

Так, залежно від умов вирощування і сортових особливостей вміст білка в пшениці може змінюватися від 9 до 25 %, крохмалю в картоплі – від 8 до 29, цукру в буряку цукровому – від 12 до 22 %. Крім того, кількість жиру в насіннєві олійних культур, цукрів і вітамінів у плодах і овочах може змінюватися в 1, 5–2 рази. Умови навколишнього природного середовища (ґрунтові умови, температура та вологість повітря і ґрунту, освітленість тощо) впливають на інтенсивність процесів, які відбуваються в рослинах. Якість продукції істотно залежить від умов живлення рослин, насамперед від застосування добрив.

Азот входить доскладу сполук, які відіграють важливу роль в обміні речовин у рослинному організмі.

На початку росту рослини засвоюють порівняно невелику кількість азоту, але нестача його у цей період негативно впливає на подальший ріст рослин. Найінтенсивніше рослини поглинають азот з ґрунту для синтезу амінокислот і білків у період максимального росту та утворення вегетативних органів.

Проте посилене живлення азотом не завжди зумовлює підвищення їх продуктивності.

За високої норми азоту тенденція кривої врожайності знижується.

Під впливом фосфорних добрив збільшується інтенсивність синтезу сахарози, крохмалю, жирів, дещо менше – білків. Для якості продукції важлива не лише абсолютна кількість фосфору, а й його співвідношення з іншими елементами живлення, насамперед з азотом. Змінюючи співвідношення N: Р, можна регулювати інтенсивність, спрямованість процесів обміну, сприяти накопиченню в рослинах білків або вуглеводів.

Під впливом калію в рослинах посилюється накопичення крохмалю, цукру і жирів. Він також інтенсифікує синтез високомолекулярних вуглеводів (целюлози, геміцелюлози, пектинових речовин), унаслідок чого потовщуються стінки клітин стебел злакових культур, підвищується їх стійкість проти вилягання. У деяких рослин калій посилює синтез вітамінів, наприклад тіаміну, рибофлавіну.

Під впливом мікроелементів у листках збільшується вміст хлорофілу, поліпшується процес фотосинтезу, посилюється асиміляційна діяльність усієї рослини. Багато мікроелементів входить до складу активних центрів ферментів і вітамінів. Після внесення мікродобрив поліпшується збалансованість мінерального живлення рослин.

Калійні добрива знижують вміст азоту в зерні, але збільшують вміст крохмалю.

Тому для збільшення вмісту білка в рослинах потрібне збалансоване азотно-фосфорно-калійне живлення.

6. Вміст елементів живлення в грунтах: валові та рухомі форми, значення їх для живлення рослинта застосування добрив.

Основним запасом поживних речовин у ґрунті є органічні і мі-неральні сполуки ґрунту. Розрізняють валові і доступні запасипоживних речовин. Загальна (валова) кількість поживних речо-вин вказує на їх вміст, а не характеризує доступну кількість, якавизначає величину врожаю та його якість. Доступних для рослинсполук ґрунту (азоту, фосфору, калію) дуже мала кількість. До 95-98% сполук азоту — це важкодоступні сполуки, які рослини мо-жуть засвоювати після їх мінералізації. Більшість сполук фосфо-ру представлена важкорозчинними мінеральними і органічнимийого сполуками, основна частина калію — нерозчинними алю-мосилікатними мінералами.

Органічні сполуки ґрунту в процесі мінералізації розкладають-ся на доступні поживні речовини. Продукти розкладання погли-наються рослиною і ґрунтом та мікроорганізмами. Завдяки біо-логічному поглинанню мікроорганізми нагромаджують значнукількість поживних речовин, необхідних для їх життєдіяльності ібудови тіла. У процесі життєдіяльності мікроорганізмів значнакількість важко доступ них для рослин сполук (азот- та фосфоро-вмісних сполук) перетворюється на доступну для рослин форму, внаслідок чого умови живлення рослин поліпшуються. Ці процесиінтенсивно відбуваються у ґрунтах з високою біологічною актив-ністю, а також при створенні оптимальних умов середовища (рН, вмісту енергетичного матеріалу, агрофізичних та інших умов).

Для своєї життєдіяльності мікроорганізми поглинають значнукількість мінеральних сполук азоту ґрунту, внаслідок чого умовиживлення рослин погіршуються. Для ліквідації такого негативно-го явища додатково вносять азот у вигляді мінеральних добрив. Поглинання мікроорганізмами азоту — явище позитивне, оскільки засвоєні мікроорганізмами сполуки азоту не втрачають-ся з ґрунту внаслідок вимивання та денітрифікації.

Обмінне поглинання сприяє закріпленню поживних речовиндобрив і продуктів розкладання у ґрунті, яке запобігає втратампоживних речовин ґрунту. При цьому катіони ґрунтового розчи-ну обмінно поглинаються ґрунтовим вбирним комплексом (ГВК):

7. Органічні добрива, їх значення, види, хімічний склад та особливості застосування?

Органічні добрива — містять елементи живлення рослин переважно у формі органічних сполук. До них відносять гній, компости, торф, тирса, солома, зелене добриво, мул (сапропель), промислові та господарські відходи та інші.

Види орг. ДОбрив: ГнійЦе найцінніше органічне добриво. У гною різних тварин в середньому міститься (%): води 75, органічної речовини 21, загального азоту 0, 5, засвоюваного фосфору 0, 25, окису калію 0, 6. Якість гною залежить від виду тварини, її корму, підстилки та способу зберігання. Так, при годівлі свиней використовують багато концентратів, тому гній відрізняється високим вмістом азоту, а в раціоні жуйних тварин присутні грубі корми — в їх гною більше калію.

Пташиний послідЗа хімічним складом пташиний послід відноситься до числа найкращих видів органічних добрив. Найціннішим вважається курячий і голубиний послід, менш цінним — качиний і гусячий. При частому внесення посліду в ґрунті накопичується азот в нітратній формі, тому дане добриво найкраще закладати восени, рівномірно розподіляючи по всій площі. Але найефективніший пташиний послід при використанні в рідкій підгодівлі.

ТорфУ торфі міститься не дуже багато доступних для рослин поживних елементів, але зате він збільшує вміст гумусу і покращує структуру ґрунту. Темний колір торфу сприяє поглинанню тепла та швидкому прогріву ґрунту.

ТирсаТирса — дешеве органічне добриво, яке може суттєво підвищити родючість ґрунту, поліпшити його повітропроникність і вологоємність. Лише вносити їх слід не в свіжому вигляді, а в перепрілому або в суміші з іншими матеріалами. Для прискорення процесу розкладання тирсу складають у купи, змочують водою, гнойовою рідиною.

Компости Компости готують з різних органічних матеріалів. Рослинні залишки, не уражені шкідниками та хворобами, фекалії, пташиний послід, гній і інші матеріали складають у пухку купу (штабель) на рівній поверхні, перешаровуючи дерновою землею або торфом.

Склад: Органічні добрива містять азот, фосфор, калій, кальцій та інші елементи живлення рослин, а також органічні речовини, яка позитивно впливає на властивості ґрунту.

Органічні добрива складаються з речовин тваринного і рослинного походження, які, розкладаючись, утворюють мінеральні речовини, при цьому в приземний шар виділяється двоокис вуглецю, необхідний для фотосинтезу рослин. Крім того, органічні добрива благотворно впливають на водне і повітряне живлення рослин, сприяють розвитку ґрунтових бактерій та мікроорганізмів, які живуть в симбіозі з корінням овочевих культур і допомагають їм отримати доступні поживні елементи. До органічних добрив відносять гній, торф, компост, пташиний послід та інші матеріали ….

8. Екологічні аспекти використання добрив?

Застосування великих доз добрив може погіршити якість продукції, ґрунтових вод, що зумовлює забруднення близьких річок і водойм. Використання мінеральних добрив дало змогу певною мірою підвищити врожайність культур, однак подальше збільшення їх доз уже не сприяло її зростанню, що пов'язано із зменшенням запасів гумусу в ґрунті. Зростання врожайності неможливе без удосконалення технології внесення добрив. Безконтрольне їх застосування призводить до забруднення навколишнього середовища, що загрожує здоров'ю людини.

9. Азотні добрива, їх класифікація, перетворення в грунтах та особливості застосування?

Нітрат амонію NH4NO3 (аміачна селітра) дуже багате на азот добриво. Але нітрат амонію має істотний недолік — на вологому повітрі він мокріє, а при висиханні утворює тверді куски. Цілком сухий нітрат амонію може вибухати. Тому його застосовують як добриво в суміші з сульфатом амонію. Така суміш на повітрі не мокріє; не злежується і являє собою дуже цінне добриво, особливо під цукрові буряки, картоплю та інші культури.

Нітрат калію KNO3 (калійна селітра) являє собою безбарвну кристалічну речовину. На вологому повітрі не мокріє і не злежується. Нітрат калію — дуже цінне мінеральне добриво, в якому міститься два поживних для рослин елементи — азот і калій. Однак за агрохімічними вимогами вміст азоту в азотнокалійових добривах повинен бути більшим, ніж в KNO3. Тому нітрат калію застосовують переважно в суміші з амонійними солями.

Нітрат кальцію Ca(NO3)2 (кальцієва або норвезька селітра) — теж цінне азотне добриво. Його виробляють у великих кількостях нейтралізацією нітратної кислоти вапном. Цінність нітрату кальцію як добрива полягає також у тому, що іони кальцію Ca2+ позитивно впливають на структуру ґрунту та позитивно впливають на розвиток кореневої системи рослин.

Карбамід — дуже концентроване азотне добриво, містить 46 % азоту в амідній формі, яка у ґрунті швидко переходить в аміачну. Має вигляд білого кристалічного порошку. Випускається промисловістю у гранульованому вигляді. Дуже розчинна у воді. Може бути використана для позакореневого підживлення (0, 5 %-ний розчин). За впливом на грунт — фізіологічно нейтральне, добриво.

Рідкий аміак і аміачна вода — найбагатшими добривами за вмістом азоту. Рідкий аміак, як і аміачну воду, стали застосовувати як азотні добрива лише останнім часом, коли були розроблені методи ефективного внесення цих добрив у рідкому стані в грунт.

КАС — це водний розчин аміачної селітри та карбаміду у співвідношенні 1: 1, в якому не міститься вільного аміаку, і тому має певні технологічні переваги перед твердими азотними добривами при застосуванні. У КАС містяться амонійна, амідна та нітратна форми азоту, завдяки чому добриво діє пролонговано, а рослини забезпечуються трьома формами азоту впродовж вегетації. Суміш містить 50 % амідної форми азоту, 25 % аміачної та 25 % нітратної. Всі форми у добриві не летючі і не спричинюють втрат азоту, тому його можна вносити поверхнево без загортання в ґрунт.

10. Фосфорні добрива, їх класифікація, перетворення в грунтах та особливості застосування?

Амофос (амоній фосфорнокислий). Характеризується доброю розчинністю у воді, що дозволяє використовувати його і для кореневого, і для позакореневого підживлення. Фосфор, що є в ньому, має легкозасвоювану форму. Найкращий час внесення – осінь (перед оранкою). Ще один варіант – впровадження в ґрунт при висадці рослин. При гострому фосфородефіциті не заборонене використання у будь-який, незалежно від ростової фази.

Нітроамофоска. Це комплексне МД, що характеризується високо ефективністю. Підходить майже для всіх с/г культур. Ефективність проявляє на різних типах ґрунту, але найбільш позитивний результат спостерігається на чорноземах і сіроземах. Застосовується як основне добриво і при сівби.

– розчинні у воді (простий і подвійний суперфосфат, суперфос). Основне їх завдання – зміцнення кореневої маси;

– нерозчинні у воді, але цитратно-розчинні (кісткове борошно, кальцію гідрофосфат, термофосфати). Використовуються в передпосівний період для збагачення ґрунту;

такі, що характеризуються складною розчинністю (амофос, діамонійфосфат, фосфоритне борошно та вівіаніт). Взаємодія спостерігається тільки при контакті з H2SO4 та HNO3 (реакції зі слабкими кислотами не відбуваються).

11. Калійні добрива, їх класифікація, перетворення в грунтах та особливості застосування?

Застосування калійних добрив сприяє підвищенню імунітету рослин до різних грибкових захворювань. Овочеві теплолюбні культури при повноцінному калійному живленні краще переносять холодні температури і несприятливі погодні умови.

Значення калійних добрив дуже важливо і в тому випадку, якщо рослина відчуває гостру нестачу калію, її стебло погано розвивається, має вигнуту форму, бліде забарвлення. Коренева система таких рослин погано розвинена, у зв’язку з чим, значно знижується врожайність, плоди стають дрібними і пухкими, а листя і стебла уражаються різними захворюваннями.

Види: Калімагнезія Містить 35% калію, хлор і магній. Прекрасно засвоюється кореневою системою рослин, тому часто використовується в якості основної підгодівлі. Для ґрунтів з дефіцитом магнію, таке добриво необхідно.

Хлористий калій Процентний вміст калію досягає 65%. Перевагою такого добрива є те, що вступаючи в ґрунт, чорнозем, калій і хлор розщеплюється на речовини, доступні для рослин. Слід пам’ятати, що хлоромісткі калійні добрива окисляють ґрунт, тому в розчин з готовим добривом необхідно додавати вапно.

Сульфат калію Це калійне добриво вважається одним з найкращих і універсальних. У ньому міститься близько 50% калію і відсутій хлор. Це добриво розчиняється у воді дуже добре. Сульфат калію вноситься як основне добриво у весняний період.
Калійні солі Це найбільш сильні калійні добрива, які підходять для будь-яких овочевих культур. Високий процентний вміст хлору робить це добриво небезпечним для таких чутливих рослин, як помідори, картопля. Калійні солі потрібно вносити в грунт в осінній період при підготовці ділянки до зими.

Як правильно використовувати калійні добрива Найбільш оптимальним способом внесення калійних добрив є їх додавання в ґрунт в осінній період, оскільки в багатьох з них міститься хлор, який нейтралізується під впливом холодних температур і вимивається разом зі снігом. Деякі види калійних добрив, що не містять хлор, можна вносити в малих дозах і навесні і влітку.
Не можна додавати калійні добрива в період сходів насіння і розвитку кореневої системи. Краще вносити добрива малими порціями кілька разів за осінній період. Особливо потребує цього ґрунт з високим вмістом торфу.

12. Комплексні добрива, їх класифікація, значення та агрохімічна характеристика?

Комплексні добрива містять два і більше основних елементів живлення рослин. У цих добривах менше баластних речовин, ніж у простих, сума діючих речовин дуже висока - від 30 до 70%. Елементи живлення знаходяться переважно у водорозчинній легкодоступній рослинам формі.

Промисловість випускає повні комплексні добрива (містять NPK) (нітрофоска, нітроамофоска), неповні (містять два поживних елементи - переважно NP (амофос, нітрофос, нітроамофос), а також рідкі комплексні добрива, які можуть бути як повними, так і неповними та пресовані - найчастіше фосфорно-калійні.

Залежно від способу отримання комплексні добрива бувають складними і складнозмішаними.

Складні добрива містять кілька поживних елементів у складі однієї хімічної сполуки: амофос (NH4H2PO4), діамофос (NH4)2HPO4, калійна селітра (KNO3) та інші.

До складнозмішаних, або комбінованих, добрив відносять комплексні добрива, які отримують в єдиному технологічному циклі і які містять два або три основних елементи живлення в одній гранулі: нітрофос, нітрофоска, нітроамофос, нітроамофоска, пресовані фосфорно-калійні добрива, рідкі комплексні добрива (РКД) та ін.

13. Мікродобрива, їх види та способи ефективного застосування?

Мі́ кродо́ брива — добрива, що містять мікроелементи, речовини, споживані рослинами в невеликих кількостях. Поділяються на борні, мідні, марганцеві, цинкові, кобальтові та інші, а також полімікродобрива, у складі яких 2 і більше мікроелементів.

Як мікроелементи застосовують солі мікроелементів, відходи промисловості (шлаки, шлами), фрити (сплави солей зі склом). Найбільш ефективними формами мікроелементів є хелати (Zn, Cu, B, Mo, Fe, Co) та інші сполуки ускладі органічних молекул (боретаноламін та ін).

Мікродобрива є одним з найбільш ефективніших засобів впливу аграрія на продуктивність культури та якість продукції.

Життєво необхідними для рослин та тварин є близько 30 мікроелементів.

При нестачі мікроелементів у рослин починається: руйнування репродуктивних органів і тканин, прояв різноманітних «хлорозів» на листі, відмирання пагонів, коріння, точок росту. Це призводить до значного зменшення урожаю.

Цинк

Культури, чутливі до нестачі цинку: кукурудза, соя, квасоля, хміль, картопля, льон, овочі, виноград, яблуня, груша, цитрусові.

Цинк сприяє підвищенню жаро-, посухо- та зимостійкості рослин, запобігає передчасному старінню клітин, бере участь в метаболізмі азоту, вуглеводів, фосфатів, а також синтезі регуляторів росту. В кукурудзи цинк приймає участь у синтезі хлорофілу та вітамінів В, Р, С, впливає на процес росту та розвитку, підвищує стійкість до несприятливих умов, зокрема заморозків.

Марганець

Культури, чутливі до нестачі марганцю: цукровий та кормовий буряк, овес, картопля, яблуня, черешня та малина.

Марганець сприяє підвищенню якісних показників урожаю с-г культур: вмісту цукрів в коренеплодах цукрового буряка та ягодах суниці, крохмалю в бульбах картоплі, білка в зерні зернових культур, вітаміну С в плодах, ягодах та овочах.

Бор

Культури, чутливі до нестачі бору: цукровий буряк, ріпак, соя, соняшник, бобові, фруктові дерева, овочі та інші.

Бор сприяє збільшенню кількості квіток на рослині, покращенню процесу запилення та знижує їх абортивність, підвищує розвиток репродуктивних органів. Попереджує розвиток фізіологічних хвороб (хлороз, гниль серцевини коренеплодів, деформація листя та ін. ) Бор регулює вміст сахарози в коренеплодах, тому додаткове підживлення вирощуваних культур добривом Бор має вирішальне значення, як для збільшення урожаю коренеплодів, так і для підвищення вмісту цукру. Препарат сприяє підвищенню імунітету у рослин, покращенню якісних та кількісних показників урожаю. Подовжує термін зберігання продукції.

Залізо

Культури, чутливі до нестачі заліза: бобові, картопля, капуста, томати, кукурудза, плодові — ягідні.

Залізо відіграє важливу роль — входить до складу ферментів для утворення хлорофілу, тому його нестача безпосередньо впливає на інтенсивність процесів фотосинтезу, що проявляється у вигляді захворювання — хлороз. Також, елемент входить до складу іншого ферменту — нітрогеназа, який каталізує процес фіксації молекулярного азоту у бульбочках бобових рослин.

Залізо є обов'язковим елементом для внесення на карбонатних ґрунтах.

МідьКультури, чутливі до нестачі міді: пшениця, ячмінь, овес, кукурудза, коренеплідні, технічні та бобові культури. Дефіцит міді спостерігається на кислих, піщаних, та торф'яних ґрунтах.

Мідь впливає на фіксацію молекулярного азоту ― активує процеси зв'язування атмосферного азоту та на метаболізм рослин. Підвищує стійкість рослин до високих і низьких температур, та до грибкових і бактеріальних захворювань; сприяє стійкості рослин до вилягання.

Молібден

Культури, чутливі до нестачі молібдену: бобові культури, деякі з родини хрестоцвітих (особливо ріпак і гірчиця), цукрові буряки.

Молібден бере участь у синтезі амінокислот і білків, регулює процес трансформації азоту в рослині. Він відіграє важливу роль у фіксації молекулярного азоту з атмосфери бульбочковими та вільноіснуючими азотфіксуючими бактеріями.

Особливо ефективним Молібден є при застосуванні на кислих ґрунтах, піщаних, з високим вмістом заліза, бідних на фосфор, інтенсивно удобрених мінеральними добривами.

14. Бактеріальні препарати. Класифікація, властивості та особливості використання?

Людина навчилася вирощувати бульбочкові бактерії і виготовляти з них бактеріальне добриво під назвою нітрагін.

Нітрагін-Природні види бульбочкових бактерій зазвичай присутні в грунтовому шарі, але їх вплив на рослини недостатньо. У сільському господарстві прийнято проводити передпосівний обробіток насіння нитрагином. Цей процес називається розумним словом інокуляція. Втім, бактеріальні добрива (в тому числі і нітрагін) вносять і в саму грунт.

Фосфоробактерін-Назва цього виду бактеріальних добрив говорить сама за себе. Мікроорганізми, що містяться в даному препараті, здатні накопичувати і передавати рослинам в доступній для них органічної формі фосфор. Фосфоробактерін випускається у вигляді рідини або дусту, і поєднується з будь-яким органічним добривом. Препарат застосовується до різних видів рослин, які потребують фосфорі як у вигляді інокуляції насіння, так і безпосередньо в грунт.

Ризотрофін і АМБ-Даний вид бактеріальних добрив відноситься до прискорювачів розкладання перегнійних речовин. Використовується для утворення маси органічних добрив і для створення захисного шару грунту. Тобто, на відміну від азото- і фосфоро-накопичувачів, ці бактерії активно взаємодіють із середовищем, в яку вони потрапляють, і переробляють її в доступну для рослин мікроелементну форму. У поєднанні з азотобактерин показують прекрасні результати комбінованого впливу на рослину.

15. Методи діагностики грунтової родючості та живлення с-г рослин?

Біодіагностика родючості грунтів – це поглиблене вивчення методів і принципів діагностики та індикації фактичного і прогнозованого стану ґрунту за його біологічними властивостями, що базуються на використанні як окремих видів організмів або їх спільнот, а так само біологічно активних метаболітів та біологічних процесів

методам грунтового картування, розробці методів бонітування грунтів і економічної оцінки земель.

16. Хімічна меліорація кислих та засолених грунтів?

Хімічною меліорацією ґрунту називають комплекс заходів, спрямованих на докорінне поліпшення його властивостей з метою підвищення продуктивності сільськогосподарських культур. Це заміна небажаних у складі ґрунтового вбирного комплексу катіонів (водню, алюмінію, заліза, мангану в кислих ґрунтах і натрію – в лужних ґрунтах на кальцій). Надмірну кислотність ґрунту усувають вапнуванням, а надмірну лужність – гіпсуванням. Хімічну меліорацію проводять до внесення добрив з метою створення оптимальної реакції ґрунтового розчину, ліпшого засвоєння елементів живлення з ґрунту і внесених добрив. Її зазвичай проводять один раз за ротацію сівозміни або за кілька років. Основне цільове завдання – створити високу буферну ємність ґрунтів, що забезпечуватиме їх стійке функціонування за різних умов зовнішніх впливів і навантажень.

Методхімічноїмеліораціїпередбачаєвнесенняусолонцевіґрунтикальцієвміснихречовин (гіпс, фосфогіпс, крейда, вапно, хлоридкальцію), кислотчикислихформмеліорантів (сульфатизалізайалюмінію, пірит). Середприйомівхімічноїмеліораціїнайпоширенішимєгіпсування.

Гіпсування – внесеннягіпсузметоюхімічноїмеліораціїсолонцюватихісолончакуватихґрунтів, якімаютьвеликучасткунатріювҐВКілужнуреакцію, щойзумовлюєнесприятливіфізичні, хімічні, фізико-хімічнітабіологічнівластивостійнизькуродючістьґрунту.

Властивостіслабкосолонцюватихґрунтівполіпшуютьзадопомогоюземлю-ванняіфітомеліорації.

Землювання – це засипання солонцюватих плям родючим (зазвичай чорноземом) шаром ґрунту 15–20 см.

Фітомеліорація – раціональний добір культур та оптимальних технологій їх вирощування. Частка пару та інших культур у сівозміні (люцерна, буркун, багаторічні злакові трави тощо) мають сприяти розсоленню і розсолонцюванню із застосуванням інших видів меліорації (гіпсування, кислування, землювання, самоусування).

Норми гіпсу визначають за еквівалентною кількістю натрію в ГВК. який має бути замінений на кальцій. Різниця між загальною кількістю обмінного натрію і безпечною його кількістю в ґрунті (зазвичай 5–10 % ємності катіонного обміну) становить кількість натрію, яку потрібно замінити на кальцій. Для заміщення 1 г натрію за еквівалентною масою потрібно 0, 086 г CaSO4 • 2Н2O. Виходячи з цього, норму гіпсу Н (т/га) розраховують за такою формулою:

де 0, 086 – 1 смоль CaSO4 • 2Н2O, г; Na – вмістнатріюуґрунті, смоль/кг; К – часткадопустимоговмістунатріювємностікатіонногообмінуґрунту (0, 05–0, 10), заякоїгіпсуваннянепроводять; Т – ємністькатіонногообміну, смоль/кгґрунту; h – товщинамеліорованогошаруґрунту, см; d – об'ємнамасамеліорованогошаруґрунту, г/см3.

Вапнування — методхімічної меліорації кислихґрунтів, щополягаєувнесеннівнихвапнянихдобрив: кальциту, доломіту, вапняку, відходівцукровоговиробництва, гашеноговапнатощо. Ефект вапнування ґрунтується на заміщенні в ґрунтово-поглинаючому комплексі (рос. ППК) іонів водню і алюмінію на наявний в добриві кальцій або магній. Солі натрію для вапнування непридатні, оскільки в результаті погіршуються фізичні властивості ґрунту. Також непридатні кальцієві солі сильних кислот, наприклад гіпс, які навпаки призводять до підкислення ґрунту.

17. Методи визначення норм добрив під програмований урожай?

⇐ Предыдущая 1 2 34