РОЗДІЛ 24 ВИДАЧА СВІДОЦТВА ПРО ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЧАСТКУ В СПІЛЬНОМУ МАЙНІ ПОДРУЖЖЯ В РАЗІ СМЕРТІ ОДНОГО З ПОДРУЖЖЯ 1 страница

49. Договір про відчуження майна, що підлягає державній
реєстрації, а також договір про зміну або розірвання такого
договору, якщо договір, що змінюється (розривається), був
зареєстрований у відповідному органі, повинні бути подані для
державної реєстрації за місцем обліку цього майна, про що нотаріус
зазначає у посвідчувальному написі і роз'яснює сторонам.

50. Ціна в договорі про відчуження або заставу майна
встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено
законодавчими актами.

                        РОЗДІЛ 2
   ПОСВІДЧЕННЯ ПРАВОЧИНІВ ЩОДО РОЗПОРЯДЖЕННЯ ЧАСТКОЮ
         НЕРУХОМОГО МАЙНА В СПІЛЬНІЙ ВЛАСНОСТІ

51. Власність двох чи більше осіб з визначенням часток
кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

52. Суб'єктами права спільної часткової власності на землю
можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні
громади.

Право спільної часткової власності на земельну ділянку
виникає при добровільному об'єднанні власниками належних їм
земельних ділянок, придбанні у власність на підставі
цивільно-правових угод та порядку спадкування земельної ділянки
двома чи більше особами за рішенням суду.

53. Право спільної часткової власності здійснюється
співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися
про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною
частковою власністю.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою,
що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за
згодою всіх співвласників згідно з договором про спільну часткову
власність на земельну ділянку, що є невід'ємною частиною
правовстановлювального документа, або судовим рішенням у разі
недосягнення згоди.

54. У разі якщо один з учасників спільної часткової власності
продає належну йому частку в спільній власності сторонній особі,
нотаріус повинен упевнитись у тому, що продавець у письмовій формі
повідомив усіх інших учасників спільної часткової власності (як
фізичних, так і юридичних осіб) про свій намір продати свою частку
сторонній особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких
продається ця частка.

Передача співвласником свого переважного права купівлі частки
у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.

Доказом повідомлення учасників спільної часткової власності
про подальший продаж частки в спільному майні може бути свідоцтво,
видане нотаріусом, про передачу їм заяви продавця згідно із
статтею 84 Закону України " Про нотаріат" ( 3425-12 ) або заява
учасників спільної часткової власності про відмову від здійснення
права переважної купівлі частки майна, що продається (із
зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця частка).

Справжність підпису на заяві учасника спільної часткової
власності повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку.

Заява учасника спільної часткової власності про відмову від
права переважної купівлі може бути викладена на окремому
стандартному білому аркуші паперу з одночасною реєстрацією в
журналі реєстрації вхідних документів або на спеціальному бланку
нотаріальних документів (на бажання зазначеного учасника).

Якщо вказана заява передана особисто учаснику спільної
часткової власності нотаріусом, який посвідчує договір, то
свідоцтво про передачу заяви не видається, але примірник заяви з
написом нотаріуса про її вручення повинен бути доданий до
примірника договору купівлі-продажу частки відчужуваного майна,
який залишається у справах нотаріуса.

При одержанні від учасників спільної часткової власності
письмової відповіді вона додається до зазначеного примірника
договору.

При посвідченні договорів довічного утримання (догляду);
спадкового договору; дарування; ренти (якщо майно передається
безоплатно); пожертви; міни частини майна або відчуження частини
майна, виділеної за згодою співвласників чи за рішенням суду, а
також у разі продажу частини майна з публічних торгів (аукціону)
правила цього пункту не застосовуються.

55. Якщо решта учасників спільної часткової власності
відмовиться від здійснення права переважної купівлі або не
здійснить цього права щодо нерухомого майна протягом одного
місяця, а щодо іншого майна - протягом десяти днів з дня одержання
повідомлення про намір і умови продажу, то нотаріус після
одержання заяви про відмову або після спливу встановленого терміну
може посвідчити договір купівлі-продажу частки спільного майна
сторонній особі.

Договір купівлі-продажу частки спільного майна сторонній
особі може бути посвідчений нотаріусом за наявності відомостей про
те, що інші учасники спільної часткової власності відмовились
одержати надіслані на їх адресу заяви продавця про його намір
продати свою частку. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на
зворотному повідомленні відмітка органу зв'язку.

Договір купівлі-продажу частки спільного майна сторонній
особі може бути посвідчений також у разі, якщо адреса інших
учасників спільної часткової власності невідома. На підтвердження
цього повинен бути поданий документ відповідного компетентного
органу (довідкової служби, адресного бюро тощо).

  Заява учасника спільної часткової власності про відмову від
права переважної купівлі або фактична відмова учасника спільної
часткової власності, який протягом строку, установленого цим
пунктом Інструкції, не здійснив свого права на переважну купівлю,
дійсна протягом трьох місяців. Цей строк обчислюється з дня
подання заяви про відмову або з дня, наступного за останнім днем
зазначеного місячного (десятиденного) терміну.

У разі посвідчення угоди купівлі-продажу частки спільного
майна за більшу ціну порівняно з тією, що була запропонована в
переданому повідомленні, але з дотриманням інших визначених умов,
подання доказів повторного повідомлення учасників спільної
часткової власності не вимагається.

56. Про відчуження частки майна, що підлягає державній
реєстрації, нотаріус робить відмітку на правовстановлювальному
документі.

57. У тексті договору про відчуження частки майна вказуються
арифметичні (у простих дробах) частини.

  58. У договорі про відчуження власником частки майна за
бажанням сторін може бути встановлено порядок володіння та
користування конкретними його частинами відповідно до розміру
частки кожного з співвласників.

У договорі про  відчуження одним з учасників спільної
часткової власності належної йому частки майна порядок володіння
та користування конкретними його частинами може бути вказаний лише
за наявності відповідної угоди між учасниками спільної часткової
власності про порядок володіння та користування майном або за їх
письмовою згодою чи за наявності судового рішення про порядок
володіння та користування майном (конкретними його частинами).

Договір про порядок володіння та користування спільним майном
або конкретними його частинами, крім того, може бути оформлений
шляхом складання самостійного документа, який є невід'ємною
частиною правовстановлювального документа (при укладанні договору
щодо порядку володіння та користування майном, яке підлягає
реєстрації).

Договір може бути укладений між усіма учасниками спільної
часткової власності або між кількома з них. В останньому випадку
необхідна письмова згода всіх учасників спільної часткової
власності про встановлення порядку володіння та користування
майном або конкретними його частинами.

При посвідченні самостійних (без посвідчення договору про
відчуження) договорів про порядок володіння та користування
майном, яке підлягає обов'язковій реєстрації, вимагається
правовстановлювальний документ та, у встановлених чинним
законодавством випадках, витяг з Реєстру прав власності на
нерухоме майно. Правовстановлювальний документ після його огляду
повертається власникові, а в тексті угоди зазначаються
найменування цього документа, номер і дата його видачі та назва
юридичної особи, що його видала. { Абзац п'ятий пункту 58 із
змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 615/5
( z0255-10 ) від 26. 03. 2010 }

59. Учасники спільної часткової власності вправі укладати
договори про визначення розміру часток, зміну розміру часток, якщо
в правовстановлювальному документі розмір часток не вказаний або
вказаний неправильно, а також виділення частки в натурі (поділу).
Укладення таких угод є необхідним у випадках, передбачених законом
(стаття 67 Сімейного кодексу України ( 2947-14 ), статті 88, 133
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) тощо).

Договір про визначення часток, зміну розміру часток є
невід'ємною частиною правовстановлювального документа. При цьому
нотаріус або підшиває один примірник такого договору до
правовстановлювального документа, або вчиняє на цьому документі
службову відмітку щодо посвідчення договору про визначення, зміну
розміру часток.

Договори про виділення частки в натурі з  майна (поділ), що
підлягає реєстрації, посвідчуються нотаріусом на підставі
документів, що стверджують право власності на таке майно. Крім
того, нотаріусу подається витяг з Реєстру прав власності на
нерухоме майно, документ, оформлений у порядку, установленому
чинним законодавством, у якому визначені ідеальна частка, її
вартість та розмір, висновок щодо технічної можливості виділення
цієї частки в натурі (поділ) на місцевості, а також найменування
та площа приміщень, з яких складається частка. { Абзац третій
пункту 59 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства
юстиції N 615/5 ( z0255-10 ) від 26. 03. 2010 }

Одночасно з посвідченням договору про виділення в натурі
(поділ) житлового будинку, будівлі, садиби або споруди нотаріусом
посвідчується договір про виділення в натурі (поділ) на місцевості
земельної ділянки. Для посвідчення останнього, поряд з іншими
документами, нотаріусу подається нотаріально посвідчений договір
про спільну часткову власність на земельну ділянку.

Укладення договору про виділення частки в натурі (поділ)
припиняє спільну часткову власність. У посвідчувальному написі
нотаріусом зазначається про необхідність реєстрації прав за цим
договором у порядку, установленому чинним законодавством.

Договір про визначення, зміну розміру часток, виділення
частки в натурі (поділ) підлягає державній реєстрації в органах
бюро технічної інвентаризації, про що зазначається в
посвідчувальному написі.

Спори між учасниками спільної часткової власності щодо
визначення, зміни розміру часток, а також виділення частки
спільного майна в натурі (поділ) вирішуються в судовому порядку.

                        РОЗДІЛ 3
      ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ПОСВІДЧЕННЯ ПРАВОЧИНІВ ПРО
         ВІДЧУЖЕННЯ ЖИТЛОВОГО БУДИНКУ, САДИБИ,
       КВАРТИРИ, ДАЧІ, САДОВОГО БУДИНКУ, ГАРАЖА,
       ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ, ІНШОГО НЕРУХОМОГО МАЙНА

{ Пункт 60 виключено на підставі Наказу Міністерства юстиції
N 703/5 ( z0994-07 ) від 29. 08. 2007 }

61. При нотаріальному посвідченні договорів про відчуження
житлового будинку, а також іншого нерухомого майна, що підлягає
реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують
право власності (довірчої власності) на вказане  майно, та, у
передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують
державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують.

62. Право власності на житловий будинок, квартиру, дачу,
садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються,
може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх
дублікатів:

нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви,
довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни;

спадковим договором;

свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів
(аукціонів);

свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів
(аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися;

свідоцтвом про право власності на об'єкти нерухомого майна;

свідоцтвом про право на спадщину;

свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні
подружжя;

договором про поділ майна;

договором про припинення права на утримання за умови набуття
права на нерухоме майно;

договором про припинення права на аліменти для дитини у
зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно;

іпотечним договором, який містить застереження про
задоволення вимог іпотекодержателя, що укладений після набрання
чинності Законом України " Про запобігання впливу світової
фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового
будівництва" ( 800-17 ), або договором про задоволення вимог
іпотекодержателя, якими передбачена передача іпотекодержателю
права власності на предмет іпотеки;

рішенням суду;

договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, за умови
реєстрації права власності в органах, що здійснюють державну
реєстрацію прав на нерухоме майно.

Право власності на земельну ділянку фізичних осіб
посвідчується державним актом, а на земельну ділянку, набуту у
власність із земель приватної власності без зміни її меж,
цільового призначення, також відповідним договором або свідоцтвом
про право на спадщину.

Право власності на земельну частку (пай) фізичних осіб,
евакуйованих із зони відчуження, які відселені із зони безумовного
(обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а
також фізичних осіб, що самостійно переселилися з територій, які
зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації,
відселення або самостійного переселення були членами колективних
або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерів з
їх числа, які проживають у сільській місцевості, може бути
підтверджене трудовою книжкою члена колективного або іншого
сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідченим
витягом з неї за наявності в ній відповідного запису.

Доказом факту евакуації фізичних осіб із зони відчуження,
відселення або їх самостійного переселення та членства в
колективному або іншому сільськогосподарському підприємстві є
довідки, видані обласними державними адміністраціями за місцем
евакуації, відселення чи самостійного переселення про їх:

евакуацію, відселення чи самостійне переселення з територій,
що зазнали радіоактивного забруднення;

членство в колективному або іншому сільськогосподарському
підприємстві, яке розміщувалося на території, що зазнала
радіоактивного забруднення.

{ Пункт 62 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 1062/5
( z0518-09 ) від 15. 06. 2009 }

63. Крім правовстановлювального документа на житловий
будинок, садибу та інше нерухоме майно (за винятком земельної
ділянки), якщо воно підлягає державній реєстрації, нотаріус
вимагає витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно. { Абзац
перший пункту 63 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 615/5
( z0255-10 ) від 26. 03. 2010 }

Коли з витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно
видно, що власник, наприклад, житлового будинку здійснив або
здійснює його перебудову чи прибудову, у тому числі перепланування
житлового будинку, переобладнання нежитлового приміщення в житлове
і навпаки, або звів чи зводить господарські, побутові будівлі та
споруди без установленого дозволу або без належно затвердженого
проекту чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим
порушенням основних будівельних норм і правил, нотаріус вимагає
подання рішення органу місцевого самоврядування про дозвіл
здійснити перебудову, прибудову, перепланування чи звести
господарські, побутові будівлі та споруди. При відсутності такого
рішення нотаріус відмовляє в посвідченні договору відчуження
житлового будинку, власником якого здійснено таку перебудову,
прибудову, переобладнання чи зведено господарські побутові будівлі
та споруди.

64. Якщо з поданих нотаріусу документів випливає, що житловий
будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно збудоване (або
будується) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї
мети, нотаріус відмовляє в посвідченні договору відчуження
житлового будинку та іншого нерухомого майна.

65. Якщо рішенням суду або договором про задоволення вимог
іпотекодержателя передбачено право іпотекодержателя на продаж
предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, посвідчення таких
договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення
договорів відчуження.

Для посвідчення такого договору, відповідно до статті 38
Закону України " Про іпотеку" ( 898-15 ), іпотекодержатель
зобов'язаний за тридцять днів до укладення договору
купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які
мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи
вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти такий договір із
зазначенням ціни та інших умов, на яких продається  предмет
іпотеки. У такому разі нотаріус, керуючись вимогами пункту 55 цієї
Інструкції, повинен упевнитись у тому, що іпотекодержатель
повідомив осіб, які мають зареєстровані в установленому законом
порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відповідно до витягу з
Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Особи, які виявили бажання придбати предмет іпотеки
(відмовитися від права купівлі), повинні в тридцятиденний строк з
дня одержання повідомлення про продаж письмово повідомити
іпотекодержателя або нотаріуса про свій намір. Особа набуває
переважне право на придбання предмета іпотеки в іпотекодержателя з
дня отримання іпотекодержателем або нотаріусом повідомлення про
згоду на купівлю предмета іпотеки.

Якщо в установлений строк відповідь на повідомлення від осіб,
які мають право переважної купівлі предмета іпотеки, не надійшла,
нотаріус може посвідчити договір купівлі-продажу предмета іпотеки
будь-якій іншій особі на розсуд іпотекодержателя.

Якщо особа, яка висловила згоду придбати предмет іпотеки,
ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору
купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5
днів після закінчення тридцятиденного строку, установленого для
надання такої згоди, вона втрачає право на придбання предмета
іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір
придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і
вимог.

Якщо повідомлень про згоду на придбання предмета іпотеки
надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки в
іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх
зареєстрованих прав чи вимог.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки сторонній особі може
бути посвідчений нотаріусом за наявності відомостей про те, що
інші особи, які мають зареєстровані в установленому законом
порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відмовились одержати
надіслані на їх адресу повідомлення про намір продати предмет
іпотеки. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на зворотному
повідомленні відмітка органу зв'язку.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки сторонній особі може
бути посвідчений також у разі, якщо адреса інших осіб, які мають
зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на
предмет іпотеки, невідома. На ствердження цього факту повинен бути
поданий документ відповідного компетентного органу (довідкової
служби, адресного бюро тощо).

 Ціна продажу предмета іпотеки має бути встановлена за згодою
між іпотекодержателем та іпотекодавцем. У разі недосягнення згоди
щодо ціни продажу продаж предмета іпотеки здійснюється за ціною,
не нижчою за встановлену незалежною оцінкою, що підтверджується
відповідним актом про оцінку.

Договір купівлі-продажу є підставою для припинення іпотеки та
зняття заборони відчуження предмета іпотеки.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки є правовою підставою
для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було
предметом іпотеки.

{ Пункт 65 виключено на підставі Наказу Міністерства юстиції
N 1295/5 ( z0701-08 ) від 25. 07. 2008; дію пункту 65 відновлено
згідно з Наказом Міністерства юстиції N 1789/5 ( z1006-08 ) від
17. 10. 2008 }

66. При посвідченні договору викупу земельної ділянки (у разі
відсутності на ній житлового будинку, споруди та іншого нерухомого
майна, насаджень), що перебуває у приватній власності, для
суспільних потреб нотаріус вимагає подання відповідного рішення
органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим
або органів місцевого самоврядування. При посвідченні такого
договору нотаріус роз'яснює власникові земельної ділянки зміст
статті 146 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) та статті 350
Цивільного кодексу України ( 435-15 ), про що зазначається в
тексті договору.

67. Для посвідчення угоди про передачу права власності на
земельну ділянку нотаріусу, крім документів, передбачених пунктами
62, 71 цієї Інструкції, подаються заява власника земельної ділянки
та рішення органів місцевого самоврядування або органів виконавчої
влади про згоду на одержання права власності на таку земельну
ділянку.

68. Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок
державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти,
які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб,
визначених Земельним кодексом України ( 2768-14 ), провадиться
місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної
Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх
повноважень.

Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок, на
яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації,
здійснюється державними органами приватизації у порядку, що
затверджує Кабінет Міністрів України.

Підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної
ділянки є рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим,
місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської
ради про продаж земельної ділянки.

Договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню.
Ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою
оцінкою, що проводиться організаціями, які мають відповідну
ліцензію на виконання цього виду робіт, на замовлення органів
державної влади або органів місцевого самоврядування.

Розрахунки за придбання земельної ділянки можуть
здійснюватися з розстроченням платежу за згодою сторін, але не
більше ніж на п'ять років. Порядок здійснення розрахунків з
розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та
комунальної власності визначено постановою Кабінету Міністрів
України від 22 квітня 2009 року N 381 ( 381-2009-п ).

Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави,
крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які
підлягають приватизації, іноземним державам та іноземним юридичним
особам здійснюється Кабінетом Міністрів України за погодженням з
Верховною Радою України, а земельних ділянок, на яких розташовані
об'єкти, які підлягають приватизації, іноземним  державам та
іноземним юридичним особам - державними органами приватизації за
погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності
територіальних громад, іноземним державам та іноземним юридичним
особам здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом
Міністрів України.

Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави
та територіальних громад, іноземним юридичним особам допускається
за умови реєстрації іноземною юридичною особою постійного
представництва з правом ведення господарської діяльності на
території України.

{ Пункт 68 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 1062/5
( z0518-09 ) від 15. 06. 2009 }

69. Земельні ділянки державної чи комунальної власності або
права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з
розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або
комунальної власності, підлягають продажу на конкурентних засадах
(земельних торгах), крім випадків, встановлених частинами другою
та третьою статті 134 Земельного кодексу України ( 2768-14 ).

{ Пункт 69 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 1062/5
( z0518-09 ) від 15. 06. 2009 }

70. Договір про обмін земельними ділянками, які виділені
єдиним масивом у натурі (на місцевості) власникам земельних часток
(паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,
посвідчується нотаріусом за згодою всіх співвласників таких
земельних ділянок. Договір посвідчується між власниками, один з
яких виявив бажання використовувати належну йому земельну ділянку
самостійно. Предметом договору можуть бути земельні ділянки, які
відносяться до різних земельних масивів (7).

---------------

(7) Положення про порядок передачі у приватну власність
громадян не завершених будівництвом будинків садибного типу,
затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28. 06. 97
N 637 ( 637-97-п ) (із змінами та доповненнями).

71. При посвідченні договору про відчуження земельної ділянки
як самостійного об'єкта цивільних правовідносин нотаріус перевіряє
відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) за даними Державного
земельного кадастру. Перехід права власності на земельну ділянку
не припиняє встановленого обмеження (обтяження). Про встановлене
обмеження (обтяження) та його зміст нотаріус зазначає в тексті
договору.

72. При посвідченні правочинів про перехід права власності на
житловий будинок, будівлю або споруду нотаріус роз'яснює сторонам
зміст статті 377 Цивільного кодексу  України ( 435-15 ) щодо
переходу права власності або права користування на земельну
ділянку (її частину), на якій вони розміщені, без зміни її
цільового призначення.

73. При посвідченні договору про відчуження житлового
будинку, споруди, квартири, дачі, садового будинку, гаража,
земельної ділянки, іншого нерухомого майна, належного дітям, а
також особам, визнаним недієздатними або обмежено дієздатними,
нотаріус керується пунктом 40 цієї Інструкції.

                        РОЗДІЛ 4
     ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ПРО ВІДЧУЖЕННЯ ОБ'ЄКТІВ
               НЕЗАВЕРШЕНОГО БУДІВНИЦТВА

74. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові
будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення
будівництва.

Право власності на таке майно виникає з моменту прийняття
його до експлуатації, якщо це передбачено договором або законом.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону
підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту
державної реєстрації.

До завершення будівництва особа вважається власником лише
матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього
будівництва. Ці матеріали та обладнання можуть бути предметом
відчуження за умови надання нотаріусу відповідних
правовстановлювальних документів.

Договір відчуження щодо об'єкта незавершеного будівництва
може бути укладено за умови, що право власності на нього
зареєстровано органом, що здійснює державну реєстрацію прав на
нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право
власності або користування земельною ділянкою для створення
об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а
також документів, що містять опис об'єкта незавершеного
будівництва.

{ Пункт 74 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 1062/5
( z0518-09 ) від 15. 06. 2009 }

75. При посвідченні договорів про відчуження об'єктів
незавершеного будівництва нотаріус перевіряє ті самі обставини і
вимагає ті самі документи, що й при відчуженні житлового будинку,
квартири, дачі, садового будинку, іншого нерухомого майна
завершеного будівництвом.

{ Пункт 75 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 1062/5
( z0518-09 ) від 15. 06. 2009 }

76. Посвідчення договорів про безоплатну передачу в приватну
власність громадян не завершених будівництвом будинків садибного
типу, що споруджувалися (споруджуються) за рахунок коштів Фонду
для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської
катастрофи та соціального захисту населення, здійснюється
нотаріусом на підставі рішення обласної або районної державної
адміністрації за місцем переселення у порядку, установленому
чинним законодавством (7).

---------------

(7) Положення про порядок передачі у приватну власність
громадян не завершених будівництвом будинків садибного типу,
затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28. 06. 97
N 637 ( 637-97-п ) (із змінами та доповненнями).

77. Нотаріус відмовляє у посвідченні договору відчуження
об'єкта незавершеного будівництва, придбаного шляхом приватизації,
а також земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт (стаття
19 Закону України " Про особливості приватизації об'єктів
незавершеного будівництва" ( 1953-14 ). При цьому нотаріус
роз'яснює сторонам, що договір про відчуження може бути
посвідчений після завершення будівництва, уведення об'єкта в
експлуатацію та отримання в установленому порядку свідоцтва про
право власності на цей об'єкт нерухомого майна.

                        РОЗДІЛ 5
              ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ РЕНТИ

78. Договори ренти посвідчуються нотаріусами з дотриманням
загальних правил посвідчення договорів відчуження.

79. Якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти
передає майно у власність платника ренти за плату, до відносин
сторін щодо передачі майна застосовуються загальні положення про
купівлю-продаж, а якщо майно передається безоплатно, - положення
про договір дарування. У цьому разі правила статті 362 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) не застосовуються.

80. Текст договору ренти обов'язково повинен містити:
найменування сторін за договором; предмет договору; умови, на яких
майно передається під виплату ренти; форму та розмір ренти; строки
виплати ренти; відповідальність платника за прострочення ренти;
право платника безстрокової ренти на відмову від договору ренти;
право одержувача безстрокової ренти на розірвання договору ренти;
ризик випадкового знищення або пошкодження майна, що передається
під виплату ренти.

81. Платник ренти має право відчужувати майно, передане йому
під виплату ренти, лише за письмовою згодою одержувача ренти.

У цьому випадку в тексті договору відчуження майна, яке
передане під виплату ренти, крім істотних умов договору
відчуження, обов'язково зазначається про перехід обов'язків
платника ренти до нового набувача, а також інші істотні умови
договору ренти.

                        РОЗДІЛ 6
       ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ
      (ДОГЛЯДУ) ТА ДОГОВОРІВ ПРО НАДАННЯ УТРИМАННЯ

82. Договори довічного утримання (догляду) посвідчуються
нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів
відчуження.

При посвідченні договорів довічного утримання не
застосовуються правила статті 362 Цивільного кодексу України
( 435-15 ).

Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може
бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я.

Набувачем майна за договором довічного утримання (догляду)
може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа.

83. Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що
належить їм на праві спільної сумісної власності, договір
довічного утримання (догляду) може бути посвідчений після
визначення частки цього співвласника у спільному майні або
визначення порядку користування цим майном між співвласниками.

84. У тексті договору довічного утримання (догляду)
обов'язково зазначається, що набувач майна зобов'язаний надавати
відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення, а також усі види
догляду (опікування) з їх конкретизуванням або без такого, та
визначається грошова оцінка матеріального забезпечення, яка
встановлюється за згодою сторін.

У разі зобов'язання набувача забезпечити відчужувача або
третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за
договором довічного утримання (догляду), у тексті договору
зазначається конкретно визначена частина помешкання, у якій
відчужувач або третя особа має право проживати.

85. При посвідченні договору довічного утримання (догляду)
накладається заборона відчуження майна в установленому порядку,
про що робиться напис на всіх примірниках договору.

86. У разі смерті фізичної особи - набувача за договором
довічного утримання (догляду) при відсутності у неї спадкоємців
або при відмові їх від договору довічного утримання (догляду)
нотаріус за письмовою заявою відчужувача припиняє дію цього
договору, про що на всіх його примірниках робить відповідний напис
з посиланням на статтю 757 Цивільного кодексу України ( 435-15 ).

Факт смерті набувача підтверджується свідоцтвом державного
органу реєстрації актів цивільного стану про смерть.

Відчужувачу повертається приєднаний до примірника договору
довічного утримання (догляду) первинний правовстановлювальний
документ на майно або його дублікат, який міститься у справах
нотаріуса. Разом з листом нотаріуса про припинення дії договору
довічного утримання (догляду) цей правовстановлювальний документ
(або його дублікат) подається відповідному реєструвальному органу
для перереєстрації.

87. Обов'язки набувача за договором довічного утримання
(догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право
власності на майно, що було передано відчужувачем.

Якщо спадкоємці відмовились від прийняття цього майна або
якщо в набувача немає спадкоємців, договір довічного утримання
(догляду) припиняється, відчужувач за його заявою набуває право
власності на майно, що було предметом договору.

У разі ліквідації юридичної особи - набувача, за умови
відсутності у неї правонаступників, нотаріус на підставі витягу з
Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -
підприємців та письмової заяви відчужувача припиняє дію договору
довічного утримання (догляду) та повертає відчужувачу первинний
правовстановлювальний документ.

На всіх примірниках договору нотаріус робить відповідний
напис про припинення дії договору з посиланням на статтю 758
Цивільного кодексу України ( 435-15 ).

88. Розірвання договору довічного утримання за згодою сторін,
у тому числі внесення змін до договору, оформлюється нотаріусом за
правилами, викладеними в пункті 49 цієї Інструкції.

{ Пункт 89 виключено на підставі Наказу Міністерства юстиції
N 1062/5 ( z0518-09 ) від 15. 06. 2009 }

90. Подружжя має право укласти договір про надання утримання
одному з них, у якому визначаються умови, розмір та строки виплати
аліментів. Такий договір укладається у письмовій формі і підлягає
нотаріальному посвідченню.

  При посвідченні договорів про надання утримання нотаріус
повинен додержуватись правил статей 75-78, 82 Сімейного кодексу
України ( 2947-14 ).

Подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано,
вправі укласти договір про припинення утримання взамін набуття
права власності на житловий будинок, квартиру, інше нерухоме майно
або одержання одноразової грошової виплати.

Договір, за яким передається у власність нерухоме майно, має
бути нотаріально посвідчений і підлягає державні реєстрації
(стаття 89 Сімейного кодексу України ( 2947-14 ).

У разі розірвання договору про утримання у зв'язку з
одержанням одноразової грошової виплати обумовлена грошова сума
має бути внесена на депозитний рахунок нотаріальної контори чи
приватного нотаріуса до посвідчення договору.

                        РОЗДІЛ 7
        ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ЗАСТАВИ (ІПОТЕКИ)

91. Договори застави (іпотеки) нерухомого майна
(нерухомості) підлягають нотаріальному посвідченню.

Нотаріальне посвідчення іпотечного договору проводиться за
місцезнаходженням нерухомості, яка є предметом іпотеки, або за
місцезнаходженням іпотекодержателя чи іпотекодавця.

{ Пункт 91 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства
юстиції N 40/5 ( z0644-04 ) від 24. 05. 2004; в редакції Наказу
Міністерства юстиції N 1062/5 ( z0518-09 ) від 15. 06. 2009 }

92. Текст договору застави (іпотеки) повинен містити істотні
умови, встановлені статтею 18 Закону України " Про іпотеку"
( 898-15 ).

{ Пункт 92 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 1062/5
( z0518-09 ) від 15. 06. 2009 }

93. Предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Предметом застави може бути майно, яке відповідно до
законодавства України може бути відчужене заставодавцем та на яке
може бути звернено стягнення.

Заставою може бути забезпечене виконання дійсного
зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в
майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий
характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом
(наприклад, право на отримання аліментів тощо).

Предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності,
приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові
комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що
перебувають у процесі корпоратизації.

94. Договір застави має похідний характер від забезпеченого
нею зобов'язання.

За згодою сторін, з дотриманням правил, передбачених пунктом
48 цієї Інструкції, до договору застави можуть бути внесені зміни,
якщо вони випливають з тексту чи змісту основного зобов'язання, що
забезпечується заставою (наприклад, продовження строку кредитного
договору, збільшення суми основного боргу за договором тощо), у
тому числі заміни предмета застави. Угода про внесення змін та
доповнень до договору застави є його невід'ємною частиною. { Абзац
другий пункту 94 із змінами, внесеними згідно з Наказом
Міністерства юстиції N 1062/5 ( z0518-09 ) від 15. 06. 2009 }

Унесення змін до договору застави не допускається у разі
припинення забезпеченого заставою зобов'язання, заміни
зобов'язання іншим зобов'язанням, що виникло після укладення
договору застави, включення іпотеки до іпотечного пулу (9), а
також у разі наявності заставної тощо.

---------------

(9) Див. Закон України від 19. 06. 2003 N 979-IV ( 979-15 )
" Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним
боргом та іпотечні сертифікати".

Після оформлення заставної зміни і доповнення до іпотечного
договору можуть уноситись лише після її анулювання у порядку,
установленому Законом України " Про іпотеку" ( 898-15 ). У цьому
випадку на підтвердження факту анулювання заставної нотаріусу
подається відповідний витяг з Державного реєстру іпотек.

95. Сторонами договору застави (заставодавцем і
заставодержателем) можуть бути фізичні та юридичні особи, держава.

Заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського
призначення та прав на них (оренди, емфітевзису) можуть бути лише
банки. { Абзац другий пункту 95 в редакції Наказу Міністерства
юстиції N 1062/5 ( z0518-09 ) від 15. 06. 2009 }

Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який
має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених
законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку
передав майно і право застави на це майно, або третя особа
(майновий поручитель).

96. Договори про заставу майна, що підлягає реєстрації,
посвідчуються нотаріусом за умови подання документів, які
підтверджують право власності на майно, що заставляється, та, у
передбачених законодавством випадках, державної реєстрації прав на
це майно.

Договори про заставу нерухомого та рухомого майна (майнових
прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності
заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру
заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ( z0364-99 ) та
перевірки відсутності податкової застави та інших застав за даними
Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

При посвідченні іпотечних договорів нотаріус вимагає витяг з
Реєстру прав власності на нерухоме майно. { Абзац третій пункту 96
із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції
N 615/5 ( z0255-10 ) від 26. 03. 2010 }

Якщо договір про заставу майна укладається у зв'язку з
укладенням іншого договору щодо цього майна і в нотаріуса є
зазначені вище документи, другий раз ці документи не подаються.

97. Передача в іпотеку нерухомого майна, що є об'єктом права
державної чи комунальної власності і закріплене за відповідною
державною чи комунальною юридичною особою на праві господарського
відання, здійснюється після отримання у встановленому
законодавством порядку згоди органу державної влади чи органу
місцевого самоврядування, до сфери господарського відання якого
належить відповідна державна чи комунальна юридична особа.

Відкрите акціонерне товариство, створене в процесі
корпоратизації, усі акції якого перебувають у державній власності,
здійснює заставу належного йому майна за погодженням із
засновником цього товариства у порядку, передбаченому для
державних підприємств.

З моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного
підприємства або відкритого акціонерного товариства, створеного в
процесі корпоратизації, застава їх майна здійснюється з дозволу
відповідного органу приватизації (регіонального відділення або
представництва Фонду державного майна України).

98. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові
права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується
нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права
на цю нерухомість. Іпотекодавцем за таким іпотечним договором може
бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості
для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам,
або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення
будівництва. При посвідченні таких договорів нотаріус роз'яснює
іпотекодержателю його обов'язок після закінчення будівництва
зареєструвати в установленому законом порядку обтяження прав
власника на збудовану нерухомість.

У разі зміни в процесі будівництва характеристик нерухомості,
яка є предметом іпотеки (зміна площі нерухомості, зміна планування
приміщень тощо), а також у разі закінчення будівництва і одержання
іпотекодавцем свідоцтва про право власності на предмет іпотеки, до
закінчення терміну дії іпотечного договору, за договором сторін
вносяться відповідні зміни до іпотечного договору. Указаний
договір є підставою для перереєстрації заборони відчуження.

99. Майно, що перебуває у спільній власності, може бути
передано в заставу тільки за згодою всіх співвласників.
Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою
частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови
виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на
окремий об'єкт нерухомості.

Майно, що перебуває у спільній частковій власності (частки,
паї), може бути самостійним предметом застави за умови виділення
його в натурі, земельної ділянки - в натурі (на місцевості).

Договори про заставу спільного сумісного майна посвідчуються
за правилами, викладеними в пунктах 44 і 45 цієї Інструкції.

Згода співвласників повторно не вимагається, якщо договір про
заставу майна складається у зв'язку з посвідченням договору
купівлі-продажу цього майна з розстрочкою платежу.

100. Договір про наступну заставу вже заставленого майна може
бути посвідчений за згодою попередніх заставодержателів, якщо інше
не передбачено законом і попереднім договором застави.

Наступна іпотека, предметом якої є декілька об'єктів, що
належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки,
допускається за згодою власників усіх об'єктів нерухомого майна,
переданих в спільну іпотеку.

Посвідчення договору застави майна (майнових прав), що
перебуває у податковій заставі, не допускається.

У разі наявності заставної правочин про відступлення прав за
іпотечним договором та основним зобов'язанням не посвідчується. У
такому випадку відступлення прав за іпотечним договором та
основним зобов'язанням здійснюється шляхом виконання на заставній
індосантом (особою, якій належить заставна) передавального напису
(індосаменту) на користь іншої особи (індосанта) та передачі
оригіналу заставної у порядку, установленому Законом України " Про
іпотеку" ( 898-15 ).

101. При посвідченні договору  іпотеки нотаріус роз'яснює
сторонам порядок державної реєстрації іпотеки та порядок
задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета
іпотеки, про що зазначається в тексті договору.

102. Одночасно з посвідченням договору про іпотеку нотаріус,
якщо це передбачено договором, накладає заборону на відчуження
предмета іпотеки за правилами, викладеними в розділі 26 цієї
Інструкції.

( Текст документа взятo з сайта Верховної Ради України )