Стаття 1. Стаття 2. Стаття 3. Стаття 4. Стаття 5. Стаття 6. Стаття 7. Стаття 8. Стаття 9. Стаття 10

            Договір
       про дружбу, співробітництво і партнерство
          між Україною і Російською Федерацією

( Договір ратифіковано Законом N 13/98-ВР від 14. 01. 98 )

Україна і Російська Федерація, далі " Високі Договірні
Сторони",

спираючись на тісні зв'язки, що історично склалися, відносини
дружби і співробітництва між народами України і Росії,

відзначаючи, що Договір між Українською РСР і РРФСР від 19
листопада 1990 року сприяв розвитку добросусідських відносин між
обома державами,

підтверджуючи свої зобов'язання, що випливають із положень
Угоди між Україною і Російською Федерацією про подальший розвиток
міждержавних відносин, підписаної у Дагомисі 23 червня 1992 року,

вважаючи, що зміцнення дружніх відносин, добросусідства і
взаємовигідного співробітництва відповідає докорінним інтересам
їхніх народів, служить справі миру і міжнародної безпеки,

прагнучи надати нової якості цим відносинам і зміцнити їх
правову основу,

сповнені рішучості забезпечити необоротність і поступальність
демократичних процесів в обох державах,

враховуючи домовленості в рамках Співдружності Незалежних
Держав,

підтверджуючи свою прихильність до норм міжнародного права,
перш за все до цілей і принципів Статуту Організації Об'єднаних
Націй, і додержуючись зобов'язань, які взяті в рамках Організації
з безпеки і співробітництва в Європі,

домовились про таке:

Стаття 1

Високі Договірні Сторони як дружні, рівноправні і суверенні
держави засновують свої відносини на взаємній повазі та довірі,
стратегічному партнерстві та співробітництві.

Стаття 2

Високі Договірні Сторони відповідно до положень Статуту ООН і
зобов'язань по Заключному акту Наради з безпеки і співробітництва
в Європі поважають територіальну цілісність одна одної і
підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів.

Стаття 3

Високі Договірні Сторони будують відносини одна з одною на
основі принципів взаємної поваги суверенної рівності,
територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного
врегулювання спорів, незастосування сили або загрози силою,
включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно
розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи,
додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між
державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а
також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Стаття 4

Високі Договірні Сторони виходять з того, що добросусідство і
співробітництво між ними є важливими факторами підвищення
стабільності і безпеки в Європі і в усьому світі. Вони здійснюють
тісне співробітництво з метою зміцнення міжнародного миру і
безпеки. Вони вживають необхідних заходів для того, щоб сприяти
процесу загального роззброєння, створенню та зміцненню системи
колективної безпеки в Європі, а також посиленню миротворчої ролі
ООН і підвищенню ефективності регіональних механізмів безпеки.

Сторони докладають зусиль до того, щоб врегулювання всіх
спірних проблем здійснювалося виключно мирними засобами, і
співробітничають у відверненні та врегулюванні конфліктів і
ситуацій, які зачіпають їхні інтереси.

Стаття 5

Високі Договірні Сторони проводять регулярні консультації з
метою забезпечення подальшого поглиблення двосторонніх відносин і
обміну думками щодо багатосторонніх проблем, які становлять
взаємний інтерес. Вони у необхідних випадках координують свої
позиції для здійснення узгоджених дій.

У цих цілях за згодою Сторін проводяться регулярні зустрічі
на вищому рівні. Міністри закордонних справ Сторін зустрічаються
не рідше ніж 2 рази на рік.

Робочі зустрічі між представниками інших міністерств і
відомств Сторін дня обговорення питань, що становлять взаємний
інтерес, проводяться в міру необхідності.

Сторони можуть створювати на постійній чи тимчасовій основі
змішані комісії для вирішення окремих питань у різних галузях.

Стаття 6

Кожна з Високих Договірних Сторін утримується від участі або
підтримання яких би то не було дій, спрямованих проти іншої
Високої Договірної Сторони, і зобов'язується не укладати з третіми
країнами будь-яких договорів, спрямованих проти іншої Сторони.
Жодна із Сторін не допустить також, щоб її територія була
використана на шкоду безпеці іншої Сторони.

Стаття 7

В разі виникнення ситуації, яка, на думку однієї з Високих
Договірних Сторін, створює загрозу миру, порушує мир або зачіпає
інтереси її національної безпеки, суверенітету і територіальної
цілісності, вона може звернутися до іншої Високої Договірної
Сторони з пропозицією невідкладно провести відповідні
консультації. Сторони обмінюються відповідною інформацією і при
необхідності вживають узгоджених або спільних заходів з метою
подолання такої ситуації.

Стаття 8

Високі Договірні Сторони розвивають свої відносини у сфері
військового, військово-технічного співробітництва, забезпечення
державної безпеки, а також співробітництва з прикордонних питань,
митної справи, експортного та імміграційного контролю на основі
окремих угод.

Стаття 9

Високі Договірні Сторони, підтверджуючи рішучість прямувати
шляхом скорочення збройних сил і озброєнь, сприятимуть процесу
роззброєння і взаємодіятимуть у справі неухильного виконання угод
у галузі скорочення збройних сил і озброєнь, в тому числі ядерних.

Стаття 10

Кожна з Високих Договірних Сторін гарантує громадянам іншої
Сторони права і свободи на тих же підставах і в такому ж обсязі,
що й своїм власним громадянам, крім випадків, встановлених
національним законодавством Сторін або їхніми міжнародними
договорами.

Кожна із Сторін захищає в установленому порядку права своїх
громадян, які проживають на території іншої Сторони, відповідно до
зобов'язань по документах Організації з безпеки і співробітництва
в Європі та інших загальновизнаних принципів і норм міжнародного
права, домовленостей в рамках Співдружності Незалежних Держав,
учасниками яких вони є.

⇐ Предыдущая 123 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒