НАЦІОНАЛІЗМ. У СВІТІ ТА В УКРАЇНІ

НАЦІОНАЛІЗМ

У СВІТІ ТА В УКРАЇНІ

Хто інформований, той і озброєний.

Хто інформований, той і захищений.

Ст. 34 Конституції України говорить про те,

що громадяни України мають право на

отримання та поширення інформації.

Кожна держава, кожен народ розвиваються за об’єктивно діючими тенденціями і закономірностями соціального розвитку, що набувають загальнолюдського значення. З відповідних соціальних ідеалів (ідеологічних типів), які б орієнтували наше суспільство у просуванні до бажаного майбутнього, сучасній науці Політологія відомі чотири основні ідеологічні типи:

Лібералізм – ми вже при ньому живемо, за його правилами, які орієнтують нас на матеріальні цінності, тобто на корисливість, гендлярство і гроші. Ліберальна демократія легко переходить в олігархію влади багатої меншості, яку зазвичай становлять представники певної етнічної меншини.

Соціалізм-комунізм – ми при ньому вже жили, і, за браком часу, я його не характеризую.

Анархізм – (від грецького «безвладдя») – масового характеру цей рух не набув, і його теоретичні настанови в жодній країні не були реалізовані.

Консерватизм – (від латинського «охороняю, зберігаю») складовою якого є націоналізм, є єдиним ідеологічним типом сучасного суспільного розвитку. Консерватизм-націоналізм, заснований, на відміну від лібералізму, на духовних цінностях і засадах патріотизму, традиційній релігії, етнічній єдності, міцності шлюбно-сімейних відносин, верховенстві закону, свідомому виборі історичної національної долі. Патріотизм не має нічого спільного з шовінізмом, нацизмом, сіонізмом, расизмом та іншими…. ізмами.

Що ж таке Націоналізм?

Відомий англійський дослідник Ентоні Сміт зауважив, що націоналізм – це ідеологічний рух за досягнення і отримання самостійності, єдності й ідентичності для населення, яке частина його членів вважає справжньою або потенційною нацією.

«Не може бути націоналізм без нації, не може бути нації без національної самосвідомості. »

Ашер Гінзберг, єврейський пророк ХХст.

«Кожен народ або нація повинен мати національний ідеал, свою державу, свою мову, свою релігію, свою власну історію. »

єврейський письменник Шолом-Алейхем

«Той, хто не любить свою країну, нічого любити не може»

Джордж Гордон Байрон.

Націоналізм – це любов до всього людства, виражена в конкретних справах на благо своєї нації.

Джавахарлал Неру.

Націоналізм – це світоглядний принцип, що виборює право народу на розбудову своєї власної держави.

льїн.

Історії відомі різні форми націоналізму, на яких ми коротко зупинимось.

Сунь-Ят-Сен – родоначальник китайського націоналізму, створив національну партію «Гоміньдан», під проводом якої китайський народ домігся певних успіхів в боротьбі з міжнародним імперіалізмом.

В ІІ пол.. ХІХ ст.. в Італії такі діячі як Мадзіні, Гарібальді, Кавур під прапором націоналізму об’єднали Італію. І сьогодні в Італії Джузеппе Мадзіні називають пророком італійського націоналізму.

Під гаслами націоналізму канцлер Німеччини Отто фон Бісмарк, якого назвали «залізним канцлером», об’єднав роздрібнену Німеччину в єдину державу.

Одним з ведучих німецьких націоналістів був відомий філософ Фіхте, палкий патріот, який багато зробив, щоб пробудити свій народ.

Індус за походженням – сер Мухамад Ікбала, геній-поет, який писав на мові урду і парсі, створив ряд чудових творів на теми націоналізму.

Не забудемо про минулий і теперішній націоналізм в такій країні як Іран, тому що все, що торкається долі країни й народу, пов’язане з націоналізмом.

Згадаємо і про польський націоналізм, пов’язаний з іменами багатьох польських патріотів, зокрема з Йозефом Пілсудським, якого поляки називають «дзядеком», творцем Польщі початку ХХ ст., який в образному розумінні сказав такі слова: «На станції Польща я забув про свій соціалізм і став польським націоналістом. »

Мустафа Кемаль - паша з групою соратників під лозунгом націоналізму організував боротьбу за збереження Туреччини, як країни, якій загрожувало розчленування. В розмові з журналістами, які його запитали, як би він вчинив, якби націоналісти не перемогли, він сказав: «Народ, який йде на всі жертви ради життя і незалежності, не може потерпіти поразку. Поразка означає, що народ мертвий. »

Про ірландський націоналізм можна говорити багато, і це вимагає окремої статті.

Загалом, що не країна, то своя історія націоналізму, своя історія національно-визвольного руху.

І, виходячи з вищенаведеного, якщо є українська нація, якщо вона існує, то завжди є націоналізм. Якби не було нації – не було б націоналістів.

Націоналізм може бути будь-який: французький, бельгійський, чеський, російський, німецький і т. д. Так, радянський патріотизм був формою російського націоналізму. Окремі з вищенаведених націоналізмів були загарбницькими, імперіалістичними, хижацькими.

Наш український націоналізм був оборонним, визвольним. Тому у 1943 р. ОУН були проголошені лозунги «Свободу народам», «Свободу людям», «Свободу Україні».

Одна з партій, яка проголосила подібні цінності в своїх програмних основах, носить назву ВО «Свобода». У ній немає і не було расизму, ненависті до інших народів. У нас була ненависть до окупантів, які загарбали нашу територію і мордували наше населення голодом.

За радянських часів, вивчаючи новітню історію, ми підтримували індійський націоналізм Махатми Ганді, Джавахарлала Неру – говорили що це добре. Африканський націоналізм Патріса Лумумби та інших, які очолювали національно-визвольний рух народів Африки в 50-60рр. ХХст. , і говорили, що це чудово, і надавали кошти на його підтримку. Підтримували національно-визвольний рух народів Азії, і їхній націоналізм – і теж вважали це нормальним.

А ось про національно-визвольний рух 40-х рр., 50-х рр. ХХст. в Україні під проводом ОУН-УПА, засуджували, і говорили, що це погано, дуже погано, так що «аж нікуди».

І тепер, в так званій «незалежній» України, національно-визвольну боротьбу ОУН-УПА проти окупантів, борців з німецьким фашизмом і кривавим сталінізмом, ще й досі шельмують, а їхніх керівників позбавляють звання Героя України. Чи це не маразм?

І як тільки українець в своїй «незалежній» державі починає з повагою говорити про свою історію, про свою культуру, про свою Батьківшину, та ще на рідній мові, називатися українцем, як зараз же щодо нього йдуть вислови, репліки: націоналіст, бандерівець, петлюрівець, мазепинець. Все це добре відпрацьований і давно випробуваний українофобський, тобто україноненависницький прийом наших колишніх колонізаторів, а на даний час – їхніх нащадків.

Як етнос, українці не є націоналістичним народом – вони приймали до себе всіх, і з толерантністю ставилися до представників інших націй і народів.

Термін «буржуазний націоналізм» нам нав’язали в 20-х – 30-х рр. ХХст. Йосип Сталін і його поплічники, і це шельмування продовжили послідуючі і теперішні українофоби типу Єфремових, Колісниченків, Чечетових, Ківалових і т. д.

І в цьому вони досягли певних успіхів, про що свідчить ситуація на сході країни, де українці бояться і соромляться розмовляти рідною мовою.

Кожен народ, кожна нація має націоналізм і в усіх країнах він заохочується. І ніхто, зауважте, ніхто його не критикує і не шельмує, як це робиться в Україні, а навпаки, націоналізм заохочується, тому що він є формою патріотизму, любові до Батьківщини.

Кажуть, що поняття, основоположні для людського буття, можна пояснити у найпростіших, навіть дитячих, категоріях. Націоналізм – одне з таких понять. Існує дитяча оповідка про те, як маленьку дитину запитали: «Яка твоя мама? » Дитя відповіло: «Невже ви не знаєте? Моя матуся – НАЙКРАЩА В СВІТІ! »

У кожної людини є своя, рідна земля. ЇЇ люблять не за те, що вона – багата, могутня, велична, древня. ЇЇ люблять за те, що вона – СВОЯ. Тому на запитання «Яка країна, яка нація найкраща в світі? » націоналіст, тобто патріот, відповідає: «Для мене – МОЯ! »

Грань між патріотизмом та всілякими формами шовінізму, расизму та інших фашизмів полягає в тому, що шовініст заявляє, що усі інші країни, раси та нації – гірші за його націю.

Тепер пропоную вашій увазі кілька цитат.

«Народ, який являє собою найбільш досконалий тип людства, як нація буде владарювати над іншими народами…І ця нація є Ізраїль, який серед інших є дійсно вищий тип людства. »

«Гої (українці, росіяни та інші народи) – це тварини, котрі не здатні ні до читання, ні до мислення, ні до самоорганізації. »

Ашер Гінзберг, ідеолог сіонізму,

автор «Протоколів мудреців Сіону»

«Наша природна, етнічна геніальність дає нам право говорити про те, що ми повинні керувати і правити цим світом. »

Давид бен Гуріон

Давайте проаналізуємо певні факти. Демократія у буквальному розумінні – це влада народу, тобто народовладдя.

Абсолютну більшість населення в Україні становлять етнічні українці (близько 80%). А ось єврейський етнос у складі населення України складає 0, 2%. А той факт, що нині у Верховній Раді України знаходиться понад 50% депутатів євреїв, це про щось промовляє.

Така ж сама диспропорція спостерігається у всіх без винятку гілках влади. Це скоріше чужинська етнократія, яка об’єктивно опирається на мізерну етнічну меншість, використавуючи при цьому, як підгрунтя національно несвідому частину корінного етносу і національні меншини. Тепер ви розумієте, шановні українці, чому з наших паспортів вилучили графу «національність». Так, це дуже суперечить демократичним принципам. Це скоріше чужинська етнократія, яка опікується етнічною меншістю, а це неминуче призводить до порушення законних прав, інтересів і потреб корінного етносу. Усе викладене вказує на узурпацію влади юдео-ліберальною верхівкою.

Так чи є це наша держава? Українська Україна? Ну звичайно, ні!

Ну! Ну! Де ті шабес-гої, обслуга, лакеї, типу Єфремових, Колісниченків, Болдирєвих і т. д.? Ось тут ви можете заверещати «фашисти», «націоналісти», «сіоністи» і т. д.! Чому ж ви мовчите? Заклинило вам. А може, вам сподобається така цитата, яку промовив такий відомий вам державний діяч і політик ХХ ст., як Уїнстон Черчілль:

«В цій етнічній війні, між російським етносом та єврейським етносом, переміг єврейський етнос, він вхопив Росію за волосся, поволік її, залив потоками крові і встановив своє панування в цій великій імперії. »

Ну що, не сподобалося вам?!

Рекомендую вам прочитати повість російського письменника В. Пікуля «Нечиста сила», там ви знайдете такі слова: « Сіонізм проповідує, що життя – це драбина, по якій євреї (хазари) будуть підніматися до багатства, благополуччя та добробуту, а іншим народам призначено жити під драбиною, в хаосі, бруді й злиднях. »

У 1975 році Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, у якій засудила сіонізм як найстрашнішу форму расизму і расової дискримінації. В Україні нараховується більше десятка організацій, котрі називають себе сіоністськими. В 2002 році вони об’єдналися у сіоністську федерацію України.

Українці, проти вас ведеться справжня, тотальна, неоголошена війна.

Звичайно, ця інформація аж ніяк не є спрямованою проти єврейського народу, вона спрямована проти такої деструктивної течії у світі, як сіонізм. Ми християни і нам залишена Господня заповідь: «Любити ближнього свого, як самого себе ». До поняття «ближній» ми відносимо всі народи світу, в тому числі і хазаро-єврейський народ.

Але, поважаючи культурну ідентичність інших народів, ми по-перше повинні дбати про свою власну, рідну національну та культурну самоідентифікацію.

«Тільки там, де етнічні й національні почуття місцевих жителів ослаблені, прихильники доктрини хазарської вищості проявляють непропорційно великий політичний і масмедійний вплив при проведенні в життя єврейської стратегії. »

Девід Дюк, американський публіцист, письменник.

Говорячи, що українці – це глина, пластилін, з яких можна формувати будь-що, вони нав’язали нам мовне питання, для того, щоб ослабити, зменшити вплив корінного етносу, це їхня стратегія. Українці, чи багато було вас в рядах протестувальників біля стін Верховної Ради?

Адже, за словами ірландського поета, публіциста Томаса Дебса, «кожен народ повинен берегти свою мову, тому що оборона мови важить набагато більше, ніж військова могутність, ніж оборона всіх фортець, якими володіє дана країна, даний народ. »

Наш земляк, один з родоначальників українського націоналізму М. Міхновський на поч. ХХст, досить правдиво виразив стан справ в Україні такими словами: «Головна причина нещасть нашої нації – це брак націоналізму серед її широкого загалу. »

Наш сучасник, російський письменник Клімов в книзі «Божий народ» пише: «Сіоністи добре розуміють, що суть збереження нації від загибелі не в фізичному збереженні народу, цього дуже мало для невтрати нації. Націю визначає перш за все національний дух, національна свідомість. Може статись, що числом народ великий і породою відмічений – та зубожіє духом, вичерпається в ньому національна свідомість – такий народ уже не являє собою націю, такий народ об’єднує тільки корито, і це вже не народ, це однокоритники, яких без зусиль розвіє, розпилить перша ж буря, перше потрясіння. »

Народ без національного духу, без національного кріплення, все одно, що піч без вогню, що корабель без вітрил, бочка без обручів, штовхни – і розсиплеться. Ось що відбувається з українським народом, який відвертається від націоналізму – він стає мертвим народом.

Українці! Вам необхідно зрозуміти, що український націоналізм (консерватизм) – це ваша народна ідеологія, яка об’єднує, на духовних традиціях християнства, морально-правових засадах національного буття всі верстви титульної нації і національних меншин, які вважають себе невід’ємною частиною українського народу. І єдиним засобом для досягнення цієї мети є створення найближчим часом потужного правоконсервативного блоку, з тим щоб він гучно переміг на парламентських виборах 2012 року.

Це той рік, коли український парламент повинен стати раз і назавжди по справжньому українським. Після виокремлення з партій «Наша Україна» та БЮТ юдеоліберальної частини і інших «тушок», в союзі з ВО Свобода повинна постати справжня національно-патріотична сила у вигляді правоконсервативного політичного блоку.

Стрижнем такого обєднання є зміна системи моделі держави. Це передбачає, що всі природні ресурси, корисні копалини, великі фабрики і заводи, інші об’єкти народного господарства, які були приватизовані з порушенням чинного законодавства, повертаються у державну власність. Взяття за основу економічної моделі розвитку України, модель шведської економіки, або як її називають в підручниках «Економіка», «модель змішаної економіки», де поєднується приватна, колективна і державна власність, яка є досить ефективною.

Як дізнатися, що прийшла, нарешті, українська влада?

Це не складно, оскільки справжня українська влада відразу зробить таке:

• оголосить недійсними всі махінації, в результаті яких відбулася протизаконна приватизація народного майна; винних в цьому притягне до кримінальної відповідальності;

• проведе ретельне розслідування казкового збагачення олігархів і покарає кожного з них у відповідності із законами;

• поверне в паспорті громадян записи про їхню національність та скасує ідентифікаційні коди;

• проведе детальне розслідування та оприлюднить правду про організаторів та виконавців голодоморів-геноцидів проти українства;

• надасть повноцінну підтримку розвитку української мови, культури, вітчизняного виробництва.

Як тільки ми почуємо про названі заходи, одразу зрозуміємо: прийшла національна, українська влада.

Українці! Співвітчизники!

Тільки вдумайтесь! В 1929 р. при переписі в СРСР українцями себе називали 78 млн. чол., в 1991р. – нас було вже 52 млн. чол., сьогодні нас уже 46 млн. чол., але з них 10 млн. знаходяться на заробітках за кордоном, так що вважайте нас вже 36 млн.

Проти нас ведеться справжня, тотальна, неоголошена війна.

Весь світ дивується, що ми попереду всієї планети по темпам вимирання.

Хіба ми хочемо помирати? Ні! Ми хочемо жити!

Звертаюсь до вас, українців, всіх, як до депутатів від влади, так і до опозиції у Верховній Раді України, до депутатів обласного, районного, сільського рівнів, а також представників влади на місцях, мерів, голів адміністрацій, голів сільських Рад і членів виборчих комісій. Зрозумійте, що ви належите до одного етносу. Перестаньте бути ширмою, вітриною, слугувати, бути лакеями іншого етносу, за ті подачки, що вони вам залишили зі свого столу.

Адже в цей час десь мирно в своїх колисках сплять ваші внуки та правнуки, невинні діти, які не усвідомлюють, що зараз іде велика битва, за їхнє право вирости і жити на своїй власній землі.

Невже ви бажаєте, щоб наші внуки й правнуки доведені до відчаю, ставали на шлях самогубства, проклинали нас за те, що вони не будуть мати майбутнього на цій українській землі?

Скільки ще буде між нами незгод і чварів, якими користуються наші вороги? В цій етнічній війні ми повинні бути разом, об’єднаними по одну сторону окопів. А тому, я закінчую свій виступ словами української пісні, трішки зміненої:

«Тож признаваймося, та братаймося,

І єднаймося, бо вже мало нас. »

CЛАВА УКРАЇНІ!

Ч лен партії ВО Свобода

А. Л. Грисюк