Хелпикс

Главная

Контакты

Случайная статья





ДИСЦИПЛІНА: Реєстрація актів цивільного стану.



ДИСЦИПЛІНА: Реєстрація актів цивільного стану.

Самостійна робота № 2

 ( самостійне вивчення - 2 години)

 

 ТЕМА № 2. Умови та порядок реєстрації актів цивільного стану та відповідальність за його порушення.

Питання для самостійного вивчення:

1. Відповідальність за неналежну реєстрацію актів цивільного стану.

2. Оскарження дій посадових осіб органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Рекомендована література до теми:

1. Конституція України від 28. 06. 1996 р.
2. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. № 2947-ІІІ.
3. Цивільний кодекс України. - К.: Парламентське вид-во, 2003. - 352 с.
4. Цивільно-процесуальний кодекс України від 18. 03. 2004 р.
5. Кодекс України про адміністративні правопорушення.
6. Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 року N 2398-VI.

Методичні рекомендації:

При вивченні першого питання (Відповідальність за неналежну реєстрацію актів цивільного стану) студентам слід звернути увагу на те, що  кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (стаття 68 Конституції України).

Юридична відповідальність є важливим елементом правового регулювання суспільних відносин. Її суть полягає в цілеспрямованому впливі на поведінку індивіда за допомогою юридичних заходів, а метою є охорона і захист суспільних відносин від будь-яких незаконних порушень за допомогою примусових заходів, що приводить до впорядкування суспільних відносин та надання їм системності та стабільності.

За допомогою юридичної відповідальності встановлюються дієві механізми охорони і захисту суспільних відносин від неправомірних посягань шляхом покарання діянь, які порушують умови нормального розвитку суспільства, суперечать інтересам держави, суспільства в цілому і окремих індивідів. Іще Карл Маркс визначав відповідальність як засіб самозахисту суспільства проти порушення умов його існування.

Одним із таких обов’язків батьків дитини є обов’язок зареєструвати народження дитини в установленому законом порядку. Цей обов’язок закріплено статтею 144 Сімейного кодексу України (надалі СКУ), згідно якої батьки зобов’язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в державному органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Невиконання чи несвоєчасне виконання батьками дитини обов»язку своєчасно зареєструвати її народження є підставою для покладення на батьків дитини адміністративної відповідальності відповідно з вимогами статті 212–1 Кодексу України про адміністративні правопорушення в Україні у вигляді штрафу в розмірі від одного до трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян (від 17 до 51 грн. )

Необхідність державної реєстрації народження встановлюється також нормами Цивільного кодексу України. Згідно статті 49 Цивільного Кодексу народження фізичної особи є актом цивільного стану, який підлягає державній реєстрації відповідно до закону. І це є цілком зрозумілим, адже акти цивільного стану — це реєстрація у встановленому порядку фактів, з якими закон пов»язує виникнення, зміну або припинення у громадян прав і обов’язків (у випадку державної реєстрації народження — це виникнення взаємних прав і обов’язків батьків і дитини, так згідно ст. 121 СКУ права та обов»язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку встановленому ст. ст. 122 та 125 СКУ.? Крім того, державна реєстрація актів цивільного стану є правовим інститутом у державі, спрямованим на забезпечення реалізації прав і свобод громадян, а актові записи, складені державним органом державної реєстрації актів цивільного стану, є безспірними доказами засвідченого в них факту і як правило, не потребують додаткових доказів.

Згідно зі статтями 218 та 225 зазначеного кодексу, справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 212–1, розглядають адміністративні комісії при виконавчих органах сільських та селищних рад, а уповноважені посадові особи державних органів державної реєстрації актів цивільного стану мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення у таких справах.

Гадаю, що вище наведено, достатньо вагомі докази і переконання в необхідності своєчасного звернення вами, шановні батьки, до державного органу державної реєстрації актів цивільного стану для проведення державної реєстрації факту народження вашого маляти.

В Законі України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 року N 2398-VI  у Статті 21. Відмова в державній реєстрації актів цивільного стану передбечено таке:

1. У державній реєстрації актів цивільного стану може бути  відмовлено, якщо:

1) державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України;

2) державна реєстрація повинна проводитися в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану;

3) з проханням про державну реєстрацію звернулася недієздатна  особа або особа, яка не має необхідних для цього повноважень.

2. Орган державної реєстрації актів цивільного стану на прохання особи, якій відмовлено в державній реєстрації актів цивільного стану у зв'язку з наявністю однієї з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, повинен викласти причину такої відмови в письмовій формі.

    В Законі України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 року N 2398-VI  у Статті 26. Відповідальність у сфері державної реєстрації актів цивільного стану передбачено таке:

1. За порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації актів цивільного стану органи державної реєстрації актів цивільного стану несуть цивільно-правову, а її працівники -матеріальну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку.      2. Дії або бездіяльність працівника органу державної реєстрації актів цивільного стану можуть бути оскаржені до  центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну  політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, Міністерства закордонних справ України та/або до суду.

Розглядаючи друге питання необхідно звернути увагу на те, що (Оскарження дій посадових осіб органів державної реєстрації актів цивільного стану) що зміст актів цивільного стану, а також відмова в реєстрації актів цивільного стану, в тому числі у переміні прізвища, імені та по батькові, внесенні змін, доповнень, виправлень до записів актів громадянського стану, їх поновленні та анулюванні, можуть бути оскаржені до вищестоящого органу та до суду.

У відповідності до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.

Це положення конституції гарантує право на звернення до суду кожній особі, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин порушено.

Будь яка особа може звернутися з позовом про захист своїх прав до адміністративного суду.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданнм адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Важливо, щоб порушення цих прав, свобод та інтересів відбувалося у публічно-правових відносинах та виходило від суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій. Будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень можуть бути оскаржені до адміністративного суду.

Рішення суб'єкта владних повноважень можуть бути як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти – це рішення, дію яких поширено на невизначене коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії – це рішення, дію яких поширено на конкретних осіб (тобто є персоніфікованими) або які стосуються конкретної ситуації і які є актом одноразового застосування норм права.

Дії суб'єкта владних повноважень – це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб (наприклад, дії щодо вилучення майна, затримання особи тощо).

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень – це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, та інтересів фізичних та юридичних осіб (наприклад, неприйняття рішення за заявою особи, ненадання допомоги працівниками міліції, не оприлюдненння нормативно-правового акта тощо).

Можливість фізичними і юридичнимим особами ініціювати судове провадження в адміністративній справі з метою судового захисту прав, своюод та інтересів, порушених суб'єктом владних повноважень у публічно-правових відносинах і являє собою право на звернення до адміністративного суду з позовом. Таким правом наділені також суб'єкти владних повноважень у випадках встановлених законом. (у кожному конкретному випадку суд перевіряє чи встановлено законом право суб'єкта на звернення до суду саме з таким позовом).



  

© helpiks.su При использовании или копировании материалов прямая ссылка на сайт обязательна.