Червоний перець в пиріжках із сиром

Триматися за руки, за долоні, кінчиками пальців чутливо контактуючи зі мною – мабуть, було її фішкою, неохайною звичкою.

В стосунках, думаю, це мало би виглядіти – як омела зхрещена з павуком: паразитує до моменту, коли труп висмоктаний, і біжить далі по нові ентомологічні здобутки

Ці пальці, що мали нагоду обхопити мої долоні – не стріляли током, не били об тіло та футболку запальничковими іскрами.

Вони були вогкі: чи то від літнього тепла, чи від хвилювання.

Але серце в неї стукає. Кров тече. Вона живіша живих, хоча про духовний аспект не впевнений.

Але якщо гріхи прощаються – то все буде добре. А я пробачаю Їй щоразу.

Ця дівчина заслуговує любові: щиросердної, простої, з прийняттям як є. І Я радо зцілюю праву щоку. Ліва… Ліва заґартована в боях, Ліва – профі.

Прикрості. Від чого вони між нами? Хто ставив собі це питання? Формула прикростей, після перелічування всіх людей які завдавали, приймали, стикалися з Ними – завжди однакова. Але множина роботи та потужності, не визначає суті тої роботи – щоби узнать невідоме тої формули, невідоме наших, моїх, Наших з тобою прикростей.

І тільки Я почав наближатися до просвітлення її суті, почав бачити всі підказки, ставав тим ліхтариком, який бачить всі виямки та стежки по яким вона ступає - та вона перекрила мою осанну. Бачу – але моє бачення закрито нею же. А зміг би більше. Напевно – щось витає там, між моїм покровом від Неї – і Нею.

Я – укрив себе, від атак. Моя рукавичка трохи для інших бісів. Біс з ними, ти – хороша, з тобою – щось нове привноситься мені.

Моя героїня, ОмелоПавук повинна мати друга. Навіть тоді, коли вона косяче – і винуватить мене в залицяннях. Саме дивне, це те: що цю фазу ми з нею щасливо минули, прояснили і все проговорили в лагідних тонах за якихось днів 7 – від і до. І тут-тьте – на! Трусами об забор.

Окрім дикого конфузу та фейспалму за її вчинки, -ок – я нічого інакшого не виражав тоді, кажу всім і Тобі.

Якщо Хочеш бути хорошою людиною – не бреши, не обманюй (тобто не маніпулювати фактами, навіть правдивими), відкрито дивися на все і на всіх – це до суті цього твору.

Так що чекаю. Чекаю на руку дружби – протягую свою, повну всього, окрім пустки і гріха. Я зможу тебе підтримати, я зможу тебе зрозуміти. Адже виходило. І, тобі ж вигідніше – на відстані, бо це коханцям важко боротися з кілометрами, а ми – тут, сингулярні. Хоча твої межі присутності – хотілося би уточнить.

Я мав щастя куштувати пиріжок з сиром, в печі печений, в домашній сільській печі. І так вийшло, що туди потрапив червоний перець-порошок, а мала бути кориця.

І їв. І це було щось як вау-ефект.

Тому – ти мені не в новинку. Пробачаю. Щит-захист – не знімаю, проте знаю, що ти обійняла його всіма своїми нитями.

2020-01-21