Володимир Вакуленко-К.

Вакуленко-К. Володимир 6-7. 04. 2017 (Інтерв’ю V1.. 2014)

14: 58НадеждаИвановна Гордиенко

Доброго дня, я лише 1 рік працювала в Ізюмі вчителем, але мені цікаво було б познайомитися з вашим районом, і з задоволенням долучилася б до вашої акції " зробити Ізюм і не лише Ізюм престижним містом", якщо моя тисяча гривень пенсії дозволить це зробити.

21: 32

Он/она принял(-а) ваш запрос.

ВолодимирВітаю! У нас розраховано на молодих поетів і молоду аудиторію не старше 50 років. Це трішки неформат, тобто сучасна література. Виняток роблю для дитячих письменників - тамс вік ролі не грає жодної.

23: 37ВолодимирА, от. У нас в проекті, думаю буде можливість, оплачувати дорогу. Зараз працюю над багатьма ньюансами.

Надежда

Зрозуміла, у мене різнопланові твори, як для дітей, так і дорослих, в них виписані проблеми і шляхи їх вирішення, але може давайте для початку я вишлю вам 2 останні книжечки, щоб ви могли оцінити чи є у вас аудиторія, якій було б цікаво в них написане.

ВолодимирЩе одне. Будуть перші відео - я скидуватиму посилання, щоб Ви розуміли в якому форматі ми проводитимо зустрічі.

Надежда

Енергію, яку несе в собі слово я закріплюю практичною роботою, яку можна побачити у звязаних виробах і пошитих іграшках. Що робить спілкування більш цікавим.

Дякую.

Я дивилась деякі відео як ви представляєте свої книжки і твори,

Надежда

От як ви думаєте, цей твір, написаний 17 років тому, актуальний в наш час? «Чудасия - практикум керивныкум кабинетум министрум» Сексуальна тема - це завжди заборонена для огляду і обговорення проблема. Тому сховайте листочок, сядьте в куточок - і тоді читайте. Для того щоб знати - треба пам'ятати. Чоловік – це не бик, а корова: дійна і здорова, якщо доглядати, пестити, кохати. В нього є господарство, яке треба міцно в руках тримати - аби добрий прибуток мати. Доїти регулярно - тоді навар гарний. Вам все здається жарти - а попробуйте його день чи два не погладьте, і вже спадає - від ласки - сила, що вас в обіймах, на руках носила. Щоб краще розібратись - ми його замаскуєм, назвемо член " товаришем " а не... , Так от, поки його в руках не потримаєш - і не поїздиш і не навариш. В місцях громадських - низької якості - і все дістається не вам - громадськості. Займатись на природі, я б теж не радила - бо виникне підозра - когось ограбили. І головне в цій темі - не бійтесь говорить про ці проблеми. Не завжди треба в руках тримати, і ззаду давати, достатньо буває і слово сказати - Й вона рішиться сама собою - не треба ставити хвіст трубою. Мораль проста, якщо голова у тебе не зовсім пуста. Якщо хочеш задоволення мати - треба низ помічати. З людьми поспілкуватись, разом попрацювати, за столом посидіти - не обов'язково пити. І запам'ятати, народ - не бик а корова: дійна і здорова, якщо доглядати, пестити, кохати.

ВолодимирНажаль, це зовсім не наший формат. Вам краще звернутися до літоб'днання " Слово", що базується в редакції " Обрії Ізюмщини".

Надежда

Так, це було надруковано в моїй 1-й книжечці " Камертон" і більше для дорослих, Прошу вибаченння, але не хотілося б щоб про мене склалась думка як про людину що тільки про таке й думає, тому в 3-й " Мандри в часі" - для дітей " Нова казка про півника і мишенят. " Добрий день діти і ваші батьки, бабушки і дєдушки, тьоті і дяді, братики і сестрички, друзі і знайомі, однокласники і вчителі. Мабуть мало хто з вас не знає казочки про Півника, який знайшов колосок, і мишенят Круть і Верть - на яких дуже схожі наші хлопці: сходить за хлібом - не я, помить посуд - не я, садить город - не я, хоч їм уже по 16 і 13 років, і так далі. Але коли Півник спік пиріжки, то за стіл всілися першими. Так і старший і меньший: до холодильника з ковбаскою - перші біжать. То мишенята хоч дружно гуляли - а ці сваряться один з одним, обзиваються і б" ються, і старших уже не поважають. Про дєдушку кажуть: " Тихо медленно шурша - едет крыша неспеша". ….. Що ж в такому випадку робить Півнику? Тобто папі, який заробляє гроші, готує їсти - бо мама не завжди поруч. …. І ми вирішили її продовжити так: «Півник, дивлячись на гору пиріжків, що напік, подумав: «Накормлю ледачих мишенят - вони і далі нічого робити не будуть, сам з”їм - і багато, і жадний - скажуть, » - і вирішив - звернусь до сусідів, якщо у них є дітки, які слухаються тата з мамою, працюють разом з ними, допомагають один одному і не сваряться - запрошу їх на пиріжки - і мишенятам приклад буде. Дивись і самі розуму наберуться від нових товаришів. Так і зробив. Пішов до Качечки-крячечки, до Кицьочки-лапочки, до Кози-дерези, до Песика-барбосика: - Запрошую ваших діток, якщо вони у вас слухняні - до себе на пиріжки. Ось, - каже, - спробуйте, чи смачні. ….. А пиріжки, так пахли - аж слюнки текли. «Добре, - кажуть, - іди додому, зараз вони прийдуть. » …Першим прийшло каченятко з яєчком: «Нате, пане Півнику, мама передала. » - Сідай до столу, - каже Півник. …. А тут уже нагодилися і козенятко з капустиною, і кошеня з глечиком сметани, тільки щеня йшло без нічого, але, каже: «Пане Півнику, ви не проти, якщо я вам допоможу порядок навести? » - «Добре, - каже Півник, - пригощайтесь. » …. Тут й мишенята задумались, - а що ж їм робити, щоб за стіл попасти. «Півнику, - питають вони, - а чому ти їх запросив? » - Бо вони себе добре поводять. …. Важко було мишенятам погодитись з Півником, втекли вони з хати: - Поганий Півник, - образились, - наші пиріжки чужим віддав. Але ж їсти хочеться. …А ті, хто прийшов, тим часом пригостились, та ще й з собою їм дав, щоб дома поділились. Пронюхала про це Лисичка-сестричка. «Як? » - запитаєте ви, - а мишенята прибігли до неї пожалілись: «З”їж, - кажуть, - поганого Півника - він борщ варить, млинці пече, яєчка жарить - та все інших пригощає. » А лисичці цього тільки й треба - давно вже голодна була, та не знала де поживитись. … Та тільки в подвір”я - а Півник не сам був - йому щеня допомагало прибирати. Не наважилась вона, - бо прийдеться, зачепи малого - діло мати з батьками. Ох і розсердилась вона на мишенят. «Побіжу, - думає, - зараз їх з”їм. » Все рівно вони такі нікому не треба. Ніхто за них не заступиться, не пожаліє: - Де це ви капосні, хоч вами поживлюся… …. Тут до мишенят і дійшло - в яку халепу вони потрапили. Прибігли до Півника: «Сховай нас, Півнику, ми тебе слухати будемо, допомагатимемо - не видавай Лисичці» Послухав старший: «Дурна, тупа казка, » - каже. - Порву її, - викрикнув менший. (03. 04. 2006 р. ) …. Отож, щоб зрозуміти, що нам далі робити, відправили ми листи діткам, адреси яких взяли з журналу «Клас», який дідусь виписував внукам, з пропозицією написати продовження, і запитанням - кого б вони хотіли бачити героєм наступної казки. …І от якого листа отримали, знайомтесь: «Добрий день. Хоча казки я не люблю і не читаю їх, вирішила продовжити вашу казку: - Ну добре, на перший раз прощаю, стрибайте в мішок, - сказав Півник. Як тільки вони там сховались, тут і Лисичка прийшла: «Привіт, Півнику, чи не бачив ти двох капосних мишенят? » - питає вона. - Ні, не бачив, - схвильовано відповів Півник. «Ну що ж, будемо їсти те що маємо, » - подумала хитрюга, схопивши Півня, весело засміялась: «Ха-ха-ха, добре поживлюсь я сьогодні. » Мишенята зрозуміли, що щось тут не так і визирнули з мішка, побачивши злу Лисицю і бідного Півня, вони взяли велику палицю і вдарили її, цим самим врятувавши Півника. Подякував він мишкам. І з того часу вони живуть дружно, та й мишенята стали дуже працьовиті. Героєм наступної казки хотіла б бачити Мавпочку. (13. 05. 2006) Зрозуміло, в казці може відбутись неможливе - слабкі мишенята, які до цього самі тікали від лисички - її ж і побили - ставши на захист Півника, але тут не враховано того - що посієш, те пожнеш. Своїм ледарюванням вони самі накликали таку лисичку. І тепер побита і голодна звірюга побіжить шукати тих, хто допоможе їй справитись з такою компанією. Бо на силу - завжди знайдеться більша сила. …. Але іноді, коли бачиш неправильну дію, це допомагає зрозуміти - як же ж потрібно було зробити інакше. …. І ми вирішили продовжити цю казку ось так: …. « - Добре, - сказав Півник, а сам думає: «Погані справи, від лисички так не відкрутишся, мабуть вся сім”я голодна - потрібно нагодувати. » І до справи - бігом тісто місити - пиріжки знов пекти потрібно - разом з мишенятами. І поки Лисичка-сестричка шукала по лісі - де ж мишенята - пиріжки вже були готові. Коли дивиться, Півник іде: «Запрошую вас, пані Лисичко до себе в гості. » Та і зраділа, але й здивувалась: «Що то Півнику від мене потрібно? » …. А він, пригостивши її, і говорить: «Чи не хочеш піти менеджером до нашої компанії? Ти знаєш всі входи і виходи: домовишся з Зайчиком за капусту, з Білочкою - за горіхи, з Ведмедем - за мед і ягоди, з Мельником - за муку, Вовку запропонуємо стати старшим по доставці-поставці, мишенята будуть рекламними агентами і відкриємо фірму «Колосок». …. І зажили б вони дружно і весело, якби не Мавпочка. А так як вони теж різні бувають, то на цю - скупу, жадну, заздрісну, прудку і моторну на все лихе - був схожий дідусь. …. І як тут Півнику таку Мавпочку пристосувати до хороших справ? (5. 06. 2006 р. )

Надежда

До якої з дітьми шкільного віку можна було б з паперу поробити й таких мишок. В мене є ще й півник, але то складніша робота. Слова закріплені дією мають більшу вагу і силу впливу. Це те чого я не знала і не вміла 32 роки тому, коли приїхала в Ізюм по направленню після педучилища на роботу.

ВолодимирДобре, таке питання. Назвіть головні критерії педагогічної роботи з дітьми 6, 10, 12, 14, 16-20, 22-30 років?

ВолодимирЯ з такою аудиторією постійно працюю більше 10 років. І в першу чергу мене цікавить, що цікавить мою аудиторію. Так от діти 6 років про секс мені можуть розповісти більшк ніж я знаю, але водночас я знаю яким чином їх можна зацікавти. Щоб лишити частинку себе в спогадах кожної дитини. А я об'їздив з виступами майже всю Україну. І кожного разу до нової аудиторії доводиться щось та змінбвати. і якщо дітям постійно тлумачити банальні речі, то з тих дітей нічого доброго не виросте.

ВолодимирТому зверніться до " Слова" - ви підходите до їхнього формату.

Надежда

Я до багатьох зверталась, і мало хто хоче друкувати твори після того як дізнається про таке - Ось мій вступ до третьої книжечки Українець Інгріт Диво «МАНДРИ В ЧАСІ» Українець Інгріт Диво - авторське ім’я (в якому з’явилась потреба з-за відмови рідних допомогати в моїй діяльності) (1965 р. н. ), закінчила з червоним дипломом педучилище в м. Ржищів, Київської обл., працювала вчителем трудового навчання в м. Ізюмі, Харківської обл., завідуючою дитячим садком в с. В. Бугаївка, Васильківського р-ну, Киівської обл.., навчалась в педагогічному інституті ім. М. Горького в м. Києві. На протязі 10 років (1997-2007) перебувала в 2-х психлікарнях і 2-х психоневрологічних інтернатах Житомирської обл.., отримавши за цей час подяки від усіх екс-Президентів України за свою творчість - через яку прагнула зрозуміти і пояснити своє бачення подій, особистостей в контексті сучасних проблем українського державотворення та історії України. Публікувались вірші в газетах: " Віче" м. Житомир - «Ставай до праці, Україно! » 1997р. , м. Радомишль " Радомисль" - «Бог є любов» 2003 р., м. Луцьк " Панорама" - «Мама» 2006 р.. Видала міні-збірки «Камертон» м. Коростишів, «Що хочеш ти? » м. Житомир.

Надежда

«Люди читають для того, щоб духовне збагачення – принесло матеріальне задоволення» Це буде з часом – двічі Нобелівський лауреат премії миру і літератури. Я не екстрасенс і не провидиця, а просто людина, яка відчуває подіїі їх наслідки. З однієї сторони – через двадцять років, як передбачав японський вчений, ми можемо досягти такого рівня технологій, що очима керуватимемо екраном монітора, а з іншої, як говорили брати Капранови – весь рівень наукового прогресу буде можливо втримати і реалізувати, коли кожен буде працювати руками. Та всі знання і досвід направити на те, щоб будь-яка територія була не тільки споживачем, а й виробником позитивної енергії. Робота над твором, який я хочу вам запропонувати, починалась 17 років тому. І вже є можливість прослідкувати її наслідки і побачити перспективи. Основна ціль якої була - зрозуміти принципи і методи ефективного управління. Незважаючи на те, що це дуже короткий твір, в ньому все - що потрібно було сказати на той момент словами. А решта – робота: конкретна, проста і зрозуміла на вигляд, по закріпленню написаного, але з надзвичайно великим внутрішнім напруженням - для досягнення практичних результатів. Дякуючи якій я зрозуміла, що сила людини не в зброї, а в знанні хто чого вартий. Тому що від правильних орієнтирів залежить надійність побудованого внутрішнього і зовнішнього світу. І тільки наша увага наділяє вартістю тих, чиї закони, вказівки, ми маємо виконувати. «Я СТАНУ КЕРІВНИКОМ» Чимдалі від істини, тим дорожче вона коштує… «Сьогодні ввечері я отримав листа, він був дуже тоненький – з назвою міста, Керівнику. Перше, що мене в ньому здивувало, чого я спочаткунавіть не усвідомив, це те, що він був нерозпечатаний. Я подививсячерез нього на світло, і побачив, що теж можу його прочитати не розкриваючи… Мене тут же охопило хвилювання, я кинувся до телевізора, подивився на годинник – наближався час вечірніх новин. Ніяк не міг знайти в програмітелебачення – де ж найближчі? Нарешті, знайшов, став з нетерпінням чекати – невже в цій країні щось трапилось…» Все було спокійно, як завжди. 19. 30. ТСН «Верховна Рада закріпила єдине громадянство… Іноземним підприємцям – спрощення для отримання віз… У Франції відбитки пальців для отримання віз… Злочинців повертають, які ховалися від покарання… Шукали одного – знайшли 17… Нові призначення в міністерствах… Пензеник – відсутність структурних реформ… Лазаренко… Росія – нафтопровід в обхід України до Новоросійська… Т-81 УД – контракт з Росією України… Румунія, Україна – укладання договору… Білоруси та українці відносно кордонів: податок на додану вартість на товари з України… Антонович: «Його держава самостійна»… Анафема Філарету, який вносить розбрат, розколює церкви…Колгоспам – створення підприємств…» Цю передачу дивились двоє – він, і вона… «Я відчув в собі непомірну силу, тримаючи в руках цього листа, для мене перестали існуватибудь-якіпроблеми; хоч секретарем ООН, хоч Керівником усієї планети, та – це для мене ніщо. Потроху почав приходити в себе, якщо стільки сили випромінює всього-на-всього маленький листок паперу, що ж може тоді людина, яка його відправила. Я був би не проти зустрітися з нею і поговорить, але як?.. Глянув ще раз на адресу: якась станція – це мені нічого не говорило, є тут ще область, район. Де карта? –півтори години їзди – це не далеко… Передати справу до служби безпеки… А раптом там щось цінне, вони дізнаються першими… Ні, кращезнищити адресата –ні собі, ні людям… Приїхати самому – боже!, це стільки людей про це знать буде…» Минуло два тижні: «Ні це просто жарт. Не міг такий лист просто так потрапити до мене в руки. Це не правда, а якісь супротивники, які ловлять мене на гачок і чекають, щоб я запанікував. Немає потреби, не те що необхідності, навіть шукати адресата, це приманка – клюнувши на яку, мене виставлять цілковитим дурником, я дізнаюсь і так, хто написав цього листа. Я подивлюся у очі кожному хто його читатиме – і він себе видасть…» Через три дні: «Ні, це пусте, навіщо взагалі я його кому-небудь показував, всі напевне вже сміються з мене. Але я їм покажу, хто такий Керівник! А може це правда? Може це лист однієї людини? Не цілої партії? Може це якась старенька бабуся, на кшталт Ванги? В історії ж були приклади: Жанна Д’Арк. Я сам посміюся з автора цього листа, якщо він хотів посміятися з мене…» - Такі протиріччя розтягували на шматки і думки, і голову Керівника. Та, що відправила листа: « Як ти думаєш, він отримав мого листа? – отримав, я це відчуваю. » « Якщо він погано думає про тебе чи про твій лист, він ніколи не зможе ні побачити тебе, ні поговорити з тобою. Через свої уявлення про світ, про цих людей – дуже важко переступити. Мене, коли я одружувався з тобою, врятувала тільки моя велика самовпевненість – після того, як ти розповіла те, чого я хочудосягти, в один з перших днівнашого знайомства. Я тільки побачивши твої очі, зрозумів – це та, яку я шукав. А це – цілий Керівник, який, не знаю чи й сам з дому виходить. Хіба він зможе повірити в те, що проста людина може дати йому якусь пораду, чи просто поговорити, не вимагаючи для себе якихось пільг. » Оточення Керівника. В той же час, в кулуарах палацу, цьому листу теж приділяли увагу. – Ти чув, який лист отримав Керівник? - Як ти думаєш, що він буде робить? - Це ж треба, таке написати…! - Що думаєш він з нею зустрінеться, і що вона йому може сказати? - Та він мовчить, нічого не говорить. – Що там йому сотовий зв’язок кинуть й, він ужевсе знає, а з нами не ділиться. Через 2 тижні. – Він що, нас за дурників приймає? Ходить провіряє нашу реакцію, показуючи цей лист. – На яку посаду він її планує? Уже він з нею домовився. – Як? Коли? - Що ж нам робить? -Прийде якась там селючка, про корів буде розповідати. – А ти сама напиши такий лист і попробуй поговорить з ним, після того, як він його отримає. Станція. – Вже дизель, кажуть, буде один раз в тиждень ходить, станції закривають: в вагоні сидить контролер. На Казатині, у Львові так ужезробили. Де цю роботу знайти? Даю 50 гривень, якщо у тебе є хура сіна, то я заберу. Піду за возом. – Подивись, там ще кукурудза. Чоловік поможе грузити. – А на хаті? - То лежить зверху, щоб хата не вивітрювалась, бо що ж вона, як решето. – Київ, кажуть, геть іностранний став, американський, всі вивіски італійською. Не була там уже десять років. Це б яку банку молока вивезла продала, де ті гроші брати? Нікого вони там не слухають. Як цю корову продержать? Той п’є, мала, їй скучно, пішла в село, каже: «Надоїла мені ця станція». Там теж нікого не має, але хоч то той зайде, то той. Продадуть нас американцям. Це війна буде. Скільки атомних – взяли б їх включили, та й заснули б усі разом. Вони ніколи не бачили листів Керівника, листів Керівнику, а тут такий лист був. Не жарт – Йому написати листа. Це було подією номер один. Всі чекали реакції Керівника… (15. 03. 1997 р. )

ВолодимирДивіться ще. За жодну зі своїх книг я не платив ні копійки. В мене їх 9. 10 має вийти наприкінці квітня. Мої книги перекладалися англійською і видавалися в США. Я лауреат 4 премій, 2 з яких міжнародні. Нагороджений за літдіяльність відзнакою " Срібний тризуб" до 20-річчя Незалежности. Мене як письменника вивчають в Києво-могелянці, я увійшов до купи хрестоматій. В мене купа продовжувачів-учнів. Знаєте в чому секрет? В першу чергу навчився бути добрим психологом. В 2-гу чергу витерплюю навіть важких дітей. 3. В мене виходило само собою. Зараз я не пишу нічого, бо " кров-любов" не мій стиль і я не допускаю таких стилістів до команди. ПС. Забув сказати, що в мене більше 200 публікацій в різній періодиці. А ще я не одну акцію чи фестиваль проводив. Я жив довгий час не в Ізюмі.

ВолодимирДобраніч. У мене був сьогодні надмірно важкий день. Політикою я теж не цікавлюся. А щоб не казали, що обманюю - Самі дивіться. Я є в енциклопедіях: http: //uk. wikipedia. org/wiki/Вакуленко_Володимир_Володимирович

Надежда

Що ж, була рада познайомитися з такою талановитою людиною, спокійної ночі.

ВолодимирНе ображайтеся будь ласка, і коли в чомусь поводився хамовито - прошу вибачення. Мені важко працювати, коли людина одразу не розуміє про те, що у нас молодіжний формат. Категорія письменнників з якими я постійно працюю. Я колись власним коштом видавав " Ізюмську гору" де увійшли біл. 30 молодих авторів Ізюмщини. З цього і починав. Ну і ще одне. Як слухач - ласкаво просимо.

ВолодимирА ще одне, хочете вірте, хочете ні - мене не цікавлять зовсім гроші, Я їх інвестую постійно в щось корисне.

Надежда

Можете запропонувати видавцю з вашими творами прийняти участь у Конкурсі на найкращу книгу 2017 року, інформація про нього стоїть на моїй сторінці, бо я хотіла знайти бажаючого надрукувати мою, та на жаль, у нас коштів не має, а їншим видно з моїми текстами страшнувато, а тим більше і з зібраними на мене фото-компроматом.

ВолодимирТа то їхні бажання. Я свої авторські примірники отримую - достатньо. http: //www. kmu. gov. ua/control/publish/article? art_id=249890650(про підвищення на 10 % пенсії з 1 травня, та 1 грудня 2017 р. )

Надежда

Дууууже багато наобіцяли. Бачте який ви щедрий, а кажете, що думаєте тільки про молодь.

ВолодимирІ що я наобіцяв? Вас Марченко запустив мене тролити? Я написав одразу, що я працював і працюватиму лише з молоддю.

Надежда

А хто такий Марченко? А то я тут як у підвалі, чую і бачу тих хто в інтернеті з" являеться через перепости декількох, що числяться в друзях. Читала вашу біографію, про ваші твори, А ось мій автобіографічний опус. На конкурс газеты «Факты» от 22. 11. 2002 г. «Рождественская сказка». «Президент страны любви» Мал золотник, да дорог... Быстро сказка сказывается, да не скоро дело делается. Жил-был Иванушка дурачок - так начинается, и заканчивается - стал Царем батюшкой. Тогда были царства, сейчас стали страны. И поскольку сказка современная, то и расскажем мы о том, как простая девушка - Президентом хотела стать. Что ж это мы с конца зашли, начнем с начала, как у всех, чтоб не хуже было. Жила-была девочка, были у нее отец и мать, которые постоянно ссорились, да и братишка меньший, и чуть его постарше сестричка, а так как она была старшая - ей в первую очередь все и доставалось, не лучшее, как вы догадались. Однажды, она ослушалась мать, и та, со злости, кинув в нее лопатой, чуть не отрубила ногу. Тут бы ей калекой и стать, но слушаем дальше... И вот, ходила она и мучилась, чего она такая нескладная и невезучая, и вдруг ей открылось - быть ей великим человеком, и все.... каким и как, когда? Столько вопросов - все без ответа. Окончила школу, поступила учиться. Было нелегко, на родителей рассчитывать нечего - оставалось только удачно выйти замуж, за своего принца, чтобы стать его царевной. Знакомилась со многими - то она не подходила ему, то он ей - замаялась она с ними. Как-то встретила она одну мудрую женщину, и та ей говорит: «Люди - это твое зеркало - как ты себя поведешь, так и они к тебе относиться будут. » Совет хороший - стала она присматриваться и к людям, и самой внимательнее быть. Отучившись, пошла работать - легче не стало, все ищет своего суженого, а его нет. Поступает дальше учиться. Цыганка, перед этим выманив достаточно солидную сумму, сказала: «Все будет, как ты задумала, твое желание исполнится. » Тут как раз перед Новым годом, буквально за несколько дней, стучат к ним в комнату - она в общежитии проживала. Даже не зная, кто за дверьми, у нее что-то в сердце екнуло: «Он, » - входит парень и спрашивает, глядя на девушек, с которыми она делила комнату: «Не здесь ли(и называет ее имя и фамилию) живет? » После он рассказывал: «Гляжу я на них троих, а той, что искал, не вижу, когда они говорят: «Вот она, » - я оборачиваюсь, а там маленький воробушек сидит, одни глаза блестят, и вздохнул с облегчением - нашел. » Они поженились, институт ей пришлось оставить, не закончив, родилось у них двое детей, мальчики. Она многому училась у мужа: доброте, теплоте, терпению. И тут, «Как всегда», - вы скажете: «Везет же дурачкам» - они подельчивые оба были, этому и детей учили, последнее с себя снимут и отдадут - таких в народе за дурачков держат. Так вот, находят они клад стоимости немыслимой. Понятное дело, такое показать - сам живым не останешься. Что же с ним делать? Таким богатством только в бытность-то царей, царь и должон распоряжаться, а иначе - ты царя богаче, тут и голова с плеч. О таком - ни сказать, ни показать. Думали-гадали, и решили, ежели народ во главе поставит, тогда и открыться, а так, то и смысла нет - сначала надо обстановку узнать. Дает она телеграмму в Верховный Совет: «Согласна стать Президентом. » Дом побелили, ждут гостей. Приезжают утром на мотоцикле родственники мужа, отец и мачеха - привозят телячью ножку, сыр, молоко, сок, яблоки - а в доме было голодно, (что-либо из клада возьми, сразу спросят: «Где взяли? » - нельзя трогать), так вы понимаете, какое это для них богатство было. Сначала не поняли, с чего это пригнались до этого же и знать не хотели. Потом она догадалась, и спрашивает: «А чего же вы хотите? » Те, не долго думая - мачеха: « Дом трехэтажный с мебелью, сарай двухэтажный, 10 коров, 15 поросят и машину», отец его: «Трактор с прицепом, мотоцикл с коляской, машину, » - глядит на жену и говорит: «Дом-то ты уже заказала - есть. » Она же, руки в боки: «При таких-то свиньях, я себе и другого найду. » Он это услышав, после, тот документ, что они трое подписали, и украл. А невестка ихняя, что им согласилась дать желаемое, говорит: «Хорошо, в вашем лице я гарантирую это всему народу» - кто что захочет - они фермерское хозяйство заказали, другие фирму захотят организовать - средств на всех хватит. Поехали. Дело тут не простое - со своими разобрались, теперь с чужими делиться надо, как они на это посмотрят. Отсылает она за границу, как говорят, в соседнюю станицу, невелико письмецо, чтобы узнать загодя, что с кладом, коль обнаружат, делать будут - и попадают они в темницу, то есть - в психбольницу, там правда так и говорят: «Мы вас на Президента планируем», и все выспрашивают: что, да как? Тут дело ведомо, вы бы сами в таком заведении тайну открыли? Все же понимают - не иначе, как клад нашли, а то с чего бы? Ей становится так плохо, что думает: «умру», и говорит: «Ничего мне не надо, ни богатства, ни денег - я для людей лучше хотела. » Что ж, с голытьбы взятки гладки, их и отпускают на волю - придраться не к чему. Но коль за тобой клад стоит, то волей-неволей все от тебя светится. Что ни слово, а оно как яблочко, катится. Начинает она обращаться к разным людям, газетам, к кому не обратится - тот и сам от нее светиться начинает. Было бы так еще может и долго - для верности ее и дурочкой окрестили, чтоб никто не верил, так как клад чуять за ней стали - только кто догадывается, а тут диагноз: «Верьте, не верьте - дура она». Но надо было решиться им самим за границу собраться, ну не со всем, с людьми, не всеми, а с верящими. Дело плохо стало - своих убедили, а чужие вдруг возьмут и не поверят. Обманом завозят ее в психбольницу, потом помещают в психинтернат - ни выхода, ни входа. А она своего добивается - в Международный Европейский Суд обращается - что же, как без клада, то и не человек? Уж если суд решит: «Каждое ее слово - что золото» - меньше чем Президентом ей не бывать - так видно у нее на роду написано. А началось это в новогоднюю ночь, которую они вместе с будущим мужем встречали. Вышли на улицу, воздух был чист и свеж, он сев на скамейку, взял ее к себе на колени, и она, как на ладони, ему всю его судьбу рассказала и при этом поведала: «Ищешь ты девушку, которая откроет тебе страну любви - я согласна ею стать. » И они пошли в дом. А что было дальше - вы знаете. Главное, как говорится: видеть цель, не видеть препятствий, верить в себя. ……Вы хотите верного мужа, добрую жену, постоянную работу, своевременный отдых? Разве это не простое чудо в наше время? Задумайте такое желание в Новогоднюю ночь, и даже если это будет дача, машина или рожденная дочь - я, будущий Президент страны Любви - вам это гарантирую, если вы станете моим, ее, гражданином, подданным, нет - любимым. С Новым годом, 2012, любимые страны Любви. Ваш будущий Президент. 7. 12. 2002 р.

ВолодимирСкажіть, жіночко, навіщо Ви мені завантажуєте простиралами мозок. Ви впевнені в тому, що у нас є спільні теми для обговорення і мене щось о 2-й годині ночі може зацікавити, окрім перегляду новин? Ви виукуєте інформацію? Я не назву жодної. 2. Мій батько зникнув спати о 8 вечора. Що є і такі пенсіонери до 2-ї?

Вакуленко Володимир Володимирович[ред. • ред. код]

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Володимир Вакуленко-К.
Володимир Вакуленко-К. із сином, квітень 2009
Дата народження	1 липня 1972 (44 роки)
Місце народження	Капитолівка, Ізюмський район, Харківська область, Україна
Громадянство	Україна
Мова творів	українська
Рід діяльності	письменник, поет, перекладач
Нагороди:
Відзнака «Срібний тризуб» до 20-ліття Незалежності України за літературні досягнення 2011. Лауреат конкурсу патріотичної поезії «Золотий Тризуб» (2011), Міжнародна літературна премія імені Олеся Ульяненка 2012, Лауреат Всеукраїнського конкурсу імені Леся Мартовича, Лауреат Міжнародного конкурсу Коронація слова 2014

У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Вакуленко.

Володимир Володимирович Вакуленко (відомий як Володимир Вакуленко-К. , також як вкв; народився 1 липня 1972 в селі Капитолівка, Ізюмський район, Харківська область) — український громадський літературний діяч, контрлітератор, прозаїк, поет, перекладач. Лауреат літературних премій. Автор 4-х збірок поезій, 1 роману та 3-х дитячих книг.

Життєпис[ред. • ред. код]

Інтерв'ю перед врученням відзнаки на " Коронації Слова". Червень, 2014 року

Пише з юнацького віку. З 2001 друкувався в ізюмській (Харківська обл. ), костянтинівській (Донецька обл. ), львівській, київській, запорізькій, рівненській, тернопільській, краматорській, донецькій, луганській та харківській пресі.

Автор має численні виступи на радіо та телебаченні. З 2003 по 2006 входив у ізюмське літоб'єднання «Крем'янець», а у 2005 був членом констянтинівського літоб'єднання «Прометей». У 2005—2006 р. був заступником голови літоб'єднання «Крем'янець», м. Ізюмі де був головним редактором дитячо-підліткової газети «Криниця». В мережі автор з'явився наприкінці 2005 року.

Мешкає на Слобожанщині. Батько 2-х дітей. Виховує сам дитину-аутиста. Готував до друку і видав альманах «Ізюмська гора» (2007), де надруковані і його твори. Автор ідеї, керівник проекту одного з номерів журналу «Четвер» (№ 30, «Готика»). Головний редактор журналу перекладів «DzeRkaLo» (вийшло друком 2 числа в 2009 р. ). Кореспондент журналу «Мистецькі грані» (2009). Координатор і упорядник декількох журналів та альманахів. Спів-організатор багатьох літературних проектів, які вийшли друком. Друкувався в в багатьох антологіях, альманахах та журналах (бл. 50). Твори перекладалися німецькою, англійською, білоруською та російською мовами.

Свій стиль характеризує як «контрлітература» — це експериментальний стиль на ґрунті постмодернізму, модернізму та неокласицизму, з елементами логічного абсурдизму. Як говорить сам письменник про свій стиль: ніяких примітивів — тільки якість!

Громадська діяльність і погляди[ред. • ред. код]

Волонтерський центр у Харкові. Автор зі своїм прапором. Жовтень 2015 року

Учасник Народного Майдану. Був поранений у Маріїнському парку 18 лютого 2014 року під час сутички з «тітушками». Вільний волонтер з початку 2015 року. З грудня 2015 по березень 2016 був волонтером на базі Правого Сектора " Основа", м. Харків. Правих анархо-ліберальних поглядів, у середовищі мистецьких угрупувань визначений як анархо-панк. Анархістів з максимально лівими поглядами автор вважає клоунами, особливо після ігнорування подій на Майдані з їхньою вірою-утопією у вічний комунізм.

Координатор і організатор низки фестивалів і акцій. Організатор щорічного неформального фестивалю «Триб'ют». Брав участь у поетичних читаннях та літературних фестивалях: «Поезія душі — то вірність долі» (Ізюм, 2006), «Неосфера» (Київ, 2007, 2008, 2009), «21» (Київ, 2007, 2010), «Мандрівний КТМ» (Харків, 2007), «Кефір» (Львів, 2007), «НаЛІТ» (Львів, 2006), «Осінній фреш» (Запоріжжя, 2008), «9. 11» (Харків, 2008), «Далекий Схід — Дикий Захід» (Луганськ, 2008), «Зовсім не різні» (Донецьк, 2008), «П. Л. Я. М. А. » (Львів, 2008), «Нова Абетка» (Львів, 2008), «Сліва-фест» (Київ, 2009), «Фестиваль мами і дитини» (Львів, 2009), «Триб'ют-1» (Анархізм) (Львів, 2009), «День Незалежних Поетів» (Львів, 2009) «Молода Республіка Поетів» (Львів, 2009), «Севама-Слім» (Львів, 2009) «Літспектр» (Львівська обл. м. Городок, 2009), «Березневі коти-5» (Ужгород, 2010), «Fort. Missia» (Львівська область, с. Поповичи, 2010), «Триб'ют-2» (СлЕмаКи на ВерШинІ) (1 частина: гора Парашка, 2 частина гора Розлуч), «Бандерштат-2010» (Волинська обл. с. Рокині), «Захід-2010» (Львівська обл. Пустомитівський р-н., Старе Село), «Заборона на заборони» (Донецьк, Запоріжжя, 2011), «АВАЛгард» (Харків, 2011), «Антракт» (Херсон, 2012, 2016), «КЛіП» (Дніпропетровськ, 2012) «Пляцок з вишнями та віршами» (Львів, 2012), «Куртуазні маньєристи» (Львів, 2012), «Контекст» (Львів, 2012), «Великолюбінська подорож Старого Лева» (c. Великий Любінь, Львівська область, 2012), «День Дитячої Книги в реабілітаційному центрі „Мрія“ (Львів, 2013), „Поезія про поезію“ у Львові (Львів, 2013), „Рідні Обереги“ (село Михайлівка, Сокальського району, Львівська область), Театрально-поетичне дійство „Аліса в Країні Див“ (Львів, 2013), Літературний андеґраунд у супроводі арґентинського танго (Львів, 2013), " Мистецький полігон" (Дубно, Рівненська область, 2015) «Творча Хатинка» (Краматорськ), Східноукраїнський літературний фестиваль " Кальміюс" (м. Краматорськ, 2016), Патріотичний літературно-мистецький фестиваль-акції " Слобожанська РефорNація" (м. Харків, 2016), «Жива бібліотека» (Краматорськ, Слов'янськ, Дружківка) лютий, 2017). Брав участь у читаннях і організовував акції на 3, 4, 5, 7, 8 Міжнародних літературних фестивалях у рамках 15, 16, 17, 19, 20 Форумах Видавців у Львові. Виступант турне-презентацій «Татусевої Книги» (Стрий, Тернопіль, Броди, Нове Село, Комарно, Краматорськ, Херсон, Львів), . Організатор неполітичної мистецької акції протесту проти мовного проекту закону Колесніченка-Ківалова у Львові, Співорганізатор (спільно з Галиною Пагутяк акції пам'яті загиблим на Майдані «Точка кипіння. Львів. Барикади. Майдан. » (Львів, 2015). Організатор патріотичного літературно-мистецький фестивалю-акції " Слобожанська РефорNація" (м. Харків, 2016) до 3-ї річниці Революлюції Гідності

Автор протестує проти совкової пострадянської стилізації, яка прикривається маркою: УКРСУЧЛІТ, і вважає що доки в сучасній літературі переважає «дешева писанина графоманів», доки і не буде ні читачів у літературі, ані ніякого суттєвого прогресу в ній.

Родовід[ред. • ред. код]

Іван (1861 році † у 1946) — землевласник, переселилися із сім'єю з хутору Розсохувате в 1897 році, про що свідчить збережений дерев'яний дубовий зруб з висіченим на ньому хрестом та роком переїзду, що зберігся донині) — один із перших поселенців села Капитолівка; Дружина — Наталка→

Діти Івана: Григорій (весна 1895 †1942) — землевласник. У 1942 році за однією з версій застрелили представники НКВС, за іншою — застрелився в знак відмови гестапівцям на пропозицію бути поліцаєм; Дружина — Дарина; Іван (рідний брат Григорія)— народився у 1901 році (рік †смерті не відомий). З розповідей родичів — був комуністом і зрадником. Де і як зникнув невідомо. →

Діти Григорія: Григорій (1919 † у 1979) — робітник, на різних засадах. У 1946—1954 ув'язнений за те, що брав участь у Радянсько-фінській війні), працював на виправних роботах у Тульській області). В останні роки життя працював у депо). Помер від раку легень. Дружина Олександра була ув'язненою в 1946—1954 за роботи в Німеччині)і працювала на виправних роботах у Тульській області); Із 8 братів і сестер Григорія вижило троє, решта †померли під час голодомору.

Діти Григорія: Володимир (нар. 1949 році) — вільний художник, робітник на різних засадах; Анатолій (нар. 1953 році) — робітник на різних засадах; Лідія (нар. 1947) — робітниця на різних засадах. Працювала фельдшером у лікарні →

Діти Володимира: Володимир (нар. 1972 році) — письменник, перекладач, поет. На даний час виховує сам сина-аутиста→

Діти Володимира: Владислав (нар. 1995 році) — служить в лавах ЗСУ; Віталій (нар. 2008)→

Бібліографія[ред. • ред. код]

Книги [ред. • ред. код]

Назва книги	Обкладинка	Видавництво	Місто	Рік видання	ISBN	Примітки
«Монограмота»		АС «ASW»	Львів			Поезія
«Ви…не»		АС «Scotch»	Харків			Збірник антицензурної поезії
«Сонечкова сім'я»		Видавництво «Нова Дитяча Література»	Київ			Збірник дитячих віршиків та казочок
«Ми, Провінція! »		«Крок»	Тернопіль		ISBN 978-617-692-076-2	Рання нонкорформістична поезія (1998-2006)
«Татусева книга»		Видавництво Старого Лева	Львів		ISBN 978-617-679-055-6	Дитячі віршики
«Heart Attack for Gourmens: Wariat's Diary» (2016)		Amazon Kindle				Вибрані частини з роману «Інфаркт для ґурманів. Щоденник вар'ята»
«Ukrainian Fairy Tales for Little Patriots» (2016)		Amazon Kindle				Казки
«Інфаркт для ґурманів. Щоденник вар'ята» (2016)		ПВД «Твердиня»	Луцьк		ISBN 978-617-517-247-6	Проза
«Святославова Сварґа»		«Ліра-К»	Київ		ISBN 978-617-7320-69-1	Поезія

Журнальні публікації [ред. • ред. код]

· «Ї (часопис)» (№ 46, 2007), Львів PDF 2, 5 Mb

· Склянка Часу*Zeitglas (№ 44, 50, 56; 2007, 2009, 2010), Канів, Черкаська область

· «Четвер (журнал)» (№ 30, 2008), Львів, «Піраміда (видавництво)» ISBN / EAN 2700000006641

· «Київська Русь» (№ 9-10(40-41) 2009), Київ, Факт (видавництво)

· «Час'ник» (№ 2, 2008), Запоріжжя

· «СтЫх» (№ 24, 2008), Дніпро

· «АртШуМ» (№ 2, 5, 2010), Дніпро

· ШО (№ 1/2, 2009), Київ

· «Кур'єр Кривбасу» (№ 230/231, 246\247, 252\253, 260—270, 274—283, 287—289; 2009—2013), Кривий Ріг, Дніпропетровська область

· «Всесвіт» № 11-12 (2012), № 9-10 (2013) м. Київ

· «Мистецькі грані» (№ 2, 3, 4, 5, 6, 12, 2009; № 8, 9, 14 2010), Рівне

· «Золота Пектораль» № 3-4 (2009), № 1-2, 2014 Чортків, Тернопільська область

· «Отражение» (№ 2, 2009), Донецьк

· «DzeRkaLo» (№ 1, 2009), Львів

· «Молода Муза» (№ 3, 2о1о), Херсон

· «Птаха» (№ 5, 2009; № 4, 5, 6-7, 11, 2010; 1-2, 2011), Луцьк

· «Вітчизна» (№ 7-8, 2010), Київ

· «Літера-Н» (№ 3, 2009; № 1, 2011), Миколаївська область

· «Вуличний журнал " Просто неба" » (№ 9, 2010), Львів

· «Дніпро (журнал)» (№ 1, 2011), Київ

· «Філео+Лоґос» (№ 16, 2011; № 20, 22-24, 2011—2013), Житомир

· «УФО» № 4 (2012), Київ

· «Літера-DNEPR» № 2, (2012), Дніпро

· «Ангелятко» (№ 4, 2010; № 4, 6, 2011), Жовква, Львівська область

· «Котя» (№ 7-8, 2012), Київ

· «Пізнайко» (№ 5, 2013; № 8, 2016), Київ

· «Світ Дитини» (№ 7, 10, 2013; № 2, 2014), Львів

· «Абетка Казок» (№ 7, 8, 2014), Львів

· «Стежка» (№ 5-6, 2014), Київ

· «Бористен» (№ 7, 2014), Дніпро

· «Світ Фентезі» (№ 7-8, 2014), Київ [1]

· «Апейрон+» (№ 6, 2014), Київ

· «Дзвін» (№ 9, 2014), Львів

· «Асоціації» (№ 1, 2015), Львів

· «Малятко» (№ 11, 2015), Київ

· «Джміль» (№ 3, 2015), Київ

· «Phonex» (№ 3, 2015), Кам'янець-Подільський

· «Літаратурная Беларусь» (№ 7(107), 2015), Білорусь, Мінськ

Публікації в антологіях та альманахах [ред. • ред. код]

· «100 молодих авторів України» (2006), Київ, видавництво «Автограф»

· «Digital Романтизм» (вип. 1, 2; 2006, 2007), Київ, видавництво «Зелений пес»

· «Ізюмська гора» (2007), Львів, видавництво «Сполом» ISBN 978-966-665-455-0

· «Вакації-2» (2007), Тернопіль, видавництво «Підручники і посібники»

· «Карамболь» (2008), Львів, видавництво «Баюс»

· «ШУМ» (№ 10, 2009), Львів

· «Нова проза» (т. 10, 2008) т. 15, 2009), Луцьк

· «Артефакт» (серпень 2009), Кривий Ріг, Дніпропетровська область

· «Міжнародний літературний фестиваль Форуму видавців. Вип. 4» (2009), Львів

· «Святий Володимир» (№ 14, 2009; № 16, 2012), Київ

· «Перевал» (№ 3, 2012) Івано-Франківськ

· «Березневі коти» (2010), Ужгород, видавництво «Ліра»

· «ЛяЛяК» (2010), Львів, «Піраміда (видавництво)»

· «Антологія новелістики і лірики України» (2010), Канів, видавництво «Склянка часу»

· «ЛАВА» № 6, 7/2 (2011), Харків

· «Сто на сто» (2011), сто найкращих віршів журналу «Склянка часу*Zeitglas», Канів, видавництво «Склянка часу»

· «Хрестоматія вихователя ДНЗ (Сфера життєдіяльності „Природа“)» (2011), Харків, «Ранок (видавництво)»

· «Усі ми родом з Дитинства: Добра казка» (2012) Хмельницький, Літературна творча спілка «Елітер»

· «Свою Україну любіть…» (2011), Хмельницький, Літературна творча спілка «Елітер»

· «Ліра» № 4 (2012), Хмельницький, Літературна творча спілка «Елітер»

· «Антракт» (2012, 2016), Херсон

· «Сонячні ґрона» (2012), Чортків, Тернопільська область.

· «Блискуче перо» № 1 (2012), Київ

· " На каву до Львова (2012), Львів, Видавництво Старого Лева

· «Квіткова Антологія» (2013), Івано-Франківськ, Літературна агенція «Discursus»

· «Та не однаково мені… (Народна Книга)» (2014), Москва, Всесвітній альманах до 200-річчя Т. Г. Шевченка

· «Викрадення Європи» (2014), Київ, Видавництво «Елeтрокнига», Київ

· «Terra Poetica» (2015), Київ

· «Новорічні казки» (2014), Видавництво " Кассіопея", Дніпро

· «Подарунок від святого Миколая» (2014), Видавництво " Кассіопея", Дніпро

· «БАНДЕРШТАТна Антологія» (2015), Луцьк, ПВД «Твердиня» ISBN 9786175172001

· «ОБЕРІГ для БІЙЦЯ» (2015), Київ

· «Міфа від Сізіфа» (2015), Богопіль, Миколаївська область

· Рідний край у словах і барвах: збірник віршів і прози / упорядн. Н. Дев'ятко. — Д.: Журфонд, 2016. — 672 с., з іл. (2016), Дніпро

· «Діапозитив» (2017), Видавництво «Західно-Український Консалтинг Центр. Панорама», Львів

Аудіо[ред. • ред. код]

· Інтимна лірика «Mein Kampf der Liebe»

Відео[ред. • ред. код]

· «Поезія про поезію» у Львові

· Інтимна лірика «Mein Kampf der Liebe»

· Культовий вірш автора «Лігатура»

· Відео-поезія автора

· Віршик від татуся

· Вірш Друг 2, або Мова Друга

· Презентація роману «Інфаркт для ґурманів. Щоденник вар'ята» у Львові

· Телебачення Донеччини. Програма «КультПроСвіт» Перша зустріч з митцями в проекті «Жива Бібліотека»

Самостійні проекти автора, які вийшли друком[ред. • ред. код]

альманах " Ізюмська Гора" ISBN 978-966-665-455-0

· альманах «Ізюмська Гора». Упорядник і редактор — Володимир Вакуленко-К., відповідальний за випуск — Олег Дук, Львів, видавництво «Сполом», 2007. Автори, що увійшли до альманаху: Марія Баран — с. Донецьке; Олена Безверха — м. Ізюм; Олена Бойко — с. Довгеньке; Юлія Бурлака — с. Довгеньке; Людмила Бякова — м. Ізюм; Владислав Вакуленко — с. Капитолівка; Володимир Вакуленко-К. — с. Капитолівка; Володимир Василенко — м. Ізюм; Маргарита Васильківська — м. Ізюм; Юлія Глущенко — м. Ізюм; Вікторія Головацька — с. Капитолівка; Тетяна Гуцаленко — с. Капитолівка; Оксана Дегтярьова — м. Ізюм; Максим Диньков — с. Довгеньке; Дарина Задніпровська — м. Ізюм; Світлана Задніпровська — м. Ізюм; Ольга Іванова — с. Іванчуківка; Яна Калініна — с. Сулигівка; Віталій Літвінов — м. Ізюм; Людмила Макарова — м. Ізюм; Поліна Маковська — м. Ізюм; Ірина Мозолевська — с. Капитолівка; Катерина Монастирська — с. Комарівка; Олена Ноженко — с. Комарівка; Ольга Плесак — с. Довгеньке; Марина Полурєзова — м. Ізюм; Олена Правілова — м. Ізюм; Аліна Скрипай — с. Комарівка; Євген Трофіменко — м. Ізюм; Наталія Трухман — м. Ізюм; Єлизавета Шарибкіна — м. Ізюм; Світлана Ярема — м. Ізюм;

Часопис текстів і візії «Четвер» № 30. Готика.

· Часопис текстів і візії «Четвер» № 30. Готика. Автор ідеї, керівник проекту — Володимир Вакуленко-К. Головний редактор — Юрій Іздрик. Львів, видавничий проект мистецького об'єднання " Дзига, видавництво «Піраміда», 2008 рік. Автори, що увійшли до часопису: Леся Мручківська — м. Київ; Дана Кваша — м. Вінниця; Вікторія Садова — м. Херсон; Дана Рудик — Польща; Сергій Мисько — Миколаївська область; Олесь Барліг — м. Запоріжжя; Ірина Коваленко — м. Львів; Сана Праедгарденссон — м. Запоріжжя; Роман Рутко — м. Львів; Ігор Котик — м. Львів; Ірина Заверуха — Тернопільська область; Мар'яна Максим'як — м. Львів; Тетяна Лопушняк — м. Тернопіль; Оксана Васьків — м. Львів; Ігор Скрипник — м. Івано-Франківськ; Юрій Камаєв — Тернопільська область; Олександр Пащенко — м. Полтава; Остап Соколик — м. Київ; Юрій Власішен — м. Одеса; Олена Захарченко — м. Рівне; Тарас В'єнц — м. Львів; Анна Рибалка — м. Львів; Тала Владмірова — м. Запоріжжя; Павло Чуйко — м. Київ; Павло Малкович — м. Львів; Сергій Ляшенко — м. Одеса; Валерій Роговченко — м. Київ; Наталія Пасічник — Тернопільська область; Ірина Дементьєва — Львівська область; Ірина Шувалова — м. Київ; Вікторія Осташ — м. Київ; Роман Скиба — м. Тернопіль; Оксана Лущевська — США; Юлія Мусаковська — м. Львів; Андрій Хвищун — м. Львів; Володимир Вакуленко-К. — Львівська область; Максим Січеславець — м. Дніпропетровськ; Антоніна Аністратенко — м. Чернівці; Роман Рудюк — м. Львів;

Дискусійний журнал перекладів «Dzerkalo»

· Дискусійний журнал перекладів «Dzerkalo». Головний редактор Володимир Вакуленко-К. м. Рівне. Журнал створено на базі журналу «Мистецькі грані».

Зелене (перше) число (українсько-російський) Перекладачі: Сергій Мисько — Миколаївської область; Олесь Барліг — м. Запоріжжя; Юрко Ганошенко — м. Запоріжжя; Олександр Колісник — м. Запоріжжя; Тетяна Савченко — м. Запоріжжя; Ірина Дементьєва — Львівської область;. Володимир Вакуленко-К — Львівська область; Червоне (друге) число (українсько-англійський); Ірина Дементьєва — Львівська область; Ірина Шувалова — м. Київ; Антоніна Аністратенко — м. Чернівці; Андрій Деревенко — м. Львів; Сергій Мисько — Миколаївська область; Наталка Дьомова — м. Львів; Оксана Лущевська — США; Наталія Пасічник — Тернопільська область; Тарас Малкович — м. Київ; Готувалося до друку Жовте (третє) число (українсько-польський), але за браком коштів лишився лише зверстаним. Перекладачі: Альбіна Позднякова — м. Львів; Дана Рудик — Польща; Антоніна Аністратенко — м. Чернівці; Світлана Васильченко — м. Одеса;

Відзнаки[ред. • ред. код]

Нагороджений відзнакою «Срібний тризуб» до 20-ліття Незалежності України за вірша «Спас віків» (2011).

Лауреат конкурсу патріотичної поезії «Золотий Тризуб» (2-ге місце) (2011),

Лауреат міжнародної літературної премії імені Олеся Ульяненка за роман «Кладовище сердець» (в доповненому варіанті відомий як «Інфаркт для Ґурманів») опублікований у скороченому варіанті в журналі «Кур'єр Кривбасу» № 246/247 за 2010) 2012),

Лауреат Всеукраїнського конкурсу імені Леся Мартовича (номінація «Поезія») за 2014,

Лауреат Міжнародного конкурсу «Коронація слова» (Спеціальна відзнака від міжнародного поетичного фестивалю «Терра Поетіка» в номінації «Пісенна лірика») за 2014.

Дипломант конкурсу «Гранослов-2016».

Цитати автора[ред. • ред. код]

· Я нормально ставлюся до російськомовних людей. Що сталося, те сталося – шаблони окупації будувалися віками. І не одне десятиліття потрібно для повноцінного повернення мови по всій території країни. Але я терпіти не можу кацапів серед російськомовних. Вони мені не брати, не товариші і не слов’яни. І жодної в цьому русофобії – лише накипіла антиокупація…

· Історія вчить, що мова, вишиванка, загалом національна символіка – не завжди показник того, що людина з усіма національними регаліями гідна називатися українцем. Українцями стають лише вільні люди а не ті, що використовують національні символи у своєму підкупі та зрадництві…

· Не вір тим, хто попереду тебе – він встигне тебе зрадити. Не вір тим, хто позаду тебе – вони встигнуть вистрелити тобі в спину. Вір лише випробуваним бідою не один раз. Той хто пліч-о-пліч з тобою довів, що може назватися тобі близьким другом…

· Коли в мене питають, чи щаслива я людина, відповідаю: так. Я вижив і повернувся з усіма при мені кінцівками. Ви спитайте про щастя у тих, хто не має рук чи ніг. Мені доводилось спілкуватися не лише з дорослими-, але й з дітьми-інвалідами. І деякі серед них набагато сильніші за мене духом…

· Я не рахую чужих грошей. Мене не втішить знання їхньої кількості, та й власний прибуток від цього залишиться нульовим…

· Найбільший мій страх – зникнути з цього світу порожнім. Життя для мене – це ніби берег уздовж річки, а отже моя задача по цьому берегу постійно рухатись, часом і проти течії…

· Не терплю інертних людей. Життя – це рух. Проблеми формуються для того, щоб їх вирішувати, а не скиглити над ними…

· Країна – це я. З мого села починається країна. І якщо я не змінюватиму на краще себе і своє село, то які претензії до столиці, коли разом зі своїм селом гнитиму і я від бездіяльності?..

· Ворогам пробачають лише мертвим, та й то не завжди…

· Нафіґ не зі мною, нафіґ в інший бік…

Посилання[ред. • ред. код]

· Володимир Вакуленко: «Я не припиняю вчитися навіть сьогодні». Золота пектораль. 02. 11. 2016.

· Нагородження лауреатів та переможців конкурсу патріотичної поезії «Золотий тризуб» відбулося.

· журнал «ШО». Публікація

· Названо першого лауреата премії імені Олеся Ульяненка

· «Мені приємніше залишатись асоціальним, ніж бути рабом нормативів і правил»

· Премія ім. Олеся Ульяненка — панкові та анархісту

· Володимир Вакуленко-К: Книги, бібліографія:

· Про автора «Буквоїд»

· Твори автора

· Культура-на-конвеєрі

· Поэзия должна быть сумасшедшей

· Українські Юрки, титули та анекдот від Іздрика

· Перший літературно — мистецький фестиваль на Львівщині

· Спецпроект «Письменницькі спогади»

· Heart Attack for Gourmets, Ukrainian Fairy Tales for Little Patriots

· У Дніпропетровську відбулася презентація Всеукраїнського освітньо-культурного проекту «Рідний край у словах і барвах»

· Новинка вересня: Володимир Вакуленко-К. «Інфаркт для ґурманів. Щоденник вар'ята»

· 160 книгарень України. Пошук по ISBN книг

Портал «Література»

Портал «Сучасна українська література»

Зміст

[сховати]

· 1Життєпис

· 2Громадська діяльність і погляди

· 3Родовід

· 4Бібліографія

o 4. 1Книги

o 4. 2Журнальні публікації

o 4. 3Публікації в антологіях та альманахах

· 5Аудіо

· 6Відео

· 7Самостійні проекти автора, які вийшли друком

· 8Відзнаки

· 9Цитати автора

· 10Посилання