Сни про тебе і про сни

Чергова ніч на одинці з тобою, моя мріє.

Тиша і літо, літо в думках, літо в спогадах і в погляді в небуття.

Гірко. Часто до сліз. Часто вимушено болить на душі – за нездійсненність, за фатальність і пустку: без тебе в своєму реальному житті, без тебе реальної зі мною, мрійливим.

Ти – моя подруга дитинства, ти – моя подруга назавжди.

Ніяка реальність не змінить цього в мені.

Навіть твоя реальність, навіть твоя воля, яку ти один раз проявила…

Я думав: що все минуло, застаріло і затхнуло бувальщиною, наче старий бабусин комод (тобі відомі ці запахи, я знаю), але ж – ні.

Я воскрес в моїх мріях про небувале з тобою. Я воскресив віру в наше небуття. Сьогодні. Ніяка відмова мене не страшить. Бо ти – в моєму серці і в моєму світі вже 20 років, а в знайомстві – трішки більше.

Коли кожен сон – останній, коли кожен сон – значить для мого Всесвіту більше за все пережите, коли кожен сон з тобою – я з тобою, коли кожен мій сон про тебе – це… крок до тебе, без тебе.

Ти цього не знаєш. В нас не було цього часу для розмов. Я лише зустрічався з тобою, точніше перетинався, декілька днів – і я був ніким для тебе. Це було зрозумілою фактичністю. На це були причини, які стали і залишалися безконтрольними для нас обох, з кожної із сторін.

Але, Юля, знаєш: пам’ять однієї людини про спільні події, дружбу – не дає погаснути і забутися цьому в іншій. Це як віра в богів. Бог зникає з останнім віруючим.

Ти не щезнеш. Я знову пишу тобі. Знову пишу листи в Космос, своїми думками, згадками. Я буду берегти пам’ять нашої маленької дитячої дружби, попри роки, вік, дорослість.

Сьогодні Космос привів до мене сновидіння і тебе в ньому.

Якось, я стану Тим Рендольфом Картером, я знайду свій Срібний Ключ і повернуся в початок Свого.

Життя, як я бачу фатальне. Життя, як видно – хитрить зі мною. А тебе, взагалі не пощадило. З самого початку, як виявилося, з самого початку.

Може в нас і не має нічого спільного окрім сусідства, окрім хвороб, окрім, саду, окрім дружби минулого, окрім Автономії, окрім забуття/пам’ятті… окрім моїх перших десятки десятків віршів, присвячених тобі пісень і снів – супроти твого останнього дзвінка та обличчя непонятності в час останньої нашої зустрічі. Але якщо альтернативна Ти приносить мені те єдине заспокоєння і Тишу – я буду знаходитися в цій альтернативності. Бо в сталості – Нас немає, тут немає нашого саду, тут немає наших розмов, наших літніх заходів сонця і гулу хрущів на крильцях не наших будинків, ти – чужинна, я – чужий, все не те, все пагубне.

2018-03-27

⇐ Предыдущая 1 23