To the second anniversary of the great mistakes
To the second anniversary of the great mistakes
Невже ти щезла назавжди, `
Невже була ти надаремно,
Безглуздо у житті моїм,
Така яскрава? Так химерно
Про це все думати і знать,
Що я чужий і непотрібний!
Де ще снагу таку дістать?!
Тобою любо й захворіти.
Це – мої примхи. Знаю я!
Є безліч приводів, що вартий
Я дещо іншого життя,
Але не чути в них розради,
Але ж у них тебе нема!
Ти зникла. О, хіба наві`ки
Відсутність ця мені дана?
Куди мені себе подіти?
Є маса неосяжних тем,
Є вир істот різноманітних,
Але вони всі не про те,
Що ти від мене раптом зникла…
|