![]()
|
|||
МИ КВІТИ. То з нею можем порівняти. Бо з нас є квіткою і плодом кожен.. Бо ми красиві є для Бога.. Тай нас саджають,поливають,ростять. І вмієм сонце ми любити.. І син-нарцис іде чимдуж до танцю. І біля них співає пісню пташка.. Проходять роки,діти вчатьсяМИ КВІТИ Якщо ми є частиною природи, То з нею можем порівняти Себе як з квітами та цвітом, Бо з нас є квіткою і плодом кожен. Бо ми красиві є для Бога. І ми, як квіти Його діти, Тай нас саджають, поливають, ростять І вмієм сонце ми любити. Тож тішаться батьки бутоном: І ось говорить дівчинка-ромашка, І син-нарцис іде чимдуж до танцю І біля них співає пісню пташка. Проходять роки, діти вчаться в школі І у цей час розкрилась квітка красна, Із неї щедро мід бджола збирає Серед квіток, бо це кімната класна. І ось в юнацькому шляху Квіти буяють жваво, як ніколи. Вони тепер у піку всіх красот І кожен знає вже дороги долі. А потім квіти пустять і бутони І стануть татом й мамою для них, Тай так засадить наша молодь поле І буде чути хор, що ще не стих. Та вже пора цій квіточці зів’яти, Її пелюстки слабнуть, вже стебло не те, Та не помре вона, а буде жити, Наступним разом знову зацвіте. Тож ми переживаєм те, що й квіти: Чекаємо коли Господь зірве У свій букет послушну квітку, Чекає райський сад тебе й мене.
|
|||
|