Заняття № 8. Лекція № 16

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 4Следующая ⇒

Дата: 04.05.2020

Група: ЗВ-19 ¹/₉

Дисципліна: ОДБ02 «Українська мова та література»

Викладач: Уріна Н.В.

Завдання:

¾ уважно прочитайте матеріал;

¾ виконайте тест и вправу для самоконтролю.

Для оцінювання відповіді надсилайте із зазначенням вашого прізвища, групи і номера лекції на електронну адресу сторінки в контакті https://vk.com/id255720637 повідомленням не пізніше 05.05.2020;

¾ виконайте домашне завдання і самостійні роботи.

Самостійна робота 1

Тема: «Поняття «імідж оратора». Риторичні вимоги до мовця. Вигляд оратора. Вихід до слухачів. Погляд. Усмішка – квіт людського обличчя. Жестикуляція й міміка. Промовисті жести. Голос. Місце промови. Подолання «ораторського страху». Спостереження за аудиторією. Культура мовлення».

§ 22, вправи 147.

Самостійна робота 2

Тема: «Правильність мовлення оратора. Точність і логічність мовлення. Багатство та різноманітність мовлення. Чистота мовлення. Доречність мовлення. Виразність мовлення. Достатність і ясність мовлення».

§ 25, вправа 162.

Для оцінювання домашньої роботи і самостійної надсилайте із зазначенням вашого прізвища, групи на електронну адресу сторінки в контакті https://vk.com/id255720637 повідомленням до наступного заняття.

Заняття № 8

Лекція № 16

Тема 1: «Історія риторики (оглядово). Предмет і завдання риторики. Розділи риторики. Загальна характеристика розділів риторики. Етапи ораторської діяльності».

Мета:

дізнатися відомості з історії риторики; що є предметом і завданням риторики;

про розділи риторики; про етапи ораторської діяльності; про роль риторики в самореалізації особистості;

навчитися складати висловлювання та виголошувати їх; визначати предмет і

завдання риторики; визначати етапи ораторської діяльності; розпізнавати етапи ораторської діяльності;

зрозуміти визначення поняття «риторика», «оратор», «ритор»; для чого потрібно оволодівати ораторським мистецтвом; хто такий оратор; як вибудовувати стратегію оратора.

Задачі:

¾ поглибити знання про предмет і завдання риторики;

¾ розпізнавати етапи ораторської діяльності, вибудовувати стратегію оратора.

План

1. Історія риторики (оглядово).

2. Предмет і завдання риторики.

3. Розділи риторики. Загальна характеристика розділів риторики.

4. Етапи ораторської діяльності.

Заговори, щоб я тебе побачив.

Сократ

Усе життя сучасної людини пов’язане зі спілкуванням, бо без нього неможливо вести ділові бесіди, переговори, презентації тощо. Щоб бути успішною людиною сьогодні, потрібно володіти мистецтвом спілкування. Той, хто добре володіє словом, здатний навіть своїх супротивників перетворити на друзів. Красномовство – сила, за допомогою якої вдається впливати на світ, змінювати його, реалізуючи власну волю.

Саме давня зацікавленість людей можливостями слова спричинила виникнення спеціальної науки красномовства – риторики.

Риторику можна визначити і як науку, і як мистецтво. Головне її завдання– переконати слухачів у чомусь за допомогою слова, донести до них черезпромову певну думку, змусити перейнятися якимись почуттями.

Предметом риторикиє публічний виступ у процесі комунікації.

Термін «риторика»походить від грецького («говорю», «ллю», «течу») і означає науку про ораторське мистецтво. Наука про красномовство виникла ще в античному світі.

Риторика як наука на сьогодні складається з трьох частин: історія риторики, теорія риторики, практична риторика.

Історія риторики описує, як розвивалася ця наука в Давній Греції та Римі, Давньому Єгипті, Індії, Китаї та інших країнах у різні часи. Як наука риторика була розроблена Аристотелем, Цицероном, Квінтиліаном, Сократом, Демосфеном та іншими античними мислителями й ораторами. У Давній Греції основним призначенням риторики було розроблення прийомів переконання. Уже в IV столітті до нашої ери риторика досягла значного ступеня розвитку.

Риторика, за грецьким вченням, складалася з п’яти розділів:

¾ наука про добір матеріалу для промов;

¾ його розташування;

¾ словесне вираження;

¾ запам’ятовування;

¾ виголошення.

Достеменно відомо, що більше двох з половиною тисяч років тому, у часи народження й швидкого розвитку риторики, перші теоретики красномовства – давньогрецькі філософи – проводили час у бесідах. Сучасна людина проводить в усному спілкуванні 65 % свого робочого часу. За даними американських учених, витрата чистого часу на бесіди в пересічного мешканця Землі складає 2,5 роки. Це означає, що кожний упродовж свого життя встигає «наговорити» близько 400 томів обсягом по 1000 сторінок. Отже, люди багато розмовляють, але часто роблять це неефективно. Приблизно 50% інформації втрачається під час передавання. Причина цих втрат – невміння донести до співрозмовника повідомлення, схильність говорити самому, небажання слухати.

Теоретики риторичної педагогіки вказували на ту суть, яка робить мовлення ефективним: «Заговори, щоб я тебе побачив» (Сократ); «Якщо хочеш стати добрим оратором, стань спочатку доброю людиною» (Квінтиліан), «Обов’язок оратора – говорити правду» (Платон), «Усе ораторське мистецтво полягає в тому, щоб бути пристрасним» (Г. Мірабо).

Узагальнюючи різні спостереження й рекомендації, можна вказати на властивості, що надають мовленню особливої енергетики:

¾ артистизм;

¾ упевненість;

¾ дружелюбність;

¾ щирість;

¾ об’єктивність;

¾ зацікавленість.

В античному світі поняття ритор і ораторне вважалися тотожними. Риторбув не тільки оратором, промовцем, а й викладачем риторики. В українських братських школах так називали вчителів риторики. Оратор– особа, яка виголошує промову.

Щоб виступати публічно, оратор повинен володіти спеціальними навичками і вміннями. За визначенням психологів, навички – це здібності виконувати ту чи іншу роботу якнайкраще.

Успіх публічного виступу залежить від того, наскільки оратор володіє предметом мовлення. Тільки тоді, коли промовець компетентний у темі свого виступу, має необхідну суму знань, ерудований, якщо він уміє розповісти аудиторії багато цікавого, навести нові невідомі факти, зуміє відповісти на поставлені запитання, він може розраховувати на успіх у слухачів.

Оратор повинен зважати на те, чого від нього очікує конкретна аудиторія, а не просто виходити до трибуни, щоб «самовиразитися». Він мусить думати не лише про те, як він «сприймається», чи матиме успіх; важливим є те, що відбувається у свідомості слухача. Мета промови – досягти бажаної реакції аудиторії. Оратор не повинен відчувати себе зверхньою істотою. Він мусить мати слухача «у власній голові», бути співрозмовником, а не «бити аудиторію високими словами». Тому промова оратора в основному має бути подібна до звичайної бесіди.

У Давній Греції вважали, що оратору необхідні природні здібності до красномовства, дар слова. Пізніше стали розмежовувати красномовство й уміння говорити публічно. Так, Анатолій Коні писав: «Якщо красномовство – це дарунок природи, то вміння говорити формується в процесі повсякденної праці, системних тренувань і вправ. Отже, «золотим оратором» публічних виступів може бути тільки той, хто має бажання ним стати, хто прагне до цього, хто багато над собою працює». На це звертав увагу американський дослідник Дейл Карнегі та чеський учений Іржі Томан: «Для того щоб навчитися добре, змістовно говорити, необхідно збагачувати свої знання й досвід, удосконалювати освіту, тобто всебічно розвивати свою особистість». Отже, оратор має оволодіти такими основними навичками:

¾ добирати літературу;

¾ вивчати дібрані джерела;

¾ складати план;

¾ володіти собою;

¾ орієнтуватися в часі.

З набутих навичок формуються вміння оратора:

¾ самостійно готувати виступ;

¾ зрозуміло й переконливо викладати матеріал;

¾ відповідати на запитання слухачів;

¾ установлювати й підтримувати контакт із аудиторією;

¾ використовувати різні засоби навчання.

Якщо немає таких навичок та вмінь, спілкування оратора зі слухачами не матиме успіху.

Оцінюватися також буде вхід до аудиторії (невпевнена або занадто швидка хода, незграбна постава, кам’яне обличчя, переляканий погляд). Намагайтеся позбутися цих недоліків; тренуйтеся наодинці перед великим дзеркалом.

Кожний з етапів ораторської діяльності вивчається у відповідному розділі риторики:

1) інвенція (добір матеріалу);

2) диспозиція (розташування матеріалу);

3) елокуція (словесне вираження);

4) меморія (запам'ятовування промови);

5) акція (виголошення промови).

У першому розділі риторики (інвенції) розглядаються аспекти розробки предметної царини промови. На цьому етапі оратор повинен визначити свою стратегію, сформувати задум промови, розгорнути її тему через підбір відповідного матеріалу.

У другому розділі риторики (диспозиції) розглядається структура ораторської промови. На цьому етапі оратор повинен організувати матеріал, винайдений у процесі інвенції, тобто розчленувати його та забезпечити певну послідовність у промові.

У третьому розділі риторики (елокуції) розглядається виразність ораторської промови. На цьому етапі оратор повинен забезпечити ефектність своєї промови.

У четвертому розділі риторики (меморії) розглядаються способи запам'ятовування промови.

У п’ятому розділі риторики (акції) розглядаються особливості безпосередньо публічного виступу оратора перед аудиторією.

Ці розділи риторики утворюють її ядро, оскільки висвітлюють основні етапи підготовки та виголошення ораторської промови незалежно від її різновиду.

⇐ Предыдущая 123 4 Следующая ⇒