Хелпикс

Главная

Контакты

Случайная статья





Афганістан… Це слово наче вирок



 

 

Афганістан… Це слово, наче вирок…

Афганістан… Це слово наче вирок

Для юнаків, для їхніх матерів,

Адже вони йшли на війну невпинну,

А матері чекали їх з полів боїв.

Хтось дочекався , хтось побачив сина,

А хтось дивився на твердий граніт,

Де очі, що хотіли жити,

Там викарбувані навік.

«А ще ж недавно жив на повні груди,

Був повен сил, енергії, життя.

Це було моє щастя, люди!

Та вже немає вороття…» -

Сказала мати й скинула хустину,

А голова вже в неї сива

Та їй немає сорока.

Хоч як не плач, а доля вже така.

Тихенько встала, попрощалась з сином,

Поклала мальви, що із дому принесла

І глянула на небо, птаха в вирій лине

Подумала: «То синова душа…»

 

Автор: Мотузко Ксенія

                                                            

 

 



  

© helpiks.su При использовании или копировании материалов прямая ссылка на сайт обязательна.