Схема аналізу просторово-часової організації роману

ПИСЬМЕННИК

позатекстові дані

країна –життя і творчий шлях –філософ. погляди авторський намір

час –особисті психологічні, –соц.-пол. погляди –тема

соц.-історичне –національні особливості –естетичний ідеал –проблема

тло –жанр твору

ТВІР

(жанр, особливе значення має композиція, структура твору)

Автор може бути образ автора „текст” час і простір жанр текст

в 3 іпостасях: форма оповіді –сюжет (підтекст, надтекст)

– автор-письменник –фабула –інтер’єр

– автор як герой роману –тема –портрет

– автор оповідач –ідея –пейзаж

–емоційний пафос твору –деталь

Тип оповіді Структура образу автора Епічний ракурс

–персоніфікований (Робінзон Крузо) –єдина точка зору/позиція (Війна і мир) – автор-спостерігач (описує зовнішню сторону)

–безіменний (я,я,я) –розчленований образ автора – автор-споглядач (сентиментальна літ.)

–ауктеріальний (позатекстом), від тобто декілька осіб від автора, – автор-мислитель (який роздумує, коментує)

третьої особи: непряма мова матрьошка (Герой нашого часу) –автор, який намагається розкрити внутрішній

–обрамлення (Декамерон) світ (психологічні жанри)

–поліфонія, кожен персонаж

всезнаючий суб’єктивний об’єктивний має право голосу (Достоєвский)

Мовленнєвий рівень

Види мовлення:

Пряма мова непряма мова невласне пряма мова

(об’єднання автора і персонажа)

– внутрішній монолог

– потік свідомості

Індивідуально-психологічний рівень

Емоційно-оціночний рівень твору Загальні види оповіді

–епічна тональність сценічний вид інтелектуально-смисловий візуально-зоровий

–лірична тональність –в текстах діалог дотиковий рівень

–героїчна тональність –оповідь, що нагадує нюховий рівень

–критично-іронічна тональність кіносценарій моторний рівень

–сатирична тональність –комбінований

–драматична тональність (схвильованість) –потік свідомості

У зв’язку із характером оповіді стиль мови може бути:

– номінативний (коли в тексті багато іменників)

– атрибутивний (коли в тексті багато прикметників)

– вербальний (коли в тексті багато дієслів),напр. детектив.

ЧИТАЧ (реціпієнт)

хронотоп читача (де і коли він читає) емоціонально-оціночний рівень тривалість життя тексту

–синхронна позиція з часом твору – байдужість –швидковтрачениий інтерес

–ретроспекція – зацікавленість –класика (безмертний)

– схвильованість –стрибкоподібний (періодично до нього вертаються)

Схема аналізу просторово-часової організації роману

1. Авторський хронотоп/ часі у прямих висловлюваннях

обставини створення роману, епічна – у сюжетних епізодах

авторська концепція часу, лірична – і пафосі, настрої, ліричному і сатиричному зображенні, у підтексті, у створенні

їхня проекція у творі надтексту, у вирішенні проблеми життя–смерть, вічне–тимчасове, у створенні часової перспективи, “оптичної позиції”.

соціально-історичні події і обставини зображені безпосередньо

2. Соціально-історичний час інформація про соціально-історичний час (авторська, розповідь персонажу)

документ, згадування про історичних осіб...

опосередковане зображення через долі персонажів, відображення рівня суспільної свідомості

сюжетний час (відтинок часу, охоплений дією) замкнутий або відкритий

історична авторський виклад подій

ретроспекція опис

яка стосується авторська драматизовані епізоди

персонажів хронологічна одноосібна оповідь

інтроспекція, багатоосібна оповідь

підпорядкована лінійний

3. Романний хронотоп психології спогадів розгалужений

загальна просторово- асоціативна синхроннний

часова структура твору персонажна

суд пам’яті

роль часової символіки, філос. узагальнень

виходи у майбутнє

часові пропуски „порожнини”, їх роль

часові повтори, їхній ритм

роль циклічності

інверсія

роль кризового хронотопу

роль побутового хронотопу

“розшарування” і “подвоєння”, нашарування часових пластів

монтаж логічний та інтелектуальний

4. Час і ритм героїв композиційний їхнє взаємовідношення

зовнішній (авантюрний) характер зв’язку з історичним

внутрішній (психологічний) часом

⇐ Предыдущая 3 4 5 6 789 10 11 12 Следующая ⇒