КАНТАТА «РАДУЙСЯ, НИВО НЕПОЛИТАЯ»

Засновником української класичної композиторської школи ХІХ ст. по праву вважається Микола Віталійович Лисенко. І не тільки тому, що він взагалі перший композитор, який народився і прожив все життя в Україній саме тутписав свої твори. Отже відомо, що до нього українська музика вже мала багатьох видатних представників, про яких згадувалось вище. Особлива заслуга М.Лисенка полягає в тому, що він перший свідомо поставив собі за мету створити всі основні жанри професійної музики на основі української народнопісенної спадщини, підняти найважливіші теми української історії та фольклорних звичаїв, передати сам дух народу. Насамперед він розумів значення опери для національної композиторської школи, як найбільш масового та демократичного на той час жанру, тож перу М.Лисенка належить понад десять опер. Але він створив класичні зразки і в інших жанрах, таких, як оркестрова музика, кантати та хори, солоспіви, фортепіанні мініатюри та цикли п’єс і багатьох інших. І до яких би жанрів, тем і образів він не звертався, обираючи сюжети від античності до сучасності, завжди в його музиці відчувається глибинний зв’язок із джерелами українського фольклору. Найграндіозніше творіння всього життя композитора, написане ним протягом майже півстоліття, - “Музика до Кобзаря”. Воно охоплює понад сто опусів[64]різних жанрів та форм і є найдосконалішим втіленням різних граней безсмертної Шевченкової музи.

КАНТАТА «РАДУЙСЯ, НИВО НЕПОЛИТАЯ»

Серед творів «Музики до «Кобзаря» особливе місце посідає монументальна п’ятичастинна кантата «Радуйся, ниво неполитая», в якій композитор використав один із найцікавіших шевченкових переспівів текстів Біблії, відомих поруч ізйого поетичними перевтіленнями Давидових псалмів, - вірш «Ісайя. Глава 35», де в алегоричній формі подається світлий ідеальний образ нової, нескореної України, через біблійні символи змальовується майбутнє нації у напрочуд оптимістичних і життєствердних барвах. У кантаті використані традиції духовних хорових концертів ХVІІІ ст., насамперед відчувається тут вплив концертів Д.Бортнянського з його гнучкою опорою на інтонації кантів-віватів, ліричних пісень поруч із зворотами думного епосу та використанням різноманітних прийомів європейського хорового письма. Така своєрідна стилізація[80], що вкрай рідко трапляється у М.Лисенка, викликана потребою передати позачасовий «вічний» образ, не пов’язаний з конкретними історичними подіями, але актуальний для будь-якої епохи української історії, а також через те, що в основі поетичного твору лежить бібілйний прообраз, отже, і в музичному вирішенні варто було озирнутися на вітчизняні традиції духовної музики.

У кожній з п’яти частин кантати вагомо й рельєфно підкреслюється певний провідний настрій, душевний стан, зосереджений в окремих рядках поетичного тексту. Композитор спирається на зміст окремих «ключових» слів і, відштовхуючись від них, творить цілісний образ кожного розділу. В результаті цикл обрамлюється прославними, величними частинами, а поміж ними акцентуються і ліричні споглядання, і гіркі роздуми, і очікування вищої справедливості.

Так перша частина, «Радуйся, ниво неполитая», найповніше передає глибинний сенс слова «радуйся». Всі засоби виразності спрямовані саме на його втілення: цьому сприяє і типово кантовий виклад хору, і радісні, збуджені вигуки початкових «віватів». Разом з тим тут можна почути й характерні звороти старовинних українських колядок, що теж часто починаються зі слів «радуйся» (нп., «Ой, радуйся, земле, Син Божий народився»). Ця частина особливо розгорнута й побудована на просторових перекличках фраз окремих груп хору. Маса хорового звучання надзвичайно яскраво підкреслює святковий, величальний характер музики.

Друга частина «І процвітеш, позеленієш, мов Іорданові святії» доручена квартетові солістів. Образ квітучої землі викликав у композитора паралелі з веснянковими мелодіями, а також - в ширшому сенсі - з романтичною «пейзажною» лірикою. Настрій цього розділу кантати вражає своїм внутрішнім спокоєм, гармонією, плавна наспівна мелодія ллється ніби на одному «широкому диханні».

Третя частина «І спочинуть невольничі утомлені руки» написана для соло сопрано в супроводі хору. Музика цього розділу викликає досить яскраві асоціації з образом Насті з опери «Тарас Бульба»: в ній так само переважає м’яка, «благальна» лірика українських тужливих пісень, а в кульмінаційних моментах навіть вчуваються певні «схлипуючі» інтонації плачів-голосінь. Композитор не обмежується тут у прочитанні поетичного слова лише конкретним віршем - за символом «невольничих утомлених рук» постає вся галерея жінок-страдниць, покривджених і зраджених, від Катерини до Княжни, знаних нам й з творчості Кобзаря.

Четверта частина, «Тоді, як, Господи, святая на землю правда прилетить» трактується, як урочистий голос пророка, як очікування вищої Божої справедливості, яка визволить знедолених. Очевидно, тому ці слова призначаються для соліста-тенора на тлі супроводу, що немовби проголошує незаперечну істину. Невипадково саме в цьому розділі найсильніше відчутна драматична, театрально-патетична інтонація оратора, що провіщає цілому народу його шлях.

Фінал кантати - знову хоровий номер «Оживуть степи, озера», викладений у формі фуги, де головний мотив, через «перекидання» його по черзі до різних голосів, сприймається дуже вагомо та урочисто. Сама енергійна жвава мелодія має багато спільного і з мужніми козацькими піснями, і зі згаданими вже кантами-віватами. Вона докладно відповідає змісту завершальних рядків пророчої поезії Шевченка - це картина буяння життя в рідній Україні.

⇐ Предыдущая 123 Следующая ⇒