ЧЕРНІГІВСЬКИЙ КООПЕРАТИВНИЙ ТЕХНІКУМ

Стр 1 из 3Следующая ⇒

УКООПСПІЛКА

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ КООПЕРАТИВНИЙ ТЕХНІКУМ

Спеціальність 5.03040101

"Правознавство"

Словник-довідник

юриста

з дисципліни

«Господарськеправо»

Розроблені викладачем: Білюбою Л.В.

Розглянуто на засіданні циклової комісії юридичних дисциплін

Протокол №__ від «__ »____ 2010 р.

Голова циклової комісії

М.В. Сиротинець____________________

Чернігів, 2011

Пояснювальна записка

Дисципліна "Господарське право" входить до навчальних дисциплін варіативної частини навчального плану підготовки юристів зі спеціальності 5.03040101 «Правознавство».

Словник з кооперативного права розроблено відповідно до навчальної програми дисципліни " Господарське право" для спеціальності 5.03040101 Правознавство.

Мета даного - допомогти студентам у підготовці питань курсу, визначених у програмі для самостійної роботи студентів.

Господарське право України

СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

Адміністративний захист прав і законних інтересів суб’єктів господарської діяльності – засіб адміністративного примусу, який застосовується як при наявності, так і при відсутності правопорушення, спрямований на запобігання правопорушенням та усунення їх шкідливих наслідків.

Акредитив – грошове зобов’язання банку, що видається ним за дорученням клієнта на користь його контрагента за договором, згідно з яким банк, що відкрив акредитив, може здійснювати постачальникові платіж або надати іншому банку повноваження здійснювати такі платежі на умовах пред’явлених документів, передбачених в акредитиві.

Акціонерне товариство – господарське товариство, статутний фонд якого поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості.

Асоціація – договірне господарське об’єднання, яке створюється учасниками з метою координації їхньої діяльності (узгодження дій по номенклатурі товарів, цінах та маркетингу).

Банк – фінансова установа, функцією якої є залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення їх на власних умовах і ризику.

Банківська платіжна картка – це електронний розрахунковий документ встановленої форми, за яким його власник має право на отримання певної суми готівкових коштів, наявних на його відповідному рахунку.

Банківсько-страхова зона – спеціальна економічна зони, в якій запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України.

Банкрутство – неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як шляхом застосування визначеної судом ліквідаційної процедури.

Біржа – постійно діючий організований оптовий ринок, на якому здійснюються торговельні операції з біржовими товарами.

Біржова угода – дії громадян і організацій щодо встановлення, зміни або припинення цивільних прав або обов’язків, які вчинені на біржі в результаті біржових торгів.

Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя.

Вільні митні зони і порти – частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням.

Виробничі фонди – майно, призначене для безпосереднього використання у виробничому процесі.

Господарська діяльність – діяльність, яка пов’язана з виробництвом і реалізацією продукції, виконанням робіт і наданням послуг, а також забезпеченням їх виробників необхідними ресурсами.

Господарська правосуб’єктність – визнана законодавством за суб’єктом господарювання сукупність загальних юридичних можливостей за їх участю в безпосередній господарській діяльності і керуванню нею.

Господарське зобов’язання – зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником у сфері господарської діяльності, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну господарську дію на користь іншого суб’єкта або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Господарське об’єднання – господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Господарське право – система нормативних актів, основними джерелами яких є закони, підзаконні акти, а також судовий прецедент.

Господарський договір – регулятор конкретних (одиничних) господарських відносин (зв’язків) між суб’єктами господарської діяльності, умови дії якого визначають самі суб’єкти.

Господарські відносини – це відносини, пов’язані з початком, здійсненням і припиненням господарської діяльності.

Господарські правовідносини – це відносини між господарюючими суб’єктами і органами влади, які утворюються в процесі організації і здійснення господарської діяльності.

Господарські правопорушення – протиправні дія чи бездіяльність суб’єкта господарських відносин, які не відповідають вимогам норм господарського права, не узгоджуються з юридичними обов’язками зазначеного суб’єкта, порушують суб’єктивні права іншого учасника відносин або третіх осіб.

Господарські спори – суперечності між суб’єктами господарської діяльності щодо їх прав і обов’язків у господарських правовідносинах.

Господарські товариства – суб’єкт господарювання, створений юридичними або фізичними особами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку.

Господарсько-правова відповідальність – різновид юридичної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань суб’єктами господарської діяльності.

Громадський господарський порядок – основна в суспільстві система матеріального виробництва, яка базується на положеннях і нормах права, моральних принципах, ділових правилах і звичаях, підтримана вищою законодавчою владою в стратегічних економічних рішеннях, що забезпечує гармонізацію приватних та публічних інтересів, створює партнерські взаємовідносини в системі господарювання.

Депозитні рахунки – вид рахунків, які відкриваються підприємствам та їх відокремленим підрозділам на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка та установою банку на визначений у договорі строк.

Державна санація – система заходів по відновленню платоспроможності боржника, які можуть здійснюватись власниками майна боржника або інвесторами з метою запобігання банкрутству шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних чи правових заходів відповідно до законодавства України до початку у справі про банкрутство.

Державне підприємство – організаційно-правова форма підприємства, заснованого на державній власності.

Державні і комунальні господарські об’єднання – об’єднання підприємств відповідної форми власності, які утворюються переважно у формі корпорації або концерну.

Договір купівлі-продажу – угода, за якою одна сторона зобов’язується передати майно у повне господарське використання чи оперативне управління іншій стороні, а інша сторона зобов’язується прийняти це майно і оплатити за нього належну суму коштів.

Договір оренди – договір, за яким одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний термін у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Договір перевезення – договір, за яким одна сторона зобов’язується доставити переданий їй постачальником вантаж у пункт призначення і передати його отримувачу чи уповноваженій особі, а отримувач – зобов’язаний сплатити за перевезення вантажу установлену суму коштів.

Договір поставки – договір, за яким одна сторона зобов’язується поставити певний вид продукції, а інша сторона її прийняти та оплатити належну суму коштів.

Експортно-транзитні митні зони і порти – частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі.

Засновники господарських товариств – особи, які виконують передбачені законом дії по заснуванню товариства.

Зовнішньоекономічна діяльність – діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетину митного кордону України майном або робочою силою.

Інвестиційна діяльність – сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Інкорпорація – вид систематизації, який означає зовнішню обробку і об’єднання норм права чи нормативно-правових актів, в яких вони містяться, в єдині збірники за окремими критеріями: предметний, системно-предметний, хронологічний, алфавітний та ін.

Іноземне підприємство – організаційно-правова форма підприємства з місце знаходженням в Україні, створеного як суб’єкт права згідно із законодавством іноземної держави, майно якого є у власності іноземних громадян, юридичних осіб або держави.

Іпотечний кредит – особливий вид відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Казенне підприємство – вид державного підприємства, майно якого є власністю держави і закріплене за підприємством та належить йому не на праві повного господарського володіння, а на праві оперативного управління.

Кодифікація – вид систематизації законодавства, являє собою об’єднання на основі загальних ознак предмета регулювання новоприйнятих норм в єдиний нормативно-правовий акт господарювання.

Колективне підприємство – організаційно-правова форма підприємства, заснованого на одному або кількох видах колективної власності.

Командитне товариство – господарське товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном, є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.

Комерційний кредит – товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб’єктами господарської діяльності.

Консолідація – вид систематизації, який полягає в упорядкуванні об’єднаних розрізнених правових норм за предметною ознакою в єдиний акт у визначеному логічному зв’язку і послідовності господарювання.

Консорціум – тимчасове статутне об’єднання промислового та банківського капіталу для досягнення статутної мети. Такою метою є досягнення певних результатів при реалізації інвестиційно-будівельних проектів.

Консорціумний кредит – форма кредиту, що надається банківським консорціумом шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням його позичальнику банківським консорціумом.

Концерн – об’єднання промислових, будівельних, транспортних, торговельних підприємств, наукових організацій, банків тощо, які створюється на основі повної фінансової залежності

членів об’єднання від одного або групи підприємств. Фінансовою залежністю обумовлено те, що в концерні застосовується найвищий ступінь централізації управлінських функцій і повноважень концерну.

Концесійний договір – письмова угода про передачу державою в концесію приватним підприємствам, іноземній юридичній особі в експлуатацію на певних умовах природних ресурсів, підприємств чи інших об’єктів.

Кооператив – особлива організаційна форма суб’єктів господарського права, яка передбачає обов’язкову трудову участь членів в його діяльності господарювання.

Корпорація – об’єднання, яке створюється підприємствами будь-якої форми власності на основі поєднання їх спільних виробничих, наукових і комерційних інтересів та централізованого управління діяльністю. Для цього члени об’єднання делегують правлінню своїх повноважених.

Кредит – позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Кредитна операція – розміщення банками від свого імені на власних умовах і на власний ризик залучених коштів

Кредитна угода – договір щодо надання кредиту, який супроводжується записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням у балансах кредитора і позичальника.

Лізинг – визначають сукупність правовідносин, що виникають у зв’язку з реалізацією договору лізингу, у тому числі і купівлею предмета лізингу.

Лізинговий кредит – відносини між юридичними особами, які виникають в разі оренди майна і супроводжуються укладенням лізингової угоди.

Майнові гарантії – права підприємств та інших господарських суб’єктів, які захищаються державою шляхом прийняття відповідного законодавства, створення спеціальних структур, що гарантують недоторканність їх майна і забезпечують права власності.

Майново-господарські зобов’язання – вид зобов’язань, які виникають між суб’єктами господарювання і не господарюючими суб’єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів.

Методи господарського права – це сукупність способів регулюючого впливу норм господарського права на поведінку суб’єктів господарських правовідносин.

Міжнародний господарський суд – юридичний орган для вирішення міжнародних комерційних спорів.

Монопольне становище – домінуюче становище суб’єктів господарської діяльності, яке дає йому можливість самостійно або з іншими суб’єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару.

Нормативний договір – джерело права, яке діє у всіх правових системах світу і являє собою погодженість двох або більше суб’єктів шляхом встановлення взаємних прав та обов’язків господарювання.

Нормативно-правовий акт – офіційно прийнятий компетентними органами правотворчий документ, яким в систему господарського права вводяться норми господарювання.

Нотаріальний захист прав суб’єктів господарювання – вид захисту полягає у тому, що окремі угоди потребують додаткових гарантій щодо захисту прав власника, що досягається нотаріальним посвідченням набуття та передачі прав власності.

Об’єднання підприємств – господарська організація, створена на добровільних засадах двома і більше підприємствами з метою спільного виконання делегованих учасниками виробничих, комерційних, наукових та інших визначених статутом (договором) функцій і зареєстрована як юридична особа.

Оперативний лізинг – господарська операція, в результаті виконання якої лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на термін не менший терміну, за який амортизується 90% вартості об’єкта лізингу.

Оренда – засноване на договорі строкове платне користування майном, що необхідне орендареві для здійснення підприємницької діяльності.

Основні засоби підприємства – сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу.

Підприємство з іноземними інвестиціями – підприємство, в статутному фонді якого не менш як 10% становить іноземна інвестиція.

Платіжна вимога – документ, що містить вимогу підприємства, установи чи організації на безакцептне списання грошових коштів у випадках, встановлених законодавством.

Платіжна вимога-доручення – комбінований розрахунковий документ, верхня частина якого передбачає вимогу постачальника безпосередньо до покупця сплатити вартість поставленої йому за договором продукції, а нижня – доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка зазначену суму.

Платіжне доручення – бланк встановленої форми, який підприємство подає у банк, що його обслуговує, для перерахування визначеної суми зі свого рахунка.

Повне товариство – товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями усім своїм майном, що їм належить.

Поточні рахунки – вид рахунків, які відкриваються підприємствам усіх видів та форм власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства.

Поточні бюджетні рахунки – вид рахунків, які відкриваються підприємствам та їх відокремленим підрозділам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільового їх використання.

Правовий звичай – джерело права, яке являє собою правило поведінки, що склалося історично і отримало офіційне визнання й забезпечення державним примусом господарювання.

Право на пред’явлення претензії – суб’єктивне право підприємства чи підприємця, а відповідь на претензію в установленому порядку та у визначений термін – їх обов’язок.

Правовий режим дивідендів – врегульовані правом колективної власності порядок визначення розміру, оголошення та виплати акціонерам доходів по акціях з чистого прибутку акціонерного товариства.

Правовий режим майна – встановлена правовими нормами структура майна господарюючих суб’єктів, порядок його формування, використання та передачі.

Приватне підприємство – організаційно-правова форма підприємства, заснованого на власності одного або кількох громадян України, іноземців або осіб без громадянства та їх праці з використанням найманої робочої сили.

Приватне підприємство – організаційно-правова форма підприємства, заснованого на власності фізичної особи.

Привілейовані акції – акції з пільговими правами майнової участі.

Промислово-фінансова група – об’єднання, до складу яких можуть входити промислові та сільськогосподарські підприємства, банки, наукові і проектні установи та організації усіх форм власності, що мають за мету отримання прибутку.

Розрахунковий чек – документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) установі банку (банку-емітенту), яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в ньому суму коштів.

Санатори – особи, які бажають своїми коштами чи майном взяти участь у санації боржника, тобто перебрати на себе всі борги юридичної особи або певну їх частину, що дало б змогу припинити справу про банкрутство.

Система господарського договору – сукупність договорів, що регулюють майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання.

Система господарського права – множинність правових положень господарської діяльності, які знаходяться у взаємопов’язаних відносинах, доповнюють та роз’яснюють одне одного, регулюючи нормативно граничну їх діяльність.

Спеціальна економічна зона – частина території України, на якій встановлюється спеціальний правовий режим господарської діяльності, що передбачає запровадження пільги для митних, валютно-фінансових, податкових та інших умов економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.

Спеціальні фонди підприємства – грошові кошти, що прямо і безпосередньо не беруть участь у процесі виробництва, а слугують іншим спеціальним цілям, передбаченим чинним законодавством або статутом підприємства.

Спільне підприємство – організаційна форма підприємства, заснованого за законами України на базі об’єднання майна різних форм власності.

Спільне підприємство з іноземними інвестиціями – підприємство будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.

Спостережна рада акціонерного товариства – орган, який представляє інтереси акціонерів у перерві між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління.

Суб’єкт господарського права – майново відокремлена організація чи окремий підприємець – фізична особа, делегована в організаційно-правовій формі, що допускається законом для здійснення господарської діяльності і керування нею, наділена необхідними для цього правами і обов’язками, яка несе відповідальність за результати господарської діяльності.

Технологічні парки та технополіси – частина території України, спеціальний правовий режим якої орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу. Можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів-технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів.

Товариство – об’єднання на засадах угоди майна та підприємницької діяльності фізичних та (або) юридичних осіб у формі підприємства, установи чи організації для спільної діяльності з метою одержання прибутку.

Товариство з обмеженою відповідальністю – товариство, засноване одним або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, а їх розмір встановлений статутом, і несе відповідальність за його зобов’язаннями лише своїм майном.

Товарна біржа – є особливий суб’єкт господарювання, який надає послуги в укладені біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарні ціни, вивчає і упорядковує товарообіг і сприяє пов’язаним з ним торговельним операціям. Засновується шляхом укладення засновниками угоди (засновники сплачують пайовий внесок).

Товариство з додатковою відповідальністю – товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розміри яких визначені установчими документами. Учасники такого товариства відповідають за його борги лише своїми внесками до статутного фонду, а при їх недостатності – майном, що їм належить.

Туристично-рекреаційні зони – вільні економічні зони, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу.

Угода форвардна – різновид операцій купівлі-продажу товарів із постачанням їх через певний, передбачений угодою, час з оплатою за ціною на момент укладення контракту.

Угода ф’ючерсна – вид угод на товарних і фондових біржах, який передбачає оплату товарів, цінних паперів чи валюти через певний час після укладення угоди за ціною, наперед визначеною в контракті.

Укладання господарського договору – зустрічні договірно-процедурні дії двох або більше господарюючих суб’єктів щодо вироблення умов договору, які відповідають їх реальним намірам та економічним інтересам, а також юридичне оформлення договору як правового акта.

Установчий договір – договір, що укладається між ініціаторами створення підприємств (засновниками) і визначає порядок та умови їх участі у створенні та діяльності підприємства.

Установчі документи підприємства – комплект документів встановленої законом форми, згідно з якими підприємство виникає і діє як суб’єкт права.

Учасники – особи, які виконують обов’язки передплатника на акції перед товариством засновників та акціонерів, перед акціонерним товариством.

Фінансовий інститут – організація, що засновується у формі акціонерного або іншого товариства і реєструється як юридична особа, яка забезпечує функціонування ринків товарів і капіталів цієї юридичної особи.

Фінансовий лізинг – господарська операція, в результаті укладення якої лізингоодержувач отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на термін, не менший терміну, за який амортизується 60% вартості об’єкта лізингу.

Фонди акціонерного товариства – передбачені нормами права види або частина майна товариства відповідно до їхнього цільового призначення.

Фондова біржа – організаційно оформлений постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами, що можуть вільно продаватися і купуватися.

Функції господарського договору – передбачені або санкціоновані законом регулятивні властивості його як юридичного акта, завдяки яким урегульовуються відповідні господарські відносини.

Ціна – грошовий вираз вартості товарів, робіт чи послуг.

Юридична доктрина – як джерело права являє собою наукові правові ідеї, принципи, теорії, які концептуально сформувались і утворились в працях, а також висловлюваннях вчених-юристів, офіційно визнані як загальнообов’язкові положення (норми) для використання в юридичній практиці господарювання.

Література:

Ансон В. Договорное право / Пер. с англ. - М., 1984.

Богатых Е. А. Гражданское и торговое право. - М., 1996.

Віннис О. Господарські товариства та виробничі кооперативи: правове становище: Монографія. - К.: Знання, 1998.

Вінник О. М. Інвестиційне право: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2000.

Господарське законодавство України: 36. нормативних актів / Уклад. В. С. Щербина, О. В. Щербина. - К.: Атіка, 2001.

Господарське право: Практикум / В. С. Щербина, Г. В. Прон-ська, О. М. Вінник та інші; за заг. ред. В. С. Щербини. - К.: Юрінком Інтер, 2001.

Джунь В. В. Інститут неспроможності: світовий досвід розвитку і особливості становлення в Україні: Монографія. - Львів, 2000.

Долинская В. В. Акционерное право: Учебник / Отв. ред. А. Ю. Кабалкин. - М., 1997.

Знаменский Г. Л. Хозяйственное законодательство Украины. Формирование и перспективы развития - К.: Наукова думка, 1996.

Зобов'язальне право: теорія і практика: Навч. посібник для судентів юрид. вузів і фак. ун-тів / За ред. О. В. Дзери. - К, 1998.

Кибенко Е. Р. Корпоративное право: Учебное пособие. - Харьков: Эспада, 1999.

Комаров В. В. Международный коммерческий арбитраж. - Харьков, 1995.

Комаров С. Ответственность в коммерческом обороте. - М., 1991.

Косак В. М. Іноземні інвестиції в Україні (цивільно-правовий аспект). - Львів, 1996.

Круглова Н. Ю. Хозяйственное право. - М., 1997.

Кузнецова Н. С. Подрядные договоры в инвестиционной деятельности. - К., 1993.

Луцъ В. В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 1999.

Мамутов В. К., Чувпило О. О. Господарче право зарубіжних країн. - К., 1996.

Мартемьянов В. С. Хозяйственное право: Курс лекций. - М., 1994. - Т. 1. - Общие положения.

Основы немецкого торгового и хозяйственного права. - М., 1995.

Пересунъко С. I. Право державної власності в Україні (історія, сучасність, перспективи). - Кіровоград: Єлисавет, 1998.

Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Очерки акционерного права Украины. - К., 1995.

Притика Д. М., Типов М. І., Щербина В. С. та ін. Арбітражний процес: Навч. посібник. - Харків: Консум, 1999. - Ч. II.

Притыка Д. Н. Арбитражный суд: проблемы организации и деятельности: Монография. - К.: Орияне, 2000.

Право власності в Україні / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2000.

Саніахметова Н. О. Правовий захист підприємництва в Україні: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 1999.

Саниахметова Н. А. Юридический справочник предпринимателя. - Харьков, 1999.

Семенова Л. Н. Антимонопольне і конкурентне право: Курс лекцій. - К.: ЄУФІСМБ, 1999.

Семерок О. С. Правове регулювання та захист іноземних інвестицій (за законодавством України, Угорщини, Польщі та Словаччини). - Ужгород, 2000.

Тїтов М. І. Банкрутство: матеріально-правові та процесуальні аспекти / За наук. ред. В. М. Гайворонського. - Харків, 1997.

Хозяйственное право: Учебник для вузов / Отв. ред. проф. В. С. Мартемьянов. - М., 1994. - Т. 2.

Пират Г. А., Цират А. В. Международный арбитраж как способ разрешения внешнеэкономических споров. - К., 1997.

Шершеневич Г. Курс торгового права. - Спб., 1908. - Т. 1.

Шмиттгофф К. Экспорт: право и практика международной торговли. - М., 1993.

Щербина В. С. Попередження господарських правопорушень. - К., 1993.

12 3 Следующая ⇒