Методи підвищення точності при відомих оцінках

різних моментів часу, так що дисперсія остаточної похибки:

де - нормована автокореляційна функція похибки перетворювача;

- інтервал часу між формуванням сигналів і .

Розглянуті приклади відрізняються відносною структурною простотою і широко застосовуються у вимірювальній техніці.

Ці методи забезпечують ефективне зменшення похибки при перевазі систематичної складової похибки, а при перевазі випадкової складової ефективні лише при сильній кореляції похибок каналів. Тому розподіл каналів використовується в основному для зменшення похибки дрейфу зміщення (при диференційному) або дрейфу параметрів (при логометричній схемі). Суттєво обмежує можливості методів з часовим поділом каналів необхідність комутації вхідних сигналів. Комутація збільшує час перетворення, і ,крім того комутатор носить додаткові похибки як адитивні, так і мультиплікативні.

Методи підвищення точності при відомих оцінках

статистичних характеристик похибок

В багатьох випадках розробнику можуть бути відомі деякі з основних статистичних характеристик похибок, наприклад, оцінка математичного сподівання; інтервалу автокореляції, взаємної кореляції двох похибок; взаємної кореляції похибок і будь якого іншого процесу, зазвичай вхідного сигналу.

При відомій оцінці математичного сподівання похибки її розглядають як систематичну складову похибки і усувають зміною коефіцієнтів перетворення блоків або введенням постійного зміщення в залежності від мультиплікативного або адитивного характеру похибок.

Випадкова складова,яка має нульове математичне сподівання,може бути суттєво зменшена шляхом часового або просторового осереднення.

При часовому осередненні ряду з n спостерігачів середнє квадратичне відхилення результатів вимірювання,тобто середнього з n спостерігачів, дорівнює (рис. 1-20,а):

де - середньоквадратичне відхилення.

Необхідний час при часовому осередненні може, однак, виявитися значним, але може бути цілком прийнятним

⇐ Предыдущая 1 23