Дореволюційний період села.

Дореволюційний період села.

Назва села «Кетроси»[*], як розповідають старожили походить від молдавського слова «кетрос», що означає «кам’яне село».

З метою збереження історичних найменувань та уточнення й упорядкування існуючих назв, село Кетроси, Указом Президії верховної Ради УРСР від 30.03.1946 року перейменовано на Довжок за назвою найбільшої сільської дільниці (2).

Певних документальних відомостей про початок заселення Кетрос не знайдено. Але це було не пізніше ХVІІ століття, бо вже у 1705 році жителі села на зібрані кошти побудували дерев’яну церкву (1), а на старому цвинтарі на пам’ятниках збереглися написи дат поховання померлих з 1740 року.

У писемних джерелах Кетроси вперше згадуються на початку ХVІІІ ст.

За переказами утворилося село з переселенців, які, тікаючи від феодалів-кріпосників, роками блукали по території України й оселювалися на куплених ділянках казенних пустирів біля річки Марківки.

Так оселилися найдавніші жителі: Онило (Онілов), Журу (Жереб), Левицький, Дубина, Поліщук, Карачковський, Кривда, Балабух та інші.

Усі прибулі пізніше селяни, за приговором сільського сходу, купували з «общественного вигону» земельні ділянки.

Так у приговорі сільського сходу від 28.03.1885 року розглядали усне прохання прибулого солдата про наділення його садибою і постановили:

«Отвести ему Лазъ усадьбу изъ общественного выгону, принадлежащему всему обществу … въ длину семьдесятъ саж., въ ширину семнадцать саж.». (3)

Згодом, з метою збагачення, переселяються і збіднілі дворяни.

У 1829 році з Комаргорода Переселяється дворянин Тарнавський Мартин.

У 1850 році – Дворянка Краснопольська Юля.

У1861 році з Лозової приїхав дворянин Сорочан Дорофей та інші. (3) Вони всякими хитрощами домагалися купівлі землі.

Так у приговорі сільського сходу від 10.09.1872 року записано:

«По приговору нашему состоявшемуся 5 марта сего года мы не изъявили было желания на оставление за дворянами земли, но какъ ныне Сорочанъ (дворянин) даною подпискою обовъязался исполнять всћ натуральные повинности наровнћ с крестьянами, да притом ещё жертвуетъ в пользу нашей православной церкви сто руб. ср., то мы согласны на оставление за нимъ содержимого участка земли с правомъ выкупа такового наровне с крестьянами, а потому приговорили о таковомъ нашем согласии заключивъ настоящий приговор».

Такими хитрощами дворянин Сорочан придбав 16 дес. землі. [3].

Згодом бідняки розорювалися, а дворяни збагачувалися, скуповуючи за безцінь у них землю, хати [3].

Навколо села ріс ліс, який найдовше зберігався на території теперішніх «Довжка» і «Байданівки».

В час польського нашестя «Кетросы» принадлежали Замойским, Конецпольским и Люборшрским в составе Цекиновского ключа, который в

[*] Chetrosy (молд.) - камінь