Дистанційне завдання з української мови та літератури

11 клас

Дистанційне завдання з української мови та літератури

Урок №24

Дата:30.03.2020

Тема. Культура ораторського мовлення. Основні ознаки мовної культури промовця. Розгорнуте повідомлення в науковому та публіцистичному стилях.

1.Ознайомившись із матеріалом, поданим нижче, складіть письмово «Пам’ятку оратора» (8-10 пунктів)

Щоб виступати публічно, оратор повинен володіти спеціальними навичками і вміннями. За визначенням психологів, навички — це здібності виконувати ту чи іншу роботу якнайкраще. Успіх публічного виступу залежить від того, наскільки оратор володіє предметом мовлення. Тільки тоді, коли промовець компетентний у темі свого виступу, має необхідну суму знань, ерудований, якщо він уміє розповісти аудиторії багато цікавого, навести нові невідомі факти, зуміє відповісти на поставлені запитання, він може розраховувати на успіх у слухачів.

Оратор повинен зважати на те, чого від нього очікує конкретна аудиторія, а не просто виходити до трибуни, аби «самовиразитися». Він мусить думати не лише про те, як він «сприймається», чи матиме успіх; важливим є те, що відбувається у свідомості слухача. Мета промови — досягти бажаної реакції аудиторії. Оратор пе повинен відчувати себе зверхньою істотою. Він мусить мати слухача «у власній голові», бути співрозмовником, а не «бити аудиторію високими словами». Тому промова оратора в основному має бути подібна до звичайної бесіди.

У Давній Греції вважали, що оратору необхідні природні здібності до красномовства, дар слова. Пізніше стали розмежовувати красномовство й уміння говорити публічно. Так, Анатолій Коні писав: «Якщо красномовство — це дарунок природи, то вміння говорити формується в процесі повсякденної праці, системних тренувань і вправ. Отже, «золотим оратором» публічних виступів може бути тільки той, хто має бажання ним стати, хто прагне до цього, хто багато над собою працює». На це звертав увагу й американський дослідник Дейл Карнегі та чеський учений Іржі Томан: «Для того щоб навчитися добре, змістовно говорити, необхідно збагачувати свої знання й досвід, удосконалювати освіту, тобто всебічно розвивати свою особистість». Отже, оратор має оволодіти такими основними навичками:

• добирати літературу;

• вивчати дібрані джерела;

• складати план;

• володіти собою;

• орієнтуватися в часі.

З набутих навичок формуються вміння оратора:

• самостійно готувати виступ;

• зрозуміло й переконливо викладати матеріал;

• відповідати на запитання слухачів;

• установлювати й підтримувати контакт із аудиторією;

• використовувати різні засоби навчання.

Якщо немає таких навичок та вмінь, спілкування оратора зі слухачами не матиме успіху (За С. Абрамович, Л. Нечволод).

«Дев’ять правил красномовства Цицерона»

1. Говори зрозуміло.

2. Говори легко, але не дуже багато, давай іншим можливість виступити.

3. Не перебивай.

4. Будь ввічливим.

5. Прагни говорити вишукано.

6. Ніколи не критикуй інших, коли їх немає поруч.

7. Не відволікайся па другорядні справи.

8. Не говори про себе.

9. Завжди будь витриманим, не втрачай самовладання.

2. Повторіть ознаки наукового та публіцистичного стилю, подані нижче. Складіть письмово повідомлення в науковому або публіцистичному стилі (за вашим вибором) на екологічну тему (обсяг до 1 стор.)

Науковий стиль обслуговує потреби людей, діяльність яких пов’язана з різними галузями науки. Він функціонує в різних формах вираження наукової думки – писемній та усній (у реферативних журналах, повідомленнях, відгуках, анотаціях, моноґрафіях, підручниках, лекціях, каталогах, інструкціях, оглядах, проспектах тощо).

Основна функція наукового стилю – повідомлення про результати досліджень, обґрунтування гіпотез, роз’яснення явищ, системний виклад певних знань тощо. Усе назване потребує таких мовних засобів, які б розкривали думку дослідника, підкреслювали б логічність і точність мислення, арґументованість.

Науковому стилю властиві такі ознаки: понятійність, об’єктивність, логічна послідовність, узагальненість, однозначність, точність, переконливість, аналіз, синтез, арґументація, висновки.

Важливою рисою наукового стилю є нахил до розгорнутих складних речень із розгалуженою системою різних видів підрядності (слід зауважити, що в складнопідрядних реченнях основна інформація міститься в підрядному, а головне речення позбавлене її й служить лише для переходу від однієї думки до іншої). Синтаксис наукового стилю має яскраво виражений книжний характер, чітко організовану будову речень. Прямий порядок слів, посилання надають науковому стилю об’єктивності. У реченнях багато іменників і відносних прикметників, мало дієслів, зокрема особових форм. Із дієслівних форм частіше вживаються безособові, узагальнені чи неозначені. Думка автора реалізується в таких мовних одиницях: на нашу думку, за нашими спостереженнями, автор вважає тощо).

Точності наукового стилю сприяють терміни. Характерними особливостями наукового стилю є документація тверджень, використання цитат, схем, таблиць.

Публіцистичний стиль обслуговує сферу засобів масової інформації. Мова цього стилю повинна бути зрозумілою, точною, виразною. Водночас вона образна, експресивна, емоційно забарвлена.

Публіцистичний стиль – це різновид літературної мови, що вживається в газетах, суспільно-політичних журналах, брошурах, в аґітаційно-пропагандистських виступах, радіо- й телепередачах.

Публіцистичний стиль реалізується в таких жанрах, як звернення, відозва, прокламація, памфлет, нарис, фейлетон, передова стаття, репортаж, замітка, огляд, інтерв’ю, радіо-, кіно-, телепубліцистика та ін.

Метою публіцистики є точно, доступно, яскраво інформувати читача про найважливіші події й факти життя нашої держави та зарубіжжя, впливати на читача (слухача), викликати в нього певне ставлення до того, про що повідомляється, а інколи й спонукати до обговорення певних дій. Отже, публіцистика виконує дві основні функції: інформативну (повідомлення) та впливу (аґітаційна) функція.

Цим обумовлені характерні ознаки стилю: інформативність, фактографічність, логічність, образність, відверта оцінність, експресивність.

У текстах публіцистичного стилю широко використовується суспільно-політична лексика). Уживаються емоційно забарвлені слова (патріот, діяння, біда, співчуття), а також слова, що містять певну оцінку (злочинний, благородний, кримінальний, сміливий, гідний, дорогоцінний).

Публіцистичному стилю властиве використання спонукальних, здебільшого окличних речень Характерними є неповні речення, риторичні звертання та запитання, які надають тексту емоційності, використовуються повтори, антитеза, зворотний порядок слів (інверсія).

⇐ Предыдущая 1 2 3 45