ТЕМА 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО – ПРАВОВІ ОСНОВИ АУДИТУ

ТЕМА 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО – ПРАВОВІ ОСНОВИ АУДИТУ

1. Організаційні основи та принципи здійснення аудиторської діяльності.

2. Управління аудиторською діяльністю в Україні.

3. Правове регулювання аудиторської діяльності.

Суб'єктами аудиту виступають фізичні особи та їх організації (аудиторські фірми), діяльність котрих направлена на здійснення незалежного контролю та оцінки свідчень про економічні дії і події з метою встановлення ступеня відповідності цих тверджень встановленим критеріям, надання результатів перевірки зацікавленим користувачам.

Аудиторські фірми зобов’язані:

- надавати аудиторські послуги, перевіряти стан бухгалтерського обліку і фінансової звітності замовника, їх достовірність, повноту і відповідність чинному законодавству та встановленим нормативам;

- повідомляти власників про виявленні під час проведення аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку і звітності;

- зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг;

- відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до чинного законодавства України.

Правааудиторських фірм (аудиторів):

- самостійно визначати форми і методи аудиту;

- отримувати необхідні документи, які мають відношення до предмета перевірки;

- отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників замовника;

- перевіряти наявність майна, цінностей, визначення якості продукції щодо яких здійснюється перевірка документів;

- залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

Відповідальність аудиторських фірм (аудиторів):

Цивільно-правова відповідальність аудиторських фірм (аудиторів). За неналежне виконання своїх обов’язків аудиторська фірма несе майнову та іншу відповідальність. Розмір майнової відповідальності аудиторських фірм не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Інші види відповідальності аудиторських фірм (аудиторів). За неналежне виконання своїх професійних обов’язків до аудитора Аудиторською палатою України можуть бути застосовані стягнення у вигляді попередження, припинення дії сертифіката на строк до одного року або анулювання сертифікату. Рішення АПУ відносно припинення дії сертифіката можуть бути оскаржені в суді.

В Україні регулювання аудиторською діяльністю здійснюється у відповідності з англо-американським підходом.

Спілка аудиторів України – це громадське об’єднання, яке об’єднує на добровільних засадах діючих аудиторів. Мета діяльності САУ – об’єднати зусилля аудиторів для захисту їх законних прав, інтересів та сприяти розвитку аудиторської діяльності в Україні.

Аудиторська палата України – це незалежний самостійний орган, метою якого є сприяння розвитку, удосконаленню та уніфікації аудиторської справи в країні. АПУ є юридичною особою, має свою печатку, емблему та іншу атрибутику, рахунки в банку.

АПУ формується шляхом делегування до її складу п’яти представників від професійної громадської організації аудиторів України, по одному представнику від Міністерства фінансів України, Головної податкової інспекції України, Національного банку України, Міністерства статистики України, Міністерства юстиції України та окремих фахівців від навчальних, наукових та інших організацій.

Аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат про право на здійснення аудиторської діяльності на території України.

Порядок сертифікації аудиторів визначено ст. 12 „Сертифікація аудиторів” Закону України „Про аудиторську діяльність”.

Сертифікація – це офіційний документ, який засвідчує право громадянина України на здійснення аудиту підприємств і господарських товариств, банків на території України. Бланк сертифіката є бланком суворої звітності, з вказанням номеру і серії.

Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником та виконавцем про проведення аудиторської перевірки. Він документально стверджує, що сторони прийшли до згоди з усіх моментів, обумовлених у договорі. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе зобов’язань, умов їх виконання та прийнятого ступеня відповідальності, необхідно максимально ясно обумовлювати в договорі всі суттєві аспекти взаємовідносин, які можуть виникати в процесі аудиторської перевірки.

Договір на проведення аудиту є офіційним документом, який регламентує взаємовідносини “клієнт – аудитор”, і в загальних рисах не відрізняється від звичайних договорів, що використовуються в підприємницькій діяльності.

Організація та регулювання аудиту та аудиторського процесу в Україні регламентується Законом України "Про аудиторську діяльність". Відповідно до статті 3 Закону аудиторська діяльність — підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Аудиторська Палата України (АПУ) діє відповідно до Закону України „Про аудиторську діяльність" та Статуту АПУ.

АПУ набуває статусу юридичної особи від дня реєстрації в Міністерстві юстиції України. Термін повноважень членів АПУ не може перевищувати п'яти років. Всі рішення АПУ приймає на засіданні більшістю голосів за наявності кворуму (рис. 2.1).

Основні функції Аудиторської палати України: (рис. 2.2).

Аудитори України можуть об'єднуватися у громадські об'єднання, зокрема, спілку аудиторів України (САУ). Вона має право делегувати своїх представників до АПУ та достроково їх відкликати, порушувати клопотання про припинення повноважень членів АПУ, виносити на розгляд АПУ проекти норм і стандартів.

Професійні бухгалтери (аудитори) виконують у суспільстві важливу роль. Інвестори, кредитори, роботодавці та інші сектори ділової спільноти, а також уряд і громадськість у цілому покладаються на професійних бухгалтерів щодо надійного фінансового обліку і звітності, ефективного фінансового менеджменту і компетентних консультацій з різних питань діяльності та оподаткування. Ставлення та поведінка професійних бухгалтерів під час надання таких послуг впливає на економічний добробут їх співтовариства і країни.

Професійні бухгалтери зможуть виконувати покладені на них завдання, якщо вони продовжуватимуть надавати свої послуги на рівні, який свідчить про те, що суспільна довіра є цілком обґрунтованою. Тому представники бухгалтерської професії в усьому світі найбільше зацікавлені в тому, щоб довести до відома споживачів послуг професійних бухгалтерів, що ці послуги виконуються на найвищому рівні якості та надаються відповідно до етичних та методологічних принципів, (табл. 2.1) покликаних забезпечити такий рівень.

У зв'язку з цим міжнародна федерація бухгалтерів (МФБ), визнаючи відповідальність бухгалтерів як таких та вважаючи, що її власна роль полягає в наданні рекомендацій, сприянні безперервності зусиль і гармонізації, вважала за потрібне розробити міжнародний Кодекс етики професійних бухгалтерів як основу для етичних вимог до професійних бухгалтерів у кожній країні. Розробляючи національні кодекси етики, організації-члени МФБ повинні враховувати очікування громадськості і користувачів щодо етичних стандартів професійних бухгалтерів та враховувати їхню думку.

Аспекти незалежності аудиторської професії представлені в табл..2.2.

Аудитори мають право визначати форму та методи проведення аудиту на основі чинного законодавства, умов договору із замовником, існуючих норм і стандартів.

За неналежне виконання аудитором своїх професійних обов'язків до аудитора АПУ може застосовувати до нього стягнення або зупинити дію сертифіката терміном до одного року або його анулювання.

Припинення сертифіката на аудиторську діяльність здійснюється на підставі рішень АПУ і це відбувається у випадках:

- встановлення фактів низької якості аудиторських послуг;

- систематичного і грубого порушення законодавства про аудит. Рішення АПУ щодо припинення чинності сертифіката може бути оскаржене в суді.

Законом визначено основні права та обов'язки аудиторів і аудиторських фірм (рис. 2.4).

Законом також визначено спеціальні вимоги, коли забороняється проведення аудиту. Забороняється проведення аудиту:

1) аудитором, який має прямі родинні стосунки з членами органів управління суб'єкта господарювання, що перевіряється;

2) аудитором, який має особисті майнові інтереси в суб'єкта господарювання, що перевіряється;

3) аудитором — членом органів управління, засновником або власником суб'єкта господарювання, що перевіряється;

4) аудитором — працівником суб'єкта господарювання, що перевіряється;

5) аудитором — працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва суб'єкта господарювання, що перевіряється;

6) якщо розмір винагороди за надання аудиторських послуг не враховує необхідного для якісного виконання таких послуг часу, належних навичок, знань, професійної кваліфікації та ступінь відповідальності аудитора;

7) аудиторам в інших випадках, за яких не забезпечуються вимоги щодо його незалежності.

Членам адміністративних, керівних та контролюючих органів аудиторських фірм, які не є аудиторами, а також засновникам, власникам, учасникам аудиторських фірм забороняється втручатися в практичне виконання аудиту в спосіб, що порушує незалежність аудиторів, які здійснюють аудит.

Види відповідальності аудиторів представлена на рис. 2.5.

У 2010 році МФБ опублікувала оновлений збірник міжнародних стандартів аудиту. Збірник містить усі положення, випущені РМСАНВ, на 31 грудня 2009 року. Збірник включає дві частини.

Частина І збірника включає наступні положення:

- Міжнародні стандарти контролю якості;

- Аудити історичної фінансової інформації.

До другої частини входить:

- Міжнародна концептуальна основа завдань з надання впевненості. Призначення основи - визначення рівня упевненості аудитора і виду звітності за окремими видами послуг.

- Аудити та огляди історичної фінансової інформації, в тому числі:

- Положення з міжнародної практики аудиту

- Міжнародні стандарти завдань з огляду.

- Міжнародні стандарти завдань з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової інформації, які включають дві підгрупи: стандарти застосовні для всіх завдань з надання впевненості та стандарти для спеціалізованих сфер;

- Міжнародні стандарти з супутніх послуг, які присвячені супутнім послугам, визначеним МФБ;

Стандарти аудиту історичної фінансової інформації, що містяться у першій частині збірнику, мають тризначну нумерацію і діляться на 8 груп.

Стандарти другої групи „Загальні принципи та відповідальність" об'єднані тим, що в них розкриваються обставини, за яких на аудитора і керівництво підприємства, що перевіряється, покладаються певні обов'язки.

Третя і четверта групи стандартів „Оцінка ризиків та дії аудитора у відповідь на оцінені ризики" присвячені порядку вибору стратеги аудиту, вивчення діяльності клієнта, визначення рівня суттєвості і аудиторських ризиків, дій аудитора у відповідь на оцінені ризики, аудиторських міркувань стосовно суб'єктів господарювання, які звертаються до органів, що надають послуги, оцінки викривлень, ідентифікованих під час аудиту.

Стандарти п'ятої групи „Аудиторські докази" містять стандарти і рекомендації з отримання аудиторських доказів.

Стандарти шостої групи „Використання роботи інших фахівців" містять стандарти і рекомендації з отримання аудиторських доказів із залученням результатів роботи внутрішніх аудиторських підрозділів, контролерів і експертів.

Правила складання аудиторських висновків за наслідками аудиту фінансової звітності наведені в стандартах сьомої групи — „Аудиторські висновки та звітність".

Восьма група стандартів „Спеціалізовані сфери" містять рекомендації щодо аудиту фінансової звітності, складеної відповідно до концептуальних основ спеціального призначення, аудиту окремих фінансових звітів та певних елементів, рахунків або статей фінансового звіту, завдання з надання звіту щодо узагальненої фінансової звітності.

⇐ Предыдущая 123 Следующая ⇒