Гігієнічна роль освітленя, шуму та вібрації

Гігієнічна роль освітленя, шуму та вібрації

План

1. Виробниче освітлення та його нормування.

2. Виробнича вібрація.

3. Шум, його нормування та значення для організму людини.

1. Виробниче освітлення.

Освітлення - це використання світлової енергії сонця і штучних джерел світла для забезпечення зорового сприйняття оточуючого світу, це один з найважливіших чинників, який значною мірою впливає на продуктивність праці, рівень травматизму і професійних захворювань.

З точки зору гігієни праці, освітленість має суттєве значення, за яким формуються умови праці і розраховуються освітлювальні установки. Для цього необхідно, щоб:

- рівень освітлення відповідав характерові зорової роботи і встановленим нормативам;

- забезпечувалась достатня рівномірність та постійність рівня освітленості, що зменшувало б необхідну адаптацію органів зору;

- не створювалось сліпучої дії як від джерел світла, так і від предметів, що знаходяться в полі зору;

- не створювались на робочих поверхнях різкі і глибокі тіні, а рівень був достатнім для розрізнення предметів праці, що освітлюються;

- освітлення було надійним і простим в експлуатації, економічним, естетичним, а за спектром наближене до природного.

Недосконале освітлення приміщень і робочих місць призводить до зорового дискомфорту, посилює втому, знижує розумову і фізичну працездатність, збільшує потенційну небезпеку виникнення нещасних випадків.

Нераціональне освітлення призводить до професійного захворювання -ністагми. Ознакою ністагми є судомний рух яблука ока, трясіння головою, послаблення зору і різке зниження видимості при заході сонця. Хворому ністагмою нерухоме світло лампи видається стрибаючим. Причиною ністагми є часта зміна світла і тіней при слабкому штучному освітленні. Крім цього зниження здорової функції веде до розвитку катаракти, короткозорості. Надто яскраве освітлення також погано позначається на функціонування зорового аналізатора.

Основним нормативним документом, що визначає вимоги до організації освітлення в Україні є ДБН В. 2.5–28–2006 “Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення”.

У виробничих приміщеннях використовують 3 види освітлення:

- природне (джерелом його є сонце);

- штучне (джерелом є штучне освітлення);

- суміщене або інтегральне (поєднання природного і штучного).

Діючим ДБН В.2.5-28-2006 передбачені дві системи штучного освітлення:

- система загального освітлення (світло розподіляється на всю площу приміщення);

- система комбінованого освітлення (там, де проводяться роботи високої точності з напругою зорового аналізатора).

За функціональним призначенням штучне освітлення буває:

- робочим (для забезпечення нормальної світлової обстановки на робочих місцях);

- аварійним (на випадок виходу з ладу робочого освітлення);

- евакуаційним (для забезпечення евакуації людей при аварійному вимкненні робочого освітлення);

- охоронним (для освітлення території, яка охороняється).

Розрізняють два види аварійного освітлення: для продовження роботи;

для безпечної евакуації людей.

Аварійне освітлення для продовження роботи передбачають у тому випадку, коли вихід з ладу робочого може спричинити вибух, пожежу, отруєння людей або призведе до порушення безперервної роботи технологічного процесу, нормальної роботи життєво важливих об’єктів, таких як електростанції, вузли зв’язку, диспетчерські пункти, насосні станції і т. п.

Природне освітлення. Природне освітлення - це поєднання світла від прямих сонячних променів і дифузного світла небосхилу (від сонячних променів розсіяних атмосферою – сонце за хмарою).

Природне освітлення є біологічно і гігієнічно найбільш цінним видом освітлення, до якого максимально пристосовані очі людини. Його дія визначається спектральним складом, який поєднує рівномірний розподіл енергії в області видимого ультрафіолетового та інфрачервоного видів випромінювань. Воно виявляє позитивний психофізіологічний вплив на людину безпосереднім зв’язком з навколишнім середовищем через віконні отвори.

У виробничих приміщеннях використовують природне освітлення:

а) бокове - через світлопрорізи (вікна) у зовнішніх стінах;

б) верхнє - через світлові ліхтарі у перекриттях будівлі;

в) комбіноване - через світлові ліхтарі і вікна.

Та все ж для деяких виробничих приміщень природне освітлення не може бути єдиним видом, бо його інтенсивність і спектральний склад на рівні земної поверхні змінюється в надзвичайно широкому діапазоні і залежить від: часу доби, сезону року, стану хмарності, опадів, географічної широти і ступеня забруднення атмосферного повітря.

Штучне освітлення. Влаштування штучного освітлення є обов’язковим в усіх приміщеннях і на освітлювальних територіях і площах для забезпечення нормальної роботи, проходу людей і руху транспортних засобів під час відсутності або нестачі природного освітлення.

До найбільш розповсюджених джерел світла належать лампи розжарювання (нормальні, дзеркальні і прожекторні) та люмінесцентні лампи (табл. 1).

Освітлювальна установка - це сукупність освітлювальної арматури з лампою. Установки для освітлення близько розміщених предметів називають світильниками, для освітлення віддалених предметів - прожекторами.

Основне призначення світильників полягає в тому, щоб правильно розподілити світловий потік у полі зору і захистити очі від надмірної яскравості джерела світла. Арматура захищає джерело світла від механічного ушкодження, пилу, диму, кіптяви, вологи і забезпечує кріплення та підключення його до джерела живлення.

Таблиця 1. Характеристика джерела штучного освітлення

За світлорозподілом світильники поділяються на світильники прямого, розсіяного і відбитого світла.

Розрізняють світильники загального і місцевого освітлення, підвісні, стельові (плафони), настінні (бра), підлогові (торшери), настільні, вбудовані, консольні (на підвісах), ручні та головні. Правильний вибір типу світильників має важливе гігієнічне значення і зумовлений призначенням приміщення, характером виконуваної роботи, що вивчається у спеціальних курсах гігієни.

Для розрахунків штучного освітлення необхідно визначити такі параметри освітлювальної установки: норму освітленості, вид та систему освітлення, джерело світла, тип світильників, їх кількість та розміщення. Вказані питання вирішують на підставі характеристики зорової роботи і технології виробничих процесів, а добір певної системи освітлення і тип світильника визначає характер та умови виробничого середовища.

При штучному освітленні умови зорової роботи можуть бути кращими, ніж при природному, але світловий режим за світлотехнічними, біологічними та психологічними показниками не буде еквівалентним природному світлу. Щоб усунути таке явище, гігієністи рекомендують змінювати:

- рівень штучного освітлення в часі аналогічно природному;

- спектральний склад протягом доби імітуючи природний світловий режим;

- відчуття світлового комфорту пофарбуванням виробничих приміщень у теплі тони.

Нормування освітлення.Вибiр нормованих параметрiв, проектування та розрахунок освiтлення здiйснються згiдно СНіП II-4-79.

Нормування й оцінка природного освітлення приміщень і будівель, що є та проектуються, відбуваються згідно зі санітарними нормами світлотехнічними (інструментальними) та геометричними (розрахунковими) методами. Основним показником природного освітлення приміщень є коефіцієнт природної освітленості (КПО), який позначається також літерою "Е". Це процентне відношення природної освітленості у даній точці в середині приміщення (Е_прир) до освітленості (у той самий момент на горизонтальній поверхні) під відкритим небом (у разі відсутності прямого сонячного світла) (Е_зовн):

КПО = Е_прир/Е_зовн∙100.

Коефіцієнт природної освітленості нормується для різних приміщень, враховуючи їх призначення, характер і точність роботи, що виконується. КПО не залежить від часу дня і змінюваності природного освітлення. У залежності від призначення приміщення і розташування в ньому прорізів КПО нормується від 0,1 до 10 %.

Норми природного освітлення приміщень встановлені окремо для бокового і верхнього розташування вікон. При односторонньому боковому освітленні нормується мінімальне значення КПО на відстані 1м від стіни найбільше віддаленої від вікон і 0, 8 м від підлоги, а при двобічному освітленні всередині приміщення. Для навчальних приміщень, лабораторій, операційних КПО повинен становити 1,5-2 % (точна робота); для жилих приміщень, гуртожитків, казарм, їдалень тощо — 0,5-1 % (робота середньої та малої точності); для допоміжних приміщень - 0,3 % (груба робота); для коридорів, проходів, сходів, складів —0,1-0,2 %.

Рівень природного освітлення у приміщеннях може знижуватися через забруднення засклених поверхонь, які зменшують коефіцієнт пропускання, а забруднення стін та стелі зменшує коефіцієнт відбиття. Тому норми передбачають очистку скла світлових прорізів не менше 2 разів на рік у приміщеннях з незначним виділенням пилу, диму і кіптяви, і не менше 4 разів при значному забрудненні.

Гігієнічне нормування штучного освітлення грунтується на таких показниках, як призначення приміщення, характер, умови роботи або іншої діяльності людей у даному приміщенні, найменші розміри досліджуваних деталей, відстань їх від очей, контраст між об'єктом і фоном, потрібна швидкість розрізнення деталей, умови адаптації очей, рухливі механізми та інші небезпечні щодо травматизму об'єкти тощо.

Відповідно до прийнятих документів усі виробничі приміщення згруповані за принципом найменшого розміру об'єктів розрізнення (точності зорової роботи) з урахуванням яскравості фону і контрасту об'єкта розрізнення. Розрізняють 8 розрядів зорової роботи: І — роботи найвищої точності, розмір деталей менший 0,15 мм; II — роботи дуже високої точності – від 0,15 до 0,30мм; III — високої точності – від 0,30 до 0,50 мм; IV — середньої точності – від 0,5 до 1 мм; V — малої точності – від 1 до 5 мм; VI — дуже малої точності, груба робота більше 5 мм (для робіт таких розрядів нормована освітленість поступово зменшується до 200— 100 люкс для люмінесцентних ламп); VII — роботи із світними матеріалами (гарячі цехи); VIII — для приміщень із загальним спостереженням за ходом виробничих процесів, де передбачене загальне освітлення від 30 до 75 люкс.

Для першого розряду робіт освітленість нормується з урахуванням яскравості фону і контрасту об'єкта розрізнення на робочому місці (комбіноване освітлення). Вона повинна дорівнювати 1500 - 5000 лк. У кожному розряді передбачені підрозряди, що враховують фон і контраст об'єкта розрізнення. Фон вважається світлим, якщо коефіцієнт відбиття дорівнює 0,4 і більше; середнім - якщо коефіцієнт 0,2-0,4; темним - якщо коефіцієнт менший за 0,2.

У документах є передбачені диференційовані норми штучного освітлення для адміністративних будівель, конструкторських і проектних організацій, науково-дослідних установ (освітленість дорівнює 150-500 лк залежно від точності виконуваної роботи), для навчальних закладів всіх типів (100-500 лк), глядацьких та експозиційних залів (75-500 лк), дитячих дошкільних закладів (75-200 лк), підприємств громадського харчування і торгівлі (50-400 лк), побутового обслуговування населення залежно від характеру і точності виконуваних робіт (75-3000 лк на робочому місці), для жилих приміщень, гуртожитків, готелів тощо (50-200 лк).

Усі зазначені вище норми розраховані на освітлення люмінесцентними лампами. Якщо користуватися лампами розжарювання, норми освітленості зменшуються на один щабель шкали освітленості, що в 1,5-2 рази нижче відповідних норм для люмінесцентних ламп.

Нормативні документи передбачають загальне або комбіноване штучне освітлення і забороняють тільки місцеве освітлення робочого місця, оскільки це спричинює швидку втому зорового аналізатора через часту переадаптацію очей. При цьому загальне штучне освітлення повинне утворювати на робочій поверхні освітленість, яка становить не менше 10 % нормованої освітленості при комбінованому освітленні, але не менше 150 лк при газорозрядних (люмінесцентних) лампах і не менше 50 лк при лампах розжарювання. У приміщеннях без природного світла освітленість робочого місця від загального освітлення має бути не менше 20 % комбінованого загального освітлення.

Найменшу освітленість приміщень готелів штучним світлом слід приймати відповідно до таблиці 7 ДБН В.2.2-20:2008.

12 Следующая ⇒