Лекція №7

Стр 1 из 2Следующая ⇒

Лекція №7

Тема: Осушення території під сади і парки. Найпростіші зрошувальні мережі на садово-паркових територіях.

План:

1. Способи осушення території.

2. Найпростіші осушувальні мережі.

3. Водоприймачі, вимоги до них.

4. Загальні відомості про зрошення.

5. Схеми зрошувальних мереж.

6. Техніка поливу.

1. Способи осушення території.

Осушення – це видалення зайвої вологи з грунту.

Рівень грунтових вод,який забезпечує найсприятливіший водно-повітряний режим грунту для рослин називають нормою осушення.

Норма осушення в основному залежить від біологічних особливостей рослин(глибини поширення основної маси коренів).

Основною зовнішньою ознакою заболочених земель є постійне або періодичне надмірне зволоження їх кореневмісного шару. Найголовніші види надмірного зволожених земель: мінеральні надмірно зволожені, заболочені та болота.

Надмірно зволожені мінеральні землі – це території, на яких широко розвинений дерново-підзолистий процес ґрунтоутворення і які зазнають періодичного перезволоження(навесні,восени та влітку в період затяжних дощів), внаслідок чого затримують строки проведення польових робіт, спостерігається зрідження сходів та вимокання посівів, що в підсумку призводить до зниження або повної загибелі врожаю.

Заболоченими називають землі, надмірне зволоження яких призвело до розвитку на них вологолюбної рослинності і початку процесу торфоутворення (шар торфу на поверхні землі менший 30см).

Під болотом розуміють частину земної поверхні, надмірне зволоження на якій призвело до розвитку на ній вологолюбної рослинності та нагромадження на поверхні шару торфу товщиною понад 30 см у неосушеному стані.

Джерелом надмірного зволоження кореневмісного шару грунту можуть бути: 1) атмосферні опади, що випадають безпосередньо на осушуванні землі у вигляді дощу або снігу; перенесений вітром з інших частин водозбору снігу взимку; конденсація в кореневмісному шарі грунту водяних парів повітря влітку – тобто все те,що називається атмосферним живленням; 2) поверхні води, що стікають зі схилів прилеглого водозбору (схилове живлення); 3) води весняних і літніх паводків, які надходять у великій кількості з річок і озер (руслове живлення); 4) грунтові води, що надходять у кореневмісний шар з розміщеного вище водозбору, річок і озер та утворюють близькі до поверхні землі рівні грунтових вод (грунтове живлення); 5) грунтові води, які надходять з глибших підземних водоносних горизонтів під напором (грунтово-напірне живлення).

В залежності від типу водного живлення заболоченого масиву вибирають такі способи осушення:

1. при атмосферному живленні прискорити поверхневий стік води можна влаштуванням відкритих каналів (осушувачів);

2. при силовому живленні перехопити поверхневий схиловий стік на межі заболоченого масиву можна відкритими нагірними каналами;

3. при русловому живленні захистити прилеглу територію від затоплення можна за допомогою обвалуванням русла, його розчистка та поглиблення;

4. при грунтовому живленні перехопити потік грунтових вод можна за допомогою ловильних каналів,дренажем;

5. при грунтово-напірному живленні зниження тиску напірних вод досягають глибоким горизонтальним і вертикальним дренажем.

2. Найпростіші осушувальні мережі.

Осушувальна мережа призначена для видалення із грунтів надлишкової вологи і підтримання в них необхідного водно-повітряного режиму грунту.

Осушувальна мережа за принципом дії поділяється на дренажну, що забезпечує своєчасне зниження рівня грунтових вод до норми осушення, і збиральну, яка забезпечує відведення надлишкових поверхневих вод.

Мережа по зниженню рівня грунтових вод проектується на порівняно водопроникних грунтах ( з коефіцієнтом фільтрації у верхньому метровому шарі понад 0,3м/доб.); мережа по прискоренню поверхневого стоку використовується при осушенні важких за механічним складом грунтів.

За конструкцією осушувальна мережа виконується відкритою (канали)або закритою(закритий дренаж).

Мал.22 План мережі при осушенні закритими збирачами:

1 – водоприймач; 2 – магістральний канал; 3 – закритий колектор; 4 – закриті збирачі.

Закритий дренаж – це порожнини, що влаштовують у грунті для прийому і відведення надлишкових вод.

Траншейний дренаж влаштовують з гончарних і пластмасових труб. Гончарний дренаж застосовується при осушенні мінеральних грунтів і торфовищ потужністю до 1,2м. По стандарту діаметр гончарних трубок від 5 до 25см і довжина 33см.

Трубки укладають на дно траншеї ф з’єднують їх за допомогою пластмасових муфт з перфорацією.

Мал.23 Влаштування гончарного дренажу:

1 – трактор; 2 – землерийний робочий орган; 3 – касета з трубами; 4 – бункер; 5 – гончарна дрена; 6 – жолоб для подавання труб.

Мал.24 Черговість земляних робіт по влаштуванню закритого дренажу:

а-вирита траншея; б-присипання трубок; в-остаточне засипання вийнятим грунтом.

Пластмасовий дренаж застосовують у мінеральних і торф’яних грунтах. Пластмасові труби виготовляють з полівінілхлориду(ПВХ) або поліетилену(ПВП) діаметром від 50 до 125мм. Укладають їх за допомогою дреноукладчика МД – 4.

Мал.25 Дренажні труби:

І-гончарні труби; ІІ-пластмасові труби;а і в – циліндрична і гранована; б – перфорована; г –рифлена; д – гладенькостінна з повздовжніми щілинами; е – гофрована з круглими перфораціями; ж – вита; з-пластмасова з’єднувальна муфта.

Мал.26 Влаштування пластмасового дренажу:

1-трактор; 2-порожнистий ніж для нарізання щілини; 3-напрямний жолоб; 4-барабан для пластмасових труб; 5-пластмасова труба.

3. Водоприймачі, вимоги до них.

Водоприймачами можуть бути природні або штучні водотоки і водойми, здатні приймати воду з осушуваної території. У більшості випадків водоприймачами можуть бути річки,канали,балки,ставки.

Водоприймачі повинні задовольняти такі вимоги:

1. Забезпечувати пропуск річкових весняно-осінніх паводків без затоплення осушувальних площ.

2. Не створювати підпору в осушувальних каналах і закритих колекторах.

3. Повинні мати сталість і стійкість русла.

4. Загальні відомості про зрошення.

Для нормального росту і розвитку рослин необхідно забезпечити оптимальний водно-повітряний режим грунту.

Зрошення – це штучне зволоження грунту з метою покращення його родючості. Зрошення спрямоване на створення і регулювання водного режиму садів і парків.

Водний режим – це сукупність всіх явищ надходження води в грунт, її переміщення,утримування в грунтових шарах і витрати з грунту.

Водний баланс – це кількісний вираз водного режиму.

Водний баланс визначають з рівняння:

±М=Е – 10×µА – М_к– (W_H – W_K)

де М – надходження або витрата води в грунті,м³/га; Е – сумарне випаровування або водоспоживання культури,м³/га; А – кількість атмосферних опадів за вегетаційний період,мм; µ - коефіцієнт використання атмосферних опадів(дорівнює 0,7…0,8); 10 – коефіцієнт переведення атмосферних опадів з мм у м³/га; М_к – об’єм води, що надходить в активний шар грунту по капілярах із глибших шарів грунту чи з грунтових вод,або,навпаки, втрачається з нього внаслідок просочування у більш глибокі шари,м³/га(в останньому разі перед М_к зміниться знак на протилежний – з мінуса на плюс); W_H – запас вологи в розрахунковому шарі грунту на початку вегетаційного періоду,м³/га; W_к – запас вологи в розрахунковому шарі грунту в кінці вегетаційного періоду,м³/га.

Із рівняння водного балансу визначають загальну потребу рослин у зрошенні, тобто визначають зрошувальну норму.

Зрошувальна норма – це кількість води яку необхідно подати на 1га зрошуваної ділянки за вегетаційний період. Величина зрошувальної норми змінюється залежно від рослин, кліматичних і грунтових умов.

Кількість води, що подається в грунт на 1 га зрошувальної ділянки за один полив називають поливною нормою.

Паливну норму визначають за формулою:

m = 100×hα(γ_нв – γ_ф),

де m – поливна норма,м³/га; h – глибина активного шару грунту,м; α – середнє значення об’ємної маси грунту для шару h; γ_нв– вологість грунту, що відповідає польовій або найменшій вологоємкості грунту для шару h,%; γ_ф - вологість грунту для такого самого шару перед поливом,% від маси сухого грунту.

Строки проведення поливів встановлюють залежно від вологості грунту, за фазами розвитку рослин,за фізіологічними показниками і зовнішніми ознаками рослин.

12 Следующая ⇒