Дні творіння

Дні творіння

Матеріальний світ, згідно зі словами Святого Писання, був створений Богом за шість днів, або творчих періодів. У єврейському оригіналі слово «день» виражено словом «йом», що дослівно означає не наш земний день, а взагалі невизначений проміжок часу. Всі форми видимого буття були створені із первинної матерії, яка появилася в результаті першого Божественного творчого акту. «На початку сотворив Бог небо і землю» (Бут. 1:1). Тут слово «земля» означає першоматерію — те, з чого почався цей виидимий світ. А наступний вірш пояснює: «Земля ж була безвидною та порожньою, і темрява над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води (носився над водою)» (Бут. 1:2). Тут кожне слово має свій глибокий зміст. Тільки все залежить під того, в якому розумінні все це сприймає людина і в якому світлі все це подає.

Деякі богослови пояснюють так: перші слова «Сотворив Бог небо і землю» — це ніби заголовок, вступ, а далі йде розкриття самого процесу творіння.

У другому стиху Мойсей називає первинну матерію землею, бо ж і сама земна куля пізніше була створена із цієї ж первинної матерії; називає її і безоднею, бо саме цим вказує на її безмежність та неозорість для людського ока; називає її і водою, бо вона ще перебувала в нестійкому, рухомому, аморфному стані. Але особливу увагу необхідно звернути на вираз: «безвидна та порожня» (Бут. 1,2).

Сучасні вчені, в переважній своїй більшості, підтримують теорію, згідно з якою весь Всесвіт декілька мільярдів років тому являв собою мізерно малу одиницю, яка не мала просторової конфігурації[4, с. 45].

З цього готового, але ще не сформованого первинного матеріалу на протязі шести днів-періодів буде творитися Всесвіт.

У зв’язку з появою теорії «великого вибуху» у ХХ ст. докорінно змінилися наукові погляди на походження Всесвіту Згідно з цією теорією, на початку Всесвіт перебував у над стисненому стані, де відсутня всяка атомно-молекулярна структура. Саме такий стан первинної матерії і відповідає словам Біблії: «.. безвидна і порожня, і Дух Божий ширяв (носився) над поверхнею води»(Бут. 1:2). У єврейському оригіналі слово «Дух» передане терміном «Раух», що дослівно означає «дихання». Тобто, дихання Боже ширяло, носилося над поверхнею первинної матерії, яка своїм станом нагадувала стан рідини, і оживотворювало її, давало їй перший поштовх до життя [5, с. 112].

Внутрішнє стискування праматерії та її зігрівання, оживотворювання Божим диханням продовжувалося до певного критичного моменту, до того часу, аж коли сказав Бог: «Хай станеться світло» (Бут. 1:3). І тоді стався надпотужний космічний вибух, наслідком якого було раптове розширення первинної матерії, формування макро- і мікрокосмосу: атомів, молекул, а також зоряних систем, галактик — почалося формування Всесвіту.

Але сам вибух — це тільки мить. А все, що відбувалося пізніше, — це вже були наслідки вибуху[6, с. 31].

Температура швидко падає, меркне яскравість світла, і на противагу світлові появляється темрява, що цілком природно. «І Бог відділив світло від темряви. І Бог назвав світло «день», а темряву назвав «ніч» (Бут. 1:4-5).

Після вибуху не всі елементарні частини перейшли в стан матерії, більшість з них залишилася у Всесвіті у вигляді елементарних часток променевої енергії. Таким чином, під темрявою можна також розуміти речовину, матерію; а під світлом — променеву енергію, яка в певний момент утворення Всесвіту відокремилася від твердої речовини. І так існує до цього часу, хоч вона і не видима для нашого ока . Але все це є тільки нашими грубими припущеннями [15, с.65].

Другий день. І сказав Бог: «І сказав Бог: нехай буде твердь посеред води, і нехай відділяє вона воду від води» (Бут. 1:6). Слово «твердь» в єврейському тексті Святого Писання виражено словом «ракіа», що дослівно означає «простір», «шатро». «І назвав Бог твердь «Небо» (Бут. 1:8).

Отже, другого творчого дня, або періоду, за словом Божим, новоутворені атоми й молекули об’єднуються в гігантські космічні хмари, в яких розпочинається зародження ядер майбутніх зірок та планет. Йде процес формування космосу. З часом серед безмежних просторів Всесвіту кожне космічне тіло отримує своє постійне місце, отримує свою траєкторію руху — у Всесвіті все стає на свої тверді, постійні місця. «І назвав Бог твердь «Небо». В даному випадку слово «небо» означає той небозвід, усіяний небесними світилами, який ми бачимо вночі над собою [2, с. 77].

Як перший день творіння світу пов'язаний з другим днем, так і всі наступні дні пов’язані один з одним. Більше того, ні один з днів творіння ще не закінчився до цього часу. Вони продовжують. І це видно із слів Святого Письма: «І був вечір, і був ранок, — день перший (другий, третій)». Якщо би в Біблії було і написано: «І був ранок, і був вечір,— день перший (день другий)», це означало би, що день завершився — вечір є кінцем робочого дня. А тут говориться: «І був вечір, і був ранок...» Цей день ще не має вечора, він продовжується і буде продовжуватися до того часу, аж поки Сам Господь не припинить його.

Цю версію підтверджують і наукові відкриття. У Всесвіті і зараз відбуваються ядерні космічні вибухи, і зараз спалахують все нові й нові небесні світила, і зараз продовжується формування космосу [7, с. 33].

Третій день. Отже, наша планета разом з іншими небесними світилами га планетами була створена другого дня. Але на початку свого існування вона була повністю покрита водою.

«І сказав Бог: «Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний». І сталося так. І назвав Бог суходіл «земля», а місце зібрання води назвав «море», і побачив Бог, що добре воно» (Бут. 1:9-10).

Так продовжився процес творення видимого світу. І та послідовність, у якій Господь творить світ, є абсолютно логічною з наукової точки зору: первинна матерія, світло, формування космосу, поява космічних тіл: зірок, планет, супутників.

Однією з таких планет є наша Земля. Однак вона абсолютно відрізняється від інших планет, відомих нам сьогодні, — на ній є зародок Життя. Якою ж була наша планета на початку свого існування?

Щодо цього питання є дуже багато різних думок, гіпотез, версій, припущень, тверджень. Найбільш вірогідним є твердження про те, що на початку свого існування земна куля була повністю покрита водою. Її атмосфера, через надто ще високу температуру самої земної кулі, що було наслідком порівняно недавнього Великого вибуху та формування самої планети, а також надпотужних вулканічних вивержень, була перенасичена водяною парою, вуглекислим газом, сірководнем та іншими хімічними сполуками. А це означає те, що вся земна куля була оповита суцільними густими хмарами багатокілометрової товщини [7, с.67].

Одночасно в глибинах світового океану, в земних надрах продовжується процес формування планети та земної кори. А це означає, що майже безперервно відбуваються страшної сили землетруси, ростуть і вивержуються вулкани, ростуть, піднімаються над поверхнею океану гори. Так з’являється серед води суша. Поступово, внаслідок піднімання в одних місцях і опускання в інших земної кори, з’являються материки, оточені морями, океанами. Тільки всі ці процеси не відбувалися стихійно, самі по собі — вони відбувалися з волі Божої, тому що Бог сказав: «Нехай збереться вода... І сталося так» (Бут. 1,9).

Першими вісниками життя були рослини. Але це не був той рослинний світ, який ми звикли бачити зараз. Бо ж і клімат був зовсім іншим. Суша тільки недавно звільнилася від води. Земна атмосфера перенасичена вуглекислим газом та вологою. Вся земля оповита надзвичайно товстим непроглядним шаром хмар.

Саме в такому середовищі з’являється перша найпростіша рослинність. З плином часу вона розділиться на різні види, роди, групи. Пізніше, через зміни зовнішнього середовища та кліматичних умов, увесь рослинний світ буде видозмінюватися від найпростіших до найскладніших видів. Але для цього процесу необхідними були довгі роки

Кінцевим результатом розвитку рослинного світу, флори, була поява дерев, які теж через залежність від середовища розділилися на різні роди,види та групи. І тут необхідно звернути увагу на вираз: «Нехай вродить земля...» Бог безпосередньо вже не творить траву, ярину, дерева. Він тільки дає Свій наказ землі, і вона, благословенна Богом, вже сама бере участь у творінні, — сама «земля траву видала, ярину, що насіння розсіває за родом її, і дерево, що приносить плід, що насіння його в нім за родом його. І побачив Бог, що добре воно» (Бут. 1:12) [9, с. 35].

Четвертий день. «І сказав Бог: «Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками. І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею». І сталося так» (Бут. 1:14-15). В цей період, за словами Творця, остаточно формується і встановлюється Сонячна система, а також інші зоряні системи, основу яких було закладено Богом ще другого дня. Від другого дня вони не переставали розвиватися й удосконалюватися. І аж четвертого дня вони отримали завершену, досконалу свою форму.

Крім того, з наукової точки зору, вимальовується ще й така картина. До цього періоду із землі не могли бути видимими ані сонце, ані місяць, ані зоряне небо земля ще була оповита надзвичайно товстим шаром суцільних хмар через які пробивалася пробивалася тільки мізерна частина світла, якого вистачало лише для появи флори.

Аж четвертого дня через поступове охолодження кори земної кулі, а також завдяки активному поглинанню вуглекислого газу та вологи рослинністю, хмари поступово рідшають, розсіюються, і, нарешті, з’являється блакитне небо, появляється сонце, стають видимими із землі місячні, зоряні ночі — «щоб світили вони над землею, і щоб керували днем та ніччю, і щоб відділювали світло від темряви. «І побачив Бог, що це добре» (Бут.1:17-18).

П'ятий день. «І сказав Бог: «Нехай вода породить дрібні істоти, душу живу. І птахів, що літають над землею під небесною твердю» (Бут. 1:20).

Велетенська рослинність досить активно очищувала земну атмосферу від надлишку водяної пари та вуглекислого газу, активно виділяючи при цьому кисень. Цим створювалися сприятливі передумови для появи на землі фауни — тваринного світу.

І тут за словом Божим відбувається наступний, надзвичайно важливий творчий акт: «І створив Бог... всяку душу живу» (Бут.21). Це, в повному розумінні, надзвичайний творчий акт — появилося на землі те, чого раніше не було, — появилося Життя.

Саме тому тут священний письменник вдруге використовує дієслово «бара», тобто—творити із нічого. Тільки в Біблії, навідміно від язичницьких міфологічних творів, Бог не є якимось деміургом, майстром, який ліпить, творить вироби своїми власними руками. Бог через Своє благословення надає творчу силу Землі і Воді, а вони вже, ніби спонтанно, видають рослинне й тваринне життя. І той день, коли в теплих водах первісного океану появилися перші найпростіші і найдрібніші живі організми, став моментом вторгнення в світ нової, ще не баченої досі творчої сили [18, с. 30].

Загадковий, неосяжний Божественний імпульс, внесений в потік природніх зробив матерію здатною до життя і до еволюції. І вона почала видавати життя. Так від перших найпростіших організмів простягнулися нитки життя до безкінечних видів, що заселили море, сушу та повітря.

«І поблагословив їх Бог, кажучи: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі!» І був вечір, і був ранок — день п’ятий» (Бут. 1:22-23) [2, с.35 ].

Шостий день. «І сказав Бог: «Нехай видасть земля душу живу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її». І сталося так» (Бут. 1,24).

Але як у творчості будь-якого художника завжди відчувається основна тема, основний напрямок його творчості, так і в творінні Небесного Художника і Творця яскраво вимальовується Його основна тема, Його основний напрямок це творіння, в якому має бути закладено образ Самого Творця.

Людина Розумна, — вінець Божого творіння. «І сказав Бог: «Сотворімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панує над морською рибою, і над птаством небеснім, і над худобою, і над усією землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі». І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив ї»» (Бут. 1,26-27).

Так завершилася історія шестиденного творіння світу і людини. «І побачив Бог усе, що вчинив. І ото вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, — день шостий» (Бут. 1,31) [11, с.40 ].

Сьомий день. «І закінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив» (Бут. 2,2).

У гебрейському тексті Святого Писання (гебрейська мова - це єврейська мова часів земного життя Ісуса Христа) слово «відпочив» виражено словами: «... перервав працю». І взагалі сам вираз: «відпочив у дні сьомім» не можна сприймати в прямому розумінні цього слова. Припинилися, перервалися тільки цикли творення, вже не виникає нічого нового, людина стала вінцем усього Божого творіння.

Але, як уже було зазначено раніше, самі дні творіння не припинилися, вони продовжуються. Бо кожного дня «був вечір, був ранок...» Отже, був ранок, а вечір ще не настав, - день продовжується [11, с.45].

Так по-своєму продовжуються всі творчі дні. Живе, формується, вдосконалюється і діє Всесвіт. Зникають одні небесні тіла, а на їхнє місце з’являються інші. Зникають одні живі організми, а на їхнє місце з’являються інші — як у воді, так і на суші, так і в усьому Всесвіті.

Але тут виникає логічне запитання: а що ж відбувається із шостим днем, як продовжується він? Що діється з найвищим[5, с. 35].

Божим творінням, з людиною, яка саме цього дня була створена? Чи продовжується і її формування, вдосконалення? Так, продовжується. Але тільки не в матеріальному, фізичному чи фізіологічному відношенні, не у формі та структурі її тіла. Відбувається формування й удосконалення людської душі, тому що кінцевою метою людського життя має бути уподібнення Богові. Тільки це вже залежить від внутрішньої волі самої людини. Тому Спаситель Ісус Христос закликає до цієї мети всіх: «Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний» (Мф. 5,48).

Тому не закінчилася дія Божого Провидіння, не закінчилося Боже піклування долями Всесвіту й долями людства. І сьомий день ми повинні розуміти як день Божого Провидіння, Божого піклування, Його турботи про нас.

Освятивши сьомий день, Господь виділив його серед інших днів і зробив його святим днем для прославлення Премудрості, Всемогутності і Всеблагості Творця. І це прославлення є необхідним, перш за все, для самої людини. Прославляючи Бога, людина спілкується і поєднується з Богом, Який є вічним і невичерпним джерелом Любові, Спокою і Життя[11, с. 37]

Підводячи підсумок, варто сказати Біблійна картина створення світу не прагне показати як появились різні види і форми життя, тому що це немає принципіального значення, вона показує нам Бога у всій його творчій могутності. Створивши духовний світ і населивши його ангелами, Бог створює матеріальний космос як відображену ікону Своєї красоти, яка перевищує всяке розуміння. У центрі Всесвіту Бог поселяє людину. І все живе, по предвічному промислу, покликано возхваляти Його: «Хваліть Господа з небес, хваліть Його в вишніх, хваліть Його всі ангели Його, хваліть Його всі сили Його. Хваліть Його сонце і місяць, хваліть Його всі зорі і світло. Хваліть Його, небеса небес, і вода, що вище небес. Нехай буде прославлене ім'я Господнє, бо Він сказав і створилося. Він повелів і створилося…Хваліть Господа від землі, всі плазуни і всі безодні: вогонь, град, сніг, вітер бурний, який виконує волю Його, гори і всі горби, дерева плодові і всі кедри, звірі і всі тварини, птахи крилаті, царі земні і всі народи…Хваліть Його у твердині сили Його…Все, що дише нехай хвалить Господа»(Пс.148:1-150:6).

1. Біблія. Книги Священного Писання Старого та Нового Завіту в українському перекладі з паралельними місцями / Переклад Патріарха Філарета (Денисенка). – К. : Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2004. – 1416 с

Глубоковский Н.Н. Бог-Слово. Экзегетический эскиз «пролога» Иоаннова Евангелия (1:1-18). София (Болгария). 1928. – 121 с.
Жизнь – как она возникла? Путем эволюции или путем сотворения? М., 1992. – 255 с.

4. Елеонский Николай. Прот. История (происхождения) небес и земли. Сотворение мира. Рай. Грехопадение. Опыт истолкования 1:1-3:24 кн. Бытия. 1872 , кн. 1. – 247 с.

5. Дэвид Роузвер. Наука о сотворении мира, доказывающая правоту Библии. Симферополь. 1995. – 156 с.

6. Сильвестр.єп. Опытъ православного догматического богословия. – Т. 3. – Изд. 2. – К.: Изд. Типография Г.Т. Корчак-Новицкого, 1889. - 523 с.

7. Епифанович С.Л.. Преподобный Максим Исповедник и византийское богословие. — М., 1996. – 864 с.

8. Марусяк М., прот. Біблійна історія Старого Завіту: Рута. – Чернівці, 2001. – 547 с.

9. Семаков Є. Біблійна історія Старого Завіту. – К.: Час, 1992. – 46 с.

10. Сергиевский П. Прот. Творение мира и человека. Изъяснение библейской истории творения в связи с естественной историей. Апологетический опыт. М., 1883. – 136 с.

11. Ильин.В.Н. Шесть дней творения. Париж, 1991. – 153 с.

12. Жизнь – как она возникла? Путем эволюции или путем сотворения? М., 1992. – 255 с.

13. Всі цитати із Біблії. Книг Священного Писання Старого та Нового Завіту в українському перекладі з паралельними місцями / Переклад Патріарха Філарета (Денисенка)

⇐ Предыдущая 12