Європа – провідний рекреаційний регіон світу

5.3.1 Європа – провідний рекреаційний регіон світу

1) Фактори розвитку

Ряд важливих географічних, економічних, політичних і культурних

передумов сприяє тому, що Європа була й залишається найбільш розвиненим

рекреаційним регіоном світу:

1) Високий рівень життя основної маси населення;

2) Розвинена мережа транспортного сполучення і комунікацій;

3) Географічна близькість європейських країн;

4) Значна порізаність берегової лінії й наявність бухт, заток і

внутрішніх морів;

5) Висока щільність міського населення;

6) Велике зосередження історичних, культурних і природних

пам'ятників на порівняно невеликій території;

7) Велика кількість різноманітних районів зі сприятливими умовами

для відпочинку, лікування, організації екскурсій і подорожей;

8) Значний досвід в організації туризму: саме в Європі в середині ХІХ

ст. туризм стає зоною підприємництва, перетворюючись поступово з елітного

в заняття широких верств населення.

Високий рівень економічного розвитку більшості європейських країн,

доходи населення і його соціальна структура (перевага середнього класу)

дозволяють реалізувати потребу у відпочинку переважно більшій частині

населення країн, в тому числі і за межами своїх країн. Про це свідчить той

факт, що серед 10 держав світових лідерів за витратами на туризм, шість

держав – європейські. Серед них на першому місті як в Європі, так і в світі182

стоїть Німеччина, де загальні витрати становлять 91,0 млрд. $ на рік, а

середні витрати на душу населення на рік – 1108 $. За цими показниками

відрізняються також Великобританія (68,5 млрд. $ та 1211 $), Франція (43,1

млрд. $ та 693 $), Італія (30,8 млрд. $ та 519 $), Росія (22,1 млрд. $ та 175

$), Нідерланди (21,7 млрд. $ та 1103 $).

Чисельність населення Європи — понад 700 млн. чоловік, 75 %

населення мешкають у міських агломераціях. Високий рівень урбанізації та

щільності населення, що відрізняються стрімким і напруженим ритмом

життя, впливають на підвищення туристської активності населення. Крім

того, населення Європи відрізняє етнічна й релігійна мозаїчність, високий

рівень освіти й духовної культури, що є додатковим спонукальним мотивом

до здійснення подорожей.

Розвитку туризму в Європі сприяє економічна й політична стабільність у

регіоні, високий рівень співробітництва країн, у тому числі й в області туризму.

Величезне значення має підписання Шенгенської угоди, введення єдиної

валюти країн Європейського співтовариства — Євро, спільні туристичні

проекти держав по освоєнню та збереженню рекреаційних ресурсів.

Більшість із європейських держав невеликі за розмірами. Деякі країн

мають площу менш 50 тис. кв. км, наприклад: Люксембург, Мальта, Бельгія,

Нідерланди, Данія, Швейцарія, Словаччина, Словенія, Македонія, Албанія,

Естонія. Обмеженість території — фактор, що сприяє росту інтенсивності

туристських вибуттів. Тільки такі країни як Росія, Казахстан, Україна,

Франція й Іспанія, мають площу більш 500 тис. кв. км. При цьому

Європейські країни більш-менш зручно розташовані, оскільки мають загальні

кордони, які в основному проходять через легко переборні природні бар’єри.

Географічна близькість і густа мережа різноманітних транспортних

комунікацій роблять поїздки з країни в країну зручними й доступними.

Розвитку туризму в Європі сприяють природно-географічні

особливості регіону. Його береги відрізняються значною порізаністю, 183

наявністю внутрішніх морів, заток, бухт, що в сукупності зі сприятливими

кліматичними умовами, сприяє створенню та бурхливому розвитку на

узбережжях численних курортних приморських зон. Відповідно значна

кількість європейських країн має приморське положення, володіє острівними

територіями, що сприяє розвитку круїзного морського туризму.

Кліматичні природні рекреаційні ресурси регіону дуже різноманітні.

Більша частина Європи розташована в помірному кліматичному поясі, лише

північ Скандинавського півострова — в арктичному поясі. Південна частина

регіону (Піренейський, Апеннінський, Балканський, Кримський півострова) —

у субтропічному кліматичному поясі. У цілому природно – кліматичні умови

сприятливі для різноманітних видів як літніх, так і зимових рекреаційних

занять.

На території Європи перемежовуються низинні, горбкуваті й гірські

райони. Серед гір переважають середні за висотою, вони не є перепоною для

налагодження транспортного сполучення і для переміщення рекреаційних

потоків, проте є потужним ресурсом для розвитку гірськолижного туризму і

альпінізму. Найбільш освоєними в цьому відношенні є Альпи, Карпати,

Судети, Піренеї, Скандинавські гори.

Природні ландшафти на більшій території Європи майже не

збереглися. З усіх частин світу Європа найбільш «окультурена». Проте

природне середовище зберігається в межах численних особо охоронюваних

природних територій. Особливо цінними і унікальними в цьому відношенні

є Фінляндія, Норвегія, Швеція, Росія.

Перетворенню Європи в провідний туристський регіон сприяли й

культурно-історичні фактори. Саме Європа зробила величезний вклад у

світову цивілізацію. Ніде в світі немає такої високої насиченості

різноманітними історичними й архітектурними пам'ятниками різних епох —

неоліту, Прадавнього Світу, Епохи Відродження, Епохи Великих

географічних відкриттів, Промислових переворотів і революцій. 184

Європа — основний туристський регіон світу й надалі зберігатиме своє

лідерство, незважаючи на те, що її частка в туристських прибуттях неухильно

знижується: 1970 р. — 68,2 %; 2000 — 57,7 %; 2008 – 53,1 %; 2020 (прогноз)

— 44,8 %). Подібна ситуація спостерігається й з доходами від туризму.

Бурхливий розвиток ринку нетривалих поїздок з невисокими душовими

витратами веде до зниження питомої ваги Європи в доходах від

міжнародного туризму: 1970 р. — 61,5 %; 2008 р. — 50,2 %.

Неоднозначним виявляється вклад окремих субрегіонів. Так за даними

2008 року за доходами і за кількістю прибуттів лідируюче положення

займала Південна Європа, за нею йде Західна Європа. За кількістю прибуттів

третє місце займає субрегіон Східна і Центральна Європа, а четверте –

Північна; за доходами від туризму ці регіони міняються позиціями (табл.

5.3). У прибуттях лідирують Південна й Західна Європа — більш 60

прибуттів на 100 осіб. Для поїздок за кордон (вибуття) — Північна й Західна

Європа — більш 70 осіб.

Серед десяти держав-лідерів за кількістю міжнародних туристичних

прибуттів багато років поспіль лідируючу позицію в світі посідає Франція.

Серед інших держав – лідерів до європейських країн належать – Іспанія,

Італія, Великобританія, Україна, Туреччина, Німеччина ( 3 – 8 місця

відповідно).

Серед 10 держав світу з найвищим доходом від міжнародного туризму

7 розташовані у Європі: Іспанія, Франція, Італія (2,3,4 місця), Німеччина, 185

Великобританія (6,7 місця), Туреччина, Австрія (9-10 місця).

Серед найбільш характерних особливостей рекреаційних потоків в

європейському регіоні можна відзначити, такі:

- в Європі переважає внутрішньо-регіональний туризм, тобто обмін

рекреаційними потоками між європейськими країнами вище, ніж між

Європою й іншими континентами;

- у європейських рекреаційних потоках простежується тенденція

«антиподності», що виражається в подорожах рекреантів з північних країн на

південь і навпаки, жителів рівних районів на гірські курорти, городян – у

сільську місцевість. Наприклад, основна причина меридіональної

спрямованості рекреаційних потоків полягає у різниці кліматичних умов і

розмаїтості ландшафтів, що, в свою чергу, наклало істотний відбиток на

побут, культуру й традиції населення півдня й півночі регіону;

- концентрація рекреантів навколо Середземноморського басейну

(включаючи прилеглі райони Азії й Африки);

- значна кількість подорожей у сусідні країни, що, як правило,

пояснюється більш низькими витратами на поїздку, а також прагненням

рекреантів ознайомитися з історією, культурою, традиціями розташованих

поряд держав. Так, наприклад, в Італії більшість рекреантів становлять

громадяни Німеччини, Швейцарії й Франції, в Україні – громадяни

Російської Федерації;

- особливістю туристських пізнавальних маршрутів в регіоні, є те, що

туристи за одну поїздку відвідують кілька Європейських країн.

2) Регіон Південна Європа, поряд з Західною Європою, є найбільш188

відвідуваним туристським регіоном світу. В країнах цього регіону туризм є

однією з головних галузей господарства. Головними туристськими ресурсами

є: морські узбережжя Середземномор'я й Атлантики з розташованими в їхніх

межах островами; культурна спадщина, що охоплює пам’ятки античної,

візантійської, римської, мавританської епох, середньовіччя й сучасність;

високий рівень розвитку туристської інфраструктури й безумовно висока

якість надання рекреаційних послуг.

У регіоні розвинені практично всі види туризму. Найбільш відомі

курорти: Коста-Брава, Коста-Бланка, Коста-дель-Соль, Балеарські й

Канарські острови (Іспанія), Лігурійська Рив'єра з центром у Сан-Ремо,

узбережжя Адріатики (Італія), острова Егейського моря (Греція), Мальта –

курортні зони світового значення, курорти субтропічного узбережжя

Адріатики (Албанська Рив'єра), Чорного моря. Італійські Альпи – один з

основних міжнародних районів зимових видів спорту. Всесвітньою славою

увінчані архітектурні пам'ятники, скульптура й живопис, музичні здобутки,

театр, кіно. Найвідомішими центрами культурного туризму є: Рим, Мілан,

Флоренція, Венеція, Неаполь, Генуя, Мадрид, Барселона, Толедо, Саламанка,

Севілья, Гранада, Афіни, Дельфи, Олімпія, Корінф тощо. У списку об’єктів

ЮНЕСКО – 134.

Регіон Східно-Середземноморської Європи, який охоплює лише три

держави – Кіпр, Ізраїль і Туреччина – почав виділятися в окремий

туристичний субрегіон порівняно недавно, в зв’язку з активізацією процесів

Європейської інтеграції. На розвиток рекреаційно – туристичного

господарства даного субрегіону особливий вплив має суспільно-політична

ситуація, яка характеризується значною нестабільністю: почастішали

терористичні акти, військові конфлікти, наростання ісламського

фундаменталізму, окупація Північної частини Кіпру турецькими військами

та проголошення Турецької республіки Кіпр, арабо – ізраїльські конфлікти на

Палестинських територіях. Значними факторами розвитку рекреації в цьому189

субрегіоні є його вигідне географічне положення та близькість від основних

держав – поставщиків туристів. Серед природних рекреаційних ресурсів

виокремлюється значна протяжність морського узбережжя (Середземне,

Чорне, Егейське, Червоне, Мертве моря), сприятливі кліматичні умови

субтропічного середземноморського клімату (за виключенням внутрішніх

районів Туреччини), наявність гірських територій (Анатолійське нагір’я

Туреччини) є потенційним ресурсом для розвитку гірськолижного туризму,

на основі цілющих вод і грязей Мертвого моря діють бальнео-грязьові

курорти.

Купально-пляжний туризм. У межах Європейського регіону

сформувалися кілька рекреаційних районів приморського відпочинку.

Головний з них – Середземноморський. Для нього характерні: перевага

лінійної форми рекреаційного освоєння території ( уздовж морського

узбережжя), більша роль островів, виражена сезонність туристських потоків з

перевагою літнього (купального) сезону, створення переважно великих

комплексів з високою концентрацією туристів. Але в 1980-ті роки з'явилася

нова тенденція формування невеликих за розмірами туристських центрів, що191

більше відповідає потребам сучасного активного туризму й краще вписується

в навколишнє природне середовище. Серед країн Середземномор'я

виділяються Іспанія, Італія, Франція, Греція. Головні райони міжнародного

туризму в Іспанії — узбережжя Середземного моря, Канарські й Балеарські

острови. Головний середземноморський туристський район Франції —

Блакитний берег (Французька Рив'єра) із широко відомими морськими

курортами: Ніцца, Канн, Антиб. В Італії головний район

середземноморського туризму — Італійська Рив'єра, що є продовженням

французької, у Греції — острова Егейського моря.

В один з найважливіших туристських районів Середземномор'я

перетворилося Адріатичне узбережжя Хорватії. Тут знаходяться такі відомі

морські курорти, як Дубровник, Спліт. Все більшої популярності набувають

середземноморські курорти Туреччини. Найвідоміший з них - Анталія.

3 ) Країни Північної Європи відрізняються значними, в першу чергу,

природними ресурсами для розвитку туристсько-рекреаційної діяльності:

гірські ландшафти, фіорди, сприятливі умови для зимових видів спорту

(наприклад Лахті у Фінляндії цілком справедливо вважається столицею

лижного спорту), прибережні острови, озерні ландшафти, заполярне літо.

Культурною спадщиною є численні пам'ятники епохи вікінгів. Незважаючи

на відносно суворий клімат, кількість рекреантів, які відвідують цей регіон,

неухильно зростає, насамперед через популярність таких видів туризму, як

екологічний (практично третина регіону це незаймана і не порушена

діяльністю людини природа), відпочинок у сільській місцевості, рибна ловля,

заняття різними видами зимового спорту, як традиційними: лижний всі його

види, так і новітні, як сноуборд, катання на мотосанях, забіги на собачих

запряжках. Крім того, цей регіон активно відвідується в період Різдвяних

свят, тому що тут знаходиться єдине місце в світі, де можна поспілкуватися з

живим Санта-Клаусом (Фінляндія, а саме в Лапландії за полярним колом,

містечко Рованіємі, село Санта Клауса).

4) Основними туристськими об'єктами в регіоні Західної Європиє: Альпи

(зимові види спорту в Швейцарії та Франції); морські курорти узбережжя

Франції; зони відпочинку в Арденнах (Бельгія, Люксембург) і Піренеях

(Франція), долинах Рейну, Мозеля; озера в Німеччині; численні джерела

цілющих вод (Німеччина, Франція, Швейцарія); культурні центри світового

значення, в яких розташовані найвідоміші музеї (Британський, Національна186

галерея і Галерея Тейт у Великій Британії), картинні галереї (Будинок

Рембрандта в Амстердамі), концертні зали (Шекспірівський і Ковент-Гарден

в Англії); королівські палаци, замки, історичні й архітектурні пам'ятки; ре-

ліквії Реформації в Німеччині, бібліотеки й університети (Британська

бібліотека, Оксфордський і Кембриджський університети у Великій

Британії); ландшафтні парки. У Німеччині протягом багатьох десятиліть

проводять традиційні торгові ярмарки в Ганновері, Франкфурті-на-Майні,

Лейпцизі. У країнах Західної Європи до списку культурної спадщини

ЮНЕСКО внесено 110 об'єктів.

Курорти Західної Європи виявилися трохи потісненими на ринку190

лікувально – оздоровчої діяльності, але мають старі традиції. Курорти Віші

(Франція), Баден – Баден і Вісбаден (ФРН), Бат (Великобританія), Спа

(Бельгія), Бадгастайн (Австрія), Давос і Санкт-Моріц (Швейцарія) були

популярні вже у ХІХ ст.

Діловий туризм. Більша частина ділових поїздок світу припадає на

Європу, яка лідирує по витратах на діловий туризм. Основний постачальник

ділових туристів – Німеччина. Як центри ділового туризму виділяються: ФРН,

Великобританія, Франція, Нідерланди, Італія, Іспанія, Швеція, Швейцарія,

Бельгія

Популярна Європа для проведення різних міжнародних виставок,

ярмарок, конгресів. Міжнародні виставки й конгреси найчастіше проводять у

Лондоні, Парижі, Страсбурзі, Ганновері, Давосі, Барселоні й ін.

Гірський туризм. Серед районів гірського туризму перше місце посідає

Альпійський. Щорічно його відвідують до 150 млн. чоловік. Серед

найвідоміших гірничо-спортивних і гірсько – кліматичних курортів: Шамоні,

Сен-Жерве (Франція), Давос (Швейцарія), Кортина – д'Ампеццо (Італія),

Інсбрук (Австрія).

5) Субрегіон Центральної і Східної Європи має досить різноманітний

рекреаційний потенціал: гірські курорти Карпат, Криму, Кавказу, Судет,

Татрів; морські узбережжя Чорного, Азовського і Балтійського морів;

унікальні ландшафти, особливо Карелії й Уралу, озерні ландшафти Білорусії, 187

Польщі, оз. Балатон та Хевіз в Угорщині; джерела цілющих мінеральних вод

в Чехії, Угорщині, Україні, Росії; багаті етнографічні традиції; релігійні

святині православ'я; крупні історико-культурні центри – Москва, Санкт-

Петербург, Київ, Львів, Прага, Будапешт та ін. У списку ЮНЕСКО понад 60

об'єктів.

Слід відзначити, що на Європейському туристському ринку активність

країн Східної й Центральної Європи, постійно зростає. Тенденція

підвищення як кількості міжнародних туристів так і доходів від нього

зберігається вже кілька років поспіль. Незважаючи на світову економічну

кризу, цей субрегіон в 2008 році збільшив в’їзд іноземних туристів на 3 %.

Найбільшими темпами відзначилося зростання в таких країнах як: Болгарія,

Україна, Киргизстан, Грузія, Вірменія. При цьому найбільшою

популярністю користуються рекреаційні комплекси Росії, Польщі,

Угорщини, Чехії, Болгарії.

Але при загальнопозитивних тенденціях, слід відзначити, що за

розвитком рекреаційного господарства цей регіон значно відстає від інших

європейських субрегіонів. Це пояснюється рядом факторів:

1) туристська інфраструктура, а також рівень сервісу країн Східної

Європи за багатьма показниками не відповідає сучасним міжнародним

вимогам і стандартам, прийнятим у Західній Європі;

2) недостатність реклами туристського продукту багатьох

східноєвропейських країн на західному ринку;

3) відносно невисока купівельна спроможність основної маси

населення ряду країн Східної Європи стримує зростання туристського потоку

з цих країн;

4) на міжнародному туристському ринку зі східноєвропейськими

країнами успішно конкурують такі традиційно туристські країни, як Греція,

Туреччина, Кіпр, Мальта, Єгипет, Іспанія.

Серед країн, у яких даний напрямок

туризму одержав розвиток, лідирує Чехія. Бальнеологічний курорт Карлови-

Вари (колишній Карлсбад) щорічно відвідують близько 50 тис. осіб з 70

країн. Популярністю користуються й інші чеські курорти: Теплиці, Яхимов

(перший у світі радоновий курорт), Маріанське-Лазне, Франтишкові- Лазне,

Лугацовіце, Янське-Лазне. Численні виходи мінеральних вод перетворили у

світовий центр водолікувального купання маленьку Угорщину. Зараз кожний

третій, що приїжджає в країну, їде на води. Серед них багато німців,

американців, австрійців, самих угорців. У Польщі найбільш відомі

бальнеологічні й бальнеогрязьові курорти Балтійського узбережжя:

Свиноуйсцье, Камінь-Поморські, Колобжег. Лікувально-оздоровчий

туризм розвивається в Болгарії, Румунії, Словаччині, Словенії, Хорватії. У

Росії унікальні запаси і якість мінеральних вод, розвинені традиції

курортного відпочинку, але матеріальна база, як правило, низької якості.

Основний курортний район – Кавказькі Мінеральні Води.

Росте відвідування з діловими цілями країн Східної й Центральної

Європи.

Крім середземноморського, в Європі сформувалися ще два приморські

туристські райони. Один з них — на Чорноморському узбережжі, де

побудовані великі курортні комплекси. У Румунії: Мамайя, Ефорія (околиці

Констанци); у Болгарії — Золоті піски, Дружба, Албена, Слинчев Бряг,

Несебр; на Україні — узбережжя Криму (Євпаторія, Ялта), у Росії — Великі

Сочі, Геленджик.

Другий великий район гірського туризму охоплює гори

Центральної Європи — Карпати, Судети й Родопи, серед них найвідомішими

є курорти: Оберхоф і Обервізенталь (ФРН), Закопане (Польща), 192

Штребскерово (Болгарія).

Релігійний туризм. Європа — це в основному християнський світ, тому

серед численних місць, що залучають прочан виділяються християнські

святині. Найбільшими центрами християнського паломництва є Рим з

Ватиканом, Єрусалим. Щорічно великий наплив туристів випробовують і

інші відомі центри: Турін, Париж, Лурд (Франція), Брюгге (Бельгія), Фатима

(Португалія), Варшава (Польща), Монсеррат (Іспанія), Київ, Тернопіль,

Святогірськ, Москва.