НА ЗАМІТКУ!

Украинский язык и литература

Тема: Підсумковий урок за рік

ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИЧОК

Автопортрет (грец.) – портрет художника, скульптора, виконаний ним самим.

Акцент (лат.) – своєрідна вимова, властива тій або іншій мові (діалектові), особі; перен. особлива увага до чогось; підкреслення.

Байрак – ліс у яру, в долині, або яр, що поріс деревами.

Бранка – дівчина або жінка, яка була забрана в неволю.

Великдень – християнське свято на честь воскресіння Христа.

Гармонія (грец.) – 1. муз. Закономірне поєднання тонів в одночасному звучанні; співзвуччя. 2. Поєднання, злагодженість, взаємна відповідність якостей (предметів, явищ, частин цілого).

Гуня (діал.) – верхній одяг із домотканого грубого сукна.

Ґазда (діал.) – господар, хазяїн.

Духовний – 1. Пов’язаний із внутрішнім психічним життям люд ини, її моральним світом. Антонім: матеріальний. 2. Нематеріальний, нетілесний. 3. Такий, що стосується релігії, церкви, належний їм. Антонім: світський.

Духовність – властивість вдачі, що полягає в переважанні духовних,

Душа – 1. Внутрішній психічний стан людини з її настроями, переживаннями та почуттями. 2. Сукупність рис, якостей, властивих певній особі. // Людина як носій тих чи інших рис, якостей.

Душевність – щирість, відвертість, сердечність, доброта, чулість.

Емоційність (лат.) – властивість виражати емоції – душевні переживання,

Етнографічний – такий, що відображає особливості побуту, звичаїв, культури певного народу.

Жевріти – ледь горіти, загорятися.

Засіка – штучна перешкода з повалених дров.

Звичай – 1. Загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у громадському житті й побуті народу, колективу і т.ін. 2. Традиційний порядок відзначення певних свят, подій і т. ін., пов’язаний з виконанням певних дій і використанням атрибутів, предметів тощо.

Індивідуальний – властивий певній особі: окремий, особливий.

Інтелект (лат.) – розум, здатність людини думати, мислити.

Інтелектуальний – наділений інтелектом; розумовий, духовний.

Каламар (діал.) – чорнильниця.

Канва – сітчаста тканина для вишивання; перен. основа чого-небудь.

Класик (лат.) – видатний, загальновизнаний письменник, діяч науки чи мистецтва, творчість якого є взірцевою.

Класика (лат.) – явище, перевірене часом, висока якість якого є загальновизнаною.

Креативний (англ.) – здатний до вироблення но вих, оригінальних ідей та їх утілення, спрямований на творчість; творчий; оригінальний.

Культура (лат.) – сукупність матеріальних і духовних цінностей, а також способи їх створення, уміння використовувати для людського прогресу, передавати з покоління в покоління.

Левада – огороджене або обкопане місце для сінокосу й випасання худоби, знаходиться недалеко від садиби або в кінці городу.

Ліризм (грец.) – підвищена емоційність, щиросердність, схвильованість;

Матеріальний – 1. Такий, що існує незалежно від свідомості; антонім: духовний. 2. Пов’язаний із володінням певною власністю, прибутками, заробітком, грошима.

Мечеть – мусульманський храм.

Модель – 1. Зразок якого -небудь нового виробу, взірцевий примірник чогось. 2. Предмет, відтворений у зменшеному, іноді у збільшено му або натуральному вигляді. 3. Те, що є матеріалом, натурою для художнього зображення, відтворення.

Мораль – 1. Система норм і принципів поведінки людей у ставленні одне до одного та до суспільства; етика. 2. Повчальний висновок із чогось (байки, казки та ін.) моральних та інтелектуальних інтересів над матеріальними, фізичними.

Навала – вторгнення ворожих військ у якусь країну, на якусь територію; розм. велика кількість людей; ватага, натовп.

Оберіг – предмет, наділений здатністю оберігати свого власника від різних напастей, від лиха. Синоніми: амулет, талісман.

Обряд – сукупність установлених звичаєм дій, пов’язаних із побутом, відзначенням релігійних і світських свят та ін.

Оригінальний – 1. Який не є копією або підробкою чого-небудь; справжній. 2. Який привертає до себе увагу своєю незвичайністю, своєрідністю.

Почасти – частково, не цілком; до певної міри.

Пройдисвіт – людина, здатна на ганебні, нечесні вчинки, обман; шахрай пройнятість певним настроєм і переживанням.

Раціональний (лат.) – 1. Який ґрунтується на вимогах розуму, логіки; розумний. 2. Спрямований до кращого, розумнішого застосування чого -небудь; доцільний.

Савур-могила – назва гори на Донеччині.

Самореалізація – виявлення і розвиток людиною в ласних уроджених можливостей за допомогою власних зусиль і творчості.

Символ (грец.) – умовне позначення предмета, поняття або явища.

Сотник – особа, що очолювала військову сотню козаків та була начальником у селі чи місті

Стерня – незрізані рештки нижньої частини стебел, що залишаються на полі після збирання зернових культур;

Стилізований – такий, якому надано характерних рис певного стилю; який за формою є наслідуванням певного стилю.

Суржик – 1. Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю тощо; борошно такої суміші. 2. Перен. Елементи двох або кількох мов, об’єднані штучно, без додержання норм літературної мови.

Творчість – 1. Діяльність, спрямована на створення духовних і матеріальних цінностей. 2. Діяльність, перейнята елементами нового, яка має ознаки вдосконалення, розвитку.

Темниця – в’язниця, тюрма.

Тенденція (лат.) – 1. Напрям розвитку чого-небудь. 2. Прагнення, намір, властиві комусь або чомусь. 3. Провідна думка, ідея художнього або наукового твору.

Технологія (грец.) – сукупність знань, відомостей про послідовність окремих трудових операцій у процесі виробництва чого -небудь.

Традиція (лат.) – досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки та ін.

Чабан – пастух овець (вівчар)

Чорногуз – лелека;

Щирий – 1. Відвертий, чесний, такий, що чистосердечно виражає свої почуття та думки; правдивий. 2. Справжній, дійсний.

Схема морфологічного розбору іменника

1. Частина мови.

2. Початкова форма (називний відмінок, однина).

3. Постійні ознаки:

а) власна чи загальна назва;

б) назва істоти чи неістоти;

в) конкретне чи абстрактне;

г) відміна і група.

4. Непостійні ознаки:

а) рід;

б) число;

в) відмінок;

5.Синтаксична роль.

Схема морфологічного розбору прикметника

1. Частина мови.

2. Початкова форма (називний відмінок чоловічого роду).

3. Розряди за значенням (якісний, відносний, присвійний, відносно-якісний, присвійно-відносний, присвійно-якісний).

4. Ступінь порівняння.

5. Форма – повна (стягнена, нестягнена), коротка.

6. Група – тверда, м'яка.

7. Рід.

8. Відмінок.

9. Число.

10. Синтаксична роль.

Схема морфологічного розбору числівника

1. Частина мови.

2. Початкова форма (називний відмінок однини).

3. Розряд за значенням:

а) кількісний (власне кількісний, неозначено-кількісний, збірний, дробовий);

б) порядковий.

4. Група за будовою.

5. Рід (якщо йому властивий).

6. Число (якщо властиве).

7. Відмінок.

8. Синтаксична роль.

Схема морфологічного аналізу займенника

1. Частина мови.

2. Початкова форма (називний відмінок).

3. Розряд за значенням (особовий, зворотний, вказівний, присвійний та ін.)

4. Рід (якщо йому властивий).

5. Число (якщо властиве).

6. Відмінок.

7. Синтаксична роль.

Схема морфологічного розбору дієслова

1. Частина мови.

2. Неозначена форма (інфінітив).

3. Лексичне значення (назва фізичної дії, руху, розумової діяльності, стану, тощо).

4. Вид (недоконаний, доконаний).

5. Перехідне чи неперехідне.

6. Стан (активний, пасивний, зворотно-середній).

7. Час (теперішній, майбутній, минулий).

8. Спосіб (дійсний , умовний, наказовий).

9. Особа, рід, число.

10. Дієвідміна (І, ІІ).

11. Синтаксична функція.

Схема морфологічного розбору дієприкметника

1. Частина мови.

2. Початкова форма(називний відмінок чоловічого роду).

3. Від якого дієслова утворений (перехідного чи неперехідного).

4. Рід, число, відмінок.

5. Синтаксична функція.

Схема морфологічного розбору дієприслівника

1. Частина мови.

2. Від якого дієслова утворений (перехідного чи неперехідного).

3. Від якої основи (інфінітива ти теперішнього часу) утворений і за допомогою якого

суфікса.

4. Вид (доконаний, недоконаний).

5. Вказати дієслово-присудок, що пояснюється дієприслівником.

6. Синтаксична роль

Схема морфологічного розбору прислівника

1. Частина мови.

2. Вихідна форма (для означально-якісних, які мають ступені порівняння).

3. Розряд за значенням.

4. Ступінь порівняння.

5. Синтаксична роль.

Схема морфологічного розбору прийменника

1. Частина мови.

2. Група за походженням (похідний, непохідний).

3. Який за будовою (простий, складний, складений).

4. Від якої частини мови утворений (відіменний, прислівниковий).

5. Граматичне значення якого відмінка допомагає виражати.

Схема морфологічного розбору сполучника

1. Частина мови.

2. Група за морфологічним складом (прості, складні, складені).

3. Група за характером синтаксичних зв’язків (сурядний , підрядний ).

4. Група за вживанням (одиничні, парні, повторювані).

5. Які члени речення чи які речення сполучає.

Схема морфологічного розбору часток

1. Частина мови.

2. Розряд за значенням і функцією.

3. Словотворча чи формотворча.

Схема морфологічного розбору вигуків

1. Частина мови.

2. Розряд за значенням і функцією.

3. Від якої частини мови утворений.

НА ЗАМІТКУ!

12 3 4 5 Следующая ⇒