Артрологія.

Артрологія.

Суглоби людини вивчає наука артрологія (arthrologia, від грец. arthron –

суглоб).

I. До неперервних з’єднань (синартрозів) відносяться синдесмози, синхондрози та синостози.

1. Синдесмози (syndesmosis) або волокнисті з’єднання (junctura fibrosa) – це з’єднання за допомогою щільної волокнистої сполучної тканини, волокна якої зростаються з окістям. До синдесмозів відносяться:

а) міжкісткові перетинки (membranae interosseae) передпліччя і гомілки, міжреброві перетинки;

б) зв’язки (ligamenta) – (міжостьові, жовті, міжпоперечні, надостьові);

в) шви (suturae): зубчастий (вінцевий, стріловий, ламбдоподібний), лускоподібний (скронево-тім’яний), плоский (лобово-носовий, лобово-сльозовий, сльозово-верхньощелепний, серединний і поперечний піднебінні шви);

г) вклинення (gomphosis) (зубо-комірковий синдесмоз).

2. Синхондрози (synchondrosis) або хрящові з’єднання (junctura cartilaginea)– це з’єднання за допомогою волокнистої хрящової тканини. По тривалості свого існування: тимчасові (між епіфізами та метафізами, між крижовими хребцями, між трьома кістками тазового поясу); постійні (синхондрози черепа: клино-потиличний, клино-кам’янистий, кам’янисто-потиличний, клино-решітчастий синхондрози, реброво-груднинний синхондроз).

3. Синостози (synostosis) – з’єднання за допомогою кісткової тканини внаслідок скостеніння волокнистих або хрящових з’єднань.

II. Півсуглоби (hemiarthroses)або симфізи (symphysis)–це з’єднаннякісток за допомогою хряща, в якому є щілина, але суглобова капсула відсутня. Прикладом є міжхребцеві симфізи, лобковий симфіз. Лобковий симфіз у звичайному стані це – синхондроз, в похилому віці – синостоз, у вагітних жінок формується діартроз.

III. Перервні з’єднання (junctura synovialis)абодіартрози (diartrosis),або суглоби (articulatio).Це найбільш рухоме з’єднання між кісткам, для утворення якого необхідна присутність чотирьох облігатних (обов’язкових) структурних елементів, а саме:

а) не менше двох суглобових поверхонь (facies articulares), які вкриті гіаліновим хрящем (cartilago hyalina) і мають суглобову ямку (fossa articularis) та голівку суглоба (caput articulare);

б) суглобової капсули (capsula articularis), яка складається з волокнистої перетинки; волокнистого шару (membrana fibrosa; stratum fibrosum) та синовіальної перетинки; синовіального шару (membrana synovialis; stratum synoviale), який має синовіальні складки (plicae synoviales) і синовіальні ворсинки (villi synoviales);

в) суглобової порожнини (cavitas articularis), яка може містити суглобовий закуток (recessus articularis), синовіальну піхву (vagina synovialis) та синовіальну сумку (bursa synovialis);

г)синовії (synoviae) – це синовіальна рідина, яка зменшує тертя між суглобовими поверхнями під час рухів у суглобі. Синовіальний шар капсули суглоба закінчується на межі із суглобовим хрящем.г) синовіальна рідина (синовія), що розміщена в суглобовій порожнині (cavitas articularis).

Суглоби можуть мати і додаткові (факультативні) елементи, до яких належать:

а) зв’язки – ligamenta: extracapsularia, capsularia, intracapsularia;

б) суглобові диски – disci articulares;

в) суглобові меніски – menisci articulares;

г) суглобові губи – labra articularia;

д) перетинки – membranae;

є) синовіальні сумки – bursae synoviales;

ж) жирові складки – plicae adiposae;

з) синовіальні ворсинки – villi synoviales.

Класифікація суглобів:

І. По кількості зчленовующихся поверхонь (кісток):

а) простий суглоб (art. simplex) – синовіальне з’єднання, яке утворюється суглобовими поверхнями двох кісток (плечовий, крижово-клубовий суглоби тощо);

б) складний (art. composita) – з’єднуються суглобові поверхні трьох і більше кісток (ліктьовий, променево-зап’ястковий, надп’ятково-гомілковий суглоби тощо).

ІІ. За формою зчленовующихся суглобових поверхонь:

а) плоскі суглоби – art. plana (міжхребцеві ІІ шийний - ХІІ грудний);

б) кулясті – art. spheroidea (плечовий);

в) чашоподібний – art. cotylica (кульшовий);

г) циліндричний – art. trochoidea (променево-ліктьовий);

д) блокоподібний – ginglymus (міжфалангові);

є) еліпсоподібні – art. ellipsoidea (променево-зап’ястковий);

ж) гвинтоподібні – art. cochlearis (плечо-ліктьовий);

з) двовиростковий – art. bicondylaris (колінний);

і) сідлоподібний – art. sellaris (зап’ястко-п’ястковий суглоб великого пальця).

ІІІ. Залежно від функції, або за об’ємом рухів:

а) одновісні (articulationes uniaxiales) – циліндричний, гвинтоподібний, блокоподібний;

б) двоосьові (articulationes biaxiales) – еліпсоподібний, двовиростковий, сідлоподібний;

в) багатоосьові (articulationes multiaxiales) – кулястий, чашоподібний, плоский.

Функція суглоба є похідним від форми, тобто форма і функція взаємопов’язані.

Але можуть бути: малорухомі, важкорухомі (амфіартрози) – в цих суглобах можливе лише ковзання однієї кістки відносно другої (плоскі суглоби).

Чим більша конгруентність (відповідність) суглобових поверхонь (суглобова головка – суглобова ямка), тим менший об’єм рухів (амплітуда рухів) можливий у цьому суглобі. Це основний закон системи з’єднань (артросиндесмології).

У суглобах (articulationes) в залежності від будови (форма, розмір, зігнутість суглобових поверхонь, розташуваня зв’язок) з’єднувальних поверхонь рухи можуть здійснюватись навколо лобової; фронтальної осі (axis frontalis), стрілової; сагітальної осі (axis sagittallis) та вертикальної; прямовисної осі (axis verticalis).

Навколо лобової осі (axis frontalis) у суглобі (articulatio) можливе згинання (flexio) та розгинання (extensio).

Навколо стрілової осі (axis sagittallis) у суглобі (articulatio) можливі відведення (abductio) та приведення (adductio).

Навколо вертикальної осі (axis verticalis) у суглобі (articulatio) можливі обертання назовні; бічне обертання (rotatio externa; exorotatio; rotatio lateralis) та обертання досередини; присереднє обертання (rotacio interna; endorotatio; rotatio medialis), а також привертання (pronatio) та відвертання (supinatio).

Навколо усіх осей у суглобі (articulatio) можливе колове обертання (circumductio), при якому вільний кінець кістки чи кінцівки описує коло.

У суглобах (articulationes) деяких ділянок кінцівок (regiones membrorum) також можливі привертання (pronatio), відвертання (supinatio), протиставлення (oppositio) та зіставлення (repositio).

ІУ. Комбінований – два анатомічно ізольовані суглоби, які функціонують одночасно, як один суглоб (скронево-нижньощелепний, атланто-потиличний, бічні атланто-осьові, реброво-хребцеві, проксимальний і дистальний променево-ліктьові суглоби).

У. Комплексний(art. complexa) – наявність хрящового диска або меніска, який розташований між суглобовими поверхнями і розділяє порожнину суглоба на два відділи (колінний, груднинно-ключичний, скронево-нижньощелепний суглоби).

⇐ Предыдущая 1 2 34