І. Іменники приймають закінчення -а (у твердій та мішаній групах) і -я (в м’якій групі), коли вони означають:

І. Іменники приймають закінчення -а (у твердій та мішаній групах) і -я (в м’якій групі), коли вони означають:

1. Назви осіб, власні імена і прізвища, персоніфіковані предмети, явища: тесляра, вчителя; Петра, Сергія, Стельмаха, Ємця; Вітра, Мороза та ін. (персонажі казок).

2. Назви тварин і дерев: вовка, коня, дуба, ясеня.

3. Назви предметів: ножа, плаща, телевізора, олівця, стола (й столу).

4. Назви населених пунктів: Києва, Очакова, Ямполя.

Але: Кам’яного Броду, Кривого Рогу, Зеленого Гаю (складені назви з іменниковими закінченнями на -у,-ю).

5. Інші географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі, а також суфіксами присвійності: Дніпра, Дінця, Колгуєва.

6. Назви мір довжини, ваги, часу тощо: кілометра; грама, тижня (але віку, року),

назви місяців та днів: вересня, листопада (але листопаду – процес), понеділка;

назви грошових знаків: долара, червінця;

числові назви, слова, що стосуються порядку предметів при лічбі: десятка, мільйона, номера, параграфа.

7. Назви машин та їхніх деталей: комбайна, трактора, двигуна, поршня.

8. Терміни іншомовного походження, які позначають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їхні частини: атома, синуса, шківа тощо;

українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка, додатка, іменника, трикутника, числівника. Але: виду, роду, також синтаксису, складу.

ІІ. Закінчення -у (в твердій і мішаній групах) та -ю (у м’якій групі) мають іменники чоловічого роду на приголосний, коли вони означають:

1. Речовину, масу, матеріал: азоту, асфальту, бальзаму, воску, гіпсу, граніту, квасу, льоду, меду, піску, сиру, спирту (але хліба).

2. Збірні поняття: ансамблю, батальйону, вишняку, гурту, каталогу, кодексу, лісу, оркестру, полку, реманенту, рою, тексту, хору;

сюди належатьназви кущових і трав’янистих рослин: барвінку, бузку, звіробою, очерету, чагарнику, щавлю, ячменю (але вівса);

назви сортів плодових дерев: кальвілю, ренету, ренклоду та ін.

3. Назви споруд, приміщень та їхніх частин: аеропорту, вокзалу, даху, замку, каналу, коридору, комплексу, палацу, поверху, стадіону, універсаму,

але (переважно з наголосом на закінченні): бліндажа, гаража, куреня, млина, хліва; -а (-я) вживаються і в іменниках – назвах архітектурних деталей: карниза, еркера, портика; обидва закінчення

-(-я) та -у (-ю) приймають слова: моста й мосту, паркана й паркану, плота й плоту.

4. Назви установ, закладів, організацій: банку, інституту, комітету, профкому.

5. Переважна більшість слів із зазначенням місця, простору тощо: абзацу, байраку, лиману, майдану, світу, яру, але: берега, горба, хутора тощо, а також зменшені форми на -к: ліска, ставка, ярка.

6. Явища природи: вітру, вогню, граду, землетрусу, морозу, смерчу, туману, холоду.

7. Назви почуттів: болю, гніву, жалю, страху, суму.

12 3 Следующая ⇒