Література

План

Вступ

1. Основні етапи створення підприємства.

2. Вибір госпордарської діяльності підприємства. Визначення ринкової стратегії підприємства.

3. Характеристика основних джерел формування коштів підприємства та основних методів фінансування.

4. Мета та функції бізнес-планування. Характеристика бізнес-плану.

Висновки

Література

1. Започаткування підприємницької діяльності здійснюється відповідно до певної технології створення бізнесу, що є специфічною для кожного конкретного випадку і залежить від сфери вибраної діяльності. Одним із перших етапів заснування власного діла є пошук підприємницької ідеї.

Пошук привабливої ідеї бізнесу – це досить важке і відповідальне завдання підприємця, котрий має віднайти в ідеї можливість реалізувати свої знання і здібності. На цьому етапі виникає проблема: де і як шукати нову підприємницьку ідею.

Ідею можна взяти від:

ü споживачів (споживач по суті є вихідним пунктом формування ідеї нового продукту, або послуги);

ü працюючих фірм (аналіз діяльності діючих фірм дає змогу знайти нові можливості вдосконалення продукції, послуг і обгрунтувати концепцію власного бізнесу);

ü парламентів і урядів (діяльність парламентів і урядів, періодично оприлюднювати її результати також можуть бути джерелом нових підприємницьких ідей).

У процесі пошуку і вибору підприємницької ідеї необхідно оцінювати плани на успіх за практичної її реалізації. Оцінювання ідеї має бути комплексним, тобто її потрібно розглядати з різних поглядів:

1) рівня конкуренції на ринку відповідних товарів і послуг;

2) наявності споживачів та знання їхніх потреб зараз і в майбутньому;

3) виробничих можливостей фірми щодо продукування тих або інших необхідних ринку товарів;

4) реальних можливостей залучення фінансових коштів;

5) стабільності та гнучкості чинного законодавства в галузі господарювання підприємців;

6) компетенції , досвіду й управлінських здібностей бізнесменів.

Наука і практика розробили чимало методів творчого пошуку підприємницької ідеї:

Основні:

1) методи індивідуального творчого пошуку;

2) методи колективного пошуку;

3) методи активізації пошуку.

Наступним етапом створення власного підприємства є вибір типу підприємства і обгрунтування цілей підприємницької діяльності.

Як відомо підприємства (фірми) мають різну внутрішню виробничу та організаційну структуру залежно від галузевого підпорядкування, організаційно-правової форми і насамперед їхнього типу.

При створенні нового підприємства виникає необхідність визначити (вибрати) тип підприємства. Тип залежить від бажання підприємця вибрати певний спосіб процедури прийняття рішення. Таке рішення у приватному секторі можна приймати на колективній основі або на основі єдиноначальності. У зв’язку з цим вирізняють два типи підприємства:

· самокерована фірма (підприємство);

· підприємницька фірма (підприємство).

Самокерована фірма являє собою такий тип підприємницьких структур, де рішення щодо діяльності підприємства приймаються на колективній основі.

Підприємницька фірма належить до підприємницьких структур, де сам підприємець виконує функцію одноосібного прийняття рішень. Необхідно зазначити, що коли йдеться про тип підприємства, то мається на увазі спосіб прийняття рішень, але не форма власності.

Створення нового підприємства регламентується законами, постановами, законодавчими актами й судовою практикою. В Україні законодавчою базою для заснування нових підприємств зараз є насамперед Господарський кодекс Украіни, закони “Про підприємництво”, “Про власність”, “Про підприємства в Україні”, “Про господарські товариства”.

Приймаючи рішення про вибір тієї чи іншої організаційно-правової форми, підприємець перед усім повинен:

1) визначити потрібний йому рівень і обсяг можливих прав і обов’язків, що залежить від профілю та змісту майбутньої підприємницької діяльності, можливого кола партнерів, співвідношення найбільш доцільної форми організації підприємництва і можливостей, що надаються чинним законодавством. Одна справа, коли підприємець передбачає здійснювати низку одноразових підприємницьких проектів, зовсім інша – коли підприємницька ідея може бути зведена до довготривалого повторення певного виробничого циклу. Можливий інший випадок: підприємницька ідея може здійснюватися без тісної кооперації з партнерами (наприклад, організація консалтингової фірми) або для практичної реалізації потребує обов’язкової і добре налагодженої виробничої кооперації (наприклад, виробництво будь-якого багатокомпонентного виробу);

2) вирішити питання про форму створення статутного фонду засновуваного підприємства, що також залежить від конкретного змісту майбутнього підприємництва, власних можливостей, масштабів діяльності, рівня конкуренції у тій галузі, в яку підприємець має намір проникнути;

3) ретельно зважити і вибрати найбільш ефективну форму організаційної побудови підприємства, яке бажано створити і схему управління останнім, спираючись на зарубіжний та вітчизняний досвід підприємницької діяльності.

2.Відповідно до закону “Про підприємства в Україні можна заснувати:

1. приватне індивідуальне (сімейне) підприємство;

2. товариство з обмеженою відповідальністю (акціонерне товариство закритого типу);

3. акціонерне товариство відкритого типу.

Крім того закон дозволяє створення повного і змішаного (командитного) товариств, а також об’єднань підприємств. До цього переліку можна додати державні і муніципальні підприємства, а також ті, що функціонують на основі оренди і викупу майна трудовими колективами.

При створенні (заснуванні) підприємства або іншої підприємницької структури мають бути визначені конкретні цілі їхньої діяльності, тобто кінцевий стан господарювання, якого фірма сподівається досягти на певний момент у майбутньому.

Особиста мета підприємця може зводитись до бажання:

1) отримувати якомога більше грошей;

2) працювати творчо;

3) почувати себе комфортно;

4) привести у рівновагу складові елементи життя “ власні кар’єру і сім’ю, друзів тощо;

5) домогтися того, щоб колеги визнали його професіоналом, знавцем у вибраній сфері підприємницької діяльності.

Звичайно підготовлені і досвідчені підприємці ставлять перед собою і своїми фірмами не лише короткотермінові (поточні), а й перспективні цілі, тобто планують як тактику, так і стратегію свого становлення, функціонування і розвитку. Зокрема, тактика підприємця може полягати у тому, щоб на початковому етапі своєї діяльності накопичити певну суму власного капіталу, яка потім буде використана для організації, зокрема, виробництва нових меблів тощо.

У період започаткування або розвитку власного бізнесу кожний підприємець може вибрати перспективну спеціалізацію свого виробництва (сфери діяльності). На початку підприємницької діяльності такий вибір зробити непросто. Тому здійснення тактичних завдань і цілей виконую важливу функцію виходу на перспективні цілі.

Процес формування цілей підприємства має бути конкретним і передбачати:

виробництво наперед визначеної кількості певної групи товарів;

задоволення виявлених у певному регіоні потреб у конкретній сукупності товарів (продуктів, послуг);

обслуговування певної категорії клієнтів тощо.

Вибрані цілі мають бути реальними, формуватись і визначатись у певних показниках, максимально точно вимірюватись. До них можна віднести такі:

· прибутковість (обсяг прибутку, доходів від інвестованого капіталу, відношення прибутку до обсягу продажу тощо);

· продуктивність або ефективність (виробіток на одного працівника, витрати на виробництво одиниці продукції тощо);

· продукція (зміна номенклатури й асортименту, впровадження нових її видів);

· виробничі потужності (поточна величина, можлива динаміка у майбутньому);

· персонал (підвищення рівня кваліфікації, зниження плинності, поліпшення умов праці);

· ринок (обсяг продажу, частка участі на ринку тощо).

Нагромаджений вітчизняний і світовий досвід господарювання свідчить про те, що будь-який підприємець на початку свого шляху у сфері підприємницької діяльності має подолати “доріжку” кроків, спрямованих на формування власного бізнесу.

Отже основні етапи створення підприємства:

1) пошук і знаходження своєї господарсько-ринкової ніші на вітчизняному чи світовому ринку;

2) свідомий вибір форми підприємницької діяльності (індивідуальне або колективне підприємництво);

3) усвідомлення та розробка власної стратегії і тактики вибраного бізнесу, виходячи з загальної ситуації на ринку;

4) придбання засобів реалізації підприємницької ідеї – технічних засобів і предметів праці, найом необхідних працівників;

5) встановлення ринкової ціни на запропонований виріб (надану послугу);

6) започаткування конкретного виробництва, визначення каналів збуту власної продукції.

Успішне подолання цих кроків у цілому має засвідчити здатність конкретної особи до здійснення ефективної підприємницької діяльності і дає змогу безпосередньо наблизитись до практичної реалізації формальної акції - підготовки документів для заснування, державної реєстрації й ліцензування діяльності започаткованої власної фірми.

Під стратегією прийнято розуміти комплексну програму дій, яка забезпечує здійснення місії (генеральної мети) фірми і досягнення її множинних цілей.

Для того, щоб вибрати стратегію фірми, потрібно спочатку провести оцінку і аналіз існуючої стратегії. Залежно від того, на якій стадії життєвого циклу перебуває фірма, її керівництво може вибрати одну з базових стратегій.

Стратегію виживання – вона є захисною і використовується за кризового стану економічної діяльності підприємства.

Стратегію стабілізації – стратегію діяльності підприємства з урахуванням нестабільності (коливання) обсягу продажу своєї продукції і отримують величини доходів.

Стратегію зростання – найефективнішу стратегію стабільного зростання обсягу продажу, прибутку, капіталу.

3. Для здійснення бізнесової діяльності необхідно мати певний стартовий капітал. Капітал може існувати у матеріалізованій і ментальній формах (знання, вміння, здібності, “ноу-хау” розцінюють як специфічний товар, капітал).

Під капіталом розуміють матеріальні і грошові кошти, а також інтелектуальні напрацювання і організаторські навики, котрі використовують у професії виробництва і його обслуговування та є джерелом і засобом отримання прибутку.

Підприємницький капітал охоплює:

- усі технічні засоби виробництва (будівлі, споруди, устаткування, рухомий склад транспорту) використовувані підприємцем на законній підставі (не лише як об’єкти власності, а й на правах оренди, лізингу і ін.);

- матеріальні оборотні елементи виробництва (сировина і матеріали, пристосування і інструменти одноразового або короткочасного використання);

- оборотні кошти у грошовій формі (фонд оплати праці, кошти для придбання елементів оборотних фондів, фонди обігу, у тому числі грошові кошти на розрахунковому рахунку у банку);

- інтелектуальна власність (власна підприємницька ідея, спосіб виготовлення сировини або готової продукції – все те,що прийнято називати “ноу – хау”);

Організація нового підприємства будь якого типу неминуче зв’язана з наявністю достатнього капіталу. Початковим називають капітал, котрий вкладається у будь-яке власне діло з самого початку практичної реалізації підприємницького проекту.

Розмір початкового (стартового) підприємницького капіталу визначається на основі економічних розрахунків щодо конкретного проекту, розробленого стосовно прийнятої нової підприємницької ідеї. До можливих способів формування підприємницького капіталу належать:

перший – фінансові підсумки попередньої підприємницької діяльності, (власної або успадкованої);

другий – особисті заощадження (не лише у грошовій, а у речовій, товарній формі);

третій – позичкові кошти, тобто отримані в борг з певними зобов’язаннями (сплата встановленого відсотка за рік).

Третій спосіб формування початкового статутного капіталу має значне поширення на Україні, це так звані “зростання з нуля”. При цьому варто зазначити, що отримати кредит не так просто – потрібна тверда гарантія щодо його вчасного повернення. Такою гарантією може бути якість підприємницького проекту, точність економічних розрахунків, висока ймовірність значного ефекту, швидка оборотність і окупність капіталу.

Капітал будь-якої підприємницької структури поділяють на основний та оборотний.

Основний – всі технічні засоби виробництва.

Оборотний – охоплює все те, що проходить через підприємство і призначений для виробничого й особистого споживання або продажу на ринку.

Розподіл капіталу на основний та оборотний має практичне значення у зв’язку з різним за часом кругообігом і періодом повернення. Оборотний швидше щодо основного. Основний відшкодовується частинами у вигляді амортиз. Відрахувань в міру його зношування, то оборотний – відразу після виробництва та реалізації товару, його сплати споживачами.

Капітальні вкладення характеризують реальні інвестиції у відтворення основних фондів (фінансових активів) і на приріст матеріально-виробничих запасів. Капітальні вкладення уособлюють певну сукупність фінансових коштів, що органічно зв’язана з функціонуванням основного капіталу.

Отже, за абсолютною величиною капітал значно переважає капітальні вкладення, які в подальшому матеріалізуються в найбільшому елементі капіталу – технічних засобах виробництва.

4. В умовах ринкової економіки будь-яка більш-менш масштабна підприємницька діяльність зв’язана з господарським ризиком. Значна частина підприємців банкрутують через те, що не мають достатніх знань і навичок господарювання. Люба комерційна акція вимагає ретельної та грамотної підготовки до її здійснення.

Бізнес-план – ретельно підготовлений документ, котрий розкриває всі сторони будь-якого запроектованого комерційного заходу. Він дозволяє передбачити не лише всі заходи для реалізації нової ідеї, а й визначити необхідне фінансове забезпечення та можливість одержання доходу. Практично його можна вважати формою експертної оцінки діяльності та ефективне здійснення нової підприємницької ідеї.

До основних завдань розробки бізнес-плану належать:

- оцінка новизни і прогресивності підприємницької ідеї, її сильних та слабких сторін;

- визначення витрат, фінансових ресурсів і джерел фінансування;

- обгрунтування і вибір стратегії діяльності фірми, визначення концепції її рохвитку в період реалізації підприємницької ідеї.;

- оцінка кон’юктури ринку та рівня конкуренції, визначення ступеня можливого господарського ризику;

- пошук надійних партнерів для розробки й реалізації іноваційно-інвестиційного проекту;

- прогнозування (приблизні розрахунки очікуваних результатів реалізації нової підприємницької ідеї в перші та наступні 5 років).

Добре розроблений та обгрунтований бізнес-план є важливим підгрунтом так-званої бізнес-пропозиції, що використовується в процесі переговорів з партнерами, його використовують задля залучення надійних інвесторів і кредиторів.

Бізнес – план може бути розроблений за структурою:

1. Резюме: висновки (узагальнення ключових положень бізнес – плану).

2. Продукція (послуги фірми:опис та функціональне призначення.

3. Оцінка ринку збуту: покупці,місткість та динаміка ринку.

4. Конкуренція: основний конкурент, їх сильні та слабкі сторони переваги фірми порівняно з ними.

5. Виробничий план: виробничий процес, приміщення й ус-таткування,постачальники основних матеріалів.

6. Юридичний план:форма власності та правовий статус.

7. Стратегія фінансування, потреба у фінансуванні, повер-нення інвестицій.

Розробка бізнес-плану є процесом створення моделі підприємницької діяльності. Чим менше помилок буде зроблено за його обгрунтуванням, тим менша постане перед фірмою проблема у процесі реалізації.

Кожен конкретний план має свої особливості й не існує універсального бізнес-плану, але процес його складання має свою обов’язкову внутрішню логіку.

– вибір продукції (послуги), котра буде запропонована на ринку;

– дослідження зовнішнього середовища (у тому числі ринку) майбутнього бізнесу;

– обгрунтування і вибір місця розміщення майбутнього бізнесу;

– прогнозування обсягів і доходів від продажу продукції (послуг);

– визначення виробничих параметрів майбутнього бізнесу;

– розробка цінової і торговельної політики, вибір способів реклами і просування товарів до споживачів;

– обгрунтування вибору форми організації бізнесу, характеристика власників фірми, керівників, якості персоналу, оргструктури, системи оплати праці;

– опис потенційно можливих ризиків бізнесу;

– оцінка очікуваного прибутку та збитків;

– формування висновків, що відображають основні положення бізнесу.

Що стосується плану доходів і витрат інвестори звичайно вимагають провести аналіз і розрахувати точку беззбитковості, тобто визначити таку ситуацію, за якої загальні доходи від продажу продукції бізнесу повністю покривають усі витрати, що зв’язані з її виготовленням і реалізацією.

Література

1. С.Р. ПОКРОПИВНИЙ “Підприємництво”- К: 1998р. ст.47-60.

2. http://www.refine.org.ua/pageid-3594-1.html

3. http://agroua.net/economics/documents/category-62/doc-120/