ТЕМПЕРАМЕНТ

ТЕМПЕРАМЕНТ

1. Поняття про темперамент.

2. Тип вищої нервової діяльності та темперамент людини.

3. Характеристика основних типів темпераменту людини.

Індивідуальна спрямованість особистості проявляється не тільки в її спрямованості а і в динаміці її психічних процесів.

Якщо спостерігати за людьми, то можна помітити що вони відрізняються один від одного своєю поведінкою: по різному проявляються свої почуття, неоднаково реагують на подразники зовнішнього середовища.

Так, одні відрізняються врівноваженою поведінкою, діють обмірковано, не показують зовні свої почуття, інші ж за тих самих обставин нервують, емоційно збуджуються, виявляють бурхливі емоції з приводу незначних подій. Одні комунікабельні, легко вступають у контакти з людьми, життєрадісні, інші навпаки, замкнуті та стримані. І це все стосується суто зовнішніх проявів, незалежно від того яка ця людина розумна, які її прагнення та інтереси.

Такі індивідуальні особливості дістали назву "темперамент".

Темперамент – це вроджені форми поведінки, які проявляються в динаміці тонусі та врівноваженості наших реакцій на життєві впливи. Темперамент являє собою динамічну характеристику поведінки людини.

Виділяють три головні компоненти темпераменту, які виявляються в загальній активності індивіда, його моториці та емоційності.

Загальна активність індивіда полягає в тенденції самовираження, оволодіння та перетворення зовнішньої дійсності. Сукупність активності індивіда може бути різний – від млявості, інертності та пасивного споглядання – до найвищих рівнів прояву енергії, стрімкості дій.

Динаміка психічних станів актуалізується за допомогою моторики. Серед динамічних якостей рухового компонента слід виділити такі ознаки м’язового компонента руху, як швидкість, сила, різкість, ритм, амплітуда. Сукупність особливостей м’язової та мовленнєвої моторики легше піддається спостереженню і тому частіше, ніж інші показники, використовується для оцінки темпераменту.

Емоційність як компонент темпераменту являє собою комплекс властивостей, що характеризує особливості виникнення, перебігу і згасання різних почуттів, афектів та настроїв. Основними їх характеристика емоційності є вразливість, імпульсивність та емоційна лабільність (нестабільність).

Зазначені три компоненти темпераменту в актах людської поведінки утворюють єдність спонукання, дії та переживання.

Вчення про темперамент має свою історію.

Найдавніша теорія темпераменту була розроблена Гіппократом (460-377 до н.е.), який пов’язав типи темпераменту з гуморальним (рідина) фактором – співвідношенням між чотирма рідинами, які циркулюють у людському організму, - це кров, жовч, чорна жовч та слиз. На основі теорії Гіппократа поступово сформувалося вчення про темперамент – залежно від домінування в організмі людини тієї чи іншої рідини.

Так, при сангвінічному темпераменті в організмі переважає – кров, при холеричному – жовч, при меланхолійному – чорна жовч, а при флегматичному – флегма, тобто слиз.

Великий вплив має теорія темпераменту Е.Кречмера (1888-1964), який спробував визначити типи темпераменту через типи морфологічної конституції людини. Основна думка цього підходу є така, що люди з певним типом будови тіла мають певні психічні особливості та схильність до психічних захворювань.

Лептосоматик(слабкий, тіло), для якого характерні тендітна будова тіла, високий зріст, витягнуте обличчя, довгий ніс. Плечі вузькі, нижні кінцівки довгі та худі. Він назвав їх астеніками(слабкий).

Пікнік (товстий, повний) – велика кількість жирової тканини, надмірна повнота, малий або середній зріст, великий живіт, кругла голова на короткій шиї.

Атлетик(боротьба, сутичка) – добре розвинена мускулатура, міцна будова тіла, високий або середній зріст, широкі плечі та вузь стегна, випуклі кістки обличчя.

Диспластик (погано сформований) – будова безформна, неправильна. Індивіди цього типу характеризуються різними деформаціями будови тіла (наприклад, занадто високий зріст).

Наукове розв’язання питання основ темпераменту вперше дав І.П. Павлов у своєму вченні про типи нервової системи.

І.П. Павлов, доводячи наявність певної закономірності у прояві індивідуальних відмінностей, висунув гіпотезу, що в основі їх лежать фундаментальні властивості нервових процесів – збудження та гальмування, їх врівноваженість та рухливість.

Ці якості нервових процесів утворюють певні системи, комбінації, які й зумовлюють тип нервової системи.

І.П. Павлов визначив чотири основні типи нервової системи, близькі до традиційної типології Гіппократа.

1. сильний, врівноважений, рухливий тип – сангвінік;

2. сильний, врівноважений, інертний тип – флегматик;

3. сильний, неврівноважений тип – холерик;

4. слабкий тип – меланхолік.

рухливий

інертний

врівноважений

неврівноважений

Тип сильний

слабкий

Усі типи темпераменту можна охарактеризувати за такими основними якостями:

- лабільність – швидкість виникнення та протікання збудження і гальмування;

- сензитивність – визначається тим, яка сила впливу необхідна, щоб викликати в людини реакцію;

- реактивність – сила емоційної реакції на зовнішні та внутрішні подразники;

- активність – характеризується тим, наскільки людина активна під час подолання перешкод;

- темп реакцій – швидкість протікання психічних процесів;

- пластичність – гнучкість, легкість пристосування до нових умов.

- ригідність – інертність, нечутливість до зміни умов;

- екстраверсія – спрямованість особистості на довкілля, на оточуючих людей, предмети, події;

- інтроверсія – фіксація особистості на собі, на своїх переживаннях та думках, схильність до самоаналізу, замкненість;

- емоційна збудливість – характеризується тим, якої сили потрібен вплив, щоб викликати емоційну реакцію

Психологічна характеристика типів темпераменту:

Сангвінічному типу темпераменту притаманні висока нервово-психічна активність, різноманітність та багатство міміки і рухів, емоційність, вразливість і лабільність. Водночас переживання сангвініка неглибокі, а його рухливість при негативних виховних впливах призводить до втрати необхідної зосередженості, до поспіху, а іноді до поверховості.

Для холеричного типу темпераменту характерні високий рівень нервово-психічної активності та енергії дії, різкі рухи, а також сила, імпульсивність і яскрава виразність емоційних переживань. Якщо немає адекватного виховання, в рисах поведінки холерика можуть закріпитись такі риси, як нестриманість, гарячковість, нездатність до самоконтролю в умовах підвищеної емоційності.

Меланхолічний темперамент пов’язується з низьким рівнем нервово-психічної активності та приглушеністю моторики й мовлення, значною емоційною реактивністю, глибиною і стійкістю почуттів при слабкому зовнішньому їх виявленні. Тому за недостатнього виховного впливу в меланхоліка можуть розвинутися підвищена емоційна вразливість, замкненість і відчуженість, схильність до тяжких внутрішніх переживань, які не відповідають об’єктивній дійсності.

Флегматичний темперамент характеризується такими ознаками поведінки, як низький рівень активності та невміння переключатись, повільність і спокій у діях, міміці та мовленні, рівність, повільність, глибина почуттів і настроїв. При неадекватному вихованні у флегматика можуть розвинутися такі негативні риси, як млявість, збідненість та слабкість емоцій, схильність лише до звичних дій.

Зазначені психологічні характеристики діяльності й поведінки властиві людям з так званим "чистим" типом темпераменту, але такі типи в житті трапляються рідко. У більшості людей поєднуються риси різних типів темпераментів, тобто слід говорити про змішаний тип темпераменту.

Риси темпераменту є вродженими та спадково зумовленими, як і властивості нервової системи, що складають їх фізіологічну основу. Проте особливості прояву кожного типу темпераменту з віком можуть змінюватись.