Словники у діловому мовленні, типи словників

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Донбаський державний технічний університет

Кафедра української мови

Словники у діловому мовленні, типи словників

Реферат

студента групи ГІ – 10-1

Князева Кирила Ігоровича

Алчевськ – 2011

План

1 Вступ

2 Тлумачні словники

3 Перекладні словники

4 етимологічні словники

5 историчні словники

6 діалектні словники

7 частотні словники

8 фразеологічні словники

9 синонімічні словники

10 довідкові лінгвістичні словники

11 Висновки

12 список літератури

Вступ

Лексикологія і фразеологія (наука) тісно пов'язані з лексикографією (відгрец. lexis - слово і grapho - пишу).

Лексикографія - одна із прикладних (тобто мають практичне призначенняі застосування) наук, що входять у сучасну лінгвістику. Це теорія і практика складання різних мовних словників, значить, це наука про словники, про те, як їх найбільш розумно робити, разом з тим це та сама практика складання словників.

Зрозуміло, що не можна складати словники, не розуміючи, що таке слово, як воно живе і як воно «працює» в нашій мові. Але ми вже знаємо, що слова вивчаються лексикологіею. Ось чому лексикографія дуже тісно пов'язана з лексикологіею і залежить від неї. У той же час укладачі словників,вдумуючись в слова, їх значення, їх «поведінка» в мові, збагачують науку про слово новими спостереженнями та узагальненнями. А це означає, що не тільки лексикографія залежить від лексикології, а й лексикологія залежить від лексикографії. Ці дві науки припускають один одного.

Для того щоб повніше і правильніше зрозуміти, чим займаються лексикографи

(укладачі словників), потрібно познайомитися з результатами їх праці, тобто словниками.

Таким чином, лексикографія - це наукова методика та мистецтвоскладання словників, практичне застосування лексікологіческой науки,надзвичайно важливе як для практики читання іншомовної літератури і вивченнячужої мови, так і для усвідомлення своєї мови в його теперішньому і минулому.

Типи словників вельми різноманітні.

Перш за все доводиться розрізняти лінгвістичні словники і нелінгвістичні. Перші збирають й описують під тим або іншим кутом зору лексичні одиниці мови (слова та фразеологізми). Особливий підтип лінгвістичних словників становлять так звані ідеографічні словники, що йдуть від поняття (ідеї) до вираження цього поняття в слові або словосполученні. У нелінгвістичних словниках лексичні одиниці (зокрема - терміни, однослівні і складові, і власні імена) служать лише відправною точкою для повідомлення тих чи інших відомостей про предмети і явищах позамовної дійсності. Зустрічаються і проміжні різновиди словників. Крім того, кожен словник може бути віднесений або до «загальних», або до «спеціальних».

Прикладами загальних лінгвістичних словників можуть служити звичайні тлумачні і перекладні словники, що охоплюють з тим або іншим ступенем повноти всю лексику, існуючу в загальнонародному вживанні.

Спеціальний лінгвістичний словник розробляє якусь одну область лексики, інколи достатньо широку (наприклад, фразеологічний словник, словник іншомовних слів), і бувало, що досить вузьку (наприклад, словник особистих імен, які давали новонародженим). Загальний нелінгвістичний словник - це загальна енциклопедія (наприклад, Вікіпедія-Велика Радянська Енциклопедія). Спеціальний нелінгвістіческій словник - це спеціальна (галузева) енциклопедія (медична, юридична тощо) або ж короткий словник тієї чи іншої

(зазвичай - більш вузької) області знання, або біографічний словник діячів тієї чи іншої галузі (письменників, художників і т.д.), або ж тієї чи іншої країни (словник-довідник типу «Who is who »).

Тлумачним словником називають такий, головним завданням якого є тлумачення значень слів (і фразеологізмів) будь-якої мови засобами самої цієї мови. Тлумачення дається за допомогою логічного визначення концептуального значення (наприклад, розжаритися - нагрітися до дуже високої температури; рекордсмен - спортсмен, який встановив рекорд), за допомогою підбору синонімів (настирливий - докучливий, нав'язливий) або у формі вказівки на граматичне відношення до іншого слова (прикривання-дія за значенням дієслів прикривати і прикриватися). У деяких тлумачних словниках значення слів розкриваються в потрібних випадках за допомогою малюнків.

Емоційні, експресивні і стилістичні конотації вказуються за допомогою спеціальних послід ( «неодобр.», «презри.», «шутл.», «Іронія.», «Книжковій.», «Разг.» І т. п.). Окремі значення у міру потреби і можливості (в залежності від обсягу словника) ілюструється прикладами --типовими сполученнями, в яких бере участь дане слово (наприклад, праска розжарилась, атмосфера загострилася - де дієслово виступає вже в переносному значенні: "стала напруженою"), або ж (особливо в словниках більшого обсягу) цитатами з авторитетних письменників. Як правило, тлумачні словники дають також граматичну характеристику слова, серед яких: частина мови, граматичний рід іменника,вид дієслова і т. д. і приводячи в потрібних випадках крім «представницької»,або «словникової», і деякі інші граматичні форми даного слова. Тією чи іншою мірою вказується і вимову слова (наприклад, в російських тлумачних словниках - наголос), іноді повідомляються і різні інші,додаткові відомості.

Зазвичай тлумачні словники є словниками сучасної літературної мови. Деякі з них носять строго нормативний характер, тобто відбирають тільки факти, які повністю відповідають літературній нормі, рекомендують ці факти як єдино «правильні» і відсікають все, що хоча б трохи відхиляється в бік просторіччя. Типовим прикладом може служити академічний словник французької мови (Dictionnaire de I'Academie Franзaise). Для багатьох інших тлумачних словників характерно більш широке розуміння літературної мови і, відповідно, включення до словника розмовної і навіть просторічної лексики (крім лише вузькообласних, діалектних, вузькопрофесійних елементів). До цього типу відносяться обидва останніх академічних словника російської мови - 17 --томний «Словник сучасної української літературної мови» Академії наук СРСР (1950-1965) і 4-томний «Словник російської мови» (1957-1961), а такожоднотомний «Словник російської мови» С. І. Ожегова (9-е испр. і доп. виданняпід ред. Н. Ю. Шведової 1972 р.), який дуже корисний для практичних цілей, і більш ранній «Тлумачний словник російської мови» колективу авторів під ред. Д. Н. Ушакова (4 томи, 1935-1940). Особливе значення для російської лексикографії має, звичайно, 17-томний академічний «Словник сучасної російської літературної мови ». Він включає більше 120 тис. слів. У 1970 р.він відзначений Ленінською премією.

Інший характер носить знаменитий, не раз перевидавалися «Тлумачнийсловник живої великоруської мови "В. І. Даля (4 томи, перший вид. 1863-1866 рр..), В достатку включає обласну та діалектну лексику середини 19 століття і щодо повноти охоплення цієї лексики і великої кількості народних виразів досі неперевершений. Він включає близько 200 тис.слів літературної мови та діалектів. З 1965 р. почав виходити «Словник російських народних говірок » за редакцією Ф. П. Філіна, в якому представлені діалектна лексика і фразеологія всіх російських говірок 19-20 століть.

Головне завдання тлумачного словника - витлумачити значення слів та їх застосування в мові, відмежувати правильне від неправильного, показати зв'язок слів зі стилями мови, дати читачеві відомості про особливості відмінкових, родових, заставних, видових та інших граматичних форм слова; попутно вказується, як слова пишуться і вимовляються.

Тлумачні словники, як правило (але не завжди), виявляються і нормативними, тобто пояснюють слова відповідно до вимог літературно-мовних норм (норма стосовно мови - це вироблене за участю літературиі прийняте суспільством як обов'язковий правило, що регулює застосування слова в мові, його написання, вимова і наголос). Так, усі перераховані тлумачні словники російської мови - нормативні, за винятком «Тлумачного словника живої великоруської мови" В.І. Даля.

Т лумачним словником протистоять перекладні, найчастіше двомовні (скажімо, російсько-англійський та англо-російська), а іноді багатомовні. У перекладних словниках замість тлумачення значень на тому ж мовою даються переклади цих значень на іншу мову, наприклад, загостриться - become heated, настирливий - importunate, troublesom. Залежно від того, призначений чи словник як посібник. під час читання (слухання) тексту чужою мовою, або як допомога при перекладі з рідної мови на чужій, його бажано будувати по-різному.

Так, російсько-англійський словник для англійців може давати менше відомостей на

«правому» (тобто англійською) боці, ніж їх дає російсько-англійський словник, призначений для росіян. Наприклад, перекладаючи російське звернення, словник для англійців може просто перелічити всі можливі англійські еквіваленти

(address, appeal; conversion; treatment, circulation і т. д.), так як англійцю відомі смислові відмінності між цими англійськими словами; в словнику ж для росіян доведеться вказати, що address і appeal це

'звернення до ...', причому appeal це "звернення' у значенні 'призив '; що conversion це" звернення до віри "і т. п., що treatment це 'поводження з ...',' поводження з ким-небудь ', a circulation' обіг товарів, грошей і т. п. '; крім того, доведеться вказати, з якими приводами вживаються ці англійські іменники, навіть вказати місце наголосу (address і т. п.), тобто забезпечити англійські еквіваленти багатьма роз'ясненнями, які допоможуть правильно застосувати їх, переводячи текст зі словом звернення з рідної російської мови на іноземну англійська. Ясно, що в англо-російському словнику картина відповідно зміниться. У словнику, розрахованому на росіян, російська частина буде менш докладної, але в словнику, призначеному для англійців, доведеться докладно вказувати відмінності в значеннях і у вживанні російських еквівалентів, забезпечувати їх граматичними посліду, вказувати наголос і т.д. Добрий переказний словник повинен містити також стилістичний послід і особливо відзначати випадки, коли переводить еквівалент є неточним в стилістичному відношенні. Переклад слів завжди представляє велику трудність, тому що обсяг значення слова в різних мовах часто не збігається, переносні значення в кожній мові розвивається по-своєму. Так, в російському сон означає і «сон» (стан сну) і

«сновидіння», а в чеському перший відповідає spanek, а другий - sen, аналогічно в англійському розрізняють sleep і dream, slumber; в німецькому Schlaf і Traum. Навпаки, важливе для російської мови відмінність дієслів йти і їхати не отримає відображення в перекладі на болгарську мову, де буде спільний дієслово Іда, ідвам, і французька, де arriver - і йти, і їхати і т.п.

Перекладні словники можуть бути двомовними (російсько-французький, англо-російський і т.п.) і багатомовними. До таких належить складений А. І В. Попова «Словник на семи мовах (французько-німецько-англійсько-італійсько-іспансько-португальсько-голладських-російська)», що вийшов у світ в 1902 р. Теоретичне і практичне значення подібних словників дуже невелика.

Значно важливіше багатомовні спеціальні словники, що дають переклад будь-якої галузевої термінології на ряд мов, наприклад, випущений в Росії в

1881 «Кишеньковий російсько-англійсько-французько-італійсько-датська і норвезько-латиський морський словник ». Останнім часом досить широкого поширення набули короткі багатомовні словники з підбором найбільш уживаних слів і виразів. Прикладом може бути «Слов'янський розмовник», випущений в Софії в 1961 р.. У ньому наведено привітання

( «Здрастуйте!» І под.), Застереження ( «Бережіться!"), Слова для бесіди на побутові теми в гостях, у магазині, на пошті і т.д. російською, сербохорватської, болгарською, польською і чеською мовами. Багатомовні словники можуть мати різну цільову установку. Так, в 18 і початку 19 століття були поширені «каталоги мов», де до даному слову підбиралися всі відомі переклади на будь-які мови; пізніше цей тип став більш вузьким і практичним, об'єднуючи переклади або на групу споріднених мов, або на групу мов однієї географічної місцевості на допомогу туризму та подорожей.

До загальних словників ми віднесемо також словники, що розглядають (в принципі)всю лексику, але під яким-небудь специфічним кутом зору. Такі, зокрема, словотворчі (дериваційні) словники, що вказують членування слів на складові їхні елементи, тобто дають довідки про морфологічний склад слова. Прикладом може служити «Шкільний словотворчий словник » З.А. Потіхі (1964р.). А далі етимологічні словники (однієї мови або групи споріднених мов), що містять відомості про походження та первісної мотивації слів. Короткі етимологічні словники звичайно обмежуються приведенням для кожного слова однієї етимології, уявляється авторові словника найбільш вірогідною. У більш великих і солідних словниках, як правило, наводяться відповідності в споріднених мовах і викладаються «контроверзи», тобто суперечки вчених, що стосуються етимології тих або інших слів, даються короткі зведення запропонованих гіпотез і їх критична оцінка. У етимологічні словники прийнято включати і слова, етимологія яких залишається неясною .

Прикладом етимологічних словників можуть служити «Етимологічний словник російської мови » О. Преображенського,« Russisches etymologisches Wцrterbuch »

М. Фасмера, який з 1966 р. почав виходити в російському перекладі. Для практичних цілей може бути корисний що вийшов в 1961 р. «Короткий етимологічний словник російської мови» Н.М. Шанського, В.В. Іванова та Т.В. Шанська.

Від етимологічних словників слід відрізняти історичні словники, які, в свою чергу, представлені двома різновидами. У деяких з них ставиться мета - простежити еволюцію кожного слова і його окремих значень протягом письмово засвідченої історії відповідної мови, зазвичай аж до сучасності (або якогось відрізка цієї історії, теж аж до сьогодення). Прикладами словників цього типу можуть служити «великої Оксфордський словник» англійської мови,німецькі словники - розпочатий братами Грімм і словник Г. Пауля, великий словник Шведської академії та деякі інші. До другої різновиди історичних словників слід віднести словники стародавніх періодів історії відповідної мови, наприклад «Матеріали для словника давньоруської мови» (у трьох томах) філолога та етнографа Изм. Ів. Срезневського, виданий в 1893-1903гг., а додатки до нього в 1912 р., а також словники окремих письменників минулого (в тому числі і недавнього минулого) або навіть окремих пам'ятників.

Попередниками історичних словників були азбуковнікі, лексикон і так звані прітекстові словники: вони містилися прямо при текстах і в них пояснювалися слова тільки даного конкретного тексту. Сутність історичного словника Л. В. Щерба свого часу охарактеризував наступним чином:

«Історичним в повному розумінні цього терміна був би такий словник, що давав би історію всіх слів протягом певного часу, причому вказувалося б не тільки виникнення нових слів і нових значень, а й їх відмирання, а також їх модифікації ».

Знайомство з історичними (як і з етимологічним) словниками дозволяє з'ясувати історію слів і виразів сучасної мови, заглянути в їх «Біографію». Так, наприклад, відкривши словник І. І. Срезневського, можна дізнатися, що такі однокорневі та близькі за значенням сучасні слова, як працівник, робітник, робочий (про особу), походять від слова раб, зазнавши тривалу еволюцію у своїх значеннях. Тепер колишній зв'язок зі словом раб цих та інших однокорневих слів ніким безпосередньо не усвідомлюється, наприклад: робота - рабство, неволя ... (т. 3, с. 2 зазначеного словника); работаю, працюю - бути в рабстві, в неволі ... (т. 3, с. 4); работ'нік' - раб, невільник ... (т. 3, с. 5); работ'ніца - служниця,раба ...; работ'ний - що відноситься до рабства ...; раб - слуга, невільник ...

(т. 3, с. 5) і т. д. Ці та інші слова з таким же коренем забезпечені прикладами з давніх пам'яток писемності.

Інший різновид історичного словника - це словник письменника.

Словник письменника чи окремого пам'ятника повинен бути вичерпним, тобто повинен а) включати абсолютно всі слова, вжиті у творах ( також у збережених листах і т. д.) даного письменника і б) вказувати все що зустрілися форми цих слів. Зазвичай такий словник не тільки ілюструє цитатами з тексту всі виділені значення і відтінки значень, але й дає

«адреси» усіх випадків вживання слова (наприклад, тому, сторінку, рядку для кожногого випадки вживання). Якщо подібним чином будується словник не одного письменника, а цілого періоду в історії мови, такий словник виявляється вичерпним для цього періоду, або так званим «тезаурусом». Хорошим прикладом словника письменника може служити «Словник мови Пушкіна» (т.1-4, АН СРСР, М, 1956-1961), за кордоном створені словники

Шекспіра, Гете та інших великих літераторів. Такі словники дуже потрібні науці для того, щоб можна було повніше і правильніше зрозуміти, як розвивається так звана мова художньої літератури, тобто той стиль загального літературної мови, який обслуговує художню творчість, словесне мистецтво. Перш за все складаються словники за творами найбільш великих письменників і поетів, які мають національне значення в розвитку культури.

Особливе місце займають Діалектологічної, або діалектні словники.

Діалектний словник може бути диференціальним, тобто який містить лише діалектну лексику, що відрізняється від загальнонародної, або повним, що охоплює в принципі всю лексику, існуючу в діалектній мові - як специфічну для даного діалекту, так і збігається з лексикою загальнонародної мови. Крім того, він може бути або словником одної говірки (навіть говірки одного села), або словником цілої групи близьких говірок, що розглядаються як один діалект, або, нарешті, порівняльним словником багатьох або навіть усіх територіальних діалектів будь-якої мови. До Діалектологічного (в широкому сенсі) відносяться словники сленгу і арго. Прикладами словників, що включають лексику одного діалекту, можуть бути деякі старі діалектні словники, такі, як «Матеріали для пояснювального обласного словника Вятських говірок» М. Васнецова (1908 р.), «Смоленський обласної словник» В. Добровольського (1914 р .), і нові: «Словник сучасної російської народної говірки» під ред. І.А. Оссовецкого, в якому дана лексична система одного з говірок (дер. Деуліно) Рязанської області, «Псковський обласний словник з історичними даними», який почав виходити з 1967 р.;

«Словник російських старожільческіх говірок середній частині басейну р.. Обі »і подібні. Словники, що включають різні діалекти мови, представлені «Досвідом обласного великоруського словника» Академії наук (1852 р.), «Тлумачного словника живої великоруської мови" В. Даля, «Словником російських народних говірок» та подібними.

Цікавий і порівняно новий тип словників - частотні словники. Їх завдання - показати порівняльну частоту вживання слів мови в мові, що практично означає в деякому масиві текстів. Прикладами частотних словників є «The Russian Word Count» (Detroit, 1953) Йоссельсона,складений на основі даних статистичного аналізу вживання близько одиного мільйона слів, і «Частотний словник сучасної російської літературної мови », складений Е. А. Штейнфельдт та опублікований у Талліні в 1963 Словник містить 2500 найбільш уживаних слів, вибраних з сучасних текстів (художньої літератури для дітей і дорослих, п'єс, радіопередач, газет) загальним обсягом у 400 тисяч слововживань. Найважливішими частинами словника є: 1) загальний список слів, розташованих упорядку зменшення частоти, із зазначенням за кожним словом абсолютної кількості зустрічі випадків його вживання; 2) список по частинах мови із зазначенням (правда, не для всіх частин мови) частоти окремихг раматичних форм (наприклад, слово рік зустрілося 810 разів, у т. ч. 684 рази в од. і 126 разів під мн. числі, 111 разів в імені., 244 рази на родить, п.і т. д.); 3) загальний список слів за алфавітом із зазначенням частоти (для омонімів - окремо по частинах мови; наприклад, союз а зустрівся 3442 рази,частка а - 578 раз, вигук а - 54 рази). Крім названих вище словників існують і інші. Наприклад, »Підрахунок російських слів» Х. Джоссельсона,

«Частотний словник німецької мови» Ф. Кедінга, «Порівняльний частотний список першої тисячі слів англійської, французької, німецької та іспанської мов » Х. Ітона. Частотні словники дозволяють робити дуже цікаві висновки про функціонування в мові слів і граматичних категорій мови. Вони мають також велике практичне значення, зокрема для раціонального відбору лексики на різних етапах навчання даної мови тих, для кого віна не є рідною. Таким чином, розвиток математичних, перш за все статистичних методів вивчення мови породило частотні словники, слова в яких отримують числової, статистичний показник, тобто цифрові відомості про те, як часто застосовується те чи інше слово в мові.

Чисто практичні цілі переслідують орфографічні й орфоепічні словники, що вказують «правильне» (тобто відповідає прийнятій нормі) написання слів та їх форм або, відповідно, їх «правильне» вимову.

Найбільшого поширення набули орфографічні словники, що дають відомості про правильне написання слів. Орфоепічні словники вказують правильну вимову слів. Наприклад, словник-довідник «Русское літературна вимова і наголос» Р.І. Аванесова і С.І. Ожегова.

Серед спеціальних лінгвістичних словників великий інтерес представляють різні фразеологічні словники. Вони бувають переказними (наприклад, англо-російський фразеологічний словник А. В. Куніна) і одномовними, що дають тлумачення значень фразеологізмів засобами тіеї ж самої мови. До цього останнього типу належить, зокрема, «фразеологічний словник російської мови» під ред. А. И. Молоткова (М., 1967), що включає 4000 словникових статей, а також більше старий, але не втратив своєї цінності словник М. І. Міхельсона, широко що дає і іншомовні паралелі до російських фразеологізмів, а також довідки про походження фразеологізмів, про їх первісної мотивації тощо. Матеріалом фразеологічних словників є не слова, а фразеологічні звороти. Такі словники є у всіх мовах. У російському найбільш поширені: «Крилаті слова» С.В. Максимова (ряд видань) і Н.С. і М.Г. Ашукина (М., 1960) і раніше згадуваний «фразеологічний словник російської мови».

Різновидом фразеологічних словників є словники «крилатих слів », тобто ходових цитат з літературних творів, афоризмів визначних людей та інших фразеологізмів, головним чином книжкового вжитку, що мають літературне джерело. Зазвичай в словниках такого роду велике місце займають «крилаті фрази», що увійшли в культурний обіг багатьох народів, у тому числі й такі, які нерідко цитуються в іншомовної формі, на тій мові, на якому вони були вперше сформульовані.

Найбільш відомим словником «крилатих слів», що послужило значною мірою зразком для всіх інших, був вийшов ще у 1864 р. словник Г. Бюхмана «Geflugelte Worte» (з тих пір десятки разів перевидавалася).

Найбільш вдалим з російських словників цього типу можна вважати словник Н. С.і М. Г. Ашукина. Особливий різновид фразеологічних словників складають словники народних прислів'їв та приказок, наприклад, «Прислів'я російського народу », зібрані В. І. Далем (1-е изд.: М. 1862; 4 изд.: М. 1957), або

«Mudroslovi narodu slovanskeho ve pnslovich» Ф. Челаковського --порівняльний словник прислів'їв всіх слов'янських народів, з окремими паралелями і з неслов'янських мов (1-е изд.: Прага, 1851).

З інших спеціальних лінгвістичних словників згадаємо словники синонімів,антонімів, омонімів, іноземних слів, словники скорочень, різнісловники власних імен, словники рим. Серед двомовних спеціальних словників відзначимо словники так званих «хибних друзів перекладача», тобтослів, близьких у будь-яких двох мовах за звучанням і написанням, але розходяться за значенням (наприклад, в болгарському гора значить 'ліс', а зовсім не 'гора', в англійському magazine - 'журнал', а не 'магазин', в українському потворний - 'гарний', а не 'потворний', або в німецькому kalt-'холодний',а схоже італійське caldo значить 'гарячий, теплий').

Більш докладно зупинимося на словниках синонімів. «Словник синонімів російської мови» 3. А. Александрової (М., «Радянська енциклопедія», 1969), який містить близько 9 тисяч синонімічних рядів.

Інститутом російської мови АН СРСР випущений у світ двотомний «Словник синонімів російської мови » під редакцією А. П. Євгеньєва (Л.« Наука », 1970 -

1971). Словник містить 4148 словникових статей (1958 в I т. і 2190 - в II).

Синоніми об'єднані в одну словникову статтю на основі єдності виражаєтьсяпоняття. У словникової статті є вказівки на особливості сполучуваностісинонімів, відтінки їх значення, сферу вживання, стилістичне забарвлення.

Наприклад:

Вийняти, дістати, витягувати, витягнути (розм.), витягнути (розм.), вивудити

(розм.).

Несов.: виймати, діставати, витягувати, витягати, витягувати,вивуджувати.

(з чого, з-під чого, через що Взяти) те, що знаходиться всередині, углибині чого-небудь. Вийняти - взяти зсередини чого-небудь; дістати - взятиназовні звідки-небудь; витягти - слово літературної мови; витягнути употр. впобутово-побутової мови; витягнути употр., коли треба вказати, що діявідбувається повільно, поступово або з деяким ускладненням; вивудити --дістати те, що потрібно, з глибини чого-небудь, слово має жартівливий,іронічний характер (стор. 200).

Тлумачення синонімів супроводжується численними прикладами їх вживання, взятими з мови художньої літератури від Пушкіна до наших днів і з публіцистичних та наукових творів.

Такі словники мають велике практичне значення при вивченні як рідної, так і іноземної мови. Поряд з великими спеціальними синонімічними словниками дуже корисні короткі, типу навчальних посібників,синонімічні словники, подібні «Короткий словник синонімів російської мови »В. Н. Клюепон (1956 р. і 1961 р.),« Короткий словник синонімів англійської мови »І. А. Потапової (1957),« Короткий словник синонімівфранцузької мови »Л. С. Андріївської-Левенстерн і О. М. Карлович (1959 р.)та іншим.

Дуже цікавий «Словник іншомовних виразів і слів, вживаються вросійською мовою без перекладу »А. М. Бабкіна і В. В. Шендецова (М.,« Наука »,

1966). У двох книгах словника не тільки наводяться іншомовні слова,вживаються без перекладу (a propos, франц. - до речі, до випадку; allright, англ. - Все в порядку; alma mater, лат. - Шанобливе найменуваннястудентами свого університету), а й подано численні приклади їхвживання.

Особливу групу складають довідкові лінгвістичні словники, в яких дається не пояснення значення слова або особливостей його вживання і походження, а наводяться різного роду довідки про слово як мовної одиниці. Власне кажучи, довідковий характер мають і інші словники, впершу чергу толкові, але в даному випадку виділяються ті словники, уяких довідкова функція є основною, для них важливо не пояснити слово, а дати про нього ту чи іншу довідку лінгвістичного характеру.

Такі словники слід відрізняти від нелінгвістіческіх спеціальних довідкових словників типу Великої Радянської енциклопедії, «Словника літературних термінів »і т. п., і яких пояснюються не слова, а поняття,предмети, явища, названі цими словами, довідки даються не про слова (походження, склад і т. п.), а про самі предмети, поняття, явища.

Лінгвістичні довідкові словники можуть бути різного типу в залежності від характеру довідок.

Цікавий матеріал про морфологічний склад слова дають і так звані зворотні словники, де слова розташовані не в порядку початкових букв, а впорядку кінцевих, так, наприклад, у «зворотному словнику сучасної російської мови »(1958 р.) X. X. Більфельдта слова розташовуються так: а, ба, баба,жаба, Лаба і т. д. - по «зворотного алфавітом», тобто рахуючи з кінця слова, а не з його початку. Подібні словники дуже корисні для підрахунку словникового заповнення граматичних моделей (наприклад, слів з суфіксами-ик-,-чик-,

-щик-,-ар-,-ня-,-ба-і т. д.), для фонетичної статистики фіналі, т.е.-решт слів, а також і для пошуків потрібної рими, в чому ці зворотні словники перехрещуються із словниками рим. Однак обмеження подачі слова тільки в основній формі (іменники в називному відмінку однини, дієслова в інфінітивом і т. п.) звужує пошуки рими, яка може бути пов'язана з іншими формами слова.

Словник іноземних слів дає коротке пояснення значень і походженняіншомовних слів, вказує мова-джерело (остання обставина зближуєсловники іноземних слів з етимологічним).

Початок створення таких словників було покладено за Петра I, за вказівкоюякого було складено рукописний "Лексикон вокабули новим за алфавітом".

Цей словничок містив 503 слова. В словнику слова зі сфери військовогомистецтва, мореплавства, дипломатії, адміністрації. При словах на літери А,

Б, В, Г зроблені власноручні поправки Петра (1725 р.).

Відомі словники XIX ст.: "30 000 іноземних слів" А. Д. Міхельсона (М.,

1866); "Тлумачний словник іншомовних слів" М. Дубровського (М., 1866).

Цікаво, що в першому виданні словника А. Д. Міхельсона - 30 000 слів, ачерез 20 років (у виданні 1885 р.) - вже 115000: позначилося занадто широкевведення в словник спеціальної термінології.

Із сучасних словників найбільш відомий "Словник іноземних слів" підредакцією І. В. Лехіна, С. М. Локшина, Ф. Н. Петрова (гол. ред.) та Л. С.

Шаумяна (6-е изд. М., 1964,. 23 000 слів). Його публікація почалася в 1939р.

Словник Л. П. Крысина (2-е изд., доп. М., 2000) містить близько 25 000слів і словосполучень, що ввійшли в російську мову головним чином у XVIII-XXст. (деякі - у більш ранній час), а також утворених українськоюмовою від іншомовних основ. Він є першим філологічним словникоміншомовних слів, тобто таким, в якому описуються властивості слова, а непозначається їм речі: його походження, значення в сучасній російськіймовою, а також вимова, наголос, граматичні характеристики,смислові зв'язки з іншими іншомовними словами, стилістичні особливості,типові приклади вживання в мові, здатність утворювати родинніслова.

Лексичне запозичення (так само як і запозичення звуків, морфемразом зі словами) - це нормальний і необхідний процес в розвиткубудь-якого, у тому числі і російської, мови. Але іноді в такому запозиченні немаєнеобхідності. З цього приводу час від часу в науковій літературі іперіодичної преси виникають суперечки: наскільки виправдано запозиченнятих чи інших іноземних слів, нерідко ведуть до засмічення мови. (ВОстаннім часом небезпідставно звертається увага на вторгненняамериканізмів в сучасну російську мову).

Особливий тип словника - так званий великий (у двох книгах) "Словникіншомовних виразів і слів, вживаються в російській мові без перекладу "

А. М. Бабкіна, В. В. Шендецова (М. - Л.: 1966. 1344 слова та вирази). У словникових статтях даються послід із зазначенням мови — джерела запозичення, термінологічної приуроченості слів або виразів, їх стилістичної та граматичної характеристики, приклади вживання

(наприклад: nota bene, лат. - зауваж добре, Notre-Dame - франц. 1.

Богоматір, богородиця. 2. Собор Богоматері в Парижі ... 3. Літер. Те ж,що "Notre-Dame de Paris" - роман Гюго ... Post scriptum ... Moratorium ... і багато, багато інших слова та вирази).

Словники неологізмів описують слова, значення слів або сполучення слів,що з'явилися в певний період часу або вжиті тільки один раз

(окказіоналізми). У розвинених мовах кількість неологізмів, зафіксованихв газетах і журналах протягом одного року, становить десятки тисяч. Ще встародавні часи неологізми привертали до себе увагу вчених. Словники неологізмів створювалися епізодично. Тільки з початку 70-х рр.. XX ст., Коли майже одночасно вийшли в світ близькі за характером та обсягом словники нових слів (неологіческіе) російської, англійської та французької мов, стало можливим говорити про появу нової лексикографічної спеціалізації зсвоєю теоретичною базою.

Неологізм (від грец. neos - новий і logos - слово) - буквально "нове слово ". До неологізмами відносяться поодинокі слова, складні слова

(звездоплаватель, ракета-носій); стійкі словосполучення з ознакамитермінологічності (торговельна мережа, служба побуту, космічний корабель, вивестина орбіту); мовні звороти (нове мислення, людський фактор).

Неологізми, сприйняті загальнолітературною мовою, у своїй більшості не є стилістично пофарбованими словами, вони прямо і безпосередньо позначають нові предмети, явища, поняття. Неодмінні ознаки неологізмів - їх свіжість і новизна. Однак це ознаки тимчасові, оскільки зазвичай неологізми швидко засвоюються мовою, стають звичними для його носіїв і втрачають ці початкові ознаки (,наприклад, швидке входження в вживати в мові таких спочатку нових слів, як космонавт, телебачення, лазер,, транзистор).

Окказіоналізми (від лат. occasio - випадок) - це мовні явища, що виникають під впливом контексту, для вираження сенсу, необхідного вданому конкретному контексті, індивідуально-стилістичні (інша їх назва - авторські). Наприклад, В. Маяковський любив придумувати нові слова (громаддя, медногорлий, бесконечночасий, стіхачество, піаніно,легендарний, гросбухнем, бродвеіще та ін.) Авторські неологізми можна знайти майже у всіх класиків російської літератури: шірокошумние діброви (А. Пушкін), звучно-мірні кроки (М. Лермонтов), громокіпящій кубок (Ф. Тютчев),уділозакусний (І. Тургенєв), светлозмейний (А. Блок), стіхокрад (М. Горький), свежеобруганний (Л. Леонов), береза, колір (С.Єсенін), звонкокопитий (А. Фадєєв), будетелянін (В. Хлєбніков).

Ще одне джерело збагачення словникового складу мови - це включення в нього діалектних і просторічних слів. Такі, наприклад, що стали звичнимислова напарник, буханець, навчання, вушанка. Сюди ж відносяться і включаються всловник жаргонізми - соціальні та професійні.

Іноді розрізняють ще нормативні та ненормативні словники. До першихвідносять такі, які встановлюють певні правила вживанняслів, до других - такі, де такого завдання не ставиться. Нормативноює більшість довідкових словників (орфоепічні, орфографічні),основна маса тлумачних словників. До ненормативних відносяться історичні,етимологічні і т. п. словники. Останнім часом у зв'язку з посиленнямборотьби за культуру мови стали випускати спеціальні словники, що показуютьнорми слововживання в особливо важких випадках. Такий, наприклад,виданий за редакцією С. І. Ожегова словник-довідник «Правильністьросійської мови »(М., 1962).

На закінчення нашого огляду найважливіших типів словників відзначимо існування численних проміжних, перехідних і змішаних типів. Так, перехідними від лінгвістичних до нелінгвістіческім словників є словники термінів різних наук і галузей техніки. Ці словники бувають одномовними, двомовними і багатомовними. Широке розповсюдження мають термінологічні словники, що включають спеціальні терміни, що вживаються вбудь-якої наукової області: хімії, біології, медицині, гідротехніки і т. п.

Такі словники є і для мовознавства. Найбільш відомі «Словник лінгвістичних термінів »Ж. Марузі, виданий у російському перекладі 1960 р.,але багато в чому вже застарілий, і «Словник лінгвістичних термінів» О. С.

Ахманова (М., «Радянська енциклопедія», 1966), що відображає сучасну лінгвістичну термінологію. Словник розкриває зміст термінів і дає їх іншомовні відповідності, що дуже важливо для читання спеціальної літератури англійською, німецькою та іншими мовами. Наприклад,

Антропоніміці англ. study of personal names, фр. anthroponymie, нім.

Anthroponymie, исп. antro-ponimia. Розділ лексикології, що вивчаєвласні імена людей (стор. 50).

Термінологічні словники можуть містити терміни, вживані вокремих напрямках науки, наукових школах.

Список використаної літератури:

1. Бутенко Л. В. Ділове мовлен

⇐ Предыдущая 12