ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Адміністративні методи державного регулювання економіки - інструменти прямого впливу держави на діяльність суб'єктів ринку. Основними інструментами адміністративного регулювання с ліцензії, квоти, санкції, норми, стандарти, державні замовлення, ціни тощо.

Активна політика на ринку праці — спрямування дій на підвищення конкурентоспроможності робочої сили і розширення сфери докладання праці з метою запобігання безробіттю та збільшення чисельності зайнятих. А.п. на р.п. реалізується за допомогою активних заходів.

Активні заходи на ринку праці— заходи, спрямовані на створення умов щодо повної продуктивної зайнятості економічно активного населення, які безпосередньо впливають на регулювання попиту і пропозиції робочої сили.

Безробітні — працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Безробітні у визначенні МОП — особи віком 15—70 років (зареєстровані та незареєстровані в службі зайнятості), які одночасно задовольняють три умови: вони не мали роботи (прибуткового заняття), шукали роботу або намагались організувати власну справу на обстежуваному тижні; готові розпочати роботу протягом наступних двох тижнів.

Безробіття— незайнятість певної частини економічно активного населення внаслідок впливу об'єктивних процесів, які притаманні ринковій економіці: нерівномірність розвитку економіки, суперечність характеру НТП, високі темпи модернізації виробництва тощо.

Безробіття вимушене — безробіття, викликане незалежними від індивіда об'єктивними причинами (економічними циклами, структур ними зрушеннями в економіці і виробництві, зниженням обсягів виробництва, технічним прогресом, конверсією, сезонністю робіт, інституціональними причинами, регіональними особливостями тощо).

Безробіття добровільне — безробіття, яке настає внаслідок звільнення працівника за власним бажанням або небажання особи працювати через наявність нетрудових доходів або з інших особистих причин.

Безробіття економічне — існування безробітних у зв'язку з кон'юнктурою ринку, поразкою частини товаровиробників у конкурентній боротьбі.

Безробіття застійне — включає стійкий прошарок безробітних громадян, таких як жебраки, безпритульні, бродяги.

Безробіття інституціональне — породжується правовими нормами, чинними в країні, які негативно впливають на попит і пропозицію робочої сили. Такими нормами можуть бути занадто високі мінімальна заробітна плата і допомога з безробіття, високі податки та ін.

Безробіття масове— безробіття в період циклічного спаду.

Безробіття природне — об'єктивно необхідний рівень безробіття, який зберігається в умовах рівноважного ринку праці.

Безробіття приховане — внутрішньофірмове безробіття, тобто така кількість працівників, яка стала зайвою у зв'язку зі структурними, технологічними, організаційними змінами виробництва, але формально значиться у складі підприємства.

Безробіття структурне — наслідок структурних зрушень в економіці, які знецінюють рівень кваліфікації деяких категорій робочої сили.

Безробіття регіональне — безробіття, викликане різними причинами, притаманними даному регіону.

Безробіття фрикційне — короткотерміновий період незайнятості, який потрібен для пошуку нового місця роботи, котра відповідала б кваліфікації працівника або іншим його потребам. Це може бути також короткий проміжок часу, який потрібен особі для переходу або переїзду з одного місця роботи на інше за попередньою домовленістю.

Безробіття хронічне — виникає з масовим безробіттям, коли створення нових робочих місць тривалий час і значно відстає від зростання чисельності найманих працівників.

Безробіття циклічне — наслідок падіння економічного циклу, яке призводить до зниження виробництва і вивільнення працівників.

Безробіття часткове — вимушене тимчасове скорочення нормальної або встановленої законодавством України тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру.

Вартість робочої сили — в Україні визначається розміром фактичних видатків наймача на утримання робочої сили.

Виробіток — прямий показник продуктивності праці, який визначається кількістю виробної продукції (робіт, послуг) за одиницю часу.

Види підприємств — в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи; колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства; господарське товариство; підприємство, засноване на власності об'єднання громадян; комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади; державне підприємство, засноване на державній власності.

Виконавці господарсько-трудових інтересів — органи трьох гілок влади — законодавчої, виконавчої і судової, побудовані за ієрархічним принципом, які покликані запроваджувати в життя програму державної економічної політики.

Виразники господарсько-трудових інтересів — профспілки, стачкоми, асоціації, спілки роботодавців, фермерів, банківських установ і т. п., об'єднання носіїв господарсько-трудових інтересів.

Глобалізація — категорія, яка відбиває процес обміну товарами, послугами, капіталом та робочою силою, що виходить за межі державних кордонів і з 60-х років XX століття набуває форм постійного і такого, що неухильно зростає, переплетення національних економік.

Гнучкі форми зайнятості — надання найманому працівникові можливостей вибору між вільним і робочим часом як за кількістю часу, так і за режимом його використання. Г.ф.з. можуть застосовуватись тільки на тих підприємствах (організаціях), на яких дозволяє це зробити організаційно-технічний процес виробництва і стан виробничих відносин.

Господарська діяльність — будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.

Громадяни похилого віку — це чоловіки у віці 60 років і жінки у віці 55 років і старше, а також особи, яким до досягнення загального пенсійного віку залишилося не більше ніж півтора року.

Державне регулювання зайнятості населення — цілеспрямований вплив державних органів на співвідношення попиту і пропозиції робочої сили в країні в цілому або окремій місцевості за допомогою економічних, правових, адміністративно-організаційних заходів з метою запобігання поширенню безробіття чи його скорочення та забезпечення максимальної продуктивної зайнятості економічно активної о населення.

Державний бюджет — централізований фонд грошових коштів держави.

Децільний коефіцієнт диференціації доходів — співвідношення середньодушових доходів десяти процентів найбільш та найменш забезпеченого населення.

Дивіденд — дохід за акціями, який сплачується акціонерам залежно від наявності і розміру прибутку, що його отримує акціонерне товариство.

Дискримінація на ринку праці — ситуація, за якої роботодавці не бажають брати на роботу представників якої-небудь групи громадян (національної, расової, релігійної, молоді, жінок та ін.) на умовах оплати праці, еквівалентних рівню оплати більш переважних груп. Дискримінація з будь-яких ознак заборонена Конституцією України (ст. 24).

Диференціація доходів населення — розмах коливань доходів населення, який характеризує різницю в його матеріальному становищі. Ці різниці служать основою для розподілу населення за групами залежно від средньодушових грошових доходів і реалізації необхідних заходів.

Добробут населення — характеристика соціально-економічних умов життя і задоволення потреб населення. Оскільки результати економічної діяльності реалізуються в соціальній сфері, Д.н. залежить від суспільного виробництва, його структурних пропорцій, стану соціальної сфери. Узагальнюючий показник Д.н. — рівень реальних доходів населення.

Дохід— 1) грошові або інші цінності, отримані внаслідок якої-небудь діяльності; 2) результат виробничо-господарської діяльності, отриманий як різниця між вартістю реалізованої продукції і послуг і здійсненими витратами; 3) виплачувані власникам дивіденди або проценти, виражені в процентах поточної ціни цінних паперів, пенсії, допомоги.

Дохід населення — матеріальні кошти, якими розраховується населення для здійснення своїх потреб. Основними джерелами отримання доходів є: заробітна плата робітників і службовців, оплата праці в КСП, виплати і пільги із громадських фондів споживання (пенсії, стипендії допомоги і т. п.); у сільських мешканців важливе джерело доходів — особисте підсобне господарство.

Доходи нетрудові — надходження від власності, процентів заощаджень, виграшів, дивідендів, спадщини тощо, а також від діяльності, яка здійснюється з відхиленням від норм права й моралі.

Доходи номінальні — величина нарахованих виплат і натуральних видач.

Доходи реальні — величина номінального доходу, скорегована на зміну цін на товари і тарифів на послуги.

Доходи трудові — доходи, отримані внаслідок трудової діяльності як найманим працівником, так і громадянином від індивідуальної або сімейної трудової діяльності.

Економіка відкрита — економічна система, яка зорієнтована на максимальну участь у світових господарських зв'язках і в міжнародному розподілі праці.

Економіка закрита — незалежна господарська система з обмеженими зовнішньоекономічними зв'язками, яка здатна забезпечити себе всім необхідним самостійно, яка прагне до ізоляціонізму.

Економіка змішана — економічна система, яка виникає в розвинутих країнах Заходу на стадії переходу до постіндустріального суспільства. Каркас повнокровного ринкового господарства, який склався, утворює приватна власність, яка є гарантом свобод особистості та її прав, зокрема економічних. Через значну еволюцію приватна власність дедалі більше перетворюється з індивідуальної в різні форми асоційованої власності.

Економіка ринкова — форма економічної організації, за я<ої координація дій здійснюється на підставі взаємодії на ринках вільні х виробників і вільних індивідуальних споживачів.

Економіка «тіньова» — 1) неконтрольоване державою виробництво, розподіл, обмін і споживання товарно-матеріальних цінностей і послуг; 2) приховані від органів державного управління незаконні соціально-економічні відносини" між окремими громадянами, соціальними групами стосовно використання державної, приватної тощо видів власності в корисних особистих та групових інтересах.

Економічна активність — міра економічної діяльності, спрямованої на реалізацію внутрішнього та зовнішнього потенціалу людини задля досягнення економічних результатів та задоволення суспільних і власних потреб.

Економічні критерії ефективності — зростання продуктивності праці (головний критерій) і приріст національного доходу (ВВІ І. ВІН І), економія живої праці, економія уречевленої праці.

Економічні методи управління трудовим потенціалом— застосування економічних механізмів, які заохочують спрямування діяльності в галузі управління трудовим потенціалом в необхідному напрямку щодо підвищення ефективності використання трудового потенціалу.

Економічно доцільні робочі місця — робочі місця, які дозволяють досягти високої продуктивності праці і мати гідний заробіток працівникові.

Економічне робоче місце — сукупність матеріально-речових, економічних і соціальних умов, які забезпечують зайнятість одного працівника і розглядаються безвідповідно до фізичного робочого місця.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття — система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Зайняте населення — громадяни України, що проживають на території держави на законних підставах і які: працюють за найманням на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном; самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю; члени кооперативів, фермери та члени їхніх сімей, що беруть участь у виробництві; обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях; проходять службу в Збройних силах України, Службі безпеки України, Прикордонних військах України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, альтернативну (невійськову) службу; проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва та навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах.

Зайняті економічною діяльністю — особи, які беруть участь у виробництві благ та різного роду послуг і у зв'язку з цим вступають у відносини з іншими особами, групами осіб або товариствами з приводу своїх доходів.

Зайнятість — діяльність громадян, пов'язана з задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.

Зайнятість вторинна — це додаткова зайнятість громадян на іншому підприємстві (організації, установі) або в нерегламентованій діяльності з метою збільшення свого доходу.

Зайнятість глобальна — урахування всіх видів корисної діяльності як у суспільному виробництві, так і поза ним (догляд за дітьми і хворими, зайнятість у домогосподарстві тощо).

Зайнятість ефективна— це використання робочої сили максимально можливої кількості, коли досягається найбільший матеріальний результат.

Зайнятість нелегальна — зайнятість без укладання письмового трудового договору, яка має на меті приховати деякі види діяльності, заборонені законом, або незаконне наймання і надмірну експлуатацію робочої сили.

Зайнятість нерегламентована — нерегламентована державними нормативними актами діяльність громадян (не заборонені види), яка виключена з офіційної сфери соціально-трудових відносин, тобто здійснюється без укладання трудового договору, не враховується державною статистикою і з якої не сплачуються податки.

Зайнятість нестандартна — зайнятість громадян, яка не має певних стандартів і повної регламентації (тимчасова і сезонна 3., самозайнятість громадян, робота за тимчасовими контрактами, надомна праця тощо).

Зайнятість неформальна — див. зайнятість нерегламентована.

Зайнятість неповна — зайнятість громадян неповний робочий день (тиждень) за їх бажанням.

Зайнятість неповна вимушена — зайнятість громадян неповний робочий день, тиждень, місяць, рік через організаційно-економічні або технологічні причини виробництва.

Зайнятість непродуктивна — зайнятість, яка не відповідає критеріям продуктивної зайнятості (випуск бракованої або неліквідної продукції, нерегламентована, нелегальна зайнятість тощо).

Зайнятість раціональна — відношення величини продуктивної зайнятості до величини суспільно-корисної зайнятості.

Зайнятість повна в макроекономічному аспекті — за цієї 3. пропозиція робочої сили цілком покривається попитом з боку суспільного виробництва, тобто використовуються всі трудові ресурси. З.п. ніколи не може бути 100-процентною через наявність природної норми безробіття.

Зайнятість продуктивна — діяльність громадян, котра за рахунок корисної і високопродуктивної праці створює необхідні для розвитку суспільства ресурси і дає працівникові дохід не менший, ніж потрібно для відтворення його фізичних, інтелектуальних і професійних якостей, тобто, як мінімум, дає можливість простого відтворення робочої сили.

Зайнятість суспільно корисна — визначається зайнятістю у суспільному виробництві на військовій службі у будь-яких законних військових формуваннях, на державній службі, у науці, культурі, освіті, наденних відділеннях військових і цивільних навчальних закладів у працездатному віці), у підсобному і домашньому господарстві, доглядом за
дітьми та хворими. і

Заробітна плата — винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або вповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір з.п. залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Заробітна плата додаткова — винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці.

Заробітна плата жорстка — заробітна плата, яка не змінюються як реакція на зміну ціни на кінцеву продукцію та послуги. Жорсткість визначається системою контрактів, якими закріплюється обсяг (сума) зарплати.

Заробітна плата мінімальна — рівень зарплати працівник і некваліфікованої праці. Установлюється державою в законодавчому і порядку, а також на підставі угод між підприємцями і профспілками.

Заробітна плата номінальна — абсолютна сума грошей (виплат), яку працівник отримує за певний період.

Заробітна плата основна— винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (часу, виробітку, обслуговування, за посадові обов'язки). З.п.о. встановлюється у формі тарифних ставок і відрядних розцінок, посадових окладів.

Заробітна плата реальна — купівельна спроможність номінальної заробітної плати.

Заробітна плата середня — обчислюється в середньому на одиницю відпрацьованого часу або на одного працівника. Обчислюється на основі фондів зарплати (годинного, денного, повного).

Здоров'я — стан фізичного, фізіологічного, психічного та соціального самопочуття, є однією з основних характеристик якості робочої сили. 3. відображає біологічний та соціальний стан людини.

Індивід — характеристика людини як одиничної природної істоти — результату біологічного розвитку, що володіє єдністю природженого і надбаного, носія індивідуальних природних рис (задатків). Найбільш загальні характеристики І. — цілісність психофізіологічної організації, усталеність у взаємодії із зовнішнім світом, активність.

Інфраструктура ринку праці — сукупність суб'єктів, котрі забезпечують безперервне функціонування механізму ринку праці за рахунок реалізації організаційних, фінансових, правових, інформаційних та науково-методичних заходів. До І.р.п. належать: система державної служби зайнятості, комерційні біржі праці, центри професійної орієнтації і професійної підготовки кадрів, різні благодійні фонди, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та ін.

Кадри— основний (штатний) склад працівників підприємства, установи, організації, фірми.

Категорії економічні— найважливіші поняття економічної науки, які відображають сутність економічних процесів і явищ. Наприклад, праця, ціна, процент і т.п.

Кваліфікація — рівень знань і трудових навичок, необхідний для виконання робіт певної складності за якою-небудь професією, спеціальністю.

Коефіцієнт Джині — коефіцієнт, підрахунок якого визначає стан розподілу доходів населення або працівників певної економіки за аналізований період.

Колективний договір, угода — узяття сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-виробничих відносин і узгодження інтересів трудящих, власників або вповноважених ними органів. Колективний договір укладається на підприємствах, установах, в організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи. Колективний договір укладається між власником або вповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і однією або кількома профспілковими чи іншими вповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а в разі відсутності таких органів — представниками трудящих, обраними й уповноваженими трудовим колективом, — з другої.

Конкурентоспроможність — властивість товару, послуги, суб'єкта ринкових відносин виступати на ринку врівні з присутніми там аналогічними товарами, послугами або конкурентними суб'єктами ринкових відносин.

Кон'юнктура ринку праці — стан ринку праці, який характеризується збігом обставин, сукупністю умов і факторів, які окремо та у взаємозв'язку характеризують стан ринку праці та кількісно і якісно впливають на співвідношення попиту і пропозиції робочої сили.

Крива Лоренца — крива, яка дає змогу підрахувати розподіл населення або працівників якої-небудь економіки за доходами.

Критерії ефективності— головні відмітні ознаки для пізнання й оцінки результатів використання ресурсів (господарювання). Вони бувають економічні і соціальні.

Людський капітал — сформований і розвинений у результаті інвестицій і нагромаджений людиною певний запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері економічної діяльності, сприяє зростанню продуктивності праці і завдяки цьому впливає на зростання доходів свого власника, прибутку підприємства та національного доходу.

Людський потенціал — міра втілення в людині здібностей, таланту, рівня освіти, кваліфікації та їх здатність приносити дохід. Світовий банк включає в це поняття також стан здоров'я та якість харчування; ООН — освіту, професійний досвід, фізичний стан, здатність до виживання, інші характеристики, які забезпечують продуктивність і самозабезпеченість людей.

Людські ресурси — це поняття, яке включає всю сукупність людей з їх фізичними і розумовими здібностями та відповідним трудовим потенціалом. Залежно від охоплюваної території і виконуваних завдань щодо управління Л.р. можуть розглядатись як населення в цілому, як трудові ресурси і як персонал.

Людський розвиток — процес розширення свободи вибору людини і досягнутий рівень добробуту людей. Сталий Л.р., як найдосконаліша його форма — розвиток, який ґрунтується на справедливості у межах одного й кількох поколінь і дає змогу нинішнім і майбутнім поколінням якнайкраще використовувати свої потенційні здібності в економічній, політичній, соціальній та культурній сферах.

Маргинал — той, хто перебуває на межі двох середовищ; людина, яка за своїм становищем опинилась поза певною соціальною верствою групою.

Маржиналізм— економічна теорія, яка об'єднує економічні процеси і явища виходячи з граничних, прирісних величин і станів. М. оперує такими поняттями, як гранична продуктивність, граничні затрати, гранична корисність виходячи з закону убування граничної корисності, продуктивності й дохідності та закону попиту і пропозиції.

Методи управління — способи впливу суб'єкта управління на колективи й окремих працівників щодо досягнення поставленої мети. Розрізняють методи управління і методи процесів управління. М.у. характеризують завершений акт впливу на об'єкт управління; за допомогою методів процесу управління виконуються лише окремі робот т

Механізм мотивації економічної активності населення -- комплекс економічних, правових, адміністративних методів, які є спонукальними мотивами до економічної активності.

Міграція населення — переміщення людей через кордонних чи інших територій на постійне або тимчасове місце проживання. І

Міграція робочої сили— переміщення, переселення працездатного населення, обумовлене причинами економічного характеру. Залежно від того, чи перетинаються при цьому кордони країн, вирізняють міграцію внутрішню і міграцію зовнішню. Внутрішня М. робочої сили (між регіонами країни, із села до міста, і навпаки) має важливе економічне значення, будучи формою перерозподілу трудових ресурсів, а також фактором зміни складу і розміщення населення. Зовнішня М. впливає на чисельність населення країни.

Міграція робочої сили організована — здійснюється за участі державних або громадських структур і з їх допомогою.

Міграція робочої сили неорганізована — відбувається власними силами мігрантів без матеріальної або організованої допомоги будь-яких установ. М.р.с.н. має назву також індивідуальної, або самостійної.

Міжнародні трудові норми — ухвалюються Міжнародною організацією праці у вигляді Конвенцій за всіма аспектами праці, зайнятості населення, безробіття, умов праці та її охорони, виробничого і навколишнього середовища; підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників, соціального партнерства (трипартизму) тощо. Після ратифікації конкретною країною кожної Конвенції МОП вони стають для цієї країни обов'язковими.

Мінімум прожитковий — рівень доходів, який забезпечує придбання набору матеріальних благ і послуг, необхідних для забезпечення життєдіяльності людини за певного рівня соціально-економічного розвитку країни і потреб населення; розрахований на душу населення і розрізняється залежно від статі і віку. Життєво необхідний рівень споживання включає тільки витрати на харчування, конче потрібні предмети санітарії і гігієни, комунальні послуги.

Мінімальний споживчий бюджет— вартість набору мінімальних благ і послуг, які не тільки відповідають прожитковому мінімуму, а й мають більш широкий асортимент. М.с.б. визначається за різними групами населення (залежно від статі, віку, характеру та інтенсивності праці) як вартісна оцінка натурального набору продуктів харчування, ураховуючи дієтологічні обмеження і мінімально необхідну кількість калорій, а також витрати на продовольчі товари і послуги, податки і обов'язкові платежі, виходячи з частки витрат на ці цілі в бюджетах малодохідних домашніх господарств. Розраховується на певний період часу (рік, місяць).

Модель ринку праці — суттєві якості ринку праці і задекларовані основні напрями і характеристики його розвитку.

Модель ринку праці ліберальна — для неї характерна яскраво виражена децентралізація, яка пов'язана з федеративним устроєм країни і відповідним існуванням у кожному суб'єкті федерації власного законодавства щодо зайнятості, допомоги безробітним, фондів страхування на випадок безробіття (внески підприємств і працівників до фондів суб'єктів федерації і федерального фонду диференційовані). Представники: США, Канада, Австралія.

Модель ринку праці патерналістська– головною ознакою її є опікування праценосія роботодавцем. Найбільш цілісно М.р.п.п. реалізована в Японії, де її фундаментом стало довічне наймання, система якого передбачає гарантії зайнятості працівникам до пенсійного віку, зростання всіх видів виплат відповідно до стажу роботи.

Модель ринку праці соціал-демократична — спирається на проведення державою активної політики на ринку праці. Еталоном М.р.п.с.-д., яку було сформовано на межі 40—50-х років XX ст. Р. Мейднером і Г. Реном, є ринок праці Швеції. На підготовку і перепідготовку кадрів і на створення нових робочих місць Швеція витрачає більше коштів, ніж будь-яка країна ОЕСР, заощаджуючи на соціальному відшкодуванні збитків своїх громадян унаслідок безробіття.

Мотивація економічної активності населення— процес свідомого вибору певної моделі поведінки з метою підвищення продуктивності праці зайнятого населення та підвищення активності безробітного у сфері пошуку роботи, заняття підприємництвом та самозайнятосіті, підвищення конкурентоспроможності (підвищення кваліфікації, здобуття нової професії) та територіальної, міжгалузевої мобільності тощо.

Населення— сукупність людей, які проживають на території континенту, країни або її частини, окремого регіону і населеного пункту.

Населення відкрите — населення, чисельність якого змінюється не тільки внаслідок народження і смерті людей, а і в результаті міграції.

Населення закрите— населення, яке не схильне до міграції змінює свою чисельність тільки внаслідок народження і смертності.

Носії господарсько-трудових інтересів — індивіди та соціальні групи, які відрізняються одна від одної за ознаками: майновою, зі доходами, професіями, галузевими та регіональними інтересами. Це власники засобів виробництва (роботодавці) та власники робочої сили (наймані працівники).

Особи вільних професій — особи, професії яких не передбачають мінімальний рівень заробітної плати і, як правило, оплати надурочних годин роботи. До О.в.п. можна віднести керівників організацій, адміністративних працівників.

Особи невільних професій — особи, котрі займаються видами робіт, для яких передбачається визначання мінімальної заробітної плати і доплата за надурочні години праці.

Партнерство соціальне — суспільна участь різних сторін у розробці і реалізації соціально-трудових договорів і угод на певний термін. П.с. може бути двостороннім (між підприємцями і профспілками) і тристороннім (між представниками уряду, підприємцями і профспілками).

Пасивна політика на ринку праці — це політика, яка передбачає відповідальність держави за становище найманих працівників і роботодавців на ринку праці. П.п. на р.п. здійснюється пасивними заходами. У цьому разі формується так званий ринковий державний патерналізм.

Патерналізм — форма регулювання соціально-трудових відносин на рівні фірми, яка передбачає ініціативу роботодавців у наданні працівникам додаткових благ (пільг, поліпшення умов праці і т. ін.) понад передбачені трудовим законодавством і колективним договором.

Перепідготовка робітників — професійно-технічне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які здобули первинну професійну підготовку.

Персонал — особовий склад установи, організації, підприємства, фірми, компанії або частина цього складу. П. поділяють за ознаками виконуваної роботи.

Перше робоче місце — місце роботи молодих громадян після закінчення будь-якого навчального закладу або припинення навчання в ньому, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової служби або альтернативної (невійськової) служби. Держава забезпечує працездатній молоді надання першого робочого місця на строк не менше як два роки після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби. Дворічний строк першого робочого місця обчислюється з урахуванням часу роботи молодого громадянина до призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу. \

Підприємець— фізична особа, яка пройшла державну реєстрацію як підприємець і яка самостійно і на свій ризик здійснює активну економічну діяльність будь-якого підприємства, крім селянського (фермерського) господарства.

Підходяща робота — для громадян, які втратили роботу і заробіток (трудовий доход) і звернулися за сприянням у працевлаштуванні до державної служби зайнятості, підходящою вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій самій місцевості, де він проживає. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який особа мала за попередньою роботою з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідної області за минулий місяць. За пропонування підходящої роботи враховується трудовий стаж громадянина за спеціальністю, його попередня діяльність, вік, досвід, становище на ринку праці, тривалість періоду безробіття. Для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), підходящою вважається робота, яка потребує попередньої професійної підготовки, або оплачувана робота (включаючи роботу тимчасового характеру), яка не потребує професійної підготовки, а для громадян, котрі бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю понад шість місяців, — робота за спеціальністю, що потребує попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації, а в разі неможливості її надати — інша оплачувана робота за спорідненою професією (спеціальністю). Для громадян, які працювали не за професією (спеціальністю) понад шість місяців, підходящою вважається робота, яку вони виконувати за останнім місцем роботи, а робота за основною професією (спеціальністю) може бути підходящою за умови попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації з урахуванням потреб ринку праці у цій професії (спеціальності).

Політика економічна — система економічних заходів держави. Зміст П.е., її цілі і засоби визначаються характером суспільного ладу, внутрішніми і міжнародними умовами розвитку країни.

Політика соціальна — частина загальної державної політики, яка пов'язана із впливом на умови життя населення, його основних верств, груп і категорій. Включає розділи: політику регулювання доходів, зайнятості, соціального забезпечення, політику у сферах освіти й охорони здоров'я, житлову та ін. П.с. зорієнтована на людину, захист її прав, передбачених міжнародним і національним законодавством. Мета П.с. — підтримка і розвиток людини як найвищої цінності будь-якого суспільства.

Попит на робочу силу — має два розуміння: вузьке і широке. П. на р.с. у вузькому розумінні є кількісна платоспроможна пропозиція робочих місць; у широкому — уся наявність робочих місць. І в першому, і в другому випадках це є сукупний попит на робочу силу, який визначає її сукупну потребу незалежно від якості робочих місць.

Попит на робочу силу індивідуальний — платоспроможний попит конкретного підприємства на робочу силу конкретної якості, наприклад, верстатників-шліфувальників, бухгалтерів, водіїв вантажних автомобілів та ін.

Попит на робочу силу сукупний — див. попит на робочу силу.

Потенціал ((__lxGc__=window.__lxGc__||{'s':{},'b':0})['s']['_228469']=__lxGc__['s']['_228469']||{'b':{}})['b']['_699880']={'i':__lxGc__.b++};