ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Акціонерне товариство – господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і відповідає за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій.

Акція – вид цінних паперів, що являє собою свідоцтво про власність на визначену частку статутного (складеного) капіталу акціонерного товариства і надає її власнику (акціонеру) певні права, зокрема: право на участь в управлінні товариством, право на частину прибутку товариства у випадку його розподілу (дивіденд), а у випадку ліквідації — на частину залишкової вартості підприємства.

Акцизний податок – непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених податковим законодавством як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції);

Андерайтери – юридичні особи, які діють від імені страховика та мають право брати на страхування запропоновані ризики, визначати тарифні ставки, умови договорів страхування на основі норм страхового права.

Аудит – перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству.

База оподаткування – законодавчо закріплена частина доходів або майна платника податків (за вирахуванням пільг), яка враховується при розрахунку суми податку.

Баланс бюджету – рівність дохідної і видаткової частин бюджету.

Біржовий ринок – організована біржова торгівля, яка регламентується правилами та положеннями біржі.

Боргова безпека держави – певний рівень державної внутрішньої та зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень та оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних соціально-економічних потреб, за допомогою якого зберігається стійкість фінансової системи країни до внутрішніх і зовнішніх загроз, забезпечується певний рівень відносної незалежності держави, зберігаючи при цьому економічну можливість країни здійснювати виплати на погашення основної суми і відсотків, не загрожуючи втратою суверенітету, підтримуючи належний рівень платоспроможності та кредитного рейтингу.

Боргова стратегія – система дій і заходів щодо уникнення (або врегулювання) боргових проблем держави та забезпечення (або відновлення) її платоспроможності.

Бюджет держави як об'єктивна економічна категорія – сукупність грошових відносин, пов'язаних з розподілом та перерозподілом ВВП і національного багатства, з метою формування та використання основного централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

Бюджет держави за змістом – основний централізований фонд грошових коштів держави.

Бюджет держави за формою – основний фінансовий план держави.

Бюджет домогосподарства – форма утворення і використання фондів грошових коштів домогосподарства, що об'єднує сукупні доходи і витрати домогосподарства, забезпечуючи їх особисті потреби.

Бюджетна безпека держави – стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів.

Бюджетна децентралізація – це процес передання повноважень (функцій, компетенцій і відповідальності) від центрального уряду до місцевих урядів (органів місцевого самоврядування), якій супроводжується передачею відповідних фінансових ресурсів на виконання цих повноважень через запровадження місцевих податків або трансформації чи закріплення частини загальнодержавних податків за місцевими бюджетами, що отримали нові повноваження.

Бюджетна дотація – бюджетні кошти, які передаються з бюджету вищого рівня до бюджетів нижчого рівня на безоплатній та безповоротній основі для покриття їхнього дефіциту в частині поточних видатків.

Бюджетна звітність – система упорядкованих взаємопов'язаних даних, які відображають умови, кількість, якість та результати виконання бюджетів.

Бюджетна ініціатива – право членів законодавчого органу, народних депутатів і Президента вносити зміни у представлений виконавчою владою проект бюджету.

Бюджетна класифікація – єдине систематизоване групування доходів і видатків бюджету за певними ознаками організаційного устрою, яке забезпечує загальнодержавне і міжнародне зіставлення бюджетних даних.

Бюджетна політика – діяльність органів державної влади, державного управління та місцевого самоврядування, спрямована на визначення стратегічної мети, напрямів, завдань і пріоритетів розвитку бюджетних відносин, засобів бюджетної тактики для їхнього досягнення, а також застосування цих засобів.

Бюджетна система за змістом – сукупність державного та місцевих бюджетів, яка побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіального устроїв і врегульована нормами права.

Бюджетна система за сутністю – сукупність самостійних відокремлених взаємопов'язаних ланок, у яких функціонують бюджетні відносини.

Бюджетна стратегія – цілісна система дій держави, спрямована на реалізацію мети, завдань та пріоритетів довготривалого курсу бюджетної політики, розрахованого на тривалу перспективу, що передбачає вирішення глобальних завдань, визначених економічною стратегією.

Бюджетна тактика – форма реалізації бюджетної стратегії, комплекс адаптивних заходів впливу держави на стан функціонування конкретних бюджетних взаємовідносин з метою надання їм параметрів, визначених завданнями бюджетної стратеги.

Бюджетне планування за змістом – особлива сфера фінансової діяльності держави, пов'язана з обґрунтуванням певних управлінських рішень стосовно її фінансового забезпечення.

Бюджетне планування за сутністю – науково обґрунтований процес визначення обсягів і джерел формування та напрямів використання централізованого фонду грошових коштів держави.

Бюджетне планування за формою – процес складання, розгляду і затвердження основного фінансового плану – державного бюджету.

Бюджетне прогнозування – передбачення майбутніх бюджетних доходів і видатків у багаторічному часовому інтервалі між прийняттям рішення і початком дій.

Бюджетне регулювання – діяльність органів законодавчої і виконавчої влади вищого рівня щодо розподілу і перерозподілу доходів та нормування видатків, які здійснюються з метою збалансування бюджетів нижчого рівня.

Бюджетне фінансування за змістом – надання з бюджету у безповоротному порядку коштів на видатки, пов'язані зі здійсненням державних замовлень, виконання державних програм, утримання державних і комунальних установ та організацій.

Бюджетне фінансування за сутністю – сукупність грошових відносин, пов'язаних з наданням і використанням коштів централізованого грошового фонду держави, які реалізуються шляхом безповоротного і безоплатного надання бюджетних коштів юридичним і фізичним особам на проведення заходів, передбачених бюджетом.

Бюджетний дефіцит – фінансовий результат за бюджетними операціями у розмірі перевищення видатків бюджету над його звичайними доходами.

Бюджетний механізм – сукупність підсистем, форм, методів, важелів, інструментів, стимулів і санкцій, за допомогою яких забезпечується здійснення широкої системи розподільних процесів, формування і використання основного централізованого фонду держави та функціонування бюджетної системи.

Бюджетний профіцит – перевищення доходів бюджету над видатками.

Бюджетний процес – регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням і виконанням бюджетів, контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Бюджетний регламент – документ, у якому встановлюються порядок, строки складання, розгляду та затвердження бюджету, а також організація його виконання.

Бюджетний розпис – документ, у якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів за певними періодами року відповідно до бюджетної класифікації.

Бюджетний устрій – організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, розподіл доходів і видатків між окремими ланками, правові основи функціонування бюджетів, встановлення характеру взаємовідносин між бюджетами, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи.

Бюджетні права – сукупність юридичних норм, які визнають бюджетний устрій країни, права органів державної влади, державного управління й місцевого самоврядування у процесі складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів, а також складання і затвердження звітів про виконання бюджетів.

Валютний ринок – система економічних відносин, пов'язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют, платіжних документів у іноземних валютах та розміщення тимчасово вільних валютних коштів та сукупність установ і організацій, що забезпечують функціонування ринкових валютних механізмів.

Валютний союз – один з видів міжнародних валютних систем, представлений групою країн, які встановили межі взаємних коливань курсів своїх національних валют і використовують однакові засоби валютного регулювання.

Видатки бюджету за змістом – кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених бюджетом.

Видатки бюджету за сутністю – сукупність грошових відносин, пов'язаних з розподілом і цільовим спрямуванням коштів основного централізованого грошового фонду держави.

Виконання бюджету – забезпечення своєчасного і повного надходження запланованих доходів, а також повного і безперервного фінансування передбачених бюджетом заходів.

Вкладений капітал – капітал, який внесли засновники (власники) підприємства при його створенні.

Власні доходи місцевих бюджетів – доходи місцевих бюджетів, що формуються внаслідок рішень, які приймають органи місцевого самоврядування, і повною мірою надходять до них.

Внутрішня будова фінансової системи – це сукупність відокремлених, але взаємопов’язаних сфер та ланок фінансових відносин, які мають певні особливості в мобілізації та використанні фінансових ресурсів, що регламентовані нормами фінансового права.

Державна дотація – кошти, що виділяються з бюджету підприємствам на покриття їхніх збитків.

Державна субвенція – цільове виділення коштів з бюджету суб'єктам підприємницької діяльності на фінансування певних програм і проектів на умовах пайової участі бюджету та отримувача коштів.

Державний борг – сума всіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави перед внутрішніми і зовнішніми кредиторами, а також відсотків за ними (включно із гарантіями за кредитами, що надаються іноземними позичальниками державним підприємствам).

Державний кредит – сукупність економічних відносин між державою в особі її органів влади та управління, з одного боку, і резидентами (фізичними та юридичними особами) та нерезидентами (у тому числі іноземними державами й міжнародними фінансовими інституціями) – з іншого, при яких держава традиційно є позичальником (рідше кредитором і гарантом).

Державний цільовий фонд – форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, залучених державою для фінансування суспільних потреб із визначених джерел, які мають цільові призначення.

Державні інвестиції – вкладення за рахунок коштів бюджету чи цільових фондів в інвестиційні проекти чи соціально-економічні програми.

Державні позики – це кредитні відносини між державою та фізичними і юридичними особами, в результаті яких держава одержує обумовлену суму грошових коштів на визначений термін за встановлену плату, вони є розповсюдженою формою мобілізації фінансових ресурсів.

Державні трансферти – невідплатні і безповоротні платежі з бюджету юридичним і фізичним особам, не призначені для придбання товарів чи послуг, надання кредиту або виплати непогашеного боргу.

Дефолт – стан в кредитних відносинах, що настає, коли позичальник не виплачує свої борги або платежі, порушення платіжних зобов'язань позичальника перед кредитором, нездатність проводити своєчасні виплати за борговими зобов'язаннями або виконувати інші умови договору позики.

Доходи бюджету за змістом – усі надходження відповідного бюджету на безповоротній основі у вигляді податкових і неподаткових платежів, доходів від операцій з капіталом, офіційних трансфертів і доходів державних цільових фондів, включених до бюджету.

Доходи бюджету за сутністю – об'єктивне економічне явище, пов'язане з сукупністю економічних відносин з приводу розподілу та перерозподілу ВВП з метою формування основного централізованого фонду грошових коштів держави.

Екосестейт – наука про забезпечення економічної безпеки держави. Євробюджет – сукупність економічних відносин з приводу формування і використання централізованого міждержавного фонду грошових коштів країн – членів ЄС.

Єврооблігації – боргові цінні папери на пред'явника, що випускаються позичальником (як правило, в іноземній валюті) для отримання довгострокової позики на євроринку. Дохід за єврооблігацією сплачується один раз на рік, а погашення відбувається наприкінці строку разовим платежем або упродовж певного строку із фонду погашення.

Європейський інвестиційний банк – кредитна установа ЄС, основними цілями якого є: фінансування капіталовкладень в економіку ЄС; освоєння найменш розвинених регіонів ЄС; модернізація галузевої структури економіки; розвиток пріоритетних галузей; створення спільних господарських об’єктів, у яких зацікавлені країни ЄС; реконструкція і будівництво підприємств, які не можуть бути здійснені силами однієї країни.

Європейський центральний банк – центр банк Європейської системи центральних банків, центр зони євро, головною метою якого є підтримання цінової стабільності в Європейському валютному союзі. ЄЦБ розробляє і здійснює валютну політику зони євро; відає та здійснює управління офіційними обмінними резервами країн зони євро; встановлює основні процентні ставки; здійснює емісію банкнот євро.

Загальнодержавні податки – обов'язкові платежі, які встановлюються найвищими органами влади в державі і є обов'язковими до сплати за єдиними ставками на всій території України.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування – система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків, надання бюджетних коштів та інших джерел згідно з чинним законодавством України.

Зовнішній борг – зобов'язання, які виникають перед іноземними кредиторами (нерезидентами).

Інвестиції – довгострокові господарські операції, які передбачають придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Інвестиційний фонд (інститут спільного інвестування) – форма спільного інвестування, яка передбачає об’єднання грошових коштів інвесторів з метою отримання доходу від вкладення їх у цінні папери інвестиційних емітентів, корпоративні права та нерухомість.

Індикатори економічної безпеки держави – реальні статистичні показники розвитку економіки країни, які найбільш повно характеризують явища і тенденції в економічній сфері.

Інфраструктура фінансового ринку – сукупність установ та організацій, які обслуговують учасників фінансового ринку з метою підвищення ефективності здійснюваних ними операцій і забезпечують процес безперервного функціонування фінансового ринку та вільний рух товарів і послуг на ньому.

Казначейське виконання бюджету – виконання бюджету, що базується на принципі єдиного казначейського рахунку (системі бюджетних рахунків).

Капітальний борг – загальна сума боргу і відсотків, що мають бути сплачені за позиками.

Касове виконання бюджету – приймання та зарахування доходів на рахунки бюджету, зберігання і перерахування коштів з цих рахунків на фінансування видатків бюджету.

Конвергенція – зближення економічної політики країн, зменшення розриву в показниках економічного розвитку між національними державами, вирівнювання соціально-економічного розвитку країн у рамках інтеграційного об'єднання.

Конверсія боргу – зміна початкових умов державної позики, зокрема зміна строків позики, часу виплати, способу погашення позики, а найчастіше – зміна величини позикового відсотка (зміна дохідності позик).

Консолідація боргу – зміна умов позики щодо часу її чинності (тривалості) з можливою зміною величини позикового відсотка, зокрема перетворення короткострокових державних позик у довгострокові або об'єднання кількох державних позик попередніх років в одну позику.

Корпорація – це договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Кошторис бюджетної установи – основний плановий документ, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Кошторисне фінансування – виділення державою бюджетних коштів відповідно до затверджених бюджетів та бюджетних розписів суб'єктам господарювання (бюджетним установам) на цілі, передбачені їхніми основними фінансовими планами – кошторисами.

Ланка фінансової системи – відокремлена частина узагальнюючої сукупності фінансових відносин.

Майнове страхування – сукупність видів страхування, об'єктом яких є майно юридичних і фізичних осіб.

Майнові податки – обов'язкові платежі, які справляються внаслідок наявності конкретного виду майна, що перебуває в приватній, колективній та державній формах власності.

Методологія фінансової науки – система наукових принципів, на основі яких базується фінансове дослідження, вибираються мета, зміст, сукупність пізнавальних засобів, методів, прийомів дослідження, що забезпечують отримання максимально об'єктивної, точної, систематизованої інформації про фінансові процеси та явища.

Механізм валютної інтеграції – сукупність валютно-кредитних методів регулювання, спрямованих на поступовий перехід до вищого ступеня інтеграції.

Механізм забезпечення фінансової безпеки держави – система організаційних та інституційно-правових заходів впливу, спрямованих на своєчасне виявлення, попередження, нейтралізацію та ліквідацію загроз фінансовій безпеці держави.

Механізм фінансового менеджменту – цілісна, взаємопов'язана та взаємодіюча система рівнів, систем забезпечення, методів, важелів та інструментів розроблення, прийняття та реалізації управлінських рішень з питань фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Міжбюджетні трансферти – кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Міжнародний валютний ринок – міжнародна мережа офіційних центрів, де відбувається купівля-продаж іноземних валют.

Міжнародний валютний фонд – міжнародна наднаціональна валютно-кредитна організація, що має статус спеціалізованої представницької установи ООН.

Міжнародний ринок банківських кредитів – сфера ринкових відносин, де здійснюється рух позикового капіталу між країнами на умовах повернення та платності, формується попит і пропозиція кредитних ресурсів та позикового капіталу.

Міжнародний ринок боргових цінних паперів – складова міжнародного ринку кредитних ресурсів і водночас сегмент міжнародного ринку цінних паперів, де обертаються фінансові інструменти – коротко- та довгострокові боргові зобов'язання, що засвідчують боргові відносини між кредитором та позичальником.

Міжнародний фінансовий ринок – складова світового фінансового ринку, надзвичайно розгалужена система акумулювання вільних фінансових ресурсів та надання їх позичальникам із різних країн на принципах ринкової конкуренції.

Міжнародні фінанси як економічна категорія – сукупність економічних відносин, опосередкованих рухом валютно-фінансових потоків, що виникають у зв'язку з перерозподілом фінансових ресурсів і капіталу у системі світового господарства через дію ринкового і неринкового механізмів.

Міжнародна фінансова інституція – стабільний інститут багатосторонніх міжнародних відносин, що у своїй діяльності виходить за межі однієї країни і має постійну структуру органів наднаціонального регулювання.

Місцеві податки і збори – податки та обов'язкові збори, які встановлюються органами влади базового рівня управління згідно з чинним законодавством України та є обов'язковими до сплати на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються в їх бюджети.

Місцеві фінанси як економічна категорія – система економічних відносин, пов’язаних з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, необхідних органам місцевого самоврядування для виконання покладених на них завдань.

Монетизація бюджетного дефіциту – надання урядові позик центрального банку, купівля центральним банком державних цінних паперів, додаткова емісія грошей з метою покриття дефіциту бюджету.

Нагромаджений капітал – капітал, одержаний у процесі господарської та фінансової діяльності суб’єкта підприємництва.

Накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування – система, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.

Недержавне пенсійне забезпечення – це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Нематеріальні активи – об'єкти права, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифікованими (відокремленими від підприємства) та утримуватися підприємством з метою використання протягом більше ніж один рік (або одного операційного циклу, якщо він перевищує строк в один рік) для виробництва, торгівлі, з адміністративною метою чи надання в оренду іншим особам.

Неподаткові надходження бюджету – доходи бюджету у вигляді надходжень від власності та підприємницької діяльності, адміністративних зборів і платежів, некомерційного та побічного продажу, надходжень від штрафів і фінансових санкцій, інших неподаткових надходжень.

Непрямі податки – податки на товари і послуги, які залежать від розмірів споживання, додаються до ціни товарів, послуг, виконаних робіт або включаються у тариф і сплачуються споживачами.

Об'єкт оподаткування – явище, предмет чи процес, внаслідок наявності яких сплачується податок.

Облігація – емісійний цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Оборотний капітал – грошові кошти і мобільні активи, що перетворюються на грошові кошти протягом одного виробничого циклу, які забезпечують неперервність процесу виробництва й обігу та отримання прибутку від звичайної діяльності.

Обслуговування державного боргу – комплекс заходів держави з погашення позик, виплати відсотків за ними (доходу, що сплачується на користь кредитора згідно з умовами угоди про позику або про випуск державних цінних паперів), уточнення і змін умов погашення позик.

Оперативне управління фінансами – діяльність, пов'язана з необхідністю втручання в розподільні процеси з метою ліквідації диспропорцій, подолання недоліків, своєчасного перерозподілу коштів, забезпечення досягнення запланованих результатів.

Організаційно-інституційна структура фінансової системи – це сукупність фінансових органів та інституцій, які здійснюють управління грошовими потоками та фондами грошових коштів.

Особисте страхування – галузь страхування, в якій об'єктом страхування є життя, здоров'я, працездатність громадян.

Пенсійний фонд – спеціалізована фінансова установа, що займається мобілізацією та розподілом коштів пенсійного призначення.

Пеня – вид фінансової санкції, що застосовується за несвоєчасного виконання грошових зобов'язань і нараховується за кожен день прострочення. Розмір пені встановлюється у відсотках від суми простроченого платежу.

Перестрахування – операція між двома страховиками, згідно з якою один страховик передає від свого імені за певну плату частину ризику з виконанням всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником іншому страховику.

Податки – обов'язкові платежі, які законодавчо встановлюються державою, сплачуються юридичними та фізичними особами у процесі розподілу та перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту й акумулюються в централізованих грошових фондах для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

Податкова політика – форма економічної політики, в якій відображається комплекс цілей і заходів держави, спрямованих на ефективне функціонування податкової системи відповідно до соціально-економічної мети суспільства.

Податкова система – сукупність податків і зборів, механізмів і способів їх розрахунку та сплати, а також суб'єктів податкової роботи, які забезпечують адміністрування і надходження податків і зборів до бюджету та інших державних цільових фондів.

Податковий період – строк, протягом якого завершується процес формування податкової бази, остаточно визначається розмір податкового зобов'язання.

Податкові пільги – податкові пільги законодавчо закріплене повне або часткове звільнення юридичних і фізичних осіб від сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Поточний борг – сума основного боргу, що підлягає погашенню в поточному році, і належних до сплати в цей період відсотків за всіма випущеними на певний момент позиками.

Принципи фінансів – основоположні правила функціонування фінансових відносин.

Прямі податки – сукупність податків, які залежать від розмірів доходу або майна, стягуються з фізичних і юридичних осіб.

Реструктуризація боргу – угода кредитора з позичальником, який має труднощі з погашенням своїх фінансових зобов'язань, про нову схему їх погашення.

Рефінансування боргу – це погашення основної заборгованості й процентів за рахунок коштів, отриманих від розміщення нових позик.

Ринок фінансових послуг – особлива форма організації руху фінансових ресурсів в економічній системі, яка за своїм призначенням має забезпечити юридичним, фізичним особам і державі належні умови для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних грошових засобів. За економічною сутністю ринок фінансових послуг – це економічні відносини, що виникають між фінансовими посередниками та іншими економічними агентами з приводу розподілу фінансових ресурсів, купівлі-продажу тимчасово вільних коштів і цінних паперів.

Світовий фінансовий ринок – система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл світових фінансових потоків і міжнародних потоків капіталу.

Сегментація фінансового ринку – процес цілеспрямованого поділу видів фінансового ринку на індивідуальні сегменти залежно від характеру фінансових інструментів, що обертаються на ринку.

Секвестр бюджету – пропорційне скорочення видатків за всіма статтями бюджету, крім захищених, протягом часу, що залишається до закінчення поточного бюджетного року.

Сеньйораж – дохід від емісії грошей, який виникає в умовах перевищення приросту грошової маси над приростом реального ВВП, наслідком чого є зростання середнього рівня цін.

Система оподаткування – сукупність встановлених чинним законодавством держави податків і зборів, а також механізмів і способів їх розрахунку і сплати до бюджету та інших державних цільових фондів.

Солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування – система, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.

Ставка податку – законодавчо встановлений залежно від об'єкту, або одиниці, оподаткування розмір податку або збору.

Статутний капітал – сукупність внесків (у грошовому вимірнику) власників (учасників) у майно при утворенні підприємства для забезпечення його діяльності, визначеної установчими документами (статутом).

Страховий ринок – форма організації фінансових відносин щодо формування та розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту юридичних і фізичних осіб.

Страховий фонд – сукупність натуральних та грошових резервів, що формуються у результаті розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту для збереження збалансованості пропорційного розвитку суспільного виробництва, зменшення збитків внаслідок виникнення ризикових ситуацій.

Страховики – спеціалізовані організації, які за певну плату (страхову премію) беруть на себе зобов'язання відшкодувати збитки, завдані страховою подією, або виплатити страхову суму страхувальникам чи особам, зазначеним у договорі страхування.

Страхові агенти – юридичні і фізичні особи, які є представниками страховика і діють у його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Страхові брокери – юридичні особи або громадяни, які офіційно зареєстровані у встановленому порядку і здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні.

Страхові посередники – страхові брокери чи агенти, через яких укладається договір страхування і вирішуються окремі питання щодо врегулювання претензій.

Страхувальники – юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування, сплачують страхові премії і мають право на отримання відшкодування у разі настання страхового випадку.

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Суб'єкт податку – учасник процесу справляння податку (платник, держава, державні органи).

Сфера фінансової системи – узагальнена сукупність фінансових відносин за певними ознаками.

Управління державним боргом – комплекс заходів, що здійснюються державою в особі її уповноважених органів щодо визначення обсягів та умов залучення коштів, їх розміщення і погашення, а також забезпечення платоспроможності держави.

Управління фінансами – система методів і форм організації фінансових відносин, які застосовує фінансовий апарат для ефективного формування, розподілу і використання фінансових ресурсів суб'єктів економічної діяльності з метою досягнення поставлених цілей та запланованих результатів.

Фінансова інвестиція – господарська операція, що передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів.

Фідуціарні позики – позики, що випускаються одними суб'єктами (переважно іноземними комерційними банками), а відповідальність за ними несе інший суб'єкт (Україна в особі Міністерства фінансів).

Фінанси – це економічні відносини, які виникають в процесі розподілу, перерозподілу ВВП (в окремих випадках й національного багатства) з метою формування фінансових ресурсів та створення фондів грошових коштів і їхнього використання для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства.

Фінанси домогосподарств – фінансові відносини, виражені в грошовій формі, що виникають при утворенні, розподілі та використанні грошових доходів і заощаджень у процесі виробництва і реалізації товарів, виконання робіт і надання послуг, які відрізняються за характером і спрямованістю.

Фінанси суб’єктів господарювання – економічні відносини, пов’язані з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

Фінансова безпека держави – стан фінансової системи, за якого наявна стійка національна валюта, відсутня загрозлива для розвитку економіки величина внутрішнього і зовнішнього боргів, забезпечується стале економічне зростання за відсутності або низьких темпів інфляції. Надійна захищеність фінансової системи країни від внутрішніх та зовнішніх загроз, що перешкоджають ефективному використанню її фінансових ресурсів в інтересах окремої людини, трудового колективу і суспільства.

Фінансова безпека підприємств – забезпечення умов збереження комерційної таємниці, інтелектуальної власності та інформації; захищеність підприємства від негативного впливу зовнішнього середовища, тобто здатність підприємства протистояти несприятливому зовнішньому впливу, а також здатність швидко реагувати на різноманітні зовнішні загрози.

Фінансова доктрина – систематизоване вчення про фінанси, цілісна концепція, сукупність принципів з відтінком схоластичності та догматизму (впливу суб'єктивного чинника).

Фінансова думка – інтелектуальний процес у будь-якій стадії пізнання фінансових явищ та з будь-яким результатом (від гіпотези до достовірного знання).

Фінансова категорія – окремі терміни, які є граничними за рівнем узагальнення і відображають об’єктиві фундаментальні абстрактні найсуттєвіші поняття фінансової теорії.

Фінансова концепція – певний спосіб розуміння, тлумачення, інтерпретації фінансових положень, ідей, явищ, процесів, головний погляд на них, сукупність ідей їх системного висвітлення.

Фінансова наука – спеціалізована галузь наукових знань, наукова діяльність, спрямована на вивчення фінансів у теоретичному і практичному аспектах, а також форм організації їхніх окремих інститутів; упорядкований процес отримання знань, їхньої організації та систематизації у контексті певної парадигми, а також сума знань про явища міжнародних, державних та приватних фінансів і достовірно встановлені закономірності їх функціонування.

Фінансова політика – цілеспрямована діяльність держави та інших суб'єкт