Термінологічний словник

Термінологічний словник

Абстрактні – мотиви, що складають з правильних і неправильних геометричних фігур, їх деталей і поєднань.

Антропоморфний– уподібнений до обрисів людського тіла чи його складових частин.

Абака — верхня плита доричної капітелі, що має в плані квадратну форму.

Акант —скульптурне зображення листя однойменної рослини. Є найважливішим декоративним елементом корінфського ордера.

Акрополь — частина грецького міста, яка знаходиться на узвишші. Спочатку служив фортецею, на якій трималася система оборони. Потім став релігійним і політичним центром міста.

Ампір —архітектурний стиль Франції початку XIX ст. Розвинувся з пізнього класицизму за часів правління Наполеона Бонапарта.

Амфіпростиль — невеликий давньогрецький храм з чотири-стовпними портиками на головному і задньому фасадах.

Амфітеатр —споруда, призначена для проведення масових видовищ, у якій місця для глядачів розміщені концентричними рядами, що поступово підвищуються.

Аттик – стінка над антаблементом, в перше стала застосовуватися у римських тріумфальних арках.

Антаблемент —верхня частина архітектурного ордера (див.), що спирається на колони; антаблемент складається з архітра-ва, фриза і карниза (перераховані в порядку їхнього розташування знизу) догори.

Антефікс —фігурна, вертикально поставлена черепиця, що розташовувалася по обрізу покрівлі.

Антресоль —додатковий напівповерх у верхній частині основного поверху.

Анфілада — ряд кімнат (залів), розташованих по одній осі і з'єднаних одна з одною дверима.

Апсида —напівкруглий у плані виступ стіни у храмі, у межах апсид розташовувалися вівтарі.

Арка (або склепіння) — криволінійне перекриття прольоту.

Аркада— ряд арок, що спираються на пілони або колони.

Аркатура— декоративний мотив у вигляді цілого ряду маленьких арок. Застосовується для оформлення фасаду.

Аркбутан— відкрита напів арка, що служить для передачі розпору основних склепінь, які перекривають готичну будівлю, на контрфорс {див.).

Архівольт — криволінійна тяга {див.), що обрамляє лицьову поверхню арки.

Архітрав — балка, що спирається безпосередньо на колони (або пілони). Нижня частина антаблемента.

Атлант — опора у вигляді чоловічої статуї.

Атріум — зал у давньоримському будинку, що має в центрі перекриття великий отвір, через який освітлюється приміщення.

Аттик— стінка над антаблементом (див.); уперше стала застосовуватися у римських тріумфальних арках.

База — опорна частина колони, напів колони, пілястра, пілона.

Базиліка— прямокутна в плані споруда, розчленована рядами колон на повздовжні галереї (нефи). В античну епоху базиліка — суспільно-адміністративна споруда. У середні віки цей тип споруди став використовуватися як церква (звідси зміна змісту цього терміна).

Валка (бантина) — суцільний або складений стрижень, звичайно призматичної форми, що застосовується для перекриття приміщень.

Балкон— виступаюча площадка на фасаді будинку, яку підтримують консолі (див.).

Балюстрада— наскрізне огородження (у вигляді поруччя) фалюонів, галерей, сходів, дахів.

Балясини — невеликі фігурні стовпчики, що підтримують поруччя балконів, огорож, сходів.

Барабан купола— циліндрична частина споруди, що служить опорою купольному покриттю.

Барельєф— низький рельєф (частини якого виступають над основною площиною менш ніж на половину свого обсягу).

Бароко - архітектурний стиль країн Європи XVII і першої половини XVIII ст.

Бастіон – виступаюча кутува частина фортеці. Може мати і самостійне оборонне значення.

Бельведер— майданчик або приміщення нагорі будинку, що служить для огляду навколишньої місцевості.

Блок(кам'яний) — шматок природного (або штучного) каменю, частіше — призматичної форми.

Вінець— взаємно зв'язані чотири колоди, що складають один горизонтальний ряд дерев'яної рубленої будівлі.

Вітраж— картина, складена із шматків різнобарвного скла, що пропускає через себе промені сонця. У середні віки вітражами оздоблювали вікна соборів.

Вітрило— конструкція трикутних обрисів, за допомогою якої здійснюється перехід від прямокутної підставки до купольного покриття будинку. Часто використовується у церковних спорудах.

Візерунок – декоративна структура природного чи штучного надходження: текстура дерева чи каменю, фактура кори чи штучної декоративної поверхні, чергування пагонів і листків на гілці, орнамент.

Волюта— архітектурно-декоративна деталь у формі завитка. Входить до складу іонічної і корінфської капітелей {див.).

Галерея — напіввідкрите, світле видовжене приміщення, обмежене з однієї або з двох довгих сторін опорами (частіше колонами).

Гексастильний периптер— периптер {див.), що має на головному і задньому фасадах по шість колон.

Глава — зовнішня частина купола у формі цибулини, шолома, конуса.

Гобелен— тканий безворсовий килим. Вироблялися на королівській мануфактурі в Парижі, аналогічні шпалерам.

Доугун— особливі кронштейни в китайській архітектурі, що підтримують вигин даху.

Другорядна балка— балка, що спирається на прогони (головні балки).

Екстер 'єр — зовнішній вигляд будинку.

Емпора— відкрита в головний неф галерея типу хорів, розташована над бічними нефами церков.

Ентазис — легка опуклість стовбура колони.

Еркер — частина внутрішнього об'єму будинку, винесена за межі його зовнішніх стін, яка виступає на фасаді у вигляді закритого балкона,

Закомара — дугоподібне напівкругле завершення верхньої частини одного прясла (див.) стіни давньоруської церкви, що відповідає формі внутрішнього склепіння.

Замок(замковий камінь) — клинчастий камінь, що завершує склепіння (найвищий у ньому).

Зікнурат — багатоярусна східчастої форми храмова вежа (в архітектурі Вавилона й Ассирії). Верхня частина слугувала для вивчення небесних світил.

Зооморфний – уподібнений до істот тваринного світу. Внаслідок граничної стилізації, геометризації зображення зооморфність орнаментного знака інколи розпізнається тільки завдяки його народній назві: «курячі лапи», «заячі вуха» тощо. Різновидами зооморфних мотивів орнаменту є орнітоморфні.

Іконостас— стіна, що відокремлює вівтар від іншої частини церкви. На іконостасі розташовуються ікони.

Інкрустація— прикраса предмета, зроблена з одного матеріалу врізаними зображеннями або орнаментом, виконаним з іншого матеріалу.

Інтарсія — дерев'яна інкрустація.

Інтер 'єр— архітектура внутрішніх приміщень будинку.

Іонічний ордер— античний архітектурний ордер, більш легкий порівняно з доричним. Іонічна колона має характерну капітель (див.), утворену двома поверненими донизу спіральними волютами (див.)

Канелюри— вертикальні жолобки на стовбурах колон, пілонів або пілястр.

Капела — католицька каплиця.

Карниз— виступаючий уперед край даху; призначений для захисту стін від дощу. Верхня частина антаблемента.

Картуш— скульптурно, орнаментально оформлений герб на фасаді будинку.

Квадрига — об'ємне зображення колісниці, запряженої четвіркою коней, що розташовується на аттиках споруди. В античній римській архітектурі увінчувала тріумфальні арки.

Кесони — невеликі поглиблення на поверхні стелі або склепіння, що мають найчастіше квадратну форму.

Кокошник — декоративне завершення стін церков, аналогічне закомарам, іноді з загостреним верхом.

Колона— архітектурно оброблений, круглий у перетині опорний стовп, що, як правило, складається зі стовбура, капітелі (див.) і бази (див.)

Колонада — ряд колон, розташованих по прямій або кривій лінії, підтримує антаблемент (див.)

Коник — верхнє горизонтальне ребро (злам) даху, утворене перетином його двох схилів. Консоль — див. кронштейн.

Контрфорс — вертикальний виступ стіни, що протидіє силі розпору.

Корінфський ордер — третій нарівні з доричним та іонічним (див.) ордер античної архітектури, найлегший у своїх пропорціях.

Кронштейн— підпора типу балки, випущена зі стіни (або прикріплена до стіни): служить для підтримки якої-небудь виступаючої частини (карниза, балкона, скульптури).

Купол — склепіння, утворене шляхом обертання кривої (дуги, окружності та ін.) навколо вертикальної осі.

Курватура— легка кривизна обрисів античної колони, що додається їй для посилення пластичної виразності.

Лоджія— приміщення, відкрите з однієї або декількох сторін. Звичайно являє собою балкон, заглиблений у стіну будинку.

Люкарна— горищне вікно.

Майоліка — вироби з фаянсу, покриті глазур'ю.

Мансарда — горищні приміщення, які можна використовувати як житлові.

Маскарон— скульптурна деталь у вигляді маски.

Меандр— античний орнамент геометричного малюнка у вигляді ламаної або кривої лінії, що спірально закручується.

Медресе — мусульманська духовна школа.

Мезонін — житлова надбудова над середньою частиною звичайно невеликого будинку.

Мечеть — мусульманське культове спорудження.

Мистецтво– творче відображення дійсності в художніх образах, творча художня діяльність, образотворчість.

Мінарет — вежа в мечеті, що служить для заклику віруючих на молитву.

Міхраб — ніша (вівтарна) в мечеті.

Мозаїка— зображення (або орнамент), складене з маленьких шматочків кольорового каменю або смальти (скла).

Моноптер — античний храм круглої форми, оточений колонами.

Наос (целла) — святилище давньогрецького храму.

Напівколона— колона, що виступає зі стіни по усій <5воїй висоті на половину діаметра.

Нервюра (гурт) — профільоване ребро готичного склепіння.

Неф — частина споруди (у вигляді галереї), відділена від інших рядом колон.

Обеліск— кам'яний прямокутний, що трохи звужується догори, стовп із пірамідально загостреним завершенням. Уперше з'явився в Давньому Єгипті.

Обшивання (тесом) — облицювання дерев'яного будинку дошками,

Ордер— порядок у розташуванні частин античних (давньогрецьких і давньоримських) споруд.

Орнамент— ліпні і намальовані дрібномасштабні зображення, що застосовуються для прикраси будівель.

Орхестра— круглий і напівкруглий майданчик у давньогрецькому театрі, що займає в ньому центральне положення і призначений для виступу хору.

Павільйон — невелика споруда, звичайно паркового характеру.

Пагода— культова споруда в Китаї або Японії.

Палаццо — палац, міський особняк в Італії;

Пальмета— скульптурний або мальований орнамент у вигляді пучка симетрично розташованого вузького листя.

Пандус — похила площина, що замінює сходи, які з’єднували один ярус з іншими (наприклад - Зінкурат).

Панель— 1) нижня частина стіни, нерідко у внутрішніх приміщеннях, оброблена піддерево, фарбована і членована рам-ками-фільонками; 2) тротуар; 3) великорозмірний елемент у сучасному будівництві; великих розмірів частина будинку.

Панно — частина поверхні стіни, стелі, дверей, обрамлена рамкою і покрита живописом або рельєфом.

Парапет — невисока огорожа дахів, терас, майданчиків, мосту.

Периптер— античний храм, що являє собою прямокутник, оточений з усіх чотирьох боків колонами.

Перистиль (перистильний двір) — двір, обмежений з усіх боків колонадою.

Пілон — стовп зазвичай прямокутної в плані форми.

Пілони єгипетського храму — масивні парні вежі, що оформляють головний фасад єгипетського храму; мають форму плоских усічених пірамід.

Пілястра — плоский прямокутний у плані виступ стіни, оброблений у вигляді колони з капітеллю і базою.

Пінаклі— невеличкі башти, завершені шпилями; застосовувалися в готичних спорудах для увінчання контрфорсів.

Плафон — поверхня стелі.

Портал — архітектурно оброблений вхід до споруди.

Портик— І) колонада, що обмежує розташовану за нею галерею; 2) колонада, що служить входом у будинок.

Проліт— відстань між опорами.

Пропілеї— монументальні ворота.

Простиль — невеликий грецький храм з чотирма колонами на головному фасаді.

Псевдопериптер— римський храм, що має портик тільки на головному фасаді; інші його фасади або зовсім не мають колон, або оформлені напівколонами чи пілястрами.

П'єдестал — підніжжя (основа) колони, статуї, вази.

П'ята— нижня, опорна частина арки, склепіння.

Ратуша — будинок міського самоврядування.

Ренесанс (або Відродження) — стиль західноєвропейського зодчества XV—XVI ст., заснований на відродженні античних (давньогрецьких і давньоримських) архітектурних форм.

Ризаліт— частина будинку, що виступає за основну лінію фасаду.

Роза— круглий віконний отвір на фасадах середньовічних храмів.

Розпір— горизонтальна сила, що виникає в склепіннєвій конструкції.

Рококо— стиль французької архітектури першої половини XVIII ст., що являє собою пізню стадію бароко (див.).

Ростральна колона— колона, стовбур якої прикрашений рострами — фігурними зображеннями носових частин кораблів.

Ротонда— кругла будівля, перекрита куполом.

Рут— спосіб обробки стіни грубо обтесаними каменями-квадрами або їхньою імітацією.

Саркофаг— монументально оформлена гробниця.

Секос — святилище в єгипетському храмі.

Склепіння — перекриття, що має криволінійні обриси і горизонтальний тиск, який породжує розпір.

Склепіння вітрильне— таке, що утворюється шляхом відсікання від сферичного (або параболічного) купола чотирьох рівних напівсегментів (у нижній його частині).

Склепіння віялове— склепіння, що має нервюри (див.), які починаються в межах одного кута і розбігаються подібно до віяла.

Склепіння дзеркальне— зімкнуте склепіння (див.), верхня частина якого зрізана горизонтальною площиною.

Склепіння клинчасте — таке, що викладене з каменю або цеглин, розміщених радіально (стосовно центра склепіння).

Склепіння коробове— найбільш простий вид склепіння, що утворює циліндричну поверхню одного або декількох радіусів.

Склепіння стрілчасте— таке, що складається з двох дуг, які перетинаються під кутом.

Склепіння хрестове— таке, що утворюється шляхом перетину під прямим кутом двох рівних коробових (циліндричних) склепінь.

Смальта – непрозоре кольорове скло, яке застосовується у мозаїці.

Софіт — архітектурно оброблена поверхня стелі.

Сфінкс – фантастичні кам’яні істоти з головою людини і тілом лева. Також відомі сфінкси – з головою тварин – баранів і тілом лева.

Сталактити — декоративна форма, що застосовувалася для оформлення склепінь у мусульманській архітектурі. Нагадує природні сталактити.

Стела— вертикальна кам'яна плита з написами або зображеннями (в античному світі служила надгробним пам'ятником).

Стилобат— уступчаста основа давньогрецького храму.

Театрон— частина античного театру, що служить для розміщення глядачів.

Тераса— архітектурно оформлений, відкритий або напів-відкритий майданчик, що найчастіше прилягає до будинку.

Терми — давньоримські лазні, у яких, крім власне лазневих приміщень, є й інші — спортивні, призначені для відпочинку і т. д.

Тимпан— внутрішня частина античного фронтону, обрамлена з усіх боків карнизом.

Тромп— особливий вид склепінної конструкції, що застосовується для переходу від квадратного фундаменту споруди до круглої або багатокутної купольної його частини. На відміну від вітрила, що є частиною сферичної поверхні, тромп найчастіше має форму частини конуса. Тромпи особливо характерні для середньовічної архітектури країн Азії і Закавказзя.

Тяга— тонкий горизонтальний виступ (типу карниза) на стіні.

«Фаюмський портрет» - походить від місця знаходження в некрополі оазису Ель-Фаюм, в східній римській провінції Єгипту.

Іконопис – перегородка яка відокремлює вівтар від іншої частини церкви. На іконостасі розташовані в певній послідовності ікони.

Фасад — зовнішній бік будівлі.

Ферма— пласка ґратчаста конструкція трикутних або інших обрисів, що служить для перекриття великих приміщень.

Фіал — фігурний шпиль, що увінчував пінаклі (див.) готичних споруд.

Фільснка — невелика ділянка стіни, дверей, пілястра, обведена рамкою.

Форум— торговельний і громадський майдан давньоримського міста.

Фреска— живопис по штукатурці водяними фарбами на стіні або на перекритті.

Фриз — 1) середня частина антаблемента між архітравом і карнизом; 2) декоративна смуга, що обрамляє стелю, верх стіни суцільним орнаментом.

Фронтон— верхня частина фасаду, що має вигляд трикутника, обмеженого двома схилами даху.

Фундамент — нижня опорна частина споруди, схована під землею.

Фуст — стовбур колони.

Целла (наос)— святилище античного храму. Цоколь — нижня частина постаменту, скульптури, стіни будинку, яка розміщена на фундаменті і трохи виступає.

Шпалери— безворсові настінні килими з орнаментальними або пейзажними зображеннями, виконані вручну.

⇐ Предыдущая 12