Хелпикс

Главная

Контакты

Случайная статья





ФАРМАКОДИНАМІКА.



ФАРМАКОДИНАМІКА.

Резорбтивна дія передусім поширюється на центральну нервову систему, потім на серцево-судинну, дихальну, травну, впливає на діурез, обмін речовин.

 

Щодо впливу спирту етилового па центральну нервову систему розрізняють

три стадії:

 

I стадія — збудження. Відбувається ослаблення процесів гальмування,

з'являються ейфорія, самовпевненість, знижена реакція на навколишнє

середовище, неможливість виконувати точні дії, зменшення витривалості.

 

II стадія — пригнічення, зменшується відчуття страху, помірна

анальгезія, снодійний ефект, наркотична дія. Спирт етиловий не

використовують як засіб для наркозу через малу наркотичну широту і

тривалий період збудження.

 

III стадія — агональна. Вплив на автономну нервову систему зумовлений

вивільненням катехоламінів з надниркових залоз і симпатичних нервк.

 

У І стадії вивільнення катехоламінів під впливом спирту етилгізого

викликає підвищення артеріального тиску, тахікардію, підвищення потреби

міокарда в кисні, напади стенокардії.

 

 

У II стадії артеріальний тиск знижується. Спостерігається специфічна

зміна периферичних судин (параліч судин лиця, кон'юнктиви). Пригнічення

судинорухового центру викликає параліч судин шкіри. Збільшується

тепловіддача.

 

Спирт етиловий у малих дозах збуджує дихання, в більших — пригнічує, при

тяжкій інтоксикації настає параліч дихального центру.

 

У концентрації до 4 % спирт етиловий підвищує ферментативну здатність

шлункового соку, 20 % і вище — пригнічує секрецію, понад 50 % — значною

мірою подразнює, припікає слизову оболонку, пригнічує рухову здатність.

 

Спирт етиловий є протиплазматичною отрутою, негативно впливає на клітини

печінки (викликає алкогольний цироз). Збільшує діурез. Негативно впливає

на статеві органи, на репродуктивну функцію. У хворих на алкоголізм діти

народжуються з психічними і фізичними вадами. Ступінь інтоксикації

спиртом етиловим зумовлена вмістом його у крові людини: 1-2 г/л —

сп'яніння; 3-4 г/л — інтоксикація; 5-8 г/л є смертельною концентрацією.

 

При гострому отруєнні спиртом етиловим розвивається стан коми: шкіра

стає холодною, липкою, червоніє лице, кон'юнктива, знижується

температура тіла, неодноразове блювання, мимовільне виділення сечі та

випорожнення. Хронічна інтоксикація (алкоголізм) розвивається у випадках

регулярного вживання спирту етилового. Розвивається психічна і фізична

залежність з абстинентним синдромом. Порушується психічна діяльність,

знижується інтелект, розумові здібності, вражаються периферичні нерви.

Відбувається руйнівний вплив на внутрішні органи (гастрит, цироз

печінки, жирова дегенерація міокарда, нирок). Розвивається психічна і

фізична деградація особи. Лікування при гострому отруєнні. Негайне промивання шлунка кілька разів(алкоголь може виділятись слизовою оболонкою шлунка), очисна клізма.Введення сорбентів, гіпертонічного розчину глюкози з інсуліном, 4 %розчину натрію гідрогенкарбонату. Стимуляція дихання, кровообігу,зігрівання тіла. Симптоматичні засоби. При хронічному отруєнні застосовують і тетурам (дисульфірам), що блокуєокиснення спирту і затримує процес метаболізму на стадії утворенняацетальдегіду. При цьому у хворого розвивається відраза до алкоголю.Ефект нетривкий. Тетурам пролонгованої дії (еспераль) підшивають підшкіру живота. Тривалість ефекту 4-6 місяців. Інколи для виробленнянегативного умовного рефлексу використовують блювотні засоби (наприклад,апоморфін) одночасно з призначенням спирту етилового. Для комплексноголікування хворих на і алкоголізм можна використовувати метод психотерапії. Сьогодні ефективних засобів для лікування хворих на алкоголізм немає. Показання до застосування спирту етилового — дезінфекція шкіри,інструментарію, лікування при опіках, обтирання, компреси. Застосовуютьдля інгаляцій \ під час набряку легень (як піногасник). І Для резорбтивної дії також використовують у випадках гангрени, абсцесу легень,  як антидот при отруєнні спиртом метиловим (внутрішньовенно).
                Назва (укр.): Спирт етиловий
Назва (лат.): Spiritus aethylicus
Синоніми:
Речовини, що входять до складу
 
Властивості
прозора, безбарвна, летка рідина характерного запаху та пекучого смаку. Легко горить. Змішується добре з водою та органічними рідинами. Міцність визначається в процентах /вагові відношення/ і градусах /об'ємні відношення/
Дія
місцева, на шкіру і слизові оболонки подразнююча - відчуття холоду змінюється пекучістю, гіперемією, потім послабленням чутливості нервових закінчень. Введений всередину спирт у концентрації до 10% стимулює, 20% і більше - пригнічує виділення шлункового соку. Підвищені концентрації спирту спричинюють сильне подразнення з виділенням великої кількості слизу і зменшенням перетравної дії шлункового соку. Спирт у концентрації 50% і більше зумовлює денатурацію білку тканин і мікробів у зв'язку з дегідратацією. Протимікробна дія найкраще виявлена у концентрації 50-70%. Бактерицидна дія спирту підвищується при взаємодії з фенолом, йодом, лізолом, милом, нашатирним спиртом. Швидко всмоктується слизовими оболонками. Резорбтивна дія така сама, як і дія наркотиків. Рівномірно розподіляється в тканинах, легко окислюється, малотоксичний. При окисленні вивільняється значна кількість енергії, але більша частина спирту виділяється в незміненому вигляді з сечею, через легені, з потом. Стадія збудження порівняно тривала. У зв'язку з вузькою шириною наркотичної дії використовувати для повного наркозу небезпечно – можлива зупинка дихання. Спирт найкраще переносить рогата худоба.
Показання до застосування
як наркотичний засіб для великої та дрібної рогатої худоби(коням застосовують в комбінації з іншими наркотиками); як тонізуючий і збуджуючий засіб при загальній слабкості, виснаженні, тривалих інфекційних захворюваннях, колапсі, втратах крові, тривалих родах, тяжких травмах; як болезаспокійливий, протибродильний, румінаторний засіб, що регулює моторну та секреторну функцію шлунку і кишок - при гострих шлунково-кишкових захворюваннях; як жарознижуючий засіб при септичних лихоманках; як протизапальний і болезаспокійливий, відволікаючий засіб при травмах, запаленнях шкіри, м'язів, сухожилок, суглобів; для дезінфекції рук, операційного поля, шкіри та інструментів; як розчинник для деяких лікарських речовин /йоду, вератрину тощо/, а також для виготовлення настойок і екстрактів; для наркозу внутрівенно 33% розчин; румінаторний засіб 40% розчин
Спосіб застосування
1/ як наркотичний засіб для великої та дрібної рогатої худоби; внутрівенно в концентрації до 33 %, всередину - 40 %. Коням застосовують в комбінації з іншими наркотиками; 2/ як тонізуючий і збуджуючий засіб при загальній слабкості, виснаженні, тривалих інфекційних захворюваннях, колапсі, втратах крові, тривалих родах, тяжких травмах всередину та внутрівенно; 3/ як болезаспокійливий, протибродильний, румінаторний засіб, що регулює моторну та секреторну функцію шлунку і кишок - при гострих шлунково-кишкових захворюваннях - всередину; 4/ як жарознижуючий засіб при септичних лихоманках - всередину; 5/ як протизапальний і болезаспокійливий, відволікаючий засіб при травмах, запаленнях шкіри, м'язів, сухожилок, суглобів - у формі компресів та лініментів; 6/ для дезінфекції рук, операційного поля, шкіри та інструментів у концентрації 60-70 %; 7/ як розчинник для деяких лікарських речовин /йоду, вератрину тощо/, а також для виготовлення настойок і екстрактів. Для наркозу внутрівенно 33% розчин - великій рогатій худобі 400-600 мл; дрібній рогатій худобі 100-150 мл; всередину як протибродильний, болезаспокійливий, румінаторний засіб 40% розчин - великій рогатій худобі і коням 150-200 мл, дрібній рогатій худобі 60-100 мл.
Спосіб зберігання препарату
Зберігають у щільно закритих склянках, у прохолодному місці.
Товарна форма препарату
Форма випуску: офіцинальними /фармакопейними/ є 90%, 70%, та 40% розчини.

 

Список літератури:

1. Підручник « Ветеринарна Фармакологія» Г.О. Хмельницький ,

В.С. Хоменко, О.І. Канюка . -Харків: « Парітет », 1995. – 55-57с.

2. http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=47643&pg=1

3. Фармакологія: Підручник / За ред. І. С. Чекмана. - К.: Вища школа, 2001.

4. Фармакологія. Підручник для студентів медичних факультетів / І.С. Чекман, Н.О. Горчакова, Л.І. Казак, І.Ф. Бєленічев, В.М. Бобирьов, І.Ю. Висоцький [та ін.]; за ред. І.С. Чекмана. – Видання 2-ге - Вінниця: Нова Книга, 2011.

 



  

© helpiks.su При использовании или копировании материалов прямая ссылка на сайт обязательна.