СЛОВНИК НАУКОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

СЛОВНИК НАУКОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

1.Автореферат – наукове видання у вигляді брошури, що вміщує авторський варіант реферативного викладу проведеного ним наукового дослідження.

2.Аксіома–істинне положення, що приймається без логічного доказу, в силу його безпосередньої переконаності.

3.Аспект–точка зору, з якої розглядається об’єкт дослідження.

4.Бакалавр– освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти, що присвоюється особі, яка засвоїла програму вищої освіти і успішно пройшла підсумкову атестацію.

5.Версії– гіпотези, що по різному пояснюють одні й ті ж самі факти.

6.Гіпотеза–обґрунтоване припущення про можливі засоби розв’язання визначеної проблеми.

7.Дедукція— хід наукової думки від загального до конкретного.

8.Дисертація— наукова праця, представлена у вигляді рукопису, монографії, наукової доповіді або підручника, є кваліфікаційною роботою, яка вказує на високий науково-практичний рівень дослідника.

9.Ідея— визначальне положення в системі поглядів, теорій.

10. Індукція— хід наукової думки від конкретного знання до загальних положень.

11. Категорія— форма логічного мислення в якій розкриваються внутрішні, суттєві сторони та відношення між предметами, що досліджуються.

12. Кваліфікація— сертифікація досягнень або компетенцій студента з зазначенням виду і назви підготовки, яка надає право доступу до подальшої освіти та професійної діяльності.

13. Концепція— система поглядів, основна думка при визначенні мети й завдань дослідження, що вказує на шлях його опанування.

14. Кредитно-модульна система організації навчального процесу — модель організації навчального процесу, яка грунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів).

15. Магістр— академічний ступінь (кваліфікація), що отримують бакалаври в результаті засвоєння основної освітньої програми вищої школи, яка дає право на зайняття основних посад на ринку праці та продовження навчання в аспірантурі.

16. Монографія— наукове книжкове видання повного дослідження однієї проблеми або теми, що належить одному чи декільком авторам.

17. Метод – підхід, прийом, засіб теоретичного дослідження або практичного втілення явища (процесу).

18. Метод дослідження— спосіб отримання нового знання.

19. Методологія наукового пізнання— учення про принципи, форми й способи науково-дослідницької діяльності.

20. Наука— сфера людської діяльності, система знань об’єктивних законів природи, суспільства, мислення, що виражається у точних категоріях.

21. Наукова тема— завдання наукового характеру, що підлягає науковому дослідженню та є основним показником науково-дослідної роботи.

22. Наукова теорія— система абстрагованих понять та тверджень, що являє собою ідеальне відображення дійсності. 23. Наукове дослідження— методи отримання та перевірки нових знань. 24. Науковий факт— явище, що становить базу для формування думки та є основою наукового знання. 25. Поняття— думка, що узагальнює та виокремлює предмети, явища за певними ознаками, відображає суттєві його якості. 26. Постулати— твердження, що приймаються як істинні, хоча вірність їх не доведена. 27. Принципи— вихідні положення будь-якої теорії, учення, науки або світогляду. 28. Реферат— стислий виклад у письмовій формі суті певного питання або наукової проблеми, що включає огляд відповідних інформаційних джерел. 28. Софізм— невірний, хибний доказ, що видається за правильний, заснований на зовнішній схожості явищ, заміні понять, свідомо невірному виборі вихідних положень. 29. Судження— висловлена думка, у якій відображене ставлення до її змісту, істинності або хибності. 30.Умовивід— процес мислення, що об’єднує послідовність двох та більше суджень, у результаті чого з’являється нове судження. 31. Евристика— наука, що вивчає творче мислення. 31. Експеримент— метод пізнання, цілеспрямоване вивчення об’єкту з метою виявлення раніше невідомих його властивостей (якостей) або перевірки правильності теоретичних положень, що визначаються певною пошуковою ідеєю і має чітко виражену мету.