Іонічний ордер. Коринфський ордер

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2

10. Іонічний ордер

Канелюри колони розділені доріжками

Капітель має дві протилежно розміщені волюти

Фриз не поділений на тригліфи та метопи

11.Коринфський ордер

Являє собою дальший розвиток іонічного ордеру

Канелюри колони розділені доріжками

Пишна подовжена капітель має невеликі наріжні волюти та вкрита стилізованим листям аканту

12. Фронто́н-передня сторона, чоло — звичайно трикутне завершення фасаду будівлі, портика, колонади, що з боків обмежене двома схилами даху й карнизом при основі. Внутрішнє поле цієї частини називається полем фронтону або тимпаном.

13. Тригліф — прямокутна, дещо витягнута по вертикалі плита з двома цілими, а по краях половинними жолобами. Зазвичай тригліфи розміщуються по осях колон та інтерколумніїв і на кінцях фриза на розі будинку. Чергуючись із метопами, тригліфи утворюють фриз доричного ордеру.

14. Мето́па— прямокутні або квадратні плити , які, чергуючись з тригліфами, утворюють фриз доричного ордеру. Метопи виконувались з каменю або кераміки часто прикрашалися рельєфами, рідше розписом.

У період, що передував розвитку кам'яної архітектури, у Давній Греції метопами називали проміжки між балками перекриття, що виходять на фасад споруди.

15. Вазопись — орнаментальная или изобразительная декоративная роспись сосудов, выполняемая почти исключительно керамическим способом, то есть специальными красками с последующим обжигом.

Выделяется два способа вазописи: вазопись по глазури и подглазурная роспись

16. А́мфора давньогрецька глиняна посудина зі звуженим дном, високим і вузьким горлом та двома ручками.

Використовувалися амфори для транспортування і зберігання вина, олії, зерна.

17. Пеліка давньогрецька посудина, поширена в Аттиці форма амфори. В Аттиці їх також називали стамносами.

Пеліка на відміну від звичайних амфор має підставку, яка дозволяє їй зберігати вертикальне положення. У пелік зазвичай були дві ручки, але не було кришки. Як правило, вони відрізняються плавної формою переходу від вінчика до круглого корпусу. Шийка досить розширена до кромки.

18. Килик— древнегреческий сосуд для напитков плоской формы на короткой ножке. С двух сторон килика находятся ручки, которые в отличие от канфара не превышают по высоте кромку самой чаши.

19. Рито́н — посудина у вигляді рогу. На Сході та у іраномовних народів (наприклад скіфів) ритон вважався святою посудиною та атрибутом царської влади. З його допомогою земні володарі зближувалися із світом небесним.

20. Ойнохоя— давньогрецька посудина для розливання вина. Це глечик з однією ручкою, овальним корпусом та вінчиком у формі трилисника, тобто з трьома носиками. Ойнохої відомі ще у добу егейської цивілізації. Вони також були поширені в архаїчну та класичну добу.

21.Лекіф— давньогрецька посудина, призначена для зберігання оливкової олії, також використовувалася як поховальний дар в 5 столітті до н. е. Характерними рисами лекіфа є вузьке горло і невелика ніжка

22. Пиксида- в Древне Греции небольшая круглая (деревянная, изначально - самшитовая) коробочка с крышкой для хранения украшений, пряностей, мазей или порошков.

23. Лутрофор— давньогрецька посудина, яка відрізняється довгою шийкою та ручками особливої форми із перетинками.

Лутрофор використовувався для зберігання води у шлюбних і похоронних церемоніях, Лутрофор також зображувався на надгробках як скульптура або рельєф.

24. Фіала — давньогрецька пласка жертовна чаша без ручок. Виготовлялась із різних матеріалів, у тому числі благородних металів.

Фіали підносили як дар, про що свідчать численні зображення на давньогрецьких вазах.

25. Камарес— стиль росписи керамических изделий, получивший распространение в ранний дворцовый период на острове Крит Характерной особенностью Камареса является линейный орнамент, который наносился на матовую основу чёрного цвета белой, оранжевой или красной краской. В этом стиле расписывалась тонкостенная глиняная посуда в крито-минойский период.

26. ЧОРНОФІГУРНИЙ СТИЛЬ— термін, яким в історії мистецтва позначають техніку і стиль вазопису античного, поширеного в Стародавній Греції в 6 ст. до н. е. На вазах Ч. с. зображення композицій за мотивами античної міфології робили чорним лаком на червонуватому (кольору природної глини) тлі. Серед відомих майстрів Ч. с.— Андокід, Амасіс, Ексекій, Епіктет, Клітій, Тлесон.

27. Геометричний стиль, або Геометрика — тип давньогрецького вазопису, характерний для доби кінця «темних віків в Греції» близько 900—700 років до н. е.Геометричний орнамент, що з'явився в 9 столітті до н. е., являв собою поєднання геометричних елементів, на вазах він розташовувався смугами і складався з меандрів, хрестів і кіл. У цьому стилі відбилася суть давньогрецького мистецтва і релігійності

28. ЧЕРВОНОФІГУРНИЙ СТИЛЬ— термін, яким в історії мистецтва позначаються техніка і стиль античного вазопису, поширеного у Стародавній Греції в 5 — 4 ст. до н. е. На вазах Ч. с. тло покривали чорним кольором, а зображення міфологічних мотивів або жанрових сцен лишали нефарбованими, і вони зберігали червонуватий, природний колір глини (звідси й назва); деталі малюнка виконували пером або пензлем. Серед представників Ч. с.— Евфімід, Єфроній, Полігнот.

29. Контрапост — в пластичному мистецтві спосіб скульптурного зображення постаті людини таким чином, ніби вся вага тіла утримуються на одній нозі, тоді як інша нога залишається вивільненою від ваги і легко опирається на землю.. В такій позиції тіла хребет набирає вигляду «S»-подібної лінії.

30. хрисоэлефанти́нная те́хника в скульптуре техника изготовления скульптуры из золота и слоновой кости на деревянной основе, применявшаяся в античности. На деревянный каркас наклеивались пластины из слоновой кости, близкие по тону к человеческой коже, которые изображали видимые части обнажённого тела. Одежду, волосы и различные детали исполняли из золота

31. Акро́поль — возвышенная и укреплённая часть древнегреческого города, так называемый верхний город; крепость

На Акрополе обычно находились храмы божеств-покровителей данного города.

32. Антаблеме́нт— верхня горизонтальна частина споруди, звичайно спирається на колони, — складовий елемент класичного архітектурного ордеру.

Антаблемент виник на основі дерев'яного балочного перекриття на дерев'яних колонах і в своїх формах відображає його структуру.

В класичному зодчестві антаблемент складається з трьох основних частин:

Архітрав — тримальна частина у вигляді балки, що спирається на колонах

Фриз — із скульптурними прикрасами, що спирається на архітраву

Карниз — який спирається на архітраву, і вінчає частину

33. Акроте́рій наріжна скульптурна прикраса фронтону у вигляді статуї чи пальмети (орнаментальна рослинна фігура); виробляється з мармуру або теракоти.

Акротерії застосовувалися в античній архітектурі, здебільшого в храмах, як складовий елемент архітектурних ордерів.

34. Колона— архітектурно оброблена вертикальна опора, як правило, кругла в перерізі. Елемент тримальної конструкції споруд та архітектурних ордерів.

Фуст, або стовбур;Капітель;база.

35. Капітель — верхня частина колони, що бере на себе навантаження від горизонтальних балок перекриття.

Типи

дорична — складається з шийки, ехіна і абаки

іонічна — з ехіном, оздобленими іоніками та валютами

коринфська — у вигляді дзвона, оздобленого листям аканта

36. Канелю́ра— вертикальна улоговинка на стволі колони або пілястри. У доричному ордері канелюри замикаються одна з одною, в інших ордерах — розділені тонкими плоскими жолобками.

37. База— основа, підніжжя колони. Складається з наступних елементів:

Скоція

Архітектурний асиметричний злом із профілем двоцентрової дуги або складнішої кривої.

Плінт

Квадратна масивна плита, що слугує основою для колони.

38.Фриз- Середня частина класичного антаблемента, яка розташована між архітравом і карнизом. У доричному ордері це — чергування метоп і тригліфів, в іонічному і корінфському — стрічка фризу залишається гладенькою або прикрашається рельєфними композиціями.

Витягнута по горизонталі скульптурна чи живописна композиція, яка прикрашає стіну (частіше її верхню частину) або підлогу.

Стрічкова орнаментальна композиція.

⇐ Предыдущая 12