Правове регулювання оподаткування

№3 Правове регулювання оподаткування

Як відомо, податки з'явилися з поділом суспільства на класи і виникненням держави. В історії розвитку суспільства ще жодна держава не змогла обійтися без податків, оскільки для виконання своїх функцій із задоволення колективних потреб вона повинна мати певну суму коштів, що можуть бути зібрані тільки за допомогою податків. У цьому зв'язку мінімальний розмір податкового тягаря визначається сумою витрат держави на виконання мінімуму його функцій з управління, оборони, суду, охорони порядку тощо — що більше функцій покладено на державу, то більше вона повинна збирати податків.

Таким чином, податки виражають обов'язок усіх юридичних і фізичних осіб, що одержують доходи, брати участь у формуванні державних фінансових ресурсів. Тому податки є найважливішою ланкою фінансової політики держави в сучасних умовах.

З наведеного доходимо висновку, що вилучення державою на користь суспільства певної частини валового внутрішнього продукту у вигляді обов'язкового внеску, який роблять основні учасники виробництва, і становить сутність податку. А економічний зміст податків виражається відносинами господарюючих суб'єктів і громадян, з одного боку, і держави — з іншого з приводу формування державних фінансів.

Державними цільовими є створені згідно із законами України фонди, які формуються за рахунок визначених цими законами податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності й фізичних осіб.

Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) у бюджети й державні цільові фонди, стягнутих у встановленому законами України порядку, становить систему оподатковування.

Податкова система базується на відповідних законодавчих актах держави, що встановлюють конкретні методи побудови і стягування податків, тобто визначають конкретні елементи податків. При розгляді цих характеристик податку можна сформувати уявлення про податок і його сутність.

Об'єкти оподатковування — доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподатковування.

Платники податків — юридичні й фізичні особи, на які згідно із законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Залежно від постійного місцезнаходження платники податків поділяються на резидентів — осіб:

що мають постійне місце проживання або місце перебування в Україні кількістю 183 і більше календарних днів на рік, підлягають оподатковуванню з усіх джерел і несуть повну податкову відповідальність;

що не мають постійного місця перебування в Україні й підлягають оподатковуванню тільки щодо доходів, отриманих на території України, і несуть обмежену податкову відповідальність.

Джерелом податку є дохід, що використовується платником податків для виплати податку. Ставка податку — це розмір податку з одиниці об'єкта оподатковування. Ставка податку може бути встановлена як у фіксованій сумі (при цьому розмір податку визначається на кожну одиницю обкладання в конкретній фінансовій величині), так і у відсотках (розмір податку встановлюється у відповідному відношенні до одиниці оподаткування). Наприклад, ставка податку на прибуток підприємств становить 30 % оподатковуваного прибутку. Ставки податків й інших обов'язкових платежів встановлюються Верховною Радою України і не можуть змінюватися впродовж бюджетного року.

Термін сплати податку — це встановлена законом дата, до настання якої податок повинен бути сплачений. Порушення терміну сплати карається накладенням адміністративного штрафу, фінансових санкцій і нарахуванням пені за кожний день прострочення.

Податкові пільги — це повне або часткове звільнення юридичних і фізичних осіб від сплати податків. У законодавчих актах України передбачено такі види податкових пільг: неоподатковуваний мінімум об'єкта, звільнення від сплати податків окремих осіб, категорій платників; зниження ставок податку; цільові податкові пільги, включаючи податкові кредити; інші податкові пільги.

Діючі пільги з оподаткування прибутку підприємств спрямовані на стимулювання фінансування витрат на розвиток виробництва і невиробничого будівництва, розвиток нових підприємств, зайнятості інвалідів, соціально-культурної і природоохоронної сфер, а також благодійної діяльності.

Розглянемо основні методи стягування податків.

Кадастровий (від слова "кадастр" — таблиця) — об'єкти податку диференційовані на групи за певною ознакою. Перелік цих груп і їх ознаки заносяться у спеціальні довідники. Для кожної групи встановлюється індивідуальна ставка податку. Такий метод характерний тим, що розмір податку не залежить від прибутковості об'єкта.

Прикладом такого методу податку є податок на власників транспортних засобів. Він стягується за встановленою ставкою залежно від потужності транспортного засобу й незалежно від того, використовується цей транспортний засіб або простоює, на основі декларації — документа, у якому платник податку наводить розрахунок доходу і податку з нього. Для цього методу податку характерно також, що він сплачується після одержання доходу й особою, що одержує цей дохід. Прикладом є податок на прибуток.

3 джерела доходу — податок вноситься особою, яка виплачує дохід, до одержання доходу, причому одержувач доходу отримує його зменшеним на суму податку. Наприклад, прибутковий податок з фізичних осіб виплачується підприємством або організацією до виплати заробітної плати працівникам. З неї віднімається сума податку, що перераховується в бюджет, а решта виплачується працівникам.

Податки покликані здійснювати функції, що визначають їх суть, властивості й зумовлюють значення в системі державних заходів регулювання економіки. Основні функції податків — фіскальна, регулювальна, розподільна і соціальна, а також додаткові (підфункції) — контрольна, розподільна, стимулююча, стримуюча.

Першою і найбільшою мірою послідовно реалізованою функцією податків є фіскальна (бюджетна). Формування дохідної частини державного бюджету на основі стабільного і централізованого стягування податків перетворює державу на найбільший економічний суб'єкт. Через фіскальну функцію реалізується основне суспільне призначення податків — формування фінансових ресурсів держави. У межах цієї функції виокремлюються дві під-функції — контрольна і розподільна.

Контрольна підфункція податків як фінансової категорії полягає в тому, що з'являється можливість кількісного відображення податкових надходжень і їх порівняння з потребами держави у фінансових ресурсах. Завдяки цій підфункції оцінюється ефективність кожного податкового каналу і податкового "пресу" загалом, виявляється необхідність внесення змін у податкову систему і бюджетну політику. Контрольна підфункція податково-фінансових відносин виявляється в умовах дії розподільної підфункцїї. Таким чином, ці підфункції в органічній єдності визначають ефективність податково-фінансових відносин і бюджетної політики. Здійснення контрольної підфункції податків, її повнота і глибина залежать від податкової дисципліни. Суть її полягає в тому, щоб юридичні й фізичні особи вчасно і в повному обсязі сплачували встановлені законодавством податки. Податкові надходження повинні бути постійні, стабільні, рівномірно розподілятися в регіональному розрізі. Стабільність надходжень — гарантія того, що передбачені законом про бюджет на поточний рік доходи буде отримано в повному обсязі. Рівномірність розподілу податків у територіальному розрізі необхідна для забезпечення достатніми доходами всіх ланок бюджетної системи.

Наступною функцією податків є регулювальна, суть якої полягає у впливі податків на різні аспекти діяльності їх платників.

Оскільки регулювальна функція податків є об'єктивним явищем, вплив податків відбувається незалежно від волі держави, яка їх встановлює. Разом з тим держава може використовувати їх з метою регулювання певних пропорцій у соціально-економічному житті суспільства. Але така цілеспрямована податкова політика можлива тільки завдяки властивій податкам регулювальній функції.

Державне регулювання здійснюється у двох основних напрямках:

регулювання ринкових, товарно-грошових відносин, що полягають переважно у визначенні "правил гри", тобто розробці законів, нормативних відносини, осіб, що діють на ринку, насамперед підприємців, роботодавців і найманих робітників. Зокрема, це закони, декрети, постанови, інструкції державних органів;

регулювання розвитку народного господарства, суспільного виробництва в умовах, коли основним об'єктивним економічним законом, що діє в суспільстві, є закон вартості. Тут йдеться переважно про фінансово-економічні методи впливу держави на інтереси людей, підприємців з метою скерування їхньої діяльності в потрібному, вигідному для суспільства напрямі. Таким чином, центральне місце в комплексі фінансово-економічних методів посідають податки. Маневруючи податковими ставками, пільгами і штрафами, змінюючи умови оподатковування, вводячи одні та скасовуючи інші податки, держава створює умови для прискореного розвитку певних галузей і виробництв, сприяє вирішенню актуальних для суспільства проблем.

⇐ Предыдущая 1 2 3 456 7 8 9 10 Следующая ⇒