М.М.Пилипенко, О.А.Галушко, Л.А. Пилипенко

М.М.Пилипенко, О.А.Галушко, Л.А. Пилипенко

А66 Анестезіологія та інтенсивна терапія:підручник для лікарів-інтернів та слухачів вищих медичних навчальних закладів III-IV рівнів акредитації та закладів післядипломної освіти. Т.1 / Під ред. професора 1.П. Шлапака. —К.: Ніка Прінт, 2012. — 550с.:134іл.

ISBN 978-966-8578-19-9

Перший том підручника складається з чотирьох розділів. В першому розділі описані історія та організація анестезіології та інтенсивної терапії в Україні та світі, юридичні та деонтологічні аспекти спеціальності. Другий розділ присвячений основам клінічної фізіології. В третьому розділі розглядається клінічна фармакологія основних засобів для наркозу, місцевих анестетиків, опіоїдів, міорелаксантів та засобів для інфузійно-трансфузійної терапії. Четверта частина присвячена загальним питанням хірургічного знеболювання та інтенсивної терапії.

Підручник рекомендований для використання в навчальному процесі лікарів-інтернів за спеціальністю «анестезіологія та інтенсивна терапія», на передатестаційних циклах, а також на циклах тематичного удосконалення за даною спеціальністю.

Таб.107, іл.134.

УДК617-089.5 + 6 16-08-03 9.72

(075)

ББК 54.5+53.5 я 73

ISBN 978-966-8578-19-9

ЗМІСТ

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ............................................................................................................................... 15

Частина 1. ІСТОРІЯ, ОРГАНІЗАЦІЙНІ, ПРАВОВІ ТА ЕТИЧНІ ПИТАННЯ АНЕСТЕЗІОЛОГІЇ ТА ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ..............................................................................................................................19

1.1. ЕСКУРС В ІСТОРІЮ АНЕСТЕЗІОЛОГІЇ ТА РЕАНІМАТОЛОГІЇ........................................................................... 21

1.2. ІНТЕНСИВНА ТЕРАПІЯ: ПОГЛЯД У МИНУЛЕ ТА ПЕРСПЕКТИВИ................................................................ ЗО

1.3. МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ОРГАНІЗАЦІЇ СЛУЖБИ АНЕСТЕЗІОЛОГІЇ ТА ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ............. 41

1.3.1. Основні принципи організації служби анестезіологічної допомоги ..................................... 41

1.3.2. Основні принципи організації служби інтенсивної терапії...................................................... 47

1.4. ОРГАНІЗАЦІЯ СЛУЖБИ АНЕСТЕЗІОЛОГІЇ ТА ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ В УКРАЇНІ........................................ 56

1.5. ЮРИДИЧНІ ТА ДЕОНТОЛОПЧНІ АСПЕКТИ В АНЕСТЕЗІОЛОГІЇ ТА ІНТЕНСИВНІЙ ТЕРАПІЇ...................... 64

1.6. ПРОФЕСІЙНІ ШКІДЛИВОСТІ В АНЕСТЕЗІОЛОГІЇ........................................................................................... 80

1.7. ОСНОВИ МЕДИЧНОЇ ІНФОРМАТИКИ............................................................................................................. 85

1.7.1. Оцінка та стандартизація інформативності медичної інформації............................................ 85

1.7.2. Оцінка валідності медичної інформації........................................................................................... 88

1.7.3. Стандартизація показників досліджень.......................................................................................... 90

1.7.4. Дизайн досліджень................................................................................................................................ 92

1.8. ЕЛЕМЕНТИ ДОКАЗОВОЇ МЕДИЦИНИ ТА КЛІНІЧНОЇ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ........................................................ 97

Частина 2. ОСНОВИ ФІЗІОЛОГІЇ ДЛЯ АНЕСТЕЗІОЛОГА......................................................................103

2.1. КЛІНІЧНА ФІЗІОЛОГІЯ ТА ПАТОФІЗІОЛОГІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ............................... 105

2.1.1. Мозковий кровотік, перфузія мозку, гематоенцефалічний бар’єр....................................... 105

2.1.2. Ішемія мозку, набряк мозку, внутрішньочерепна гіпертензія та їх лікування.................. 111

2.2. СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОЦІНКА СТАНУ АВТОНОМНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ............................................................................................................................................................ 116

2.2.1. Структура автономної нервової системи.................................................................................... 116

2.2.2. Оцінка стану автономної нервової системи.............................................................................. 121

2.2.3. Патологічні вегетативні рефлекси................................................................................................ 123

2.3. КЛІНІКО-ФІЗЮЛОГІЧНІ ОСНОВИ БОЛЮ...................................................................................................... 128

2.4. Клінічна фізіологія кровообігу..................................................................................................................... 137

2.5. Клінічна фізіологія дихання.......................................................................................................................... 143

2.5.1. Анатомія органів дихання............................................................................................................... 143

2.5.2. Об’єми та ємності легень................................................................................................................. 147

2.5.3. Рух газів по дихальних шляхах....................................................................................................... 149

2.5.4. Газообмін............................................................................................................................................. 152

2.5.5. Рефлекси дихальної системи.......................................................................................................... 153

2.6. КЛІНІЧНА АНАТОМІЯ ТА ФІЗІОЛОГІЯ ПЕЧІНКИ.......................................................................................... 156

2.6.1. Функціональна анатомія печінки.................................................................................................. 156

2.6.2. Фізіологія печінки.............................................................................................................................. 158

2.7. КЛІНІЧНА ФІЗІОЛОГІЯ ТРАВНОГО ТРАКТУ.................................................................................................... 166

2.8. КЛІНІЧНА АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ НИРОК................................................................................................. 176

2.9. КЛІНІЧНА ФІЗІОЛОГІЯ ВОДНО-ЕЛЕКТРОЛІТНОГО ОБМІНУ....................................................................... 185

2.10. КЛІНІЧНА ФІЗІОЛОГІЯ КИСЛОТНО-ЛУЖНОГО СТАНУ.............................................................................. 205

2.11. КЛІНІЧНА ФІЗІОЛОГІЯ ГЕМОСТАЗУ............................................................................................................ 214

2.12. КЛІНІЧНА ФІЗІОЛОГІЯ ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЇ................................................................................................... 224

2.12.1. Загальні принципи терморегуляції............................................................................................. 224

2.12.2. Гіпотермія в практиці лікаря-анестезіолога............................................................................ 228

2.12.3. Злоякісна гіпертермія.................................................................................................................... 234

Частина 3. ОСНОВИ КЛІНІЧНОЇ ФАРМАКОЛОГІЇ ДЛЯ АНЕСТЕЗІОЛОГА..............................................237

3.1. ІНГАЛЯЦІЙНІ АНЕСТЕТИКИ............................................................................................................................ 239

3.2. ВНУТРІШНЬОВЕННІ АНЕСТЕТИКИ............................................................................................................... 247

3.2.1. Тіопентал натрію................................................................................................................................ 247

3.2.2. Кетамін................................................................................................................................................. 253

3.2.3. Етомідат................................................................................................................................................ 257

3.2.4. Пропофол............................................................................................................................................. 259

3.2.5. Бензодіазепіни. Агоністи та антагоністи бензодіазепінових рецепторів.......................... 263

3.2.6. Дроперидол, галоперидол............................................................................................................... 272

3.2.7. Оксибутират натрію........................................................................................................................... 274

3.3. М’ЯЗОВІ РЕЛАКСАНТИ ТА АНТИХОЛІНЕСТЕРАЗНІ ПРЕПАРАТИ............................................................. 278

3.3.1. Загальні принципи міорелаксації.................................................................................................. 278

3.3.2. Характеристика окремих препаратів.......................................................................................... 279

3.4. ОПІОІДНІ АГОНІСТИ Й АНТАГОНІСТИ........................................................................................................... 289

3.4.1. Загальна характеристика опіоїдних агоністів і антагоністів.................................................. 289

3.4.2. Характеристика окремих опіоїдних препаратів....................................................................... 292

3.5. МІСЦЕВІ АНЕСТЕТИКИ ................................................................................................................................... 304

3.6. ЗАСОБИ ДЛЯ ІНФУЗІЙНО-ТРАНСФУЗІЙНОЇ ТЕРАПІЇ................................................................................. 312

3.6.1. Загальні принципи інфузійно-трансфузійної терапії................................................................. 312

3.6.2. Трансфузійні середовища............................................................................................................... 313

3.6.3. Інфузійні розчини............................................................................................................................... 315

3.7. АНТИБАКТЕРІАЛЬНІ ПРЕПАРАТИ................................................................................................................... 323

Частина 4. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ХІРУРГІЧНОГО ЗНЕБОЛЕННЯ ТА ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ..................339

4.1. ТЕОРІЇ, МЕХАНІЗМИ І ВИДИ ЗАГАЛЬНОЇ АНЕСТЕЗІЇ.................................................................................. 341

4.1.1. Теорії та механізми загальної анестезії...................................................................................... 341

4.1.2. Види загальної анестезії.................................................................................................................. 344

4.1.3. Внутрішньовенна анестезія............................................................................................................ 346

4.2. МІСЦЕВА (ЛОКАЛЬНА) І РЕГІОНАРНА АНЕСТЕЗІЯ...................................................................................... 350

4.2.1. Ретроспектива, загальні положення та класифікація.............................................................. 350

4.2.2. Поверхнева (термінальна, аплікаційна) та інфільтраційна анестезія................................ 353

4.2.3. Реґіонарна анестезія....................................................................................................................... 354

4.2.4. Спінальна анестезія......................................................................................................................... 365

4.2.5. Епідуральна анестезія...................................................................................................................... 370

4.3. ОСНОВНІ ЗАКОНИ ФІЗИКИ ТА ХІМІЇ В ПРАКТИЦІ ЛІКАРЯ-АНЕСТЕЗІОЛОГА........................................ 380

4.3.1. Основні положення вчення про будову речовини.................................................................... 380

4.3.2. Фізичні закони для газів.................................................................................................................. 381

4.3.3. Фізичні закони для рідин................................................................................................................. 383

4.3.4. Рух рідин і газів по трубкам, випаровування............................................................................. 387

4.4. НАРКОЗНО-ДИХАЛЬНА АПАРАТУРА ТА АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ............................... 389

4.5. ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНА ПІДГОТОВКА................................................................................................................. 398

4.5.1. Передопераційне обстеження та оцінка ризику....................................................................... 399

4.5.2. Організаційні аспекти безпеки хірургічного пацієнта в умовах загальної анестезії та медикаментозна підготовка............................................................................................................ 406

4.6. введення (Індукція) в наркоз....................................................................................................................... 411

4.7. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОХІДНОСТІ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ.............................................................................. 414

4.7.1. Вентиляція за допомогою лицьової маски................................................................................. 414

4.7.2. Інтубація трахеї................................................................................................................................... 415

4.7.3. Використання ларингеальної маски............................................................................................. 422

4.7.4. Ситуація «тяжких дихальних шляхів» (прогнозування і тактика ведення).......................... 424

4.8. БЕЗПОСЕРЕДНІЙ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИЙ ПЕРІОД....................................................................................... 428

4.9. МОНІТОРИНГ В АНЕСТЕЗІОЛОГІЇ ТА ІНТЕНСИВНІЙ ТЕРАПІЇ.................................................................... 433

4.10. ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНЕ ЗНЕБОЛЮВАННЯ ...................................................................................................... 444

4.11. УСКЛАДНЕННЯ В АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНІЙ ПРАКТИЦІ................................................................................. 454

4.12. СЕРЦЕВО-ЛЕГЕНЕВА ТА ЦЕРЕБРАЛЬНА РЕАНІМАЦІЯ............................................................................ 469

4.13. ШОК: КЛАСИФІКАЦІЯ, ДІАГНОСТИКА, МОНІТОРИНГ............................................................................ 486

4.14. РЕСПІРАТОРНА ПІДТРИМКА........................................................................................................................ 490

4.14.1. Термінологічні аспекти, показання та протипоказання до респіраторної підтримки... 490

4.14.2. Режими респіраторної підтримки............................................................................................... 491

4.14.3. Вибір параметрів вентиляції....................................................................................................... 497

4.14.4. Відлучення від респіратора.......................................................................................................... 503

4.15. НУТРІТИВНА ПІДТРИМКА............................................................................................................................. 508

4.15.1. Ентеральне харчування в практиці анестезіолога................................................................ 509

4.15.2. Парентеральне харчування......................................................................................................... 511

4.16. МЕТОДИ ДЕТОКСИКАЦІЇ В ІНТЕНСИВНІЙ ТЕРАПІЇ................................................................................. 515

ДОДАТКИ............................................................................................................................................521

ЕТАЛОНИ ПРАВИЛЬНИХ ВІДПОВІДЕЙ..................................................................................................................... 538

ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК...................................................................................................................................... 539

ПЕРЕДМОВА

Шановний колего!

Анестезіологія та інтенсивна терапія — одна з провідних галузей медицини, що розвивається швидкими темпами. Це досить молода спеціальність, яка знаходиться на перехресті фундаментальних галузей медицини, таких як хірургія і терапія, фізіологія і патологія, фармакологія і токсикологія, вона тісно пов’язана і з багатьма іншими розділами медичної науки.

Підручник, який Ви тримаєте у руках, написаний колективом авторів, що представляють низку провідних наукових і лікувальних установ, що займаються проблемами анестезіології та інтенсивної терапії в Україні. Сьогодні в світовому інформаційному просторі містяться величезні масиви інформації з вказаних проблем. Приступаючи до підготовки підручника, автори ставили перед собою мету систематизувати наявну інформацію з позиції доказової медицини у відповідності з сучасною програмою післядипломної підготовки лікарів-анестезіологів. Результатом цієї співпраці став перший підручник для післядипломної підготовки лікарів-анестезіологів, що складається з п’яти розділів, які для зручності користування розділені на дві книжки.

В першому розділі підручника описані історія та організація анестезіології та інтенсивної терапії в Україні та світі. Важливе місце в цій частині посідає висвітлення можливостей застосування методів доказової медицини та інформаційних технологій в практичній роботі анестезіолога. Описані юридичні та деонтологічні аспекти в анестезіології та інтенсивній терапії, а також можливі професійні шкідливості в анестезіології.

Сучасний лікар анестезіолог повинен володіти фундаментальними знаннями з фізіології та патофізіології невідкладних станів. Тому другий розділ присвячений основам клінічної фізіології для анестезіолога. В розділі знайшли відображення проблеми клінічної фізіології серцево-судинної системи, органів дихання, травлення та вивідної системи, описані механізми основних порушень водно-електролітного обміну та кислотно-лужної рівноваги.

В повсякденній практиці анестезіологу доводиться призначати фармацевтичні препарати, вибираючи їх з великого арсеналу медикаментів. Тому третій розділ присвячений клінічній фармакології основних засобів для наркозу, місцевих анестетиків, опіоїдів, міорелаксантів та засобів для інфузійно-транс- фузійної терапії.

Четверта частина цього підручника присвячена загальним питанням хірургічного знеболювання та інтенсивної терапії. Тут Ви знайдете інформацію по веденню периопераційного періоду, особливостям проведення різних методів анестезії, проблемам післяопераційного знеболення, респіраторної підтримки та клінічного харчування.

У другому томі підручника знайшли своє відображення проблеми анестезії та інтенсивної терапії в кардіохірургії, торакальній та абдомінальній хірургії, висвітлені особливості роботи анестезіолога в клініці травматології, нейрохірургії, акушерсько-гінекологічному стаціонарі та при веденні хворих із різноманітною супутньою патологією. В цьому томі Ви знайдете інформацію щодо інтенсивної терапії невідкладних станів при гострих захворюваннях, травмах та при виникненні критичних ситуацій. Окремо розглянуто особливості анестезії та інтенсивної терапії у дітей. В цьому розділі представлено основи діагностики та інтенсивної терапії хворих з інфекціями та гострими отруєннями.

В кожному розділі надано список рекомендованої літератури, а для самоконтролю знань та навичок подано контрольні запитання та тестові завдання. Для зручності пошуку матеріалів в кінці кожного тому розміщено докладний предметний покажчик.

В написанні підручника прийняли участь автори з численних колективів, що представляють не тільки різні регіони України, а й різні анестезіологічні школи. Готуючи матеріали до друку, ми усвідомлювали, що при такому підході можливі деякі повтори та різниця в поглядах на певні теоретичні положення. Ми намагалися максимально зберегти авторську думку не тільки тому, що подібні нерівності важко усунути, а здебільшого тому, що наші автори є не тільки викладачами, а й відомими клініцистами. Та їх погляди та підходи базуються на великому практичному досвіді, ціна якому — життя багатьох виліку- ваних хворих.

Анестезіологію і сьогодні називають «невідомою спеціальністю». За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров’я, анестезіологія посідає 4-е місце в госпітальній службі, залишаючись при цьому найбільш невідомою. Анестезіологія в США входить в десятку найбільш престижних професій, але лише 50 % пацієнтів вважають представників цієї професії лікарями, в Україні лише ЗО % населення має якесь уявлення про те, чим займається лікар-анестезіолог. Часто ми, анестезіологи, самі називаємо себе «бійцями невидимого фронту». І в цьому є своя правда. Насправді, в анестезіології поєдналися дві заповітні мрії людства — позбавлення від болю та воскресіння після смерті.

31 березня 2009 року закінчив свій земний шлях один з авторів цього підручника великий Лікар, Вчений та Вчитель професор Тріщинський Анатолій Іванович, який заснував анестезіологію в Україні. Його девізом було — «Aliis inserviendo ipse consumer». І цей символ дуже точно характеризує анестезіологію — перспективну спеціальність, яка швидко і невпинно розвивається.

Автори сподіваються, що книга принесе користь в процесі підготовки молодих фахівців і будуть вдячні за конструктивні критичні зауваження.

Насамкінець, від імені усього авторського колективу хочу подякувати тим колегам, які займалися форматуванням, упорядкуванням, редагуванням цього підручника. Серед них — А.Б. Кучма, О.О.Савченко, А.Р. Гільфанов, О.М. Смілянська, С.М. Зінковець, В.В. Марцинів, С.В. Даніловський та інші. Сподіваюсь, що наша спільна праця принесе свої плоди і ця книга стане у нагоді багатьом спеціалістам.

З повагою і найкращими побажаннями,

Професор І. П. Шлапак

ї і з ї

< f

АВТОРИ ПІДРУЧНИКА >

Акентьев Сергій Олександрович	к.мед.н., доцент кафедри анестезіології та реаніматології Буковинського ДМУ
Ахламова Юлія Іванівна	к.мед.н., асистент кафедри анестезіології, інтенсивної терапії, медицини невідкладних станів та лабораторної діагностики ФІПО Донецького НМУ імені М. Горького
Балацько Вікторія Сергіївна	к.мед.н., лікар-ординатор відділення акушерської інтенсивної терапії ДОКТМО
Бєлебез ’єв Геннадій Іванович	д.мед.н., професор, завідувач кафедри дитячої анестезіології та інтенсивної терапії НМАПО імені П.Л. Шупика
Бишовець Сергій Миколайович	к.мед.н., доцент кафедри анестезіології та інтенсивної терапії НМАПО імені П.Л. Шупика
Білошапка Віталій Олексійович	к.мед.н., асистент кафедри анестезіології, інтенсивної терапії, медицини невідкладних станів та лабораторної діагностики ФІПО Донецького НМУ імені М. Горького
Бондар Михайло Володимирович	к.мед.н., доцент кафедри анестезіології та інтенсивної терапії НМАПО імені П.Л. Шупика, головний анестезіолог ГУОЗ та М3 м. Києва, заслужений лікар України
Бондар Ганна Миколаївна	к.мед.н., доцент кафедри променевої діагностики НМАПО імені П.Л. Шупика
Борщов Сергій Петрович	к.мед.н., ст. наук, співробітник відділу інтенсивної терапії та детоксикації Державної Установи «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Грома- шевського НАМИ України»
Буднюк Олександр Олександрович	д.мед.н., доцент кафедри анестезіології та інтенсивної терапії з післядипломною підготовкою Одеського НМУ
Васильєв Авер ’ян Григорович	медичний менеджер з питань регіонального розвитку, «ГлаксоСмітКляйн» (Великобританія, Лондон)
Васильєв Григорій Олексійович	к.мед.н., доцент кафедри анестезіології та інтенсивної терапії НМАПО імені П.Л. Шупика

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

3,5-цАМФ	3,5-циклічний аденозинмонофосфат антидіуретичний гормон	ВРІТ	від ділення реанімації та інтенсивної терапії
АДГ	3,5-циклічний аденозинмонофосфат антидіуретичний гормон	вчвл	високочастотна вентиляція легень
АДГ		вчвл	високочастотна вентиляція легень
АЕМО	апарат для екстракорпоральної мембранної оксигенації	вчт	внутрішньочерепний тиск
АКТГ	аденокортикотропний гормон	ГАМК	гаммааміномасляна кислота
	аланинамінотрансфераза	ГАМКА	рецептори типу А гаммааміномасляної
АлАТ	аланинамінотрансфераза		кислоти
АНС	автономна нервова система	ГАМКВ	рецептори типу В гаммааміномасляної
АПФ	ангіотензинперетворюючий фермент		кислоти
АсАТ	аспартатамінотрансфераза	ГЕБ ГЕК	гематоенцефалічний бар’єр
		ГЕБ ГЕК	гідроксиетильовані крохмалі
AT	антитромбін	ГЛМ	гнучка ларингеальна маска
AT	артеріальний тиск	ГНН	гостра ниркова недостатність
АТ сер.	артеріальний тиск середній	ГОМК	у-оксимасляна кислота
АХ	ацетилхолін	ГПМК	гостре порушення мозкового
АШК	апарат штучного кровообігу		кровообігу
в/в	внутрішньовенний	ГПСП	гальмівний постсинаптичний потенціал
		ГРДС	гострий респіраторний дистрес-
вдш	верхні дихальні шляхи		синдром
ВЕО BIT	водно-електролітний обмін відділення інтенсивної терапії	двз	дисеміноване внутрішньосудинне згортання
ВКС		дм	доказова медицина
ВКС	відкрита канальцева система	до	дихальний об’єм
	відкрита канальцева система	до	дихальний об’єм
ВООЗ	Всесвітня Організація Охорони Здоров’я	ЕА	епідуральна анестезія

Частина 1

ІСТОРІЯ, ОРГАНІЗАЦІЙНІ, ПРАВОВІ ТА ЕТИЧНІ ПИТАННЯ АНЕСТЕЗІОЛОГІЇ ТА ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ

Ескурс в історію анестезіології та реаніматології

ЧАСТИНА 1

1.1. ЕСКУРС В ІСТОРІЮ АНЕСТЕЗІОЛОГІЇ ТА РЕАНІМАТОЛОГІЇ

Л.В. Усенко, О.В. Царьов

Етапи розвитку анестезіології

Перші спроби знеболення

Перші відомості про знеболення при розрізах наводяться вже в XV ст. до н. е. у вавілонському ру- кописі — папірусі Еберса.

ithdJ*-'

iSwuua

tAi-v'-ai*--! І7 *

! *;ЙМ^І<_ї«»МЙ(И.ИГІЙ«и_!

. Л.ЧЦЬ’їиг-.'с. ^^'4ік*'Т™ІГкіГЛ І

>«

л«гг U’

Мал. 1.1.1. Папірус Еберса

В той час з метою знеболення застосовували коріння мандрагори (діюча основа — скополамін), дурман, беладону (атропін), мак (морфін та папаверин) та ін.

Китайці одними з перших відкрили одурманюючі властивості індійських конопель, які почали використовувати для лікування хворих. Єгиптяни називали коноплю гашиш. У Малій Азії та на Близькому Сході в біблійні часи вживали алкоголь як снодійний засіб, який продовжували використовувати з метою анестезії протягом тривалого періоду історії людства.

Для знеболення, окрім фармакологічних засобів, використовували також стискання сонних артерій і нервових стовбурів, дію холоду. Окремим рядком

Мал. 1.1.2. Зображення дурману та мандрагори

в історії хірургічного зне-
болення стоїть поширений
в Європі у другій полови-
ні XVIII - першій половині
XIX ст. месмеризм, заснова-
ний на гіпнозі.

Загалом до 1846 р. іс-
торія знеболення була ха-
отичним пошуком найріз-
номанітніших методів, які
були не тільки не ефектив-
ними, але й небезпечними.
У зв’язку з цим ризик хірур-
гічного втручання хірурги
прагнули усунути скорочен-
ням його тривалості і підви-
щенням віртуозності опера-
тивної техніки.

Мал. 1.1.3. Давньо- єгипетське зображення фараона Ехнатона, якому його дружина Нефертіті пропонує мандрагору в якості снодійного засобу та афродізіаку.

Історія, організаційні,правовіта етичніпитання анестезіології та інтенсивної терапії

Розвиток інгаляційної анестезії

Відкриттю ери знеболення передували великі звершення в області хімії. В XIII ст. був відкритий ефір Раймондом Люлліусом (Raymond Lullius). У 1535 р. Валеріус Кордус (Valerius Cordus) синтезував діетиловий ефір зі спирту і сірчаної кислоти, який він назвав солодким купоросним маслом (Oleum vitriole dulce). У 1540 р. Парацельс виявив, що дана речовина володіє знеболюючими властивостями. Фробеніус у 1730 р. запропонував назву «ефір».

Після відкриття в 1772 р. Дж. Прістлі (Joseph Priestley) закису азоту подальша історія розвитку газового наркозу була пов’язана з іменами двох видатних дослідників— сера Гемфрі Деві (Humphry Davy) (1778-1829) і Генрі Хіла Хікмена (Henry Hill Hickman) (1800-1830). Г. Деві— майбутній президент Лондонського Королівського товариства (з 1820 р.) і кавалер ордена Почесного легіону, нагороджений Наполеоном у той час, коли він був тільки асистентом місцевого хірурга. Він використовував технологію отримання закису азоту (діа- зоту оксиду, N₂O), розроблену Прістлі. Одержавши закис азоту, Деві прийняв рішення випробувати його дію на собі. Вдихання закису азоту викликало ефект сп’яніння та веселий настрій, що справило па дослідника чарівне враження. Проте захоплюючі досліди із закисом азоту поставили під удар лікарську практику шефа Г. Деві, оскільки пацієнти, що приїжджали, зустрівшись у приймальні зі збудженим помічником лікаря були незадоволеними і відмовлялись від лікування. Тільки завдяки прозорливому втручанню доктора Гидді (теж майбутнього президента Королівського товариства), який надав Г. Деві місце в «Пневматичному інституті», що дозволило йому продовжити дослідження закису азоту, названого ним «звеселяючим газом». На 21-му році життя, вчений публікує книгу «Дослідження хімічні і філософські, які стосуються головним чином закису азоту, або дефлогістированого повітря і його вдихання» (1800 р.), де вперше вказує на знеболюючий ефект газу. Результати дослідів проведених на собі, а також у численних хворих^ дозволили йому зробити найбільше відкриття. Його суть автор виразив у своїй книзі «Медичні пари» (Medical Vapours): «Оскільки закис при інтенсивній дії здатний знищувати фізичний біль, він може бути з успіхом використаний при хірургічних операціях, в яких немає великої втрати крові» [Юдин С.С., 1960].

Ідею Г. Деві спробував втілити в життя англійський хірург Г. X. Хікмен — ідеолог майбутньої анестезіології, який глибоко розумів значення знеболення, як способу захисту людського організму від операційного стресу. Після численних експериментів із закисом азоту на тваринах, він активно пропагував ідею анестезії, намагаючись добитися дозволу на випробування газу при проведенні оперативних втручань у людей спочатку в Англії, а потім у Франції.

Проте його пропозиція була знехтувана сучасника-
ми, як ілюзорна. В стані повного розчарування і при-
гніченості у віці 30 років він помер.

В історії розвитку наркозу закисом азоту наступ-
ною трагічною фігурою стоїть Хорас Уелс (Horace
Wells) (1815-1848). 10 грудня 1844 р. він був присутній
на одній з широко поширених у той час публічних де-
монстрацій дії «звеселяючого газу». Уелс спостерігав
як після вдихання газу його знайомий, перебуваючи у
стані наркотичного сп’яніння не відчув болю після зна-
чної травми ноги і помітив її лише після виходу з цього
стану. Це навело Уелса на думку про можливість вико-
ристання закису азоту з метою знеболення при прове-
денні екстракції зубів. Річ у тім, що будучи дантистом,
він спільно з У. Т. Г. Мортоном у Бостоні відкрив зубо-
лікарський кабінет. Проте, їх підприємство виявилося
збитковим через те, що багато пацієнтів покидали кабі-
нет, дізнавшись, що при протезуванні необхідно про-
вести вельми болючу екстракцію коренів зубів. Тому
побачене на демонстрації примусило його негайно дія-
ти. Вже наступного дня після демонстрації він попро-
сив свого колегу зробити у нього екстракцію здорового
зуба після вдихання закису азоту. Прокинувшись після
наркозу і не відчувши болю у момент екстракції зуба,
він вигукнув: «Настала нова ера в екстракції зубів»
[Юдин С.С., 1960]. Разом з тим, широко застосовуючи
закис азоту при екстракціях зубів, він одержав знебо-
люючий ефект лише у половині випадків. Через нетер-
піння, не з’ясувавши причин цього, Х.Уелс у 1845 р.
наполіг на публічній демонстрації в Массачусетському
загальному шпиталі, яка закінчилась невдачею. При-
сутні кричали: «Обман, шахрайство!». Виїхавши після
цього на батьківщину, Уелс спробував ще раз публічно
продемонструвати ефект знеболювання закисом азоту,
але і ця спроба трохи не закінчилася фатально, оскіль-

ки, давши велику дозу газу, Уелс викликав у хворого
розвиток асфіксії. Коли він припинив практику, на ньо-
го справила величезне враження звістка про те, що
у тому самому шпиталі, де він потерпів невдачу, його
колишній партнер У. Т. Г. Мортон з успіхом продемон-

стрував проведення наркозу
Боротьба Уелса за пріоритет
відкриття похитнула його
психічне здоров’я. Після то-
го, як на вулиці він плеснув
кислотою в обличчя незна-
йомій жінці, яка випадково
проходила повз нього, Уелс
закінчив життя самогубст-
вом, знаходячись в тюремній
камері.

Уільям Томас Грін
Мортон (William TG Mor-
ton) (1814-1868) з великим
захопленням займався зу-
болікарською практикою і,
не дивлячись на невдачу

з використанням ефіру.

Мол.1.1.4. УільямТомас
Грін Мортон

Ескурс в історію анестезіології та реаніматології

X. Уелса, не залишив ідею — винайти спосіб знебо-

леним. Почавши свої експерименти з домашнього со-
баки і всіляких тварин, незабаром він провів експери-
мент на собі, вдихаючи змочену ефіром хустинку.

Потім випробував дію ефіру на двох студентах, що
працювали у нього асистентами. ЗО вересня 1846 р.
він вперше застосував ефір для знеболення при екс-
тракції зуба у хворого І. Фроста. Того ж дня він на-
правив повідомлення в одну з газет Бостона. Ця
звістка миттю розійшлася по всьому місту і 16 жовт-
ня 1846 р. була призначена дата публічної демонстра-
ції ефірного наркозу. Щоб збільшити шанси на успіх,
Мортон вирішив удосконалити свій інгалятор і ство-
рив спеціальний апарат. Конструктивно він був дуже
простий: скляна куля, що мала два отвори: один
з’єднувався з мундштуком, який вставлявся в рот па-
цієнта для вдихання, а інший — для наливання ефіру.

Операція була проведе-
на двадцятилітньому Джиль-
берту Ебботту, у якого була
природжена підщелепна су-
динна пухлина. Оперував
хірург Джон Коллінз Уор-
рен. Уоррен, пам’ятаючи
невдалу демонстрацію Уел-
са, після операції заявив:

«Джентльмени, це не обман!». Саме з цієї миті по-
чалася ера анестезіології. Необхідно відзначити, що
власне перший успішний наркоз з використанням
ефіру був проведений ще ЗО травня 1842 р. Кроуфор-
дом Лонгом (Crawford Long) при видаленні пухлини
потилиці. Проте Лонг опублікував свої результати

Мал. 1.1.5. Інгалятор
Мортона для ефіру

тільки в 1852 р.

Не дивлячись на подальші судові позови за прі-
оритет відкриття наркозу, дата 16 жовтня 1846 р.
у всьому світі вважається днем відкриття ефірного
наркозу і

⇐ Предыдущая 12