P. О. Стефанчук. Цивільне право України. Навчальний посібник. Київ Прецедент 2005. Договір факторингу

P. О. Стефанчук

Цивільне право України

Навчальний посібник

Київ Прецедент 2005

Договір факторингу

Договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) — це договір, за яким одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст. 1077 ЦК).

Протягом тривалого часу операцію з відступлення вимоги боргу іншій особі визнавали продажем товару і ототожнювали із договором факторингу, однак, як правило, для правової характеристики цих правовідносин акцент було зміщено у бік вирішення питань оподаткування цих операцій, а не визначення цивільно-правових аспектів. Перше офіційне визначення поняття "факторинг" дає Закон України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого під ним розуміють операцію щодо уступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи іншому кредитору з попередньою чи наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору.

Однак, як свідчить аналіз положень цивільного законодавства договір факторингу слід визнавати самостійним цивільно-правовим договором, який належить до групи договорів про надання фінансових послуг. Подібними до цього договірного зобов'язання є правовідносини, які складаються з приводу відступлення права вимоги, а також відносини, основані на кредитному договорі.

Договір факторингу небезпідставно можна назвати модифікованим варіантом уступки вимоги. Однак, якщо порівнювати із загальними правилами про цесію, договір факторингу має низку істотних відмінностей. Договір факторингу характеризується: диспозитивним характером виникнення правовідносин, спеціальними вимогами щодо сторін договору (фактору), предметом зобов'язання (суто грошові вимоги). Причому договір факторингу може мати місце і за наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права вимоги або його обмеження, але при цьому клієнт не звільняється від обов'язку перед боржником щодо виконання тієї заборони (ст. 1080 ЦК).

Враховуючи, що сферою застосування факторингу є, зазвичай, коло підприємницьких відносин, а також спрямованість на усунення недостатності оборотних коштів, договір факторингу також має і окремі риси кредитного договору. Однак цю схожість зумовлено лише метою виникнення та наслідками реалізації договірного зобов'язання.

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний, відплатний.

Сторонами договору є фактор і клієнт (ст. 1079 ЦК). Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа-підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Клієнтом може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Види договорів факторингу:

• договір купівлі грошової вимоги;

• договір із метою забезпечення виконання зобов'язання.

Предметом договору є право грошової вимоги, причому як зрілої, тобто такої, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також майбутньої вимоги, тобто вимоги, яка виникне в майбутньому (ст. 1078 ЦК).

Важливим є положення про те, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги перед кредитором і не відповідає, за загальним правилом, за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яку пред'явлено до виконання фактором (ст. 1081 ЦК).

Фактично ж предметом та суттю цього договору є надання послуги з надання грошових коштів клієнтові, а саме грошова оцінка його вимоги до боржника для поповнення його обігових коштів чи в силу інших чинників (невиконання боржником свого зобов'язання, наявність інших відносин клієнта із банком чи банку із боржником).

Зміст договору полягає у переході до фактора права вимоги до боржника, тобто останній зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові та у цьому повідомленні визначено грошову вимогу, яка піддягає виконанню, а також вказано фактора, якому має бути здійснено платіж. В іншому випадку боржник може виконати зобов'язання клієнту і зобов'язання вважатиметься таким, що виконано належним чином.

Якщо відповідно до договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі в нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані суми є меншими за суму, сплачену фактором клієнтові.

Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язується надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечено відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором. Якщо ж сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою ніж сума боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу (ст. 1084 ЦК).

Боржник має право пред'явити факторові до заліку свої вимоги до клієнта, які виникли в боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові (ст. 1085 ЦК).

У разі порушення клієнтом своїх обов'язків за договором, укладеним із боржником, боржник не має права вимагати від фактора повернення сум, уже сплачених йому за відступленою грошовою вимогою, якщо боржник має право одержати ці суми безпосередньо від клієнта.

Боржник, який має право одержати безпосередньо від клієнта суми, сплачені факторові за відступленою грошовою вимогою, має право вимагати повернення цих сум фактором, якщо фактор не виконав свого зобов'язання передати клієнтові грошові кошти, пов'язані з відступленням права грошової вимоги, або передав клієнтові грошові кошти, знаючи про порушення клієнтом зобов'язання перед боржником, пов'язаного з відступленням права грошової вимоги.

ЦКУ

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 980-IV ( 980-15 ) від 19.06.2003, ВВР, 2004, № 2, ст.6 № 1255-IV ( 1255-15 ) від 18.11.2003, ВВР, 2004, № 11, ст.140 № 1713-IV ( 1713-15 ) від 12.05.2004, ВВР, 2004, № 33-34, ст.403 № 2135-IV ( 2135-15 ) від 02.11.2004, ВВР, 2005, № 2, ст.37 № 2146-IV ( 2146-15 ) від 03.11.2004, ВВР, 2005, № 2, ст.39 № 2450-IV ( 2450-15 ) від 03.03.2005, ВВР, 2005, № 13, ст.234 № 2452-IV ( 2452-15 ) від 03.03.2005, ВВР, 2005, № 16, ст.257 № 2620-IV ( 2620-15 ) від 02.06.2005, ВВР, 2005, № 26, ст.352 № 2664-IV ( 2664-15 ) від 16.06.2005, ВВР, 2005, № 31, ст.420 № 2705-IV ( 2705-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, № 33, ст.427 № 2710-IV ( 2710-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, № 32, ст.423 № 2798-IV ( 2798-15 ) від 06.09.2005, ВВР, 2005, № 42, ст.464 № 3165-IV ( 3165-15 ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, № 12, ст.102 № 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005, ВВР, 2006, № 13, ст.110 № 3261-IV ( 3261-15 ) від 22.12.2005, ВВР, 2006, № 15, ст.127 № 3348-IV ( 3348-15 ) від 17.01.2006, ВВР, 2006, № 19-20, ст.161 № 3456-IV ( 3456-15 ) від 22.02.2006, ВВР, 2006, № 27, ст.234 № 3480-IV ( 3480-15 ) від 23.02.2006, ВВР, 2006, № 31, ст.268 № 185-V ( 185-16 ) від 21.09.2006, ВВР, 2006, № 46, ст.456 № 501-V ( 501-16 ) від 20.12.2006, ВВР, 2007, № 11, ст.93 № 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006, ВВР, 2007, № 10, ст.87 № 1111-V ( 1111-16 ) від 31.05.2007, ВВР, 2007, № 44, ст.512 № 509-VI ( 509-17 ) від 16.09.2008, ВВР, 2008, № 48, ст.358 № 514-VI ( 514-17 ) від 17.09.2008, ВВР, 2008, № 50-51, ст.384 № 661-VI ( 661-17 ) від 12.12.2008, ВВР, 2009, № 15, ст.190 № 675-VI ( 675-17 ) від 17.12.2008, ВВР, 2009, № 15, ст.192 № 692-VI ( 692-17 ) від 18.12.2008, ВВР, 2009, № 17, ст.236 № 800-VI ( 800-17 ) від 25.12.2008, ВВР, 2009, № 19, ст.257 № 1055-VI ( 1055-17 ) від 03.03.2009, ВВР, 2009, № 29, ст.393 № 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009, ВВР, 2009, № 36-37, ст.511 № 1390-VI ( 1390-17 ) від 21.05.2009, ВВР, 2009, № 39, ст.559 № 1559-VI ( 1559-17 ) від 17.11.2009, ВВР, 2010, № 1, ст.2 № 1568-VI ( 1568-17 ) від 25.06.2009, ВВР, 2010, № 1, ст.5 № 1617-VI ( 1617-17 ) від 24.07.2009, ВВР, 2010, № 2-3, ст.11 № 1702-VI ( 1702-17 ) від 05.11.2009, ВВР, 2010, № 5, ст.40 )

( Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні Конституційного Суду № 31-рп/2009 ( v031p710-09 ) від 10.12.2009 )

( Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/2010 ( v001p710-10 ) від 12.01.2010 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1822-VI ( 1822-17 ) від 21.01.2010, ВВР, 2010, № 10, ст.106 № 2257-VI ( 2257-17 ) від 14.05.2010, ВВР, 2010, № 28, ст.354 № 2258-VI ( 2258-17 ) від 18.05.2010, ВВР, 2010, № 29, ст.392 № 2289-VI ( 2289-17 ) від 01.06.2010, ВВР, 2010, № 33, ст.471 № 2328-VI ( 2328-17 ) від 15.06.2010, ВВР, 2010, № 32, ст.449 № 2367-VI ( 2367-17 ) від 29.06.2010, ВВР, 2010, № 34, ст.486 № 2398-VI ( 2398-17 ) від 01.07.2010, ВВР, 2010, № 38, ст.509 № 2435-VI ( 2435-17 ) від 06.07.2010, ВВР, 2010, № 46, ст.539 № 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010, ВВР, 2010, № 48, ст.564 № 2510-VI ( 2510-17 ) від 09.09.2010, ВВР, 2011, № 4, ст.20 № 2518-VI ( 2518-17 ) від 09.09.2010, ВВР, 2011, № 4, ст.22 № 2527-VI ( 2527-17 ) від 21.09.2010, ВВР, 2011, № 5, ст.29 № 2555-VI ( 2555-17 ) від 23.09.2010, ВВР, 2011, № 6, ст.41 № 2677-VI ( 2677-17 ) від 04.11.2010, ВВР, 2011, № 19-20, ст.142 № 2735-VI ( 2735-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011, № 21, ст.144 № 2741-VI ( 2741-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011, № 18, ст.123 № 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 № 2825-VI ( 2825-17 ) від 21.12.2010 № 2850-VI ( 2850-17 ) від 22.12.2010 № 2938-VI ( 2938-17 ) від 13.01.2011 № 3166-VI ( 3166-17 ) від 17.03.2011 № 3234-VI ( 3234-17 ) від 19.04.2011 № 3263-VI ( 3263-17 ) від 21.04.2011 № 3323-VI ( 3323-17 ) від 12.05.2011 )

Глава 73

ФАКТОРИНГ

Стаття 1077.Поняття договору факторингу

1. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). ( Абзац перший частини першої статті 1077 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2510-VI ( 2510-17 ) від 09.09.2010 )

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

2. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Стаття 1078.Предмет договору факторингу

1. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

2. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Стаття 1079.Сторони у договорі факторингу

1. Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

2. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

3. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. ( Частина третя статті 1079 в редакції Закону № 2510-VI ( 2510-17 ) від 09.09.2010 )

Стаття 1080.Недійсність заборони відступлення права грошової вимоги

1. Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Стаття 1081.Відповідальність клієнта перед фактором

1. Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

2. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

3. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Стаття 1082.Виконання боржником грошової вимоги факторові

1. Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

2. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

3. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Стаття 1083.Наступне відступлення права грошової вимоги

1. Наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

2. Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.

Стаття 1084.Права фактора

1. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

2. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу.

Стаття 1085.Зустрічні вимоги боржника

1. Якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

2. Боржник не може пред'явити факторові вимоги до клієнта у зв'язку з порушенням ним умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Стаття 1086.Захист прав боржника

1. У разі порушення клієнтом своїх обов'язків за договором, укладеним з боржником, боржник не має права вимагати від фактора повернення сум, уже сплачених йому за відступленою грошовою вимогою, якщо боржник має право одержати ці суми безпосередньо від клієнта.

2. Боржник, який має право одержати безпосередньо від клієнта суми, сплачені факторові за відступленою грошовою вимогою, має право вимагати повернення цих сум фактором, якщо фактор не виконав свого зобов'язання передати клієнтові грошові кошти, пов'язані з відступленням права грошової вимоги, або передав клієнтові грошові кошти, знаючи про порушення клієнтом зобов'язання перед боржником, пов'язаного з відступленням права грошової вимоги.

Про виконавче провадження

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 24, ст.207 )

N 606-XIV

ПЕРЕЛІК

видів майна громадян, на яке не може бути

звернено стягнення за виконавчими документами

Стягнення за виконавчими документами не може бути звернено на такі види майна та предмети, що належать боржникові на праві власності або є його часткою у спільній власності, необхідні для боржника, членів його сім'ї та осіб, які перебувають на його утриманні.

1. Носильні речі та предмети домашнього вжитку, необхідні боржникові та особам, які перебувають на його утриманні:

1) одяг - з розрахунку на кожну особу: одне літнє або осіннє пальто, одне зимове пальто або кожух, один зимовий костюм (для жінок - два зимових плаття), один літній костюм (для жінок - два літніх плаття), головні убори по одному на кожний сезон. Для жінок, крім того, дві літні хустки, одна тепла хустка (або шаль) та інший одяг, зношений більш як на 50 відсотків;

2) взуття - по одній парі літнього, осіннього, зимового та інше взуття, зношене більш як на 50 відсотків;

3) білизна - по дві зміни на кожну особу;

4) постільні речі (матрац, подушка, два простирадла, дві наволочки, ковдра) і два особистих рушники на кожну особу;

5) необхідний кухонний посуд;

6) один холодильник на сім'ю;

7) меблі - по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, одна шафа на сім'ю (крім меблевих гарнітурів, на які може бути звернено стягнення);

8) усі дитячі речі.

2. Продукти харчування, необхідні для особистого споживання боржнику, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку на три місяці.

3. Паливо, необхідне боржникові, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні, для приготування їжі та обігрівання приміщення протягом шести місяців.

4. Одна корова, а у разі відсутності корови - одна телиця; якщо немає ні корови, ні телиці - одна коза, вівця чи свиня - в осіб, які займаються сільським господарством.

5. Корм для худоби, який не підлягає вилученню в кількості, необхідній для годівлі худоби до початку її вигону на пасовище або до збору нових кормів.

6. Насіння, необхідне для чергової сівби (осінньої і весняної), та незнятий урожай - в осіб, які займаються сільським господарством (крім земельних ділянок, на які накладено стягнення).

7. Інструменти, необхідні для особистих професійних занять (швейні, музичні тощо).

Терміни

На законодавчому рівні діяльність колекторських компаній регулюється рядом нормативних-правових актів, серед яких основним являється Цивільний Кодекс України. Найближчим часом очікується розробка (Міністерством юстиції, Національним банком і представниками колекторських компаній) проектів законодавчо-правових актів для регулювання діяльності колекторів, в тому числі і прийняття Закону України «Про колекторську діяльність». Також діяльність колекторів регламентується Кодексом Етики Колекторів.
В Україні діє ряд професійних об'єднань колекторів, які сприяють розвитку законодавчої бази у сфері колекторських послуг в країні. Так, створюються спеціалізовані учбові центри, розробляються і впроваджуються ключові правила і рекомендації для учасників ринку, регулюються взаємини в ланцюжку «кредитор» - «боржник» - «колектор».
Що стосується операцій, пов’язаних із купівлею проблемних активів, то даний процес, врегульований та регламентований законами та підзаконними нормативно-правовими актами України, одними із яких є: Цивільний Кодекс України (який чітко передбачає декілька способів заміни кредитора в зобов'язанні та регламентує процес відступлення (факторингу) проблемних активів), Господарський кодекс України, ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (який регламентує операції з фінансовими активами, до яких відноситься факторинг) ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» (який визначає порядок оподаткування проблемних активів) і т.д.

Перелік нормативно-правових актів
Конституція України
Цивільний Кодекс України
Господарський Кодекс України
Цивільно-процесуальний кодекс
Господарський процесуальний кодекс
ЗУ «Про господарські товариства»
ЗУ «Про звернення громадян»
ЗУ «Про захист прав споживачів»
ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»
ЗУ «Про третейські суди»
ЗУ «Про виконавче провадження»
ЗУ «Про телекомунікації»
ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»

Терміни

Зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. (Цивільний Кодекс України)
Кредитний договір – це договір, згідно якого, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. (Цивільний Кодекс України)
Договір поруки - за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. (Цивільний Кодекс України)
Неустойкою (штрафом, пенею) - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (Цивільний Кодекс України)
Договір про надання послуг – це договір, згідно якого, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (Цивільний Кодекс України)
Договір Факторингу - це договір, згідно якого, одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. (Цивільний Кодекс України)
Договір Доручення – це договір, згідно якого, одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. (Цивільний Кодекс України)
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. (ЗУ «Про звернення громадян»)
Послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (ЗУ «Про захист прав споживачів»)
Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. (ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»)
Фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. (ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»)
Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи - документ установленого зразка, який засвідчує факт набуття юридичною особою статусу фінансової установи та внесення Держфінпослуг інформації про фінансову установу до Реєстру (Положення про Державний реєстр фінансових установ).
Третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин (ЗУ «Про третейські суди»)
Третейська угода (третейське застереження) - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом (ЗУ «Про третейські суди»)
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. (ЗУ «Про виконавче провадження»)

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

Глава 47

ПОНЯТТЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ. СТОРОНИ У ЗОБОВ'ЯЗАННІ

Стаття 509.Поняття зобов'язання та підстави його виникнення

1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

2. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

3. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 510.Сторони у зобов'язанні

1. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

2. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

3. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Стаття 511.Третя особа у зобов'язанні

1. Зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Стаття 512.Підстави заміни кредитора у зобов'язанні

1. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

2. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

3. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 513.Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні

1. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

2. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 514.Обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні

1. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 515.Зобов'язання, в яких заміна кредитора не допускається

1. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Стаття 516.Порядок заміни кредитора у зобов'язанні

1. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Стаття 517.Докази прав нового кредитора у зобов'язанні

1. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

2. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Стаття 518.Заперечення боржника проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні

1. Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

2. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Стаття 519.Відповідальність первісного кредитора у зобов'язанні

1. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Стаття 520.Заміна боржника у зобов'язанні

1. Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. ( Частина перша статті 520 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1617-VI ( 1617-17 ) від 24.07.2009 )

Стаття 521.Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні

1. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Стаття 522.Заперечення нового боржника у зобов'язанні проти вимоги кредитора

1. Новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що грунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.

Стаття 523.Правові наслідки заміни боржника у зобов'язанні, забезпеченому порукою або заставою

1. Порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.

2. Застава, встановлена первісним боржником, зберігається після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 524.Валюта зобов'язання

1. Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

2. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Стаття 525.Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання

1. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про захист персональних даних

Документ 2297-17, чинний, остання версія - Прийняття від 01.06.2010

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 34, ст.481 )

Стаття 1. Сфера дії Закону

Цей Закон регулює відносини, пов'язані із захистом
персональних даних під час їх обробки.

Дія цього Закону не поширюється на діяльність зі створення
баз персональних даних та обробки персональних даних у цих базах:

фізичною особою - виключно для непрофесійних особистих чи
побутових потреб;

журналістом - у зв'язку з виконанням ним службових чи
професійних обов'язків;

професійним творчим працівником - для здійснення творчої
діяльності.

Стаття 2. Визначення термінів

У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому
значенні:

база персональних даних - іменована сукупність упорядкованих
персональних даних в електронній формі та/або у формі картотек
персональних даних;

володілець бази персональних даних - фізична або юридична
особа, якій законом або за згодою суб'єкта персональних даних
надано право на обробку цих даних, яка затверджує мету обробки
персональних даних у цій базі даних, встановлює склад цих даних та
процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом;

Державний реєстр баз персональних даних - єдина державна
інформаційна система збору, накопичення та обробки відомостей про
зареєстровані бази персональних даних;

згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване,
зокрема письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо
надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до
сформульованої мети їх обробки;

знеособлення персональних даних - вилучення відомостей, які
дають змогу ідентифікувати особу;

обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій,
здійснених повністю або частково в інформаційній (автоматизованій)
системі та/або в картотеках персональних даних, які пов'язані зі
збиранням, реєстрацією, накопиченням, зберіганням, адаптуванням,
зміною, поновленням, використанням і поширенням (розповсюдженням,
реалізацією, передачею), знеособленням, знищенням відомостей про
фізичну особу;

персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про
фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно
ідентифікована;

розпорядник бази персональних даних - фізична чи юридична
особа, якій володільцем бази персональних даних або законом надано
право обробляти ці дані;

суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої
відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних;

третя особа - будь-яка особа, за винятком суб'єкта
персональних даних, володільця чи розпорядника бази персональних
даних та уповноваженого державного органу з питань захисту
персональних даних, якій володільцем чи розпорядником бази
персональних даних здійснюється передача персональних даних
відповідно до закону.

Стаття 3. Законодавство про захист персональних даних

Законодавство про захист персональних даних складають
Конституція України ( 254к/96-ВР ), цей Закон, інші закони та
підзаконні нормативно-правові акти, міжнародні договори України,
згода на обов'язковість

⇐ Предыдущая 1 23