ІНВЕСТИЦІЙНИЙ РИНОК

ТЕМА 3

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ РИНОК

1. Характеристика інвестиційного ринку та етапи його вивчення.

2. Інфраструктура та кон'юнктура інвестиційного ринку.

3. Оцінка та прогнозування інвестиційного ринку.

4. Ринок цінних паперів. Його аналіз.

1. Характеристика інвестиційного ринку та етапи його вивчення.

Суб'єкти інвестиційної діяльності реалізують власні економічні інтереси, вступаючи у певні взаємовідносини на інвестиційних ринках, що регулюють процес обміну інвестиціями та інвестиційними об'єктами.

У сучасній економічній літературі можна зустріти різні підходи до тлумачення, зокрема, у вузькому значенні цей термін використовують для позначення ринку інвестиційних товарів (усіх видів будівельних матеріалів і активної частини основних виробничих фондів) та інвестиційних послуг (будівельно-монтажних робіт). У зарубіжній літературі інвестиційний ринок ототожнюється із фондовим, на якому основними формами інвестицій є інвестиції в цінні папери.

Інвестиційний ринок –це сукупність економічних відносин, які виникають між продавцями та покупцями інвестиційних товарів і послуг, а також об'єктів інвестування в усіх його формах.

Інвестиційний ринок розглядається як сукупність окремих ринків (об'єктів реального та фінансового інвестування), у складі якого виділяються: ринок прямих капітальних вкладень, ринок об'єктів приватизації, ринок нерухомості, ринок інших об'єктів реального інвестування, фондовий та грошовий ринки прямих капітальних вкладень, ринок об'єктів приватизації, ринок нерухомості, ринок інших об'єктів реального інвестування, фондовий та грошовий ринки (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Складові інвестиційного ринку

Ринок реальних активівпропонує інвестиційні товари та послуги: нерухомість, ділянки під забудову (іпотечний ринок, ринок нерухомості). Ринок нерухомості (приватні будівлі, приватизовані квартири, дачі) збільшується за рахунок приватизації. Ринок об'єктів приватизації містить об'єкти, що продаються на аукціонах за конкурсом, викуповуються трудовими колективами, та ін.; обладнання, будівельні матеріали, дослідницькі, конструкторські, будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи і послуги (підрядний ринок); нові технології, ліцензії, патенти на винаходи та відкриття, досвід, знання, "ноу-хау", інжинірингові послуги (ринок інтелектуальних цінностей). На цьому ринку реалізується також робоча сила як інвестиційний товар, тобто продається здатність до праці за наймом. В Україні ринок прямих капітальних вкладень є найбільш значимим з сегментів ринку. Ринок інших об'єктів інвестування - сюди відносяться художні твори, нумізматичні цінності, тобто це тезавраційні інвестиції.

Структура реальних інвестицій:

1) видова (вкладення за видами інвестицій: проектно-пошукові роботи, промислове, тобто серійне виробництво, будівництво, та ін.);

2) технологічна (питома вага вкладень в обладнання, інструменти, інвентар, в активну чи пасивну їх частини);

3) відтворювальна (співвідношення між вкладенням в нове будівництво, розширення, реконструкцію, технічне переобладнання та ін. форми відтворення реальних інвестицій);

Реальні активи можуть реалізовуватись на умовах "спот" (протягом декількох днів) або за ф'ючерсними контрактами, тобто поставки товарів відбуваються після проходження певного, періоду часу.

Ринок фінансових активів поділяється наступним чином:

- грошовий ринок (ринок короткострокових цінних паперів, боргових свідоцтв із строками погашення менше одного року а також сюди відносяться депозитні сертифікати, іноземна валюта);

- ринок капіталів (довгострокових цінних паперів та корпоративних акцій);

- кредитний ринок (боргових зобов'язань за довгостроковими кредитами).

Ринок інвестицій (обмін інвестиціями) характеризується пропозицією інвестицій(капіталу) із боку інвесторів, що виступають у даному випадку як продавці, і попитом на інвестиції з боку потенційних учасників інвестиційної діяльності, які виступають у ролі покупців інвестицій (капіталу).

Існує два види інвестиційного попиту: потенційний та конкретний.

Потенційний попит виникає при відсутності намірів юридичної або фізичної особи при наявності доходу (прибутку) направляти його на інвестування. Такий попит називається формальним та виступає як інвестиційний потенціал – джерело для майбутніх інвестицій.

Конкретний попит (пропозиція капіталу) – характеризується конкретною реалізацією намірів суб'єктів інвестиційної діяльності на ринку.

Необхідною умовою, властивою ринковим відносинам конкурентного типу, при відносно стабільному інвестиційному попиті є випереджаючий розвиток інвестиційної пропозиції.

Врівноваження інвестиційного попиту та пропозиції проходить через механізм ціноутворення, який виникає та діє тільки в умовах вільних конкурентних ринків, які передбачають організацію обміну товарами на основі врівноваженого попиту та пропозиції. Наприклад, Інвестиційний попит на конкретний об'єкт вкладання перевищує пропозицію. В умовах конкурентного ринку це, у свою чергу, обумовить підвищення цін даного інвестиційного товару, а висока ринкова вартість інвестиційного товару є свідченням його привабливості з точки зору найбільшої віддачі інвестицій. З іншого боку, переливання капіталу (інвестицій) у певну "ефективну" точку інвестиційної сфери приведе у кінцевому підсумку до розширення даного інвестиційного товару і відповідного зниження його ціни.

2. Інфраструктура та кон'юнктура інвестиційного ринку.

Функціонування інвестиційного ринку здійснюється через інфраструктуру, яка формує інформаційне та обслуговуюче середовище, яке дозволяє інвестору працювати з мінімальним ризиком. Інфраструктуру ринку інвестицій можна умовно поділити на регулюючу, функціональну та інформаційну складові.

Зокрема, регулююча складова інфраструктури здійснює впорядкування інвестиційних відносин шляхом установлення правил, стандартів та критеріїв поведінки на ринку, та яка включає в себе: державні органи регулювання ринку інвестицій (Кабінет Міністрів, НБУ, Міністерство економіки, Міністерство фінансів, Фонд державного майна, Антимонопольний комітет), які виконують на ринку законодавчі, ліцензійні та наглядові функції та процедури. Таким чином, її основою є законодавча база, яка регулює відносини суб'єктів підприємницької діяльності на інвестиційному ринку.

Функціональна складова інфраструктури інвестиційного ринку – це фінансово-кредитні інститути та сервісні організації, які здійснюють спеціалізовану діяльність із:

• залучення тимчасово-вільних коштів на фінансування інвестиційних проектів;

• створення правових, економічних і організаційних умов для сталого розвитку приватного підприємництва;

• співробітництва з міжнародними, іноземними та українськими організаціями у питаннях розвитку підприємництва;

• забезпечення проведення техніко-економічних експертиз програм та проектів підприємницької діяльності;

• консультаційної підтримки підприємців із юридичних питань, ведення бухгалтерської звітності, оподаткування та пошуку ефективних джерел фінансування;

• страхування проектних та кредитних ризиків;

• сприяння становлення ринкових відносин в Україні через створення, підтримку та розвиток малих та середніх приватних підприємств тощо.

Інформаційна складова інфраструктури інвестиційного ринку включає в себе ділові видання, інтернет сайти рейтингових систем привабливості підприємств тощо.

Інвестиційна діяльність завжди починається з ринку, оскільки заощаджень та поточних доходів потенційному інвестору для початкового капіталу, як правило, недостатньо. Крім того, інвестор завжди намагається залучити до справи позиковий (акціонерний) капітал з метою зменшення ризику і розподілу ризику відповідальності.

Після задоволення нагальних потреб потенційний інвестор вивчає кон’юнктуру ринку, тобто ступінь активності інвестиційного ринку, співвідношення окремих його елементів (мал. 3.2).

Рис 3.2 Елементи інвестиційного ринку

Отже, кон’юнктура інвестиційного ринку – це форма виявлення на інвестиційному ринків цілому, або на окремих його сегментах системи факторів (умов) які визначають співвідношення попиту, пропозиції, цін та конкуренції. Для кон'юнктури інвестиційного ринку характерні 4 стадії (Рис. 3.3):

Рис. 3.3 Поведінка стадій інвестиційного ринку в залежності від кон'юнктури

1) Підйом кон'юнктури, який пов'язано з підвищенням активності ринкових процесів у зв'язку з пожвавленням економіки в цілому. Він характеризується ростом обсягів попиту на об'єкти інвестування. Підвищенням рівня цін, розвитком конкуренції серед інвестиційних посередників.

2) Кон'юнктурний бум, пов'язано з різким зростанням попиту на усі інвестиційні товари, які пропозиція не дивлячись на ріст, задовольнити не може. Одночасно ростуть ціни на усі об'єкти інвестування, підвищуються доходи інвесторів та інвестиційних посередників.

3) Ослаблення кон'юнктури, яке пов'язане із зниженням інвестиційної активності у зв'язку із спадом в економіці в цілому, відносно повним насиченням попиту на об'єкти інвестування та деяким надлишком їх пропозиції. Для цієї стадії характерні спочатку стабілізація, а потім і початок зниження рівня цій на більшість об'єктів інвестування. Відповідно понижаються доходи інвесторів та інвестиційних посередників.

4) Кон'юнктурний спад – це найбільш не сприятлива стадія на інвестиційному ринку з позицій інвестиційної активності. Вона характеризується найнижчим рівнем попиту та скороченням обсягів пропозиції об'єктів інвестування. На цій стадії суттєво знижуються ціни на об'єкти інвестування, а доходи інвесторів та інвестиційних посередників падають до самої низької позначки, а в ряді випадків інвестиційна діяльність є збитковою.

У зв'язку з тим, що кон'юнктура інвестиційного ринку постійно змінюється, то її необхідно систематично досліджувати для формування ефективної інвестиційної стратегії та прийняття економічно обґрунтованих інвестиційних рішень. Вивчення кон'юнктури інвестиційного ринку охоплює такі стадії:

- Поточне спостереження за інвестиційною активністю і, в першу чергу, в тих сегментах ринку, в яких планується здійснити, або вже здійснюється інвестиційна діяльність.

- Аналіз поточної кон'юнктури інвестиційного ринку та виявлення сучасних тенденцій її розвитку. Цей аналіз складається з виявлення особливостей конкретних сегментів інвестиційного ринку і тих змін, які відбуваються на ринку у момент спостереження порівняно з попереднім періодом.

- Прогнозування кон'юнктури інвестиційного ринку для вибору основних напрямків стратегії інвестиційної діяльності та формування інвестиційного портфелю. Основна задача прогнозу – визначити тенденції факторів, які формують інвестиційний клімат та які впливають на стан інвестиційного ринку у перспективі.

Прогноз кон'юнктури інвестиційного ринку здійснюється у наступній послідовності:

Вибір періодів інвестування (короткострокові, довгострокові, середньострокові);

Визначення глибини прогнозних розрахунків (національна економіка, галузі, підгалузі, фірми та компанії);

Вибір методів прогнозування (факторний, трендовий, експертних оцінок);

Факторний заснований на вивченні окремих факторів, які впливають на попит, пропозицію.

Трендовий заснований на розповсюдженні виявленої тенденції і перенос її на майбутній період (тільки для короткострокового інвестування).