Вулиця. В транспорті

Вулиця

Однією з форм проведення дозвілля була «вулиця», яка відбувалась у теплу пору року просто неба.

«Вулиця», зазвичай, збиралась в певному, заздалегідь призначеному, місці: десь на майдані посеред села, на зеленому лузі над річкою чи на леваді, в залежності від місцевих обставин.

Починалася «вулиця» від Великодніх свят і тривала все літо – аж до дня Семена Станнника (14 вересня за новим стилем). До початку польових робіт молодь збиралась щовечора, а коли починалась робота в полі, то лише в неділю і на свята.

Ввечері, коли вже смеркало, першими на вулицю збирались дівчата і починали співати. Співали різних пісень, серед яких були з глузливими текстами про парубків. Хлопці, зазвичай,сходились пізніше. Наближаючись до вулиці, хлопці також співали пісень. Прийшовши до гурту, хлопці, як правило, не брали участі в дівочих співах. Вони ставали осторонь і спостерігали за дівчатами. Але часом, коли дівчата надокучать парубкам в’їдливими піснями, хлопці кидались до дівчат так, ніби хотіли розігнати гурт. Все це закінчувалось реготом, музиками і танцями.

«На вулиці» дівчата також виводили хороводи – «ключові» і «кругові». До кругових належать «Подоляночка», «Перепілочка», «Мак» та інші. До ключових хороводів належать «Кривий танець», «Шум», «Плетениця» тощо.

дозвілля - досуг

заздалегідь - заранее

просто неба – под открытым небом

Завдання та запитання:

1. В яку пору року проводилась «вулиця»?

2. В який день тижня проводилась вулиця?

3. Де проводили вулицю?

4. Хто першим приходив «на вулицю»?

5. Що робили хлопці «на вулиці»?

6. Поставити одне запитання до тексту.

В транспорті

-Я доїду до Центрального залізничного вокзалу?

- Скільки коштує проїзд? В яку ціну квиток? Яка вартість проїзду?

- Тут є кондуктор чи слід платити водію(водієві)?

- Оплата при вході чи при виході?

- Візьміть, будь ласка, гроші за два квитка. Передайте, будь ласка, гроші за проїзд. Передайте, будь ласка, квиток! Можете швидше дати здачу, я зараз виходжу?!

- Ви виходите на наступній зупинці?

- Давайте поміняємось місцями!

- Зупиніть, будь ласка, біля ринку.( на зупинці, біля міської адміністрації, на повороті)

-Так. Ні, Вам потрібно пересісти в інший бік. Ні, цей номер не йде до вокзалу!

-1 гривна. 2 гривні. 5 гривень.

- Тут є кондуктор. Слід платити водієві(водію).

- При виході.

- Тримайте, ось ваша решта!

- Ні, але я Вас випущу! Ні! Так!

- Давайте!

Поставити слово у потрібній формі:

1. Я доїду до (магазин) «Ашан»?

2. Скажіть, як проїхати (машина) до (вокзал)?

3. Потяг подається на п’яту (колія).

4. Ти взяв харчі у (дорога)?

Василь Симоненко(8 січня 1935, —13 грудня 1963)-український письменник. Народився на Полтавщині. Після закінчення київського університету живе і працює на Черкащині. Наприкінці життя пробує сили в жанрі новел. У Черкасах є музей-кабінет поета і відділ, присвячений Симоненку, у етнографічному музеї.

З ДИТИНСТВА

В мене була лиш мати,

Та був іще сивий дід,—

Нікому не мовив («тато»)

І вірив, що так і слід.

Був певен, що батько лишній,

Крикливий, немов сусід,

Коли заставав на вишні,

На мене кричав, аж блід.

Та боляче б’ється, думав,

Не пустить гулять на став,

І тому не знав я суму,

Щасливим собі зростав.

І лиш як минули роки

І я непомітно зріс,

Мені часто кидалось в око,

Як (син) сусід той ніс

То нові штанці святкові,

Сорочку, що так до лиця,

Або чобітки з (підкова)

Приносив йому од шевця.

Але мене й це не вабило,

Бо заздрити, знав, не слід,

І звавсь за обновки («баба»)

У мене малий сусід.

Я вірив, що краще всього

Пісні, які знав дідусь.

Вмощусь на коліна до нього

І в очі йому дивлюсь.

А він вимовляє, виспівує

Гарячі прості слова —

І все давниною сивою

В очах моїх ожива.

Мелькають червоні жупани,

Вирує, кипить Дніпро,

І Байда стріляє в султана,

Підвішений за ребро.

І грізні полки (Богдан)

Шляхетську орду женуть,

А з півночі десь за бураном

На поміч стрільці ідуть.

Несуться зі свистом-гуком

Богунці у всі кінці...

І я затискую руку,

Мов шабля у тій руці.

І плачу, було, й сміюся,

Як слухаю ті пісні...

Спасибі ж тобі, (дідусь),

За те, що ти дав мені... 29.07.1960