ТАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНІКИ

ТАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНІКИ

Форми використання цих елементів у бою:
- атакуюча (удар по відкритій цілі);
- у відповідь (відповідь на дію супротивника);
- зустрічна (виконана безпосередньо під час атаки супротивника).
- випереджальна (дія виконується в момент, що передує атаці супротивника).

БІОМЕХАНІЧНІ ОСНОВИ РУХІВ КОЗАКА

Удари, підсікання і захисні дії козака включають як поступальні, так і обертальні рухи.
Рух може бути більше поступальним, чим обертальним, чи навпаки. Поступальні й обертальні рухи, чинені одночасно, утворять складний рух. Іноді дії козака включають руху у вертикальному напрямку (удар знизу рукою з розгинанням ніг, удари в стрибку).
У дію, навіть найпростішому, виконують різні групи м'язів. Скорочуючи в різній послідовності і сполученнях, м'яза надають руху окремим частинам тіла.
У залежності від морфологічних, фізіологічних і психологічних особливостей козака руху мають свої просторові, тимчасові, швидкісні і динамічні характеристики. Тому їхня варіантність не має межі.
На підставі кінематичної структури тіла людини легко представити осі обертання і точки опори при нанесенні ударів, підсікань. Участь нижньої частини тіла козака в механіку ударів, підсікань відбувається по трьох суглобовому кінематичному ланцюгу: стопа - гомілка - стегно. Цей кінематичний ланцюг, передаючи поступальний рух тулубу, сприяє прискоренню обертання таза. При опорі на ліву ногу обертання відбувається навколо вертикальної осі, що проходить через ліву стопу і лівий тазостегновий суглоб; при опорі на праву ногу - навколо осі, що проходить через праву стопу і правий тазостегновий суглоб.
При виконанні ударів ногою (підсікань) зусилля передаються від стопи на гомілку і стегно ударної (січної) ноги, потім на таз, стегно, гомілку й ударну (січну) поверхня цієї ноги.
При нанесенні ударів рукою зусилля передаються від стопи на гомілку і стегно, потім на таз, тулуб, плече, передпліччя, ударну поверхню кисті.
Передача зусилля при виконанні ударів у стрибку, стрибку відбувається з поштовхом обох ніг і по відповідній кінематичному ланцюзі до ударної поверхні.
Таким чином, починаючи з першого моменту ударного (січного) дії - поштовху стопою і до заключного - удар (підсікання), сила і швидкість як би наростають у кожнім ланцюзі.
" Скручування" тулуба навколо вертикальної осі, при виконанні ударів (підсікань) з розворотом, дозволяє збільшити початкову швидкість ноги, руки при розкручуванні; при виконанні інших ударів (підсікань) створюються біомеханічні умови для виконання ударів (підсікань) іншою ногою, рукою.
Найбільш складні рухи відбуваються при захисних діях, коли козаку необхідно не тільки піти від удару, підсікання супротивника, але і створити вихідне положення для власних активних дій. Наприклад, при виконанні ухилів відбувається нахил тулуба вперед - убік з одночасним скручуванням (праве плече рухається до лівої опорної ноги при ухилі чи вліво ліве плече - до правої опорної ноги при ухилі вправо), що дозволяє скоротити дистанцію і збільшити початкову швидкість ударної руки при розкручуванні.
При виконанні удару (підсікання) необхідно:
- потрапити у визначене місце тіла супротивника;
- досягти визначеної сили удару (підсікання) для того, щоб
негативно вплинути на боєздатність, супротивника.
Удар, що нокаутує, невидимий для супротивника.
Ударну (сікучу) поверхня варто при таранні формі удару, варто посилати вперед так, начебто вона повинна пройти у перед у визначеному місці, " пронизати" його і продовжувати рухатися ще якийсь час.
У спортивному бою застосовуються три типи ударів (підсікань):
1) удари (підсікання) мінімальної сили (розвідувальні, підготовчі, обмануючі " фінти" );
2) удари (підсікання) оптимальної сили, 70-75 % максимально можливої (основні засоби ведення бою);
3) удари (підсікання) максимальної сили, " акцентовані" (при міняються епізодично, у найбільш вигідних, тактично підготовлених ситуаціях).