Корисність – здатність економічного блага (товару) задовольняти потреби споживачів.

Корисність гранична – додаткова корисність, яку споживач одержує від кожної наступної одиниці блага.

Корисність загальна – сукупна корисність від споживання усіх наявних одиниць блага.

Корпорація – добровільне комерційне об’єднання власності значної кількості осіб на засадах акціонування та обмеженої відповідальності учасників (акціонерів).

Котирування – процес виявлення ринкової ціни цінних паперів у процесі біржового торгу із подальшою публікацією у біржовому бюлетені.

Країни з перехідною економікою –група держав, що здійснюють перехід від командно-адміністративної економічної системи до ринкової.

Країни з розвиненою ринковою економікою – найрозвинутіша частина світової економіки з високим рівнем розвитку економіки, освіти, соціального захисту населення.

Країни, що розвиваються – колишні колонії (близько 140 країн Азії, Африки, Латинської Америки).

Кредит – позиковий капітал банку у грошовій формі, переданий у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності та цільового характеру використання.

Кредит револьверний – позика, яка надається банком позичальнику у межах встановленого ліміту заборгованості, використовується повністю або частинами і автоматично відновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту.

Кредитна лінія – оформлена договором згода банку надавати позичальнику кредити протягом встановленого часу до певної заздалегідь визначеної максимальної межі – ліміту кредитування. За цей час клієнт може в будь-який момент отримати позику без оформлення кредитних документів.

Кредитна система – с истема кредитних відносин, принципів і форм кредитування та сукупність кредитно-фінансових установ, які здатні залучати тимчасово вільні грошові кошти, перетворювати їх на кредити, а потім – на капіталовкладення.

Кредитна спілка – неприбуткова організація, яка об’єднує не менше 50 осіб, що проживають в одному регіоні чи працюють в одній сфері. Головною метою кредитних спілок є фінансовий і соціальний захист їхніх членів шляхом залучення їхніх особистих заощаджень для взаємного кредитування.

Кредитно-банківська система – 1) сукупність кредитно-розрахункових відносин, пов’язаних з рухом позичкового капіталу, а також форм і методів кредитування; 2) сукупність кредитно-фінансових установ, здатних мобілізувати тимчасово вільні грошові кошти, доходи і заощадження населення, надавати їх у позику фірмам, уряду і приватним особам і одержувати прибуток від своїх операцій.

Крива байдужості – крива, яка показує різні комбінації двох товарів, набори яких мають однакову корисність для споживача.

Крива виробничих можливостей – крива, що показує всі можливі комбінації виробництва двох продуктів за умов повного використання всіх наявних ресурсів.

Крива Лоренца – крива, за допомогою якої визначається фактичний розподіл доходів порівняно з абсолютно рівним розподілом доходів між усіма членами суспільства.

Криза економічна – фаза економічного циклу, під час якої відбувається різкий спад виробництва, зниження цін (або зростання), недовантаження виробничих потужностей, зростання безробіття, інфляції та ін.

Криза структурна – криза, яка охоплює старі галузі економіки, потребує їхньої модернізації відповідно до потреб розвитку науково-технічного прогресу.

Криза циклічна (загальна) – періодична криза, яка охоплює все народне господарство і є фазою економічного циклу.

Криза часткова – криза, яка охоплює тільки певну сферу економічної діяльності.

Кругооборот капіталу – послідовність стадій руху капіталу у сферах обігу та виробництва, в процесі якого капітал функціонує у формі грошей, факторів виробництва і товарів.

Лібералізація торгівлі – ліквідація торговельних бар’єрів: тарифних і нетарифних обмежень зовнішньої торгівлі.

Лізинг – сукупність економіко–правових відносин, що виникають у зв’язку з придбанням лізингодавцем (наприклад, банком або лізинговою компанією) у власність капітальних благ і подальшою здачею у тимчасове користування за плату.

Лізинг оперативний – передача лізингоодержувачу права постійного користування матеріальними цінностями, що належать лізингодавцю, на термін, не менший строку, за який амортизується 30 % вартості об’єкту лізингу, визначеної в день укладання угоди. Після завершення терміну договору об’єкт повертається лізингодавцеві і надається у лізинг багатократно різним користувачам.

Лізинг фінансовий – спеціальне, на замовлення лізингоотримувача, придбання об’єкту лізингодавцем із подальшою здачею у тимчасове користування на термін, близький до терміну експлуатації або амортизації більшої частини вартості об’єкту лізингу. Після завершення строку договору фінансового лізингу об’єкт лізингу переходить у власність клієнта або викупається ним по залишковій вартості.

Лістинг – процедура відбору і допуску цінних паперів до котирування. Передбачає проведення експертизи для з’ясування відповідності цінних паперів встановленим вимогам, таким як мінімальна величина активів, прибутку емітента та інші.

Людський розиток – підвищення добробуту, освітнього і культурного рівня людей, охорона їхнього здоров’я, а також розширення свободи вибору, що дозволяє реалізувати їх потенційні здібності.

Макроекономіка – частина економічної теорії, предметом вивчення якої є національна економіка в цілому.

Маржиналізм – теорія, яка досліджує економічні процеси та явища на основі використання кількісного аналізу, економіко-математичних методів і моделей. Представники маржиналізму – К. Менгер, Ф. Візер, У. Джевонс, Л. Вальрас.

Маркетинг – напрям діяльності комерційної фірми, пов’язаний із розробкою, виробництвом і збутом конкурентоспроможних товарів на основі вивчення ринку, конкретних потреб споживачів і з метою одержання прибутку.

Маркетинг міжнародний – маркетинг товарів і послуг на зовнішніх ринках. Включає експортний, імпортний та багатонаціональний маркетинг.

Марксизм – політична економія праці, основи якої викладені у фундаментальній праці К. Маркса “Капітал” (4 томи). Наріжним каменем є теорія додаткової вартості, на основі якої пояснюється загострення антагонізмів між капіталістами і найманими працівниками, що призведе до загибелі капіталізму.

Матеріаловіддача – показник ефективності використання предметів праці, який фіксує, скільки вироблено продукції з одиниці витрачених матеріальних ресурсів. Розраховується як відношення вартості виробленої продукції до вартості витрачених матеріальних ресурсів.

Матеріаломісткість – показник, який визначає витрати сировини, матеріалів, палива на одиницю продукції. Розраховується як відношення витрат на предмети праці до вартості виробленої продукції.

Менеджмент – керування людьми, управління соціально-економічними процесами на рівні організації, підприємницької структури.

Меркантилізм – економічне вчення і політика держави доби первісного нагромадження капіталу, згідно з яким багатство країни ототожнювалось з грошима, золотом і сріблом. Дослідження обмежувалися лише сферою обігу. Представники: У. Стаффорд, А. Монкретьєн, Т. Манн, Ж. Кольбер.

Метод пізнання – конкретний підхід (інструмент) до виявлення суттєвих рис економічних явищ.

Методи адміністративні (державного регулювання) – використання державою в регулюванні економічних відносин засобів заборони, дозволу або примусу.

Методи економічні – створення державою фінансових або матеріальних стимулів, здатних впливати на економічні інтереси суб’єктів господарювання й обумовлювати їхню поведінку.

Методи імперативні – владні методи державного регулювання.

Методи індикативні – методи державного регулювання економіки, які мають орієнтований, рекомендаційний характер.

Методи непрямі – сукупність опосередкованих засобів державного впливу на економіку.

Методи прямі – методи регулювання, за допомогою яких держава безпосередньо втручається в економічні процеси.

Методологія економічної теорії – усвідомлений спосіб відтворення закономірностей функціонування економічних явищ.

Міграція міжнародна – переміщення людей через кордони держав зі зміною постійного місця проживання або поверненням до нього.

Міграція міжнародна трудова – переміщення робочої сили за кордон з метою одержання вищої зарплати та працевлаштування.

Міграція нелегальна –незаконне переміщення людей через державні кордони.

Міжнародна валютна система – правові норми, інструменти та інститути, за допомогою яких здійснюються платіжно-розрахункові операції між суб’єктами сітового господарства.

Міжнародна торгівля – обмін товарами і послугами, унаслідок чого споживачі різних країн мають можливість купувати найкращі товари на світових ринках за оптимальними цінами.

Міжнародний рух капіталу – вилучення частки капіталу певної держави і переміщення його у виробництво або обіг іншої держави з метою отримання прибутку та інших вигод.

Міжнародні валютні відносини – сукупність грошових відносин між суб’єктами світового господарства.

Міжнародні економічні організації – організації, створені з метою розв’язання протиріч світової економіки шляхом регулювання і координації міжнародних економічних відносин.

Мікроекономіка – частина економічної теорії, предметом вивчення якої є економічні явища на рівні споживача, сім’ї (домашнього господарства), фірми або підприємства.

Монетаризм – сучасна економічна теорія, згідно з якою гроші та грошова маса розглядаються як вирішальний фактор економічного зростання. Засновник – М. Фрідмен (США).

Монополізм – стан економіці, в якому панують окремі виробники.

Монополія білатеральна (двостороння) – ситуація на ринку, на якому діють тільки один продавець і тільки один покупець.

Монополія чиста – структура ринку, яка характеризується наявністю однієї або двох фірм, що виробляють продукт без близького замінника; існує значний контроль над цінами.

Монопсонія – ринкова структура, представлена лише одним покупцем товару (послуги).

Мультиплікатор – коефіцієнт, який показує: 1) міру приросту національного доходу при збільшенні витрат макроекономічних суб’єктів на стимулювання сукупного попиту; 2) у скільки разів загальне зростання національного доходу перевищує державні витрати на стимулювання сукупного попиту.

Мультиплікатор банківський (грошової експансії) – максимальна кількість нових кредитних грошей, яка може бути створена однією грошовою одиницею понад обов’язкові резерви за даної її норми.

Мультиплікатор грошовий (грошової бази) – відношення пропозиції грошей до грошової бази.

Мультиплікація кредитна – процес емісії платіжних коштів у рамках системи комерційних банків.

Наука – сфера дослідницької діяльності, спрямована на отримання нових знань про природу, суспільство і мислення.

Національне багатство – сукупність матеріальних та культурних цінностей, накопичених в країні за час її існування.

Національний дохід (НД) – макроекономічний показник, що визначає всі одержані види доходів у суспільстві: зарплату, прибуток, процент, рентні платежі. При розрахунку НД необхідно із суми чистого національного продукту відняти непрямі податки і субсидії.

Національний продукт – загальна вартість товарів і послуг, які вироблені резидентами країни протягом року, мінус вартість продукції проміжного споживання.

Національні економічні інтереси – сукупні потреби громадян, суспільства та держави, адекватні особливостям соціально-економічного стану країни, рівню її економічного розвитку, місцю в міжнародному поділі праці.

Неокласичнийнапрям економічної теорії – розвиває ідеї класичної політичної економії з урахуванням сучасних умов. В його основі лежить принцип невтручання держави в економіку. Представники: А. Маршалл, А. Пігу, А. Лаффер та інші.

Неофіційний (неформальний) сектор тіньової економіки – вся легальна економічна діяльність, що не враховується офіційною статистикою і не оподатковується.

Неспроможності, або провали, ринку – певні обмеження регулюючої ролі ринку, що є причиною виникнення ситуацій, коли ринковий механізм координації поведінки економічних суб’єктів не забезпечує максимізації суспільної корисності.

Нерухомість – матеріально-речова форма капіталу, зрощеного із землею.

Норма обов’язкових резервів – грошова сума, яку комерційний банк не має права давати в позику і зобов’язаний тримати на своєму рахунку в центральному банку.

Норма прибутку – показник економічної ефективності, який визначається шляхом ділення річного прибутку фірми на суму витрат, пов’язаних із виготовленням продукції.

Норми неформальні – правила, що не можуть бути зафіксованими у письмовому вигляді (звичаї, традиції, менталітет).

Норми формальні – правила, що усвідомлено розроблені людьми й зафіксовані у письмовому вигляді (конституції, закони, нормативні акти).

Нуліфікація – ліквідація грошей старого зразка й випуск в обіг нових грошових знаків у меншій кількості.

Облігація – строковий борговий цінний папір, який засвідчує відносини позики між власником і емітентом. Підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові номінальну вартість у передбачений умовами розміщення термін та виплатити дохід. Виплати по облігаціях здійснюються емітентом у першу чергу порівняно з акціями і в обов’язковому порядку незалежно від результатів господарської діяльності.

Обмін – 1) момент виробництва, у ході якого відбувається обмін діяльністю та здібностями між працюючими; 2) стадія руху виготовленого продукту, коли отримана при розподілі частка обмінюється на інші продукти; 3) внутрішній елемент системи виробничих відносин, що є необхідною фазою процесу суспільного відтворення та пов’язує виробництво, розподіл і споживання.

Оборот капіталу – рух капіталу фірми з моменту його авансування до повного повернення підприємцю авансованої вартості.

Овердрафт – форма кредиту для особливо надійних клієнтів. Банк проводить платежі за клієнта на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку, в межах узгодженого з ним ліміту. На величину заборгованості клієнта банк нараховує відсоток.

Одноособове володіння – організаційна форма бізнесу, власником і керуючим якого є підприємець, який особисто його контролює, бере на себе підприємницький ризик, несе майнову відповідальність, привласнює прибуток або зазнає збитків.

Олігополія – структура ринку, на якому обмежена кількість фірм продають стандартизований або диференційований товар; доступ на ринок утруднений, інформація носить обмежений характер, існує контроль над цінами.

Операції на відкритому ринку – інструмент контролю центрального банку країни за пропозицією грошей шляхом встановлення обсягів купівлі-продажу державних облігацій населенням, зміни рівня процентної ставки за кредит і обсягів попиту на позики.

Оплата праці комісійна – така, що складається з двох частин: фіксованого окладу та комісійної винагороди. Використовується для стимулювання працівників, зайнятих збутом продукції.

Опціон – біржовий стандартний двосторонній контракт, за яким продавець отримує премію і бере зобов’язання продати (купити), а покупець сплачує премію і отримує право купити (продати) актив у визначений термін за обумовленою ціною. Одна із сторін може відмовитись від виконання контракту.

Орендна плата – в аграрному секторі плата орендаря землі землевласникові за використання земельної ділянки.

Ощадний ( депозитний ) сертифікат – цінний папір, що підтверджує суму вкладу, внесеного до банку, а також права вкладника на одержання суми вкладу і процентів через визначений термін.

Парадокс Гіффена – соціально-економічне явище, яке спостерігається в умовах падіння доходів споживачів і характеризується зростанням попиту на окремі товари в умовах збільшення їхньої ціни.

Параметри (критерії) економічної безпеки держави – показники, які кількісно характеризують безпеку і застосовуються для оцінки, моніторингу й прогнозування ЕБД.

Партисипатія – залучення найманих працівників до співпраці та прийняття управлінських рішень з окремих господарських питань разом з роботодавцем.

Партнерство – добровільне комерційне (з метою отримання прибутку) об’єднання майна та діяльності кількох підприємців, які спільно володіють майном партнерства, контролюють його діяльність, беруть на себе підприємницький ризик, несуть відповідальність та розподіляють прибутки та збитки згідно з укладеною між ними угодою.

Партнерство соціально-трудове – спосіб узгодження інтересів найманих працівників, роботодавців і держави шляхом укладання й виконання соціально-трудових угод і договорів на певний термін. Може бути двостороннім (між підприємцями і профспілками) і тристороннім (між представниками уряду, підприємцями і профспілками).

Пасивні операції банків – операції із залучення ресурсів (коштів) до банку.

Пенсійний фонд – фінансово-кредитний інститут, створюваний державою або приватними підприємцями для виплати пенсій працівникам при досягненні ними певного віку.

Перестрахування – страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх зобов’язань за договором страхування перед страхувальником у іншого страховика, перестраховика-резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика згідно із законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Підпільний (протизаконний) сектор тіньової економіки – заборонена законом і навмисне прихована економічна діяльність, а також кримінальний конгломерат самовідтворювальних джерел накопичення тіньових капіталів.

Підприємницькі здібності – особливий унікальний, рідкісний різновид людських ресурсів, який полягає в здатності найбільш ефективно поєднувати й використовувати інші фактори виробництва.

Підприємництво – господарська діяльність відокремленого суб’єкту ринкової економіки щодо використання обмежених ресурсів для організації, розробки, виробництва й реалізації благ з метою задоволення суспільного попиту та отримання прибутку.

Підприємство – техніко-організаційна ланка фірми, у межах якої безпосередньо здійснюється технологічне сполучення засобів виробництва та робочої сили, діяльність якої спрямовується фірмою на досягнення її цілей.

Податки – обов´ язкові платежі державі юридичними й фізичними особами.

Податки державні – ті, що встановлюються та стягуються державними органами управління і надходять до держбюджету.

Податки непрямі – податки на товари та послуги, що встановлюються у вигляді надбавки до ціни або тарифу.

Податки особисті – ті, що накладаються на доходи або майно фізичних та юридичних осіб.

Податки прямі – ті, що встановлюються на дохід і майно фізичних і юридичних осіб, котрі сплачують податки.

Податки реальні – ті, що стягуються з окремих видів майна за зовнішніми ознаками з урахуванням середньої дохідності платника.

Податки та збори місцеві – ті, що встановлюються та стягуються місцевими органами управління і надходять до місцевих бюджетів.

Податкова квота – податкова ставка, встановлена як процент до доходу.

Податкова пільга – повне або частковезвільнення від податку.

Податкова система – закріплена законодавством сукупність податків, а також принципів, форм і засобів їх побудови.

Податкова ставка (норма оподаткування) – розмір податку на одиницю обкладення.

Податковий режим – сукупність податкових ставок і податкових пільг.

Податкові відносини – частина фінансових відносин, яка пов´ язана з формуванням грошових доходів держави.

Позитивні екстерналї в соціальній сфері – позитивні побічні ефекти для суспільства загалом від задоволення соціальних потреб кожної окремої людини

Показники віддачі – показники, що характеризують результат, який припадає на одиницю ресурсів. Розраховуються шляхом ділення обсягу виробництва у вартісній формі на витрати ресурсу.

Показники місткості(ємності) – показники, що характеризують витрати ресурсів на одиницю результату. Розраховуються шляхом ділення вартості витрачених ресурсів на загальну вартість обсягу виробництва.

Політика антимонопольна – сукупність дій, спрямованих на попередження створення монополій і використання ними монопольної влади.

Політика економічна (держави) – поведінка держави стосовно економіки, яка складається з визначення державою цілей економічного розвитку країни та засобів їх досягнення.

Політика економічного зростання – діяльність держави, яка спрямована на забезпечення зростання обсягів виробництва та суспільного добротуту на умовах збільшення потенційного ВВП та підтримання помірної інфляції.

Політика конкурента – сукупність дій, що спрямовані на підтримку цивілізованої діяльності незалежних підприємців.

Політика макроекономічна – економічна політика , об’єктом якої є національна економіка.

Політика підтримання курсу національної валюти – в Україні реалізується шляхом валютних інтервенцій, тобто купівлі-продажу центральним банком іноземної валюти на валютних ринках.

Політика податкова – діяльність держави у сфері організації та використання податків, а також розробка певних концепцій розвитку й принципів організації системи оподаткування.

Політика соціальна – державне регулювання, спрямоване на формування гідної якості життя кожної людини, її розвиток і захист прав, а також урахування й узгодження інтересів усіх соціальних груп населення при виробленні загальної економічної політики.

Політика стабілізаційна – діяльність держави, спрямована на відновлення реальних обсягів виробництва за умови наближення до повної зайнятості, тобто до рівня потенційного ВВП, та забезпечення помірної інфляції.

Політика фіскальна – сукупність державних заходів з організації управління фінансовими ресурсами.

Політична економія – наука, що вивчає економічні відносини, які виникають між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання.

Попит – кількість товарів і послуг, які споживачі спроможні купити за відповідними цінами на певному ринку у певний момент часу.

Попит на гроші – така кількість ліквідних активів, яка потрібна в певний час як засіб обігу, платежів та заощаджень (нагромадження).

Попит на капітал – бажання і спроможність суб’єктів ринку купувати кредитні ресурси.

Попитнефункціональний – попит, обумовлений факторами, які безпосередньо не пов’язані з притаманними економічному благу властивостями.

Попит функціональний – попит, обумовлений споживчими властивостями, що притаманні економічному благу.

Поріг вразливості – рівень безпеки держави, за якого система починає розбалансовуватися, тобто зазнає змін, що ведуть до її знищення.

Поріг розпаду – рівень безпеки держави, після перевищення якого система зазнає нищівних змін.

Поріг чутливості – рівень безпеки держави, за якого система починає відчувати наявність змін.

Послуга – об’єкт продажу у вигляді корисного ефекту діяльності людини.

Послуги по страхуванню допоміжні – послуги, що полягають у консультуванні по укладенню договорів страхування, оцінці ризиків страхування, рекламуванні, проведенні роботи, пов’язаної з укладенням та виконанням договорів страхування.

Постіндустріальний (неоіндустріальний) тип економічного зростання – новий тип економічного зростання, якому притаманні такі критерії: економічна безпека; ефективне використання природних ресурсів; функціонування новітніх технологій, інноваційних процесів, продуктів, засобів, форм управління (інноваційні складові зростання); переважний розвиток виробництва духовних цінностей і послуг порівняно з матеріальними товарами; спроможність забезпечити досягнення стратегії “чистого економічного добробуту”, тобто зростання життєвого рівня населення, вільного часу людей.

Потреби – це нестача (відсутність) певних благ, необхідних для підтримання життєдіяльності та розвитку людини, фірми та суспільства.

Правило максимізації корисності ( другий закон Госсена) – правило, яке дозволяє визначити оптимальний набір споживання двох товарів. Умовою оптимізації є розподіл доходу таким чином, щоб гранична корисність у розрахунку на одиницю вартості товарів була однаковою.

Право – сукупність загальнообов’язкових правил (норм) поведінки, що санкціонуються та охороняються державою.

Право власності – санкціоновані норми поведінки, які виникають у зв’язку із привласненням економічних благ.

Праця – доцільна діяльність людини, спрямована на створення матеріальних та нематеріальних благ.

Предмет економічної теорії – економічні відносини між людьми, що виникають в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання економічних благ, що регулюються об’єктивними економічними законами та реалізуються через економічну поведінку суб’єктів, які приймають рішення в умовах необмежених потреб і обмежених ресурсів.

Предмет праці – субстанція (природна або вироблена попередньою працею), на яку спрямована праця людини і з якої вона виробляє майбутній продукт.

Прибуток – надлишок доходу фірми над її витратами, плата за виконання підприємцем функцій підприємницького ресурсу, ризик, конкурентоспоможність, ринкові переваги та інноваційність.

Прибуток балансовий – прибуток, обчислений як сума прибутку фірми від реалізації продукції та інших доходів.

Прибуток бухгалтерський – валовий дохід за вирахуванням зовнішніх витрат.

Прибуток економічний – валовий дохід без зовнішніх та внутрішніх витрат з урахуванням нормального прибутку.

Прибуток нормальний (безумовний) – плата за підприємницький ресурс, який підприємець використовує, якщо самостійно керує власним бізнесом.

Прибуток чистий – частина балансового прибутку фірми, що залишається в її розпорядженні після виплат податків та інших першочергових платежів.

Прибуток чистий банку – різниця між операційними доходами і операційними витратами банку.

Приватизація – перетворення державної (а також колективної) власності на приватну.

Продуктивні сили суспільства – засоби виробництва й робоча сила в їх тісній взаємодії.

Продуктивність праці – показник ефективності використання робочої сили. Розраховується як співвідношення обсягів виробництва й кількості працюючих або відпрацьованого ними часу у днях чи годинах.

Продукція кінцева – товари і послуги, які вироблені для кінцевого споживання населення й держави. Складається із засобів праці, предметів споживання й послуг, а також продукції, призначеної для інвестицій та експорту.

Продукція проміжна – вартість засобів (предметів праці), використаних на виробниче споживання. Наприклад, сировина, матеріали, паливо, енергія.

Пропозиція – кількість товарів і послуг, які виробники або продавці готові поставити за відповідними цінами на певний ринок у певний момент часу.

Пропозиція грошей – процес створення додаткових платіжних коштів, які надходять до каналів готівкового і безготівкового обігу.

Пропозиція капіталу – бажання й спроможність суб’єктів ринку продавати кредитні ресурси.

Протекціонізм – економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції.

Професійна спілка – добровільна неприбуткова громадська організація, яка об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їхньої професійної діяльності (навчання).

Професійні учасники – юридичні особи, які надають фінансові та інші послуги у сфері розміщення й обігу цінних паперів, обліку прав за ними. Належать до інфраструктури фондового ринку.

Процентна (облікова) політика центрального банку – політика маневрування ставкою міжбанківського кредиту, тобто процентом за кредит, який центральний банк надає всім іншим банкам у порядку рефінансування їхніх активних операцій.

Регулювання аміністративно-економічне – заходи держави адміністративного та економічного характеру, спрямовані на створення умов для функціонування ринкової системи та реалізації соціальних цілей суспільства.

Регулювання бюджетно-податкове – діяльність держави, пов’язана з функціонуванням державних фінансів, формуванням державного бюджету та державними витратами.

Регулювання економіки державне – сукупність заходів державного впливу на об’єкти й процеси з метою певного спрямування господарської діяльності суб’єктів національної економіки, узгодження їхніх інтересів і дій для реалізації суспільних цілей.

Регулювання зовнішньої торгівлі – система заходів, спрямованих на забезпечення максимальної ефективності зовнішньоторговельних зв’язків.

Регулювання кредитно-грошове – діяльність держави, спрямована на забезпечення економіки повноцінною й стабільною національною валютою, підтримання рівноваги на грошовому ринку.

Регулювання правове – встановлення державою на базі законотворчої діяльності правових засад економічної поведінки суб’єктів господарювання, формування правового середовища підприємницької діяльності.

Регулювання ринку цінних паперів – процес упорядкування діяльності всіх учасників і операцій між ними з боку організацій, уповноважених суспільством. Здійснюється державою і саморегулівними організаціями.

Регулювання цінове – вплив держави на ринкове ціноутворення.

Рентабельність – рівень прибутковості фірми в певний період часу.

Реставрація (ревальвація, ревалоризація) – збільшення курсу паперових грошей щодо металу або іноземної валюти.

Ресурси – сукупність природних, трудових, соціальних сил, які можуть бути залучені до виробничого процесу.

Рефінансування комерційних банків – кредитування комерційних банків центральним банком країни в разі тимчасового дефіциту їхніх резервів.

Реформа аграрна – процес удосконалення економічних відносин і організації виробництва в аграрному секторі.

Реформа грошова – запровадження принципово нової за своєю структурою й змістом системи грошово-валютних і кредитних відносин у країні.

Ризик – гіпотетичний (нормативний або максимальний) збиток, скоригований на ймовірність його реалізації.

Ринок – 1) сфера товарного обміну; 2) будь-яка взаємодія, в яку люди вступають для торгівлі один з одним; 3) будь-який інститут або механізм, який зводить разом покупців (пред’явників попиту) і продавців (постачальників) конкретного товару або послуги в процесі їхньої купівлі-продажу; 4) сукупність економічних відносин, що виникають між виробниками й споживачами в процесі вільного еквівалентного обміну виробленими благами (послугами), який організований за законами товарного виробництва і грошового обміну.

Ринок аграрний – сукупність ринкових відносин в аграрному секторі економіки, включає: ринок земельних ресурсів, ринок засобів виробництва, ринок сільськогосподарської продукції.

Ринок валютний – розгалужена система механізмів, призначених забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць та іноземної валюти з метою їх використання для обслуговування міжнародних платежів.

Ринок грошей – сукупність економічних відносин між учасниками з приводу надання кредитів терміном від декількох тижнів до одного року.

Ринок капіталів – сукупність економічних відносин між учасниками з приводу надання кредитів терміном від року до п’яти й більше років.

Ринок кредитних ресурсів –сфера формування попиту і пропозиції на позичковий капітал.

Ринок послуг капіталу – сегмент ринку капіталу, на якому капітальні блага не набуваються у власність, а надаються в тимчасове користування (оренду).

Ринок праці – сукупність економічних відносин, форм і методів погодження й регулювання інтересів безпосередніх виробників і роботодавців, пов’язаних з організацією, використанням і оплатою найманої праці.

Ринок цінних паперів (фондовий) – сукупність економічних відносин між учасниками з приводу випуску, розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних від них.

Ринок цінних паперів вторинний – ринок, на якому обертаються раніше випущені цінні папери, відбувається перехід прав власності на них.

Ринок цінних паперів первинний – ринок, який обслуговує випуск і первинне розміщення цінних паперів.

Рівень економічної безпеки держави – інтенсивний показник економічної безпеки держави, який в загальному вигляді відбиває співвідношення сукупності всіх загроз та потенціалу захисту від них.

Рівень життя – кількісна характеристика споживання матеріальних благ і послуг (забезпеченість населення промисловими продуктами, продуктами харчування, житлом, низкою послуг), а також реальних доходів на душу населення.

Рівень монетизації економіки (коефіцієнт Маршалла) – відношення наявної грошової маси (М3) до обсягу номінального ВВП.

Рівновага макроекономічна – збалансованість і пропорціональність економічних процесів у масштабі всього народного господарства країни.

Рівновага на ринку капіталу – стан ринку, коли попит і пропозиція, гранична дохідність капіталу й граничні витрати втрачених можливостей збігаються.

Рівновага ринкова – стан ринкової економіки, в якому спостерігається рівність між попитом і пропозицією.

Рівновага споживача – вибір споживачем комбінації товарів, що забезпечує максимальну корисність у межах наявного доходу.

Рівновага фірми як виробника – стан виробництва, за якого використання ресурсів дозволяє отримати максимальний обсяг продукції.

Робоча сила – здатність людини до праці, сукупність її фізичних та інтелектуальних здібностей.

Розвиток – спрямована поступальна зміна, у результаті якої виникає новий якісний стан об'єкта, його складу й структури. Прогресивний розвиток є процесом піднесення від старого до нового. Регресивний розвиток означає рух від нового до старого. Прогресивний розвиток має кількісну складову – економічне зростання. Регресивний розвиток має іншу кількісну складову – кризу, спад виробництва.

Роздержавлення економіки – перехід від одержавленої економіки, якій притаманна монополія держави на власність та централізована система прямого регулювання економічних процесів, до змішаної економіки, характеристиками якої є: різноманітність форм власності й господарювання, ринкове саморегулювання та застосування переважно непрямих методів державного регулювання економічних процесів.

Розподіл – 1) момент виробництва, у ході якого відбувається розподіл факторів виробництва між його галузями й сферами; 2) визначення й надання учасникам виробництва їхньої частки у виробленому продукті після завершення процесу виробництва.

Розрахунково-клірингова установа – спеціалізована організація банківського типу, яка здійснює розрахункове обслуговування учасників фондового ринку.

Сальдо торговельного балансу – різниця між вартістю експорту та імпорту.

Світове господарство – сукупність національних господарств окремих країн, об’єднаних участю в міжнародному поділі праці та системою міжнародних економічних відносин.

Середовище і нституційне – сукупність усіх основоположних формальних і неформальних організацій і правил, які визначають межі людської діяльності.

Середовище конкурентне – стан економіки, в якій функціонують незалежні виробники, кожен з яких не має влади над цінами, інформацією, входом та виходом із галузі.

Середовище фірми внутрішнє – сукупність чинників, що створюються й контролюються фірмою та забезпечують її функціонування.

Середовище фірми зовнішнє – чинники й умови, що перебувають поза фірмою та існують незалежно від неї, але впливають або можуть впливати на її функціонування.

Синтез – об’єднання пізнанихвнутрішніх елементів явища в єдине ціле.

Система економічних відносин – сукупність відносин, що виникають між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання економічних благ.

Система національних рахунків (СНР) – інформаційна система показників і класифікацій, що використовується для аналізу розвитку кінцевих результатів макроекономіки. Засновником її є професор Кембриджського університету Р. Стоун.

Сім’я – сукупність осіб, поєднаних родинними зв’язками.

Собівартість продукції – вартісна оцінка витрат фірми на виробництво та реалізацію продукції.

Спекуляція – дії учасників на строковому ринку цінних паперів, що передбачають таку зміну позицій, щоб ніколи не постачати і не купувати сам актив. Метою є отримання позитивної різниці через коливання курсів.

Специфікація прав власності – закріплення певних правомочностей за певним суб’єктом на певний об`єкт із визначенням способів дії з ним.

Спеціальні (вільні) економічні зони – це обмежені промислові райони, які являють собою частину території держави з безмитним торговельним режимом, де іноземні фірми, що виробляють продукцію, головним чином, на експорт, користуються низкою податкових та фінансових пільг.

Споживання – придбання домогосподарствами товарів короткострокового та довгострокового користування та витрати на побутові і соціально-культурні послуги.

Споживач – громадянин, який має наміри замовити (купити) і використати економічні блага суто для особистих потреб, які не пов'язані із здобуттям прибутку.

Споживчий вибір – прийняття рішення про структуру та кількість благ, що купуються за певними цінами.

Ставка процента номінальна – ставка процента у поточних цінах.

Ставка процента реальна – ставка процента з урахуванням рівня інфляції.

Стагфляція – стан економіки, коли інфляція супроводжується зростанням рівня безробіття.

Страхова виплата – грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Страхова сума – грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов’язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страховик – фінансова установа, яка отримала в установленому порядку ліцензію (ліцензії) на здійснення страхування.

Страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) – плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно з договором страхування;

Страховий ризик – певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання;

Страховий тариф – ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування;

Страхувальник – особа, яка уклала із страховиками договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства України.

Страхування – вид господарської діяльності, заснований на платності й солідарності. Що має на меті покриття майбутніх збитків чи забезпечення потреби, викликаної настанням випадкової й разом з тим статистично обчислювано події.

Структура інституційна – певний впорядкований спосіб поєднання (і взаємодії) окремого індивіда через систему інституційних угод із інституційним середовищем.

Структура ринку нерухомості – сукупність частин та окремих елементів, що забезпечують функціонування нерухомості.

Сукупна пропозиція (АS) – загальна кількість кінцевих товарів та послуг, вироблених в економіці і представлених на ринок за означеного рівня цін

Сукупний попит (АD) – кількість товарів та послуг, які споживачі готові придбати за кожного можливого рівня цін.

Супермакроекономіка – частина економічної теорії, яка вивчає економічні явища на рівні світового господарства (міжнародні економічні відносини, світовий ринок).

Суспільний поділ праці – типи економічної діяльності людства, наприклад: відокремлення скотарства від землеробства; виділення прошарку ремісників; появу працівників, що займалися купівлею та продажем вироблених товарів.

Суто приватні блага – блага, кожна одиниця яких може бути продана за окрему плату.

Суто суспільні блага – блага, що задовольняють певні суспільні потреби, які не можуть бути поділені на одиниці споживання та продані частинами.

Тарифна система – система організації праці на підприємстві, яка включає: тарифні розряди, тарифні ставки, міжкваліфікаційні (міжпосадові) співвідношення розмірів тарифних ставок (посадових окладів), тарифні сітки, тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Теорія кардиналістська (кількісна) – теорія корисності, яка передбачує можливість вимірювання корисності блага у спеціальних одиницях (ютилях).

Теорія ординалістська (порядкова) – теорія корисності, яка передбачає вимірювання корисності за допомогою відносної шкали шляхом порівняння вподобань споживача.

Термін окупності інвестиційного проекту – показник ефективності інвестицій. Дорівнює числу періодів, необхідних для того, щоб потік чистого доходу зрівнявся з величиною інвестицій. Чим менший термін окупності, тим віще ефективність інвестиційного проекту.

Технопарки – локалізоване середовище, яке постійно генерує нові технології і впроваджує їх у виробництво.

Товар – річ, яка обмінюється на іншу річ або на гроші та є предметом купівлі-продажу.

Товари Гіффена – товари, споживання яких зростає при збільшенні цін, і які посідають значне місце у бюджеті споживача.

Товари нейтральні – товари, обсяги споживання яких не змінюються із збільшенням доходів.

Товари неякісні – товари, обсяги споживання яких зменшуються при зростанні доходів, і навпаки.

Товари нормальні – товари, обсяги споживання яких зростають при збільшенні доходів, і навпаки.

Трансакція – обмін (формування чи перехід) повноважень, який відбувається загалом із обміном економічних благ.

Транснаціональні компанії (ТНК) – міжнародні концерни, які організують і контролюють виробництво товарів і послуг за межами країни свого базування.

Трансферт – переказ банком іноземної валюти або передача золота з однієї країни до іншої; передача права власності по іменних цінних паперах (акціях) однією особою іншій.

Трансфертні платежі – сукупність виплат, які може одержати особа, але котрі нею не зароблені: по безробіттю; на випадок хвороби, каліцтва; пенсій з приватних пенсійних фондів; виплати ветеранам війни і праці та ін.

Трансформація економічна – процес заміни конституючих ознак одного господарського порядку конституючими ознаками іншого порядку, наслідком чого є докорінне перетворення економічної системи загалом.

Трансформація ринкова інверсійного типу – ринкові перетворення здійснюються в умовах індустріального суспільства у напрямах трансформації одержавленої власності на різноманітні форми власності, демонополізації економіки та створення конкурентних засад функціонування економічних суб’єктів, переходу від централізованого розподілу ресурсів до ринкового механізму, від державного встановлення цін до ринкового ціноутворення.

Трудова діяльність – усвідомлений процес перетворення природи за для задоволення людських потреб.

Трудомісткість – показник, що відображає кількість затраченої живої праці на виробництво одиниці продукції. Розраховується як відношення вартості витрат живої праці на вартість обсягу виробництва.

Фази економічного циклу – періодично виникаючі коливання стану економіки, які мають особливі характерні риси і назву: криза, депресія, пожвавлення і піднесення.

Фактор виробництва екологічний – система спеціалізованих видів трудової діяльності та витрат, спрямованих на раціональне використання природних ресурсів, охорону і відновлення навколишнього середовища.

Фактори виробництва – всі необхідні елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і нематеріальних благ.

Факторинг – фінансування під уступку права грошових вимог фірм-клієнтів до покупців їхньої продукції або послуг з наступною інкасацією (одержанням по них грошей).

Факторинг без регресу – банк повністю бере на себе курсовий, процентний та інфляційний ризики, у тому числі й ризик неоплати поставки покупцем. У разі невиконання боржником зобов’язань по контракту фактор не може повернути право грошової вимоги клієнту.

Факторинг з регресом – банк мінімізує ризики несвоєчасних платежів по контрактах, податкових платежів своїх клієнтів і, відповідно, фінансові санкції до них. Проте якщо банку не вдається витребувати гроші у боржника, тоді через процедуру регресу він змушує постачальника повернути суму, одержану авансом.

Факторинг з регресом і заставою – факторингове фінансування з регресом. Окрім цього клієнт надає заставне забезпечення для покриття суми наданого фінансування;

Фізіократи – напрям класичної політичної економії, що виник у Франції в середині ХVІІІ ст. як реакція на меркантилізм. Фізіократи перенесли дослідження економічних процесів із сфери обігу до сфери виробництва, обмежуючи її землеробством. Представники: Ф. Кене, А. Тюрго, В. Мірабо та ін.

Фінанси – цільові грошові фонди (грошові кошти) загального призначення, які формуються, створюються і перерозподіляються державою, її органами, підприємствами та іншими структурами на основі принципів нееквівалентності і безвідплатності.

Фінанси державні – сукупність державного бюджету і позабюджетних фондів.

Фінансова система – сукупність централізованих і децентралізованих фінансів.

Фірма – відокремлена господарська одиниця ринкової економіки, що здійснює підприємницьку діяльність.

Фірма нова – суб’єкт економіки знань, головними ресурсами якого є знання та інформація, а продуктом – інтелектуальний продукт.

Фонди позабюджетні – грошові кошти держави, що мають цільове призначення і не включені до бюджету.

Форфейтинг – кредитування банками зовнішньоекономічних операцій у формі купівлі у експортера векселів, акцептованих імпортером. Банк як покупець боргу (форфейтер) зобов’язується відмовитися від свого права регресивної вимоги до кредитора в разі неможливості одержати грошові кошти від боржника. Цим він фактично бере на себе ризики неплатежу, валютний і процентний ризики.

Франшиза – частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Франшиза безумовна – зменшує відповідальність страховика при здійсненні страхової виплати на розмір встановленої франшизи.

Франшиза умовна – звільняє страховика від здійснення страхової виплати при настанні страхового випадку, якщо розмір завданої шкоди не перевищує розміру встановленої франшизи.

Функції ринку кредитів – виявлення властивостей ринку кредитів у системі національних та міжнародних економічних відносин.

Ф’ючерсний контракт – стандартний біржовий договір на поставку біржового активу в указаний термін у майбутньому за заздалегідь встановленою ціною. Гарантують виконання біржа і клірингова організація. Невиконання неможливе.

Хеджування – система заходів регулювання майбутніх цінових ризиків через купівлю-продаж строкових біржових контрактів. Передбачає одночасне здійснення операцій на касовому (реальне придбання активу) і строковому ринках (страхування).

Цикл економічний – 1) періодичні коливання в суспільному виробництві (ринковій економіці) з постійним повторюванням фаз: кризи, депресії, пожвавлення і піднесення; 2) період часу між однаковими економічними фазами.

Ціна - кількість грошей, що виплачуються споживачами та отримуються продавцями за одиницю товару чи послуги.

Ціна землі – грошова величина, яка прямо пропорційна розміру ренти і обернено пропорційна ставці позичкового відсотку. Має тенденцію до зростання.

Ціна рівноваги – ціна товару, за якої встановлюється рівність попиту та пропозиції.

Цінний папір – 1) документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала) і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам; 2) титул, представник капіталу, який реально функціонує в економіці (дійсного), і самостійним капіталом – фіктивним; 3) особлива форма існування капіталу, відмінна від товарної, продуктивної грошової форм, яка може продаватись замість нього, самостійно обертатись на ринку і приносити дохід.

Цінність товару – 1) здатність товару задовольнити потреби споживачів і обмінятися в певній пропорції на інші товари або гроші. Визначається граничною або найменшою корисністю товару в конкретному його запасі; 2) сукупність споживчої вартості товару і його вартості.

Чинники економічного зростання – умови, рушійні сили, за допомогою яких досягається економічне зростання. Вони бувають екстенсивними, інтенсивними та інноваційними.

Чиста продуктивність капіталу – виражений у процентах річний дохід, який можна отримати, якщо вкласти в цей проект гроші.

Чистий національний продукт (ЧНП) – показник, що розраховується шляхом відрахування з вартісного обсягу ВНП суми амортизації.

Швидкість обігу грошей – це кількість оборотів за рік, що в середньому здійснює одна грошова одиниця загальної грошової маси на придбання товарів і послуг.

Якість життя – показники рівня життя плюс суто якісні параметри: умови і охорона праці, доступність інформації, физичний і духовний розвиток людей, їх культурний рівень, забезпечення прав людини, особистої і громадської безпеки, здорове довкілля, позитивний психологічний статус та ін.