Капітал підприємницький – вкладається у виробництво з метою одержання прибутку.

Капітал позичковий – зосереджується на ринку кредитних ресурсів і надається в позику для підприємницької діяльності з метою отримання відсотка.

Капітал промисловий – використовується у сфері матеріального і нематеріального виробництва.

Капітал реальний – існує у вигляді матеріально-речових цінностей.

Капітал структурний – накопичені фірмою нематеріальні активи, знання та інформація, що складають основу її функціонування як виробничої одиниці.

Капітал торговельний –застосовується у сфері торгівлі.

Капітал фіктивний – представлений цінними паперами.

Капітал фірми – сукупність ресурсів фірми у вартісному вимірі, що забезпечують створення нової вартості.

Капіталізація – перетворення додаткової вартості на капітал, тобто використання на розширення виробництва.

Капіталовіддача – показник ефективності використання засобів праці; відбиваэ кількість продукції, виготовленої завдяки використанню одиниці основних виробничих фондів. Розраховується як відношення вартості виробленої продукції до вартості основних виробничих фондів.

Капіталомісткість – показник, який визначає кількість основного капіталу, що витрачається на виробництво одиниці продукції. Розраховується як відношення вартості основного капіталу до вартості виготовленої продукції.

Капітальні вкладення – інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів.

Карта байдужості – сукупність кривих байдужості.

Кейнсіанство – напрямок економічної науки, заснований на теорії відомого англійського економіста Дж. Кейнса, який у праці “Загальна теорія зайнятості, відсотку та грошей” (1936 р. ) виклав теорію державного регулювання ринкової економіки.

Класична політична економія – напрямок економічної науки (засновники У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо), який досліджував економічну природу багатства, капіталу, доходів, економічної конкуренції тощо. Представники школи започаткували трудову теорію вартості, обґрунтували ринковий механізм саморегулювання економіки і невтручання держави в економіку.

Кліринг – 1) форма міжбанківських розрахунків, за якої наприкінці кожного дня банки проводять заліки вимог і зобов’язань по відношенню до інших банків-членів палати, а врегулювання грошових потоків відбувається в центральному банку; 2) діяльність з обліку взаємних вимог і зобов’язань учасників торгівлі на ринку цінних паперів. Полягає у визначенні того, хто, кому, в який термін має сплатити гроші чи поставити цінний папір.

Коефіцієнт децильний – співвідношення між середніми доходами 10 % найбільш високооплачуваних громадян і середніми доходами 10 % найменш забезпечених.

Коефіцієнт еластичності попиту за доходом – співвідношення відсоткової зміни кількості товарів, на які є попит, до відсоткової зміни доходу.

Коефіцієнт еластичності попиту за ціною – співвідношення відсоткової зміни обсягу попиту до відсоткової зміни ціни.

Коефіцієнт еластичності пропозиції – співвідношення між відсотковою зміною ціни на товар до відсоткової зміни обсягу його пропозиції на ринку.

Колективний договір, угода – документ, який фіксує взаємні зобов’язання найманих працівників (профспілки) і роботодавця (керівництва підприємства) щодо регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин в організації та узгоджує інтереси трудящих, власників або уповноважених ними органів.

Конвертованість валют – гарантована державою можливість обміну національної валюти на іноземну.

Конкурентоспроможність товарів – наявність властивостей товарів, які забезпечують попит на міжнародних ринках.

Конкуренція – суперництво, боротьба між виробниками товарів та послуг за кращі, економічно вигідні умови виробництва та реалізації продукту.

Конкуренція внутрішньогалузева – боротьба між виробниками однієї галузі за одержання надприбутку, що призводить до встановлення середніх ринкових цін.

Конкуренція досконала – ринок чистої конкуренції, де функціонує багато фірм, кожна з яких не має впливу на ціну; доступ до ринку вільний, інформація має необмежений характер.

Конкуренція міжгалузева – боротьба між виробниками різних галузей економіки за вигідніші умови розміщення свого капіталу, що призводить до перетоку капіталів з однієї галузі до іншої.

Конкуренція монополістична – структура ринку, де з`єднуються риси чистої конкуренції та деякі характеристики монополізму (диференціація продукту).

Конкуренція недосконала – структура ринку, де існують певні обмеження (цінові, інформаційні, технологічні, правові).

Контрольний пакет – кількість акцій, що надає можливість проводити власні рішення на зборах акціонерів. Класичний контрольний пакет – (50%+1) акція.

Кон’юнктура ринку – економічна ситуація, яка склалася на певному ринку і характеризується співвідношенням між попитом, пропозицією та рівнем цін.