Імпорт – увіз товарів та послуг до країни з-за кордону.

Імпорт інститутів – трансплантація чи копіювання інститутів із іншого інституціонального середовища.

Інвестиційна компанія – фінансовий посередник на фондовому ринку: шляхом випуску і розміщення інвестиційних сертифікатіві створення таким чином пайових фондів вона залучає кошти для здійснення інвестицій у цінні папери інших емітентів та в об’єкти нерухомості.

Інвестиційний сертифікат – цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду і засвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді або пайовому інвестиційному фонді. Надає право на отримання доходу у вигляді дивідендів.

Інвестиційні блага –ресурси тривалого використання, які застосовуються для виробництва товарів і послуг.

Інвестиційний фонд – фінансовий посередник на фондовому ринку: шляхом випуску і розміщення власних акцій він залучає кошти з метою інвестування в цінні папери інших емітентів або об’єкти нерухомості.

Інвестиція – довгострокове вкладення капіталу в галузі національної економіки та за кордоном з метою його зростання або досягнення соціального ефекту.

Інвестор – покупець цінних паперів, який діє від свого імені і за власний рахунок. Може перетворитись на продавця цінного паперу і виступати як суб’єкт пропозиції.

Індекс Джині (коефіцієнт концентрації доходів) –– величина відхилення фактичного розподілу доходів населення від лінії їх рівномірного розподілу.

Індекс людського розвитку включає такі параметри: очікувана тривалість життя при народженні; рівень освіти; обсяг валового внутрішнього продукту в розрахунку на душу населення.

Індукція - метод пізнання, що ґрунтується на умовиводах від частини до цілого.

Інноваційна система національна – сукупність організаційних та інституціональних структур у державному та приватному секторах економіки в межах національних кордонів, активність та взаємодія яких ініціює, створює, модифікує та сприяє дифузії інновацій.

Інститути – всі розроблені людьми обмеження, що регулюють, координують поведінку економічних агентів та впорядковують взаємодії між ними, а також передбачають механізми контролю за їх дотриманням.

Інституційні пастки – існування неефективних норм, що не відповідають об’єктивним реаліям, але які набули стійкого характеру.

Інституційні пустоти – частина інституційного простору, в якому відсутні належні інституційні утворення (правила, норми, закони, установи і т. ін. ) для узгодження професійної, комерційної або конкурентної поведінки.

Інституціоналізація – закріплення у відносинах між індивідами певних правил і норм та збільшення частоти їх використання.

Інституціоналізм – напрямок сучасної економічної теорії, який досліджує економіку як сукупність інститутів, під якими розуміють державу, корпорації, профспілки, а також правові, морально-етичні норми, звичаї, менталітет, інстинкти людей тощо. Представники інституціоналізму – Т. Веблен, У. Мітчелл, Д. Гелбрейт, Я. Тінберген.

Інтенсифікація виробництва – процес розвитку виробництва, заснований на застосуванні більш ефективних засобів і предметів праці, форм керування та організації праці, нових технологій, раціонального використання факторів виробництва.

Інфляція – соціально-економічне явище, яке характеризується підвищенням рівня цін і знеціненням паперових грошей.

Інфляція відкрита – інфляція, яка передбачає тривале і нерівномірне зростання цін на товари і фактори виробництва більш як на 3, 5 % за рік.

Інфляція галопуюча – інфляція з річними темпами зростання цін у межах 20-200 %.

Інфляція прихована – інфляція, рівень якої занижується державним регулюванням цін і доходів, пропозиції товарів і послуг.

Інформація як фактор виробництва – по-перше, об’єкт, по-друге, процес збирання, обробки та систематизації знань з метою їх подальшого використання у різних сферах життєдіяльності.

Інформація обмежена – неповнота інформації, пов’язана з її великим обсягом, складністю отримання, асиметричністю (неоднаковий обсяг відомостей, що отримують суб’єкти), асинхронністю (неодночасне отримання відомостей), невизначеністю (неможливість достовірно перевірити та прогнозувати інформацію).

Інфраструктура інноваційної діяльності – комплекс організацій інфраструктури науки, спеціалізованих організацій інноваційної сфери, організацій виробничої та ринкової інфраструктур, що обслуговують та підтримують системний інноваційний процес на базі інтеграції наукової, виробничої, інноваційної діяльності та ринку.

Інфраструктура ринку – сукупність інститутів, які є основою функціонування ринкових відносин, діють у межах певних ринків і в цілому в ринковій економіці.

Інфраструктура ринку нерухомості – сукупність організацій, що виконують послуги по скороченню трансакційних витрат обороту нерухомості.

Казначейські зобов’язання – державний цінний папір, який розміщується винятково на добровільних засадах серед фізичних осіб і посвідчує факт заборгованості Державного бюджету перед власником, надає право на отримання доходу і погашається відповідно до умов розміщення.

Капітал – сукупність усіх створених людьми технічних і матеріальних засобів виробництва, а також грошові нагромадження, які використовуються у виробництві товарів та послуг з метою збільшення ефективностілюдської праці.

Капітал венчурний – ризиковий капітал, призначений для випуску дослідних партій продукції, які є результатом наукових розробок.

Капітал власний – капітал, інвестований засновниками (власниками) фірми та створений шляхом накопичення прибутку; визначається як різниця між сукупними активами та зобов’язаннями.

Капітал запозичений – сукупність позичкових коштів, використання яких фірмою забезпечує зростання вартості; акумулюється шляхом банківського кредитування та розміщення цінних паперів.

Капітал інтелектуальний – інтелектуальні ресурси фірми, використання яких забезпечує створення нової вартості.

Капітал людський – певний запас здоров’я, знань, вмінь, навичок, здібностей, мотивацій працівників фірми, які: 1) сформовані внаслідок інвестицій (витрат на навчання і професійну підготовку); 2) доцільно використовуються у виробничому процесі, сприяючи зростанню продуктивності праці; 3) забезпечують необхідні заробітки їхнім власникам і дохід фірми.

Капітал оборотний – капітал фірми, який повністю переносить свою вартість на вартість новоствореного продукту протягом одного циклу виробництва.

Капітал основний – капітал фірми, що функціонує у виробничому процесі тривалий час (більше року), переносячи свою вартість на вартість новоствореного продукту частинами, в міру зношування.